Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА

КАФЕДРА СПОРТУ

Л.В. ЖУЛА

Рухливі ігри і забави

Та методика їх викладання

Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних ВНЗ

спеціальності 7.010201 – фізичне виховання

Чернігів – 2012

УДК 378.147:796.1(075.8)

Ж 87

ББК Ч51р10я72

 

 

Рецензенти: ректор Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка член-кореспондент академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор М.О. Носко

 

завідувач кафедри спорту Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка, кандидат педагогічних наук, професор С.О. Власенко

Жула Л.В.

Ж 87 Рухливі ігри і забави та методика їх викладання: Навчально-методичний посібник для студентів педагогічних ВНЗ спеціальності 7.010201 – фізичне виховання. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет, 2012. – 83 с.

У посібнику зібрані рухливі ігри дітей дошкільного віку, шкільного віку, які проводяться у закритих приміщеннях та на свіжому повітрі, наведені різні естафети.

Посібник рекомендовано для практичної роботи студентам ВНЗ фізичної культури та фізичного виховання, вчителям фізичної культури, педагогам-організаторам, вихователям.

 

 

УДК 378.147:796.1(075.8)

ББК Ч51р10я72

 

 

Рекомендовано до друку Вченою радою Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (Протокол № 9від «30» травня 2012 р.)

 

© Жула Л.В., 2012-03-19

Гра – шлях дітей до пізнання світу,

у якому вони живуть і який покликані

змінити

Максим Горький

ВСТУП

 

Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей з метою гармонійного формування її особистості та розвитку активної життєдіяльності.

Рухливі ігри відносяться до основних і найбільш розповсюджених засобів фізичної культури. Їх головна ознака – наявність активних рухових дій: біг, стрибки, лазіння, метання м'яча та інших предметів, завдяки чому вони являються визнаним засобом і методом фізичного виховання.

Рухливі ігри залучають дітей можливістю застосовувати свої знання та вміння для вирішення конкретної рухової задачі в умовах змінної ігрової ситуації.

Рухливі ігри допомагають розвивати у дітей вміння узгоджувати свої дії з діями товаришів, інтересами колективу, виховують стриманість, самовладання, почуття відповідальності за успіх команди, ланки.

Обов'язковість виконання правил дисциплінує дітей, виховує вольові якості.

Характерною особливістю дітей усіх вікових груп є емоційність і допитливість, прагнення перевірити, випробувати свою силу і сприт­ність, бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути до чогось незвичайного, далекого і прекрасного.

Гру недарма називають королевою дитинства. Без неї дітям жити невесело, нецікаво. При вмілому використанні гра може стати неза­мінним помічником вчителя, вихователя, тренера.

Гра – засіб багатогранний. Це і самостійна діяльність, що сприяє всебічному розвитку особистості, і засіб формування та згуртування колективу, і метод організації інших видів діяльності, і емоційний стан, і засіб спілкування.

Гра – не кінцева мета. Головне – можливість змагатися та вигравати, проявляти активність, кмітливість, підтримати товариша по команді, задовольнити потребу у самовираженні, викликати позитивні емоції.

Враховуючи вищесказане, автор ставив за мету надати майбутнім спеціалістам фізичного виховання знання, вміння і навички у визначенні місця рухливих ігор і забав у різних формах навчально-виховної роботи; знання правил їх підбору в залежності від вікових особливостей дітей та загальних положень керівництва; методики їх викладання. Навчити використовувати рухливі ігри в оздоровчих, виховних і освітніх цілях.

При розміщенні ігрового матеріалу посібника автор дотримується такої послідовності: кожна гра за своєю складністю є продовженням або розвитком попередньої. Це допомагає використовувати матеріал у методичному взаємозв’язку, починаючи з найпростіших вправ і, закінчуючи більш складними іграми, що вимагають певних навичок у засвоюванні елементів техніки рухів.

До методичних порад та рекомендацій із застосуванням ігрового матеріалу в навчанні дітей необхідно використовувати творчий підхід із врахуванням індивідуальних особливостей дитячого організму.

Ігровий матеріал, який наведений в методичному посібнику, може використовуватись у практичній роботі вчителями фізичного виховання, вихователями, батьками та студентами факультету фізичного виховання.

 

РОЗДІЛ 1

РУХЛИВІ ІГРИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Перша молодша група (3 рік життя)

Для дітей молодших груп підбирають ігри з нескладним змістом. Правил у грі – одне, два. Невелика кількість ролей. Ігри добираються з обов'язковим чергуванням руху і відпочинку, проводяться весело й жваво.

Спочатку ведучим має бути вихователь. Він регулює рухи дітей, щоб вони занадто не збуджувались і не втомлювались. Цікаво проведена вихователем роль ведучого створює бадьору, емоційну атмосферу, сприяє залученню всіх вихованців до гри. Поступово, коли діти другої молодшої групи засвоять правила гри та звикнуть до організованих дій, їх можна залучити до виконання ролі ведучого.

Молодші дошкільнята в колективних іграх виконують оді і ті самі рухи (ходять, бігають, стрибають тощо). У них ще не має зацікавленості в результатах гри, їх приваблює сам процес руху. Цю особливість вихователь і повинен враховувати при плануванні роботи з дітьми.

Проведення рухливих ігор умовно виділяють три періоди в плануванні та організації рухливих ігор з дітьми молодшого дошкільного віку.

Завдання першого періоду (вересень – жовтень) – привчити малят гратися разом (невеликими групами), використовуючи різноманітні іграшки, м'ячі, обручі. Одночасно можна починати проводити і колективні рухливі ігри по 10-12 дітей. Ігри прості за змістом і характером рухів. Діти виконують цікаві та нескладні завдання: підбігти до вихователя "Добіжить до мене", наздогнати м'яч "Дожени м'яч", знайти предмет "Знайди прапорець" тощо. У цих іграх кожна дитина діє в своєму темпі. Її рухи не пов'язані з рухами інших дітей. Після одного-двох повторень вони повністю оволодівають правилами гри.

Другий період листопад – квітень – підвищити активність дошкільнят, привчити їх пристосовуватися до сезонних явищ. Добирають ігри, в яких діти можуть рухатися без особливих труднощів навіть у теплому одязі. Ігри з ходьбою і бігом по всьому майданчику "Поїзд", "Знайди свій будинок"; з катанням м’ячів і кульок "Влуч у ворітця" проводяться в приміщенні. Рухливі ігри поступово ускладнюються.

Третій період (літній) – збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички. Вводять нові ігри, а вивчені раніш проводять в ускладненому варіанті. Наприклад у грі "Трамвай" діти проходять не по рівному майданчику, а між предметами, кубиками, які поставлені на землі.

Діти цього віку особливо сприймають образи гри, тому їм радять пострибати як "зайчики", пройти тихо як "мишка".

Тривалість гри 5 – 8 хвилин, кількість повторень 3 – 5 разів.

 

Ігри з ходьбою та бігом

«До ляльок у гості»

Діти сидять на стільцях які розставлені вздовж стіни кімнати. Вихователь говорить, що вони підуть до ляльок у гості і запитує: «Де ляльки живуть?». Діти показують на ляльковий куточок. Вихователь говорить: «Підемо, діти, погуляємо, але нікуди по дорозі заходити не будемо, прямо до ляльок підемо». Діти встають і, неспішно, разом з вихователем, йдуть відвідати ляльок. Вони вітаються з ними, розмовляють. Коли вихователь каже: «Вже пізно, пора додому, підемо тихесенько!», діти повертаються на свої місця.

Методичні вказівки. Перед початком гри, декілька ляльок треба розташувати у іншому місці кімнати. При повторенні гри, відвідують цих ляльок.

«По стежці»

Вихователь проводить на підлозі дві паралельні лінії (або кладе дві скакалки) завдовжки до 3 м на відстані 25-30 см. Він розповідає, що діти підуть гуляти по лісу. Йти потрібно обережно, по вузькій довгій стежці. Діти йдуть повільно, один за одним, між накресленими лініями. Потім повертаються.

Методичні вказівки. Вихователь стежить, аби діти не наступали на лінії, не заважали один одному, не наштовхувалися на попереднього гравця.

«Наздоженіть мене!»

Діти сидять на стільцях або лавах на одній стороні майданчику або кімнати. «Наздоженіть мене!» – каже вихователь і біжить до протилежної сторони майданчика. Діти біжать за вихователем та прагнуть зловити його. Вихователь зупиняється, коли діти підбігають до нього він говорить: «Тікайте, тікайте, наздожену!». Діти біжать на свої місця.

Методичні вказівки. Вихователь не повинен швидко бігти від дітей. Коли діти підбіжать до вихователя, варто похвалити їх, сказати, що вони добре бігають.

 

«Пузир»

Діти разом з вихователем беруться за руки і утворюють невелике коло, стаючи, щільно один до одного. На слова «Роздувайся пузир, роздувайся, залишайся такій, та не лопайся!» діти відходять назад, тримаються за руки до тих пір, поки вихователь не скаже: «Лопнув пузир!». Діти відпускають руки.

 

Ігри з м’ячем

«Наздожени м'яч»

Діти грають на майданчику, хто із ким хоче. Вихователь кличе декількох дітей, пропонує їм побігати за м'ячем і пограти із ним. Вихователь по черзі називає імена дітей та розкочує м'ячі у різних напрямках. Кожна дитина біжить за м'ячем, ловить його і приносить вихователеві. Вихователь знову кидає м'ячі, але вже в іншому напрямку.

Методичні вказівки. Можна розсипати відразу всі м'ячі, аби діти одночасно побігли за ними. Замість м'яча можна використовувати обручі або м'які мішечки.

«М'яч у колі»

Діти сидять на підлозі по колу і перекочують м'яч двома руками один одному.

Методичні вказівки. Вихователь стоїть зовні кола і стежить за грою. Пояснює, що м'яч потрібно відштовхувати не однією, а двома руками. Показує, як це краще робити, подає дітям м'яч, якщо він викотиться за межі кола.

 

«Прокоти м'яч»

Діти сідають на підлогу по колу (ноги нарізно або «калачиком»), вихователь стоїть в центрі кола з м'ячем у руках. Він котить м'яч кожній дитині по черзі. Діти ловлять м'яч і котять його вихователеві.

Методичні вказівки. Коли діти освоять ці рухи, замість вихователя в центрі кола може знаходиться дитина.

 

«Лови м'яч»

Діти стають по колу. Вихователь у центрі, в руках у нього великий м'яч (діаметром 18-20 см). Вихователь говорить: «Оля, лови м'яч!», і кидає м'яч дитині. Та ловить м'яч і кидає його вихователеві.

Методичні вказівки. Вихователь стежить, аби діти енергійно кидали м'яч двома руками знизу, а ловили його злегка витягнувши руки вперед і захвачували його кистями, не притискали до грудей.

 

«Цілься вірніше»

Діти стоять по колу, в руці у кожного маленький м'ячик. В центрі кола ящик або великий кошик (відстань 1,5-2 м). По сигналу вихователя діти замахуються і кидають м'ячик у кошик. Потім підходять до кошика, беруть по одному м'ячику, повертаються на свої місця і знову кидають у ціль.

Методичні вказівки. У грі одночасно беруть участь не більше 8-10 дітей. Якщо дитина не потрапила м'ячем в ціль, вона підіймає лише свій м'ячик. При метанні у ціль більшість дітей кидають предмет однією рукою від плеча. Дітям слід показати і спосіб метання однією рукою знизу, тому що цим способом їм легко попадати точно у ціль. При метанні м'яча у ціль, дітям цього віку понад усе подобаються ігрові вправи, в яких м’яч попадає в дійсну, а не в умовну ціль. Краще всього якщо предмет може в ній затримуватися (кошик, сітка).

«Мій веселий дзвінкий м'яч»

Діти сидять на стільцях. Вихователь стає перед ними на деякій відстані і показує вправу з м'ячем. Він показує як легко і високо стрибає м'яч, якщо відбивати його рукою. При цьому вихователь каже:

Мій веселий дзвінкий м'яч

Ти куди помчав у скач?

Жовтий, синій, блакитний

Не здогнатись за тобою.

Потім він викликає 2-3 дітей і пропонує їм пострибати разом з м'ячем. Вихователь знову показує вправи з м'ячем, які супроводжує читанням віршів. Закінчивши вірш, він говорить: «Зараз наздожену!». Діти перестають стрибати і тікають від вихователя, який вдає, що ловить дітей.

Методичні вказівки. При повторенні гри вихователь викликає велику кількість дітей. При закінченні гри, можна запропонувати всім дітям одночасно бути м'ячиками. Вихователь повинен вимовляти текст в досить швидкому темпі, відповідному стрибкам дітей. Якщо діти не зможуть відтворити рухи м'яча, їм треба показати як стрибає м'яч.

 

Ігри з бігом і стрибками

«Принеси іграшку»

Іграшки розкладають на протилежній стороні кімнати. Вихователь кличе до себе дітей і просить принести іграшки. По його вказівці діти йдуть або біжать за іграшками і приносять їх вихователеві. Похваливши дітей, він просить віднести іграшки на місце.

Методичні вказівки. Гру можна ускладнити, додавши завдання: дійти до іграшки по вузькій доріжці або переступаючи через невисокі предмети.

 

«Не запізнися»

На підлозі по колу розкладають кубики або іграшки. Діти стають біля іграшок (кожний біля своєї). По сигналу вихователя вони бігають по всій кімнаті, намагаючись не зачепити один одного і не збити іграшки. По сигналу «Не запізнися!» діти біжать до своїх іграшок.

Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти бігли до своєї іграшки.

 

«Злови комара»

Діти стоять по колу обличчям до центру, на відстані витягнутих рук. Вихователь знаходиться у середині кола. В руках у нього палиця (довжина 1,5-2 м) з прив'язаним на мотузці комаром з паперу або матерії. Вихователь кружляє мотузку трохи вище за голови дітей. Коли комар пролітає над головою, діти підстрибують, прагнучи зловити його обома руками. Той, хто зловить комара, говорить: «Я зловив!». Гра продовжується.

Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти не зменшували коло під час підстрибувань. Обертаючи палицю з комаром, вихователь то опускає, то підіймає її.

 

Ігри з лазінням

«Квочка та курчата»

Граючі діти зображають курчат, а вихователь – квочку. Курчата з квочкою знаходяться в будинку (місце яке обгороджене натягнутою між стійками або стільцями мотузком на висоті 35-40 см). Осторонь живе уявний великий птах. Квочка підлазить під мотузку і вирушає на пошуки корму. Вона кличе курчат: «Ко-ко-ко!». По її заклику курчата підлазять під мотузку, біжать до квочки і разом з нею гуляють, нахиляються, присідають, шукають корм. За словами вихователя «Великий птах летить!» всі курчата швидко тікають і ховаються в будинку. Іра повторюється 3-4 рази.

Методичні вказівки. Коли курчата повертаються додому, тікають від великого птаха, вихователь може підняти мотузку вище, щоб діти не зачепили її. Роль квочки можуть згодом виконувати і самі діти.

«Мавпочки»

Вихователь пропонує дітям поодинці або по двоє підійти до гімнастичної стінки, встати обличчям до неї і підійнятися до 3-4 рейки – це мавпочки. Решта дітей сидять або стоять і дивляться, як мавпочки збирають на деревах фрукти. Потім на дерева підіймаються інші мавпочки.

Методичні вказівки. Коли діти навчаться упевнено підійматися на драбинку і спускатися з неї, треба ускладнити завдання, запропонувавши їм перебратися з прольоту на проліт стінки – з дерева на дерево.

 

Ігри з м’ячем

«Підкинь вище»

Дитина підкидає м'яч як можна вище, стараючись кидати його прямо над головою і ловити його. Якщо дитина не зможе зловити м'яч, то піднімає його з підлоги і знову підкидає як можна вище.

Методичні вказівки. Дитина може підкидати м'яч однією та двома руками.

 

«Злови м'яч»

Напроти дитини, на відстані 1,5-2 м від неї, стає вихователь. Він кидає м'яч дитині, а та повертає його. В цей час вихователь вимовляє слова: «Лови, кидай, впасти не давай!». Кожне слово супроводжується кидком м'яча. Слова потрібно вимовляти повільно, щоб малюк встиг зловити м'яч і кинути його.

Методичні вказівки. По мірі оволодіння навичками ловіння і кидання м'яча відстань між дитиною і вихователем можна збільшити.

 

Ігри з ходьбою і бігом

«Літаки»

Діти зображають льотчиків на літаках. Вони стоять в різних місцях майданчика. За словами вихователя: «До польоту готуйся!», діти роблять кругові оберти перед собою зігнутими у ліктях руками – заводять мотори. По сигналу «Летить!», вони піднімають руки у сторони і бігають в розсипну по майданчику. По команді «На посадку!», літаки зупиняються і приземлюються (діти опускаються на одне коліно). Гра повторюється 5-6 разів.

Методичні вказівки. Можна розділити дітей на 3-4 ланки. Тоді по команді «На посадку!» діти знаходять свої місця в ланках. Вихователь відзначає, чия ланка зібралася першою.

 

«У ведмедя в бору»

На одній стороні майданчика обкреслюється барліг ведмедя. На іншій – позначається дім, в якому живуть діти. Вихователь вибирає ведмедя, який сидить у барлогу. Коли вихователь каже: «Йдіть, діти гуляти!» – діти виходять із дому і йдуть у ліс, збирають гриби, ловлять метеликів та інше (нахиляються, випрямляються, роблять інші імітаційні рухи). Вони вимовляють хором:

У ведмедя в бору

Гриби, ягоди беру

А ведмідь сидить

І на нас гарчить.

Після слова «гарчить» ведмідь вибігає і починає ловити дітей. Той, кого ведмідь торкнеться вважається за спійманий: ведмідь відводить його до себе у барліг. За лінією дому дітей ловити не можна.

Після того, як ведмідь зловить декілька гравців, гра поновлюється. На роль ведмедя призначається інша дитина. Гра повторюється 3-4 рази.

Методичні вказівки. Може бути інший варіант гри – з двома ведмедями.

 

«Переліт птахів»

Зграя птахів збирається на одному краю майданчика (діти вільно розміщуються), напроти гімнастичної стінки з декількома прольотами. По сигналу вихователя «Полетіли!», птахи розлітаються по майданчику, розпрямляють крила і розмахують ними. По сигналу «Буря!», птахи летять до дерев (залізають на гімнастичну стінку). Коли вихователь говорить: «Буря минула!», птахи спокійно спускаються з дерев, продовжують літати. Гра повторюється 3-4 рази.

Методичні вказівки. При спуску з гімнастичної стінки не можна зістрибувати. Якщо стінка має мало прольотів, треба включати у гру не всіх дітей відразу. Замість стінки можна використовувати лавки, стільці та інші предмети.

 

«Підкинь-злови»

Діти вільно розміщуються у приміщенні або на майданчику, кожен тримає м'яч у руках. По сигналу вихователя: «Починай!», діти підкидають м'яч угору і ловлять його. Кожен рахує, скільки разів зуміє зловити м'яч і не впустити його.

Методичні вказівки. Дітей можна розділити на пари. Одні підкидають і ловлять м'ячі, інші рахують; або всі стають по колу, а один або двоє з тих, хто грають виходять у середину кола і підкидають м'яч. Всі спостерігають за правильністю виконання завдання.

Варіанти: підкинути м'яч угору, почекати, доки він удариться о землю, а потім вже зловити; підкинути м'яч, плеснути у долоні, зловити м'яч; підкинути м'яч, швидко обернутися довкруги і після відскоку м'яча від землі зловити його.

 

 

«Збий булаву»

Гравці стають за лінію, за 2-3 м від якої, напроти кожного поставлені булави. Діти тримають м'ячі у руках. По сигналу гравці прокочують м'ячі у напрямку до булав, прагнучи збити їх. По наступному сигналу діти йдуть за м'ячами і підіймають булави, що впали. Гра повторюється. Кожен гравець запам'ятовує, скільки разів булава була їм збита.

Методичні вказівки. Треба різноманітити ігрове завдання, прокочувати м'ячі правою, лівою і двома руками, можна прокочувати м'яч ногою.

«Школа м'яча»

Підкинути м'яч угору і зловити двома руками. Ударити м'яч о землю і зловити двома руками. Ударити м'яч о землю, плеснути у долоні і зловити двома руками. Ударити м'яч об стіну і зловити його двома руками. Ударити м'яч об стіну, дати йому відскочити від підлоги і зловити двома руками. Ударити м'яч об стіну, плеснути у долоні і зловити двома руками. Удвох: один ударяє м'яч об стіну так, щоб він відскочив під кутом у бік товариша, той після падіння м'яча на підлогу і відскоку ловить його.

Методичні вказівки. Стежити за дітьми щоб ловили м’яч двома руками.

 

«Знайти, де заховано»

Діти стоять вздовж стіни кімнати. Вихователь показує їм прапорець і говорить, що заховає його. Діти повертаються обличчям до стіни. Вихователь ховає прапорець і каже: «Можна!». Діти шукають захований прапорець. Хто першим знайде прапорець, той ховає його при повторенні гри. Гра повторюється 3-4 рази.

Методичні вказівки. Якщо діти не можуть довго знайти прапорець, вихователь підходить до місця, де він захований, і пропонує пошукати там. Коли прапорець ховає дитина, йому треба допомогти знайти відповідне місце.

 

«Знайди і промовчи»

Діти стоять вздовж однієї сторони майданчика обличчям до вихователя. По сигналу вихователя вони повертаються обличчям до стіни. Вихователь у цей час ховає хусточку. Потім по сигналу діти розплющують очі, обертаються і починають шукати хусточку. Дитина, що знайшла, не подає виду, підходить до вихователя і тихо говорить йому де побачила хусточку, і стає на своє місце у шерензі (або сідає на лавку, стілець). Гра триває до тих пір, поки більшість дітей не знайдуть хусточку. Гра повторюється 3-4 рази.

Методичні вказівки. Треба пояснити дітям, що та дитина, яка знайде хусточку, не повинна не лише її брати, але і подавати виду, що вона знайшла хусточку.

 

«Хто пішов?»

Діти стоять по колу або півколом. Вихователь пропонує одному з тих, що грають запам'ятати дітей, що стоять поряд (5-6 дітей), а потім вийти з кімнати або відвернутися, або закрити очі. Одна дитина ховається. Потім вихователь говорить: «Відгадай, хто пішов?», якщо дитина вгадає, то вибирає кого-небудь замість себе. Якщо не вгадає, то знову відвертається або закриває очі, а той, хто ховався, стає на своє місце. Дитина, що відгадує повинна її назвати. Гра повторюється 4-5 разів.

Методичні вказівки. Діти не повинні підказувати, хто пішов. Можна нікому не ховатися, тоді гравець відмітить, що всі на місці.

 

 

Ігри з м'ячем

«Збий м'яч»

На лінії розкладаються невеликі кільця, наприклад кільця від серсо, а на них кладуть великі м'ячі. Гравці стають на відстані 5-6 м колонами по числу м'ячів. В руках у дітей мішечки з піском. У кожній колоні виділяється спостерігач. Він піднімає збиті м'ячі і підраховує їх.

По сигналу діти збивають з кілець великі м'ячі. Потім всі біжать за своїми мішечками повертаються і передають їх наступним у колоні. Після того, як всі виконають завдання, м'ячі передають спостерігачам. Ті стають у колону першими і збивають м'ячі. Кожна команда підраховує кількість збитих м'ячів. Виграє команда, що збила більшу кількість м'ячів. Призначаються нові спостерігачі. Гра триває.

Варіанти: м'ячі можна розкласти на гімнастичної лавки, табуретах.

Методичні вказівки. Вихователь стежить, щоб діти не заходили за лінію, коли кидають м'ячі. М'ячі можна збивати лише однією рукою – правою або лівою.

 

«Школа м'яча»

Підкинути м'яч угору і зловити його однією рукою. Ударити м'яч о землю і зловити його однією рукою. Підкинути м'яч угору, плеснути у долоні (1-3 рази) і зловити його двома руками. Ударити м'яч о землю і зловити його однією рукою. Ударити м'яч об стіну, після того, як він впаде на підлогу і відскочить, зловити його однією рукою. Ударити м'яч об стіну, плеснути у долоні і зловити його однією рукою.

У парах: ударити м'яч об стіну так, щоб він відскочив під кутом у бік партнера, який повинен зловити його. Ударити м'яч об стіну від низу до верху і зловити його. Ударити м'яч об стіну кинувши: із-за спини, із-за голови, з-під ноги, з-під руки і зловити його.

Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти ловили м’яч однією рукою.

«Попади в обруч»

Діти стоять по колу діаметром 8-10 м. Через одного в руках мішечок із піском. В центрі кола лежить обруч. По сигналу вихователя діти, у яких в руках мішечки, передають їх товаришам справа (за домовленістю). Отримавши мішечки, діти кидають їх двома (або однією) руками знизу, прагнучи попасти в обруч. Вихователь підраховує, скільки мішечків попало в обруч у перших номерів. Діти піднімають мішечки і повертаються на свої місця у коло. Знову роздається сигнал, і діти передають мішечки своїм сусідам – другим номерам, які знов кидають мішечки. Вихователь порівнює, які номери кидали точніше. Гра поновлюється.

Методичні вказівки. Закидати мішечки можна й іншими способами: двома і однією рукою із-за голови, сидячи, стоячи на колінах. Замість мішечків можна використовувати маленькі м'ячі.

Ігри на увагу

«Хто літає?»

Діти з вихователем стоять по колу. Вихователь називає живі і неживі предмети, які літають і не літають. Називаючи предмет, вихователь підіймає руки вгору. Наприклад: вихователь говорить: «Ворона літає, стіл літає, літак літає». Діти підіймають обидві руки вгору і вимовляють слово «літає» тільки в тому випадку, якщо вихователь дійсно назвав предмет, що літає.

Методичні вказівки. На роль водячого можна призначати дітей. Гра проводиться спочатку в повільному потім у швидкому темпі.

 

«Зроби фігуру»

Діти розбігаються по всьому майданчику. По сигналу вихователя вони зупиняються на місці і приймають яку-небудь позу: присідають, підіймають руки, стають на одну ногу і тому подібне. Вихователь відзначає чия фігура цікавіша.

Методичні вказівки. До кінця року гра ускладнюється: вводяться групові фігури – парами, трійками. Крім того, дітям пропонується придумати фігуру у певному положенні: лише стоячи, стоячи на колінах, сидячи та інше.

 

Ігри з бігом, ходьбою

«Жмурки»

Діти розміщуються в обмеженому місці. Одному з них зав'язують очі – це жмурка. По сигналу вихователя діти бігають, злегка плескають у долоні. Жмурка ловить. Коли жмурка зловить кого-небудь, гра припиняється, вибирається новий жмурка|.

Варіант гри: діти стоять по колу, у центрі двоє гравців – жмурка і дитина із дзвоником в руках, який бігає по кругу і дзвонить.

Методичні вказівки. Якщо жмурка довго не може нікого зловити, треба його замінити.

«Совушка»

У одному з кутів майданчика креслять гніздо совушки. У гнізді знаходиться водячий – совушка. Решта гравців бігає по майданчику, зображають жуків, метеликів, тваринок. Через деякий час вихователь говорить: «Ніч!». Гравці завмирають на місці у позі якій їх застала ніч. Совушка вилітає зі свого гнізда. Повільно летить, махає крилами і дивиться, чи не ворухнеться хто. Того, хто поворушився совушка відводить до себе у гніздо. А вихователь говорить: «День!». Метелики, жучки, тваринки знову починають бігати, літати, кружляти, дзижчати. Після 2-3 вильотів совушки на полювання підраховується число спійманих. Вибирається нова совушка.

Методичні вказівки. До початку гри вихователь розповідає про звички совушки, про те, що вона добре бачить вночі. Попереджує, що совушка повинна стежити одночасно за всіма комахами, тваринами.

 

«Не зачепи іграшку»

Між двома стійками, що знаходяться на відстані 3-4 м, закріплюють шнур на висоті близько 50 см. Вздовж нього на землі розставляють різні іграшки на відстані 50 см одна від одної. По сигналу дитина пролазитиме під шнуром з одного кінця, потім – у зворотному напрямі, обходить наступну іграшку з іншого боку і так до кінця, прагнучи не збити жодну з них.

Правила. Не можна обходити дві іграшки підряд з одного боку.

Методичні вказівки. Проводити розваги в повільному темпі, пристосовуватись до індивідуальних навичок кожної дитини.

«Хто більше збере іграшок»

На майданчику розставляють на 1-2 іграшки більше, ніж учасників. Дітям пропонують розійтися по майданчику. По сигналу «Збирай іграшки!», діти біжать, прагнучи зібрати більше. Доцільно використовувати високі іграшки.

Варіант. Іграшки на підлозі. Двоє дітей із зав'язаними очима сідають на підлогу. По сигналу вихователя вони починають збирати іграшки (до останньої). Мета гри – зібрати більше іграшок.

Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти не одбирали іграшки один в одного.

«Витягни мотузку»

На майданчику ставлять стільці спинками один до одного на відстані 1-2 м. Під стільцями лежить мотузка. На стільці сідають двоє дітей. По звуковому сигналу вихователя, вони швидко піднімаються зі стільців і перебігають ліворуч від себе на протилежний стілець. Сівши на стілець, дитина намагається витягнути з-під нього мотузок. Перемагає дитина яка витягла мотузок.

Методичні вказівки. Слідкувати щоб діти не чіпали стільці.

«Виклади фігуру»

Гравці отримують пластмасові або дерев'яні рейки. На відстані до 3-4 м креслять лінію. За лінією треба викласти з рейок яку-небудь фігуру (геометричну). До лінії діти пересуваються стрибаючи на одній нозі. При цьому дозволяється змінювати ногу. У зворотному напрямі біжать.

Перемагає той, хто раніше всіх побудує фігуру, використавши всі рейки. При повторенні гри кількість рейок треба міняти, щоб спонукати дітей придумувати різні геометричні фігури.

Методичні вказівки. Запропонуєте учасникам заздалегідь продумати, яку фігуру вони викладатимуть із наявної кількості рейок. Кількість предметів для викладання змінювати в межах 3-5. Гру можна проводити як командну.

Ігри на увагу

«Гаряча рука»

Діти утворюють коло. Водячий стоїть у центрі і каже: «Холодно, холодно!». Всі гравці виставляють руки, долонями вгору. Водячий – гаряча рука, ходить по колу, намагається кого-небудь злегка ударити по долоням. Діти швидко ховають руки назад. Водячий проходить по колу 2-3 рази (за домовленістю).

Правила. Той, до кого доторкнеться водячий, робить крок назад і виходить з кола. Коли водячий міняється, дитина продовжує грати разом зі всіма.

Методичні вказівки. Дітей, які навмисне піддаються, не слід призначати водячими. Можна водячого змінювати при кожному попаданні по долоням.

«Відгадай у кого м'яч»

Вибирається водячий. Діти стоять щільним кільцем обличчям у середину кола. Водячий – стоїть у середині кола. Із зовнішнього боку кола, за спинами, діти передають тенісний м'яч. Водячий повинен вгадати у кого м'яч. Він звертається до одного з гравців, якщо думає що у нього м'яч, і каже: «Руки!». Гравець повинен показати руки. Якщо м'яча у нього немає, то гра продовжується. Якщо ж водячий відгадав у кого м'яч, то він стає на місце цієї дитини.

