Принципи нормування мікроклімату. Оптимальні, допустимі і граничні норми показників температури і вологості повітря та швидкості його руху.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладено диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Оптимальні мікрокліматичні умови – це такі параметри мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують нормальний тепловий стан організму без напруги і порушення механізмів терморегуляції. При нормуванні мікроклімату календарний рік поділяється на два періоди:

- холодний період - тоді, коли середньодобова температура на відкритому повітрі нижча за +10 °С;

- теплий період - коли середньодобова температура зовні приміщення становить +10 °С і вище.

Оптимальні норми мікроклімату застосовуються для приміщень, де праця людей не пов'язана з застосуванням обладнання, що потребує великих енергетичних витрат, або випромінюючих значні теплові потоки.

Оптимальні параметри мікроклімату повинні підтримуватися в приміщеннях, пов'язаних з виконанням нервово-емоційних робіт, що потребують підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення, де працюють з комп'ютерами, кабінети діагностики, пульти управління технологічними процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії, конструкторські бюро та ін.).

Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть призвести до дискомфортного теплопочуття, що обумовлюється напруженням механізмів терморегуляції, і не виходить за межі фізіологічних можливостей організму людини. При цьому може виникнути деяке зниження працездатності.

Оптимальні значення показників мікроклімату робочої зони

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, ^оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний період	Легка І а	22-24	40-60	0,1
Легка І б	21-23	40-60	0,1
Середньої важкості ІІ а	19-21	40-60	0,2
Середньої важкості ІІ б	17-19	40-60	0,2
Важка ІІІ	16-28	40-60	0,3
Теплий період	Легка І а	23-25	40-60	0,1
Легка І б	22-24	40-60	0,2
Середньої важкості ІІ а	21-23	40-60	0,3
Середньої важкості ІІ б	20-22	40-60	0,3
Важка ІІІ	18-20	40-60	0,4

Допустимі значення показників мікроклімату робочої зони

Період року	Категорія робіт	Температура, ^оС	Відносна вологість W, %. постійні і непостійні р. м.	Швидкість руху повітря V, м/с постійні і непостійні р. м
Верхня межа	Нижня межа
постійне р. м.^*	непостійне р. м.^*	постійне р. м.	непостійне р. м.
Холодний	І а						не більше 0,1
І б						не більше 0,2
ІІ а						не більше 0,3
ІІ б						не більше 0,4
ІІІ						не більше 0,5
Теплий	І а					55 за 28^оС	0,1-0,2
І б					60 за 27^оС	0,1-0,3
ІІ а					65 за 26^оС	0,2-0,4
ІІ б					70 за 25^оС	0,2-0,5
ІІІ					75 за 24^оС	0,5-0,6

Заходи і засоби, за допомогою яких здійснюється нормалізація параметрів мікроклімату.

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів та засобів колективного захисту, які включають будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та ін. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовують засоби індивідуального захисту.

Основні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату, які використовуються на виробництві:

- удосконалення технологічних процесів та устаткування;

- раціональне розміщення технологічного устаткування;

- автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами;

- раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря;

- раціоналізація режимів праці та відпочинку;

- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів;

- використання засобів індивідуального захисту.

Класифікація шкідливих речовин за ступенем небезпечності.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини поділяють на такі класи небезпеки: перший — надзвичайно небезпечні; другий — високонебезпечні; третій — помірнонебезпечні; четвертий - малонебезпечні.

Вплив пилу на організм людини.

Пил може бути причиною різних хвороб шкіри, зокрема дерматитів, захворювань алергійної природи, онкологічних, пневмоконіозів. Слизова оболонка бронхів також реагує на постійне подразнення пилом. Від дії пилу рослинного і тваринного походження розвивається хронічний пиловий бронхіт. Для нього характерна поява фіброзних змін через інгаляційну дію фіброгенних аерозолів. А також може розвинутися бронхіальна астма. Пил може спричинити фіброгенну, токсичну, подразнювальну, канцерогенну, радіоактивну, сенсибілізуючу дію. Тривале подразнення пилом дихальних шляхів здатне викликати хронічний катар з утворенням гіпертрофії із потовщенням слизової оболонки, внаслідок чого порушується фільтруюча функція носа. Внаслідок дії пилу рослинного походження виникає ринофаринголарингіт, а дія пилу хрому, нікелю, миш’яку може спричинити новоутворення.

Теплообмін людини з навколишнім середовищем. Захист організму людини від перегрівання й охолодження.

Людина постійно перебуває в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, тепло, що виділяється організмом людини, повинне повністю відводитися у навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або до переохолодження організму людини і, зрештою, до втрати працездатності, втрати свідомості та до теплової смерті. Величина тепловиділення організмом людини залежить від ступеня фізичного напруження за певних кліматичних умов і складає від 85 (у стані спокою) до 500 Дж/с (важка робота). Теплообмін організму людини з навколишнім середовищем здійснюється такими способами (шляхами): конвекція, кондукція (теплопровідність), випромінювання та випаровування вологи з поверхні шкіри.

Для попередження перегрівання організму у виробничих приміщеннях повинні бути створені такі метеорологічні умови, які здатні забезпечити нормальний виробничий процес і самопочуття працівників.

Загальне уявлення про вентиляцію виробничих приміщень.

Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Основна вимога до вентиляційних систем – це вилучення з приміщення забрудненого, вологого або нагрітого повітря та подача на йог місце чистого повітря, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Природна вентиляція та її види.

Природна вентиляція відбувається внаслідок різниці температури повітря в приміщенні і ззовні, а також у результаті дії вітру. Різниця температур обумовлює надходження холодного повітря у приміщення й видалення з нього теплого повітря. Під дією вітру з навітряного боку будівлі виникає, підвищений тиск, а з підвітряного – розріджений. Розрідження зумовлює витяжку теплого й забрудненого повітря з приміщення, а на його заміну надлишок тиску зумовлює надходження свіжого повітря. Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. Провітрювання здійснюється завдяки перепадам температури і сили вітру через вікна та кватирки і за рахунок інфільтрації – просочування повітря через вікна, нещільності вікон, дверей і будівельних матеріалів. Організована природна вентиляція – це аерація. Для аерації у стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а у верхній частині – спеціальні ліхтарі для видалення відпрацьованого повітря.

Механічна вентиляція.

Механічна вентиляція - це примусове видалення з приміщень забрудненого повітря і заміна його на свіже за допомогою вентиляційних агрегатів. Сукупність вентиляційного агрегату, повітроводів, регулювальних, пускових та інших пристроїв складає вентиляційну систему для конкретного виробничого приміщення. Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною, яку проектують на тих виробництвах де можливе надходження у повітря значної кількості шкідливих або вибухонебезпечних речовин. Аварійна вентиляція вмикається автоматично при досягненні граничної концентрації небезпечних речовин і має забезпечувати 8-12 кратний повітрообмін за годину. Механічна робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою або комбінованою.

Загально обмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла, нормалізації хімічного складу повітря при відсутності його токсичного забруднення, а також коли неможливо використати місцеву вентиляцію. Вентиляