Основні тактико-технічні характеристики

1. Точність визначення координат ПУ (Хпу, Упу) характеризується середньоквадратичною помилкою, яка залежить від шляху S, пройденого ПУ-12М з моменту його початкового орієнтування і прив'язки до місцевості, і становить σ x,y = 0,7% S (на пересіченій місцевості, зі слизьким або сипучим ґрунтом вона зростає в 1,5-2 рази).

2. Час підготовки апаратури до роботи визначається до часу виходу на режим ГКУ і складає 15 хвилин (при довготривалому перебуванні непрацюючої апаратури при температурі нижче -30 градусів час на підготовку збільшується до 25 хвилин).

3. Найбільша тривалість безперервної роботи апаратури визначається можливостями ГКУ і дорівнює 7 годинам.

4. Масштаби використовуваних координат: 1:50 000, 1: 100 000, 1: 200 000.

5. Межі зміни даних на шкалах курсопрокладника: координат Хпу, Упу і складових паралаксів Хп, Уп: 0,01 – 99,9 км; шляху S: 0,01 – 99,9 км дирекційного кута α -- 0º-360º.

6. Точність утримання заданого азимутального напрямку характеризуєтся максимальним середньогодинним відходом головної вісі гіроскопа ГКУ і відхиленням за 7 годин безперервної роботи, які не перевищують відповідно 00-17 п.к. у годину і 00-70 п.к.

7. Електроживлення апаратури здійснюється напругою 27В ±10% постійного струму від бортової мережі ПУ-12М та змінною напругою 36В 400ГЦ від перетворювача ПТ-200.

 

Коротка характеристика приладів апаратури топоприв'язки.

 

Гірокурсоуказувач ІГ13М.

Призначений для безперервного виміру кута між поздовжньою віссю ПУ-12М і заданим напрямком і передачі електричного сигналу, пропорційного даному куту, у лічильно-вирішувальний прилад.

Склад:

- гіроазимут

- пульт управління

- перетворювач струму.

 

Технічні дані

Готовність до роботи – 15 хвилин після включення

Тривалість безперервної роботи – 7 годин.

Основним приладом гірокурсоуказувача є гіроазимут, принцип дії якого заснований на використанні властивості 3-х степеневого гіроскопа втримувати положення вісі власного обертання незмінним у просторі.

Гіроазимут складає:

- корпус

- демпфер

- аретир

- обігрівачі

- амортизатор.

Корпус містить у собі:

1.карданну підвіску з курсовим гіроскопом

2.двоканальний сельсин-трансформатор

3.горизонтуючий і азимутальний коригувальні мотори.

Гіровузол представляє гіромотор, на корпусі якого встановлений струмознімач і балансуючі гвинти.

Двоканальний сельсин-трансформатор призначений для перетворення у відповідний електричний сигнал кутів повороту статора 39 щодо ротора.

Азимутальний коригувальний мотор призначений для додавання обертового моменту до вісі гіровузла, під впливом якого виникає прецесія гіроскопа в азимуті і являє собою реверсивний мотор, що працює в загальмованому режимі.

Конструкція горизонтуючого корекційного мотора відрізняється від азимутального коригувального мотора лише тим, що його статор з обмоткою типу «біляче колесо» охоплює ротор, що має дві керуючі обмотки і одну обмотку збудження.

Демпфер

Призначений для гасіння коливань корпусу 44, встановленого в додатковому карданному підвісі.

Аретир

Служить для стопоріння додаткового карданного підвісу при транспортуванні гіроазимута у виключеному стані. Аретир кріпиться в нижній частині і містить у собі електромагніт.

Обігрівачі

Призначені для забезпечення порівняно постійних температурних умов усередині гіроазимута в холодну погоду. Пристрій: слюдяний каркас, константановий дріт, алюмінієвий каркас. U =+25В, Р=90Вт.

Амортизатор

Амортизатор призначений для захисту приладу від надмірних впливів ударних і вібраційних перевантажень.

Пульт управління.

Призначений для настроювання, регулювання, вмикання і вимикання гірокурсоуказувача. Пульт складається з литого корпуса і панелі, на якій розміщені регулювальні регістри і тумблери.

 

Перетворювач ПТ-200Ц.

Служить для перетворення постійного струму напругою 27В у змінний трифазний напругою 36В частотою 400 Гц.

Призначення, склад і устрій артилерійської бусолі ПАБ-2М

Перископічна артилерійська бусоль призначена для підготовки даних для стрільби, цілеуказання і топографічної прив'язки елементів бойового порядку.

Бусоль може бути використана для спостереження через укриття під час стрільби і для вивчення місцевості і цілей.

За допомогою бусолі можна вирішувати наступні завдання:

На спостережному пункті:

- визначати основний напрямок;

- вимірювати горизонтальні кути між основним напрямком і ціллю;

- вимірювати кут місця цілі;

- визначати синус кута.

На вогневій позиції:

- провішувати основний напрямок;

- вимірювати кути закриття.

При топографічній прив'язці:

- здійснювати орієнтування;

- вимірювати кути і азимути при прокладанні ходу;

- вимірювати відстань за допомогою рейки.

При роботі з бусоллю горизонтальні і вертикальні кути і магнітні азимути відлічуються з точністю до 0-01.

Можна сказати, що бусоль складається з двох частин:

1. Верхня частина бусолі

2. Нижня частина бусолі.

 

Верхня частина:

- монокуляр (5)

- корпус відлікового черв'яка зі шкалою (4)

Нижня частина:

- корпус настановного черв'яка з основною шестернею (зі шкалою) (3)

- орієнтир бусолі (компас) (2)

- вертикальна вісь-шестірня з кульовою опорою (1).

Вертикальна вісь-шестірня поєднує частини бусолі, які перед роботою повинні бути орієнтовані по магнітному меридіану.

Корпус настановного черв'яка з основною шестірнею і орієнтир-бусоллю надітий на вертикальну вісь-шестірню. На кінці настановного черв'яка закріплений маховичок 9.

На бусольному і кутомірному кільцях нанесено 60 поділок ціною 1-00. Парні поділки на бусольному кільці позначені цифрами в напрямку руху годинникової стрілки. На кутомірному кільці поділки нанесені проти напрямку руху годинникової стрілки.

Відлічуються поділки за допомогою показчиків, нанесених на пластинки.

Показчик для бусольного кільця – Б, для кутомірного – У.

На кутомірному кільці крім поділок, нанесені точки для відліку синусів вимірюваних кутів.

Штрихи і цифри на бусольнім кільці заповнені чорною фарбою, на кутомірному – червоною.

 

Орієнтир- бусоль призначена для орієнтування перископічної бусолі по магнітній стрілці.

У корпусі відлікового черв'яка змонтований відліковий черв'як горизонтальних кутів.

У верхній частині корпуса є кронштейни для установки монокуляра і приплив для кріплення кулькового рівня.

Бусольний і кутомірний барабани мають по 100 поділок ціною 0-01 (написи на шкалі нанесені через 0-10).

Монокуляр восьмикратного збільшення являє собою зорову трубку, вкладену в корпус і призначений для розглядання зображення з більшим збільшенням. У площині об'єктива встановлена монокулярна сітка, на якій є шкали – кутомірна і дві дальномірні.

 

 

Загальна довжина кутомірної шкали - 0-80, ціна однієї поділки 0-05.

Дальномірні шкали призначені для виміру відстаней у межах 50-400 м за допомогою двометрової рейки. Цифри на дальномірних шкалах визначають метри.

Використовуючи бусоль, можна виконати наступні виміри:

1.Визначення на місцевості основного напрямку по заданому дирекційному куту.

2.Визначення магнітного азимута (бусолі) заданого напрямку.

3.Вимір горизонтальних кутів.

4.Вимір кута місця і кута закриття.

5.Визначення синуса кута.

6.Визначення відстаней за допомогою рейки (по дальномірній шкалі монокуляра).

Для визначення магнітного азимута необхідно:

1.Встановити бусоль над заданою точкою й зорієнтувати її по магнітній стрілці.

2.Повернути верхню частину бусолі спочатку вручну при віджатому відведенні, а потім за допомогою відповідного черв'яка встановити показчик «Б» на відмітку «0».

3.Повертаючи монокуляр бусолі за годинниковою стрілкою, сполучаємо перехрестя монокуляра з предметом на місцевості і знімаємо показання по чорній шкалі.

Визначення похибки бусолі.

 

Для визначення за допомогою бусолі дирекційних кутів необхідно знати похибки бусолі , тобто кут який треба обчислити з величини магнітного азимута, щоб одержати відшукуваний дирекційний кут, або додати до значення дирекційного кута знятого з карти, для визначення магнітного азимута необхідного напрямку.

1.Установити бусоль по виску на пункті вивірки, що виміряється над точкою.

2.Орієнтувати бусоль по магнітній стрілці, відзначитися по орієнтирній точці і визначити по бусольному кільцю барабану їх магнітні азимути. Знайти різницю між виміряними магнітними азимутами Ам на кожну точку і відповідним дирекційним кутом . Ця різниця дає похибки бусолі .

3. Визначити магнітні азимути по точках ще два- три рази.

Дійсне значення похибки для даної бусолі середньоарифметичне.

Перехід від дирекційного кута до магнітного азимуту.

a .

Від магнітного азимута до дирекційного кута

a ,

де: ,

- нахиленість магнітної стрілки бусолі в даній точці

- зближення меридіанів у даній точці.