Правила. Не можна підказувати або виразом обличчя допомагати водячому.

Методичні вказівки. Якщо водячий за 1-2 хв. Не може відгадати у кого м’яч, то його міняють.

«Швидше до названого кольору»

З одного боку майданчика креслять 2-4 кола, в них кладуть по одній іграшці різного кольору (у однаковій кількості). Призначають водячого, який стає з боку, напроти середини майданчика. Всі діти шикуються на протилежній колу стороні майданчика у колони, відповідно до кількості накреслених кіл. Водячий називає один з кольорів, в який зафарбовані іграшки. Діти, що стоять першими у колонах, наввипередки біжать до кіл. Там беруть іграшки, названого кольору і підіймають руку вгору. Серед них визначають переможця. Він отримує очко і повертається у свою колону разом з тими гравцями, хто бігав. Потім, коли називають інший колір, біжать інші діти. Перемагає, той хто набрав більшу кількість очок.

Правила. Діти можуть бігти лише після того, як водячий назве колір іграшки.

Методичні вказівки. Гру можна проводити як командну.

Ігри на координацію

«Цілься точніше»

7-8 дітей утворюють коло радіусом 2-4 м. У центрі кола 2-3 кеглі. Місце кожної дитини відмічене якою-небудь геометричною фігурою. Діти стоять на місці і перекидають м'яч один одному по колу. По сигналу «Цілься точніше!» дитина, у якої в цей час в руках м'яч, прицілюється і кидає м'яч у кеглю.

Якщо їй вдасться попасти, то біля цієї дитини ставлять кольоровий кружечок, прикріплений до палички, а якщо ні – дитина передає м'яч далі, по колу. Виграє той, у кого більше кружечків.

Методичні вказівки. Гру можна проводити під музичний супровід, коли музика зупиняється, треба кидати м’яч.

 

«Футболіст»

На рівному місці майданчика розкладають 2-3 великих м'яча на відстані 2 м один від одного. Перед кожним з них стає дитина із зав'язаними очима. По команді вихователя діти повертаються довкруги і роблять чотири кроки від м'яча, а потім повертаються знову довкруги і йдуть у зворотному напрямку – б'ють м’яч ногою. Виграє той, хто попав по м'ячу.

РОЗДІЛ 2

Керівництво процесом гри

Керівнику гри, пояснюючи гру, кожного разу необхідно знаходити для цього найбільш вигідне місце так, щоб його усі бачили і чули, а сам він зміг би контролювати всіх гравців.

Гравців необхідно шикувати так, щоб вони краще сприймали гру, а вчитель міг контролювати їх поведінку і швидко перешиковувати для майбутньої гри.

Шикування для початку гри інколи може залишатись таким же, як і для пояснення гри. Якщо гра добре знайома дітям і не потребує нового її пояснення, можна шикувати групу для початку гри до пояснення. У більшості випадків для початку гри необхідно спеціально шикувати гравців. Шикування гравців перед грою може бути у шеренгах, колах, колонах, квадратах і вільне.

Це пов’язано з визначенням місць, з розміщенням окремих гравців та інше.

Шикувати на гру можна різними способами:

• Групи організовано, колективно пересуваються після попереднього розрахунку і займають ігрові місця під чітку команду вчителя.

• Гравці вільно розташовуються у залі або на майданчику по завданню вчителя.

• Гравці швидко займають вказані місця за наказом, командою, сигналом.

• Групи організовано пересуваються під управлінням капітанів команд.

Жоден з цих способів не повинен бути стандартним.

У іграх, в яких гравці тимчасово виходять з гри, необхідно заздалегідь визначити, організувати і показати дітям конкретне місце, де вони повинні чекати закінчення гри. Визначити таке місце необхідно для підтримання дисципліни і для контролю за вибиваними гравцями.

Виконання обов’язків водячого має велике виховне значення для гравців. Тому рекомендується, особливо у початкових класах, призначати дітей по черзі водячими на кожну гру. Від того, хто буде виконувати цю роль, в цілому залежить і вирішення задач, які стоять перед кожною грою.

Способи вибору водячого:

• За призначенням вчителя. Цей спосіб застосовується коли діти погано знають один одного, коли мало часу або коли водячий призначається керівником у виховних цілях. Перевага способу – швидкість вибору, недоліки – діти не приймають активної участі та їх ініціатива пригноблена.

• За вибором дітей – один з найбільш вдалих способів вибору водячого. Перевага способу у педагогічному відношенні в тому, що він виявляє бажання гравців, внаслідок чого завжди вибирається найбільш достойний водячий.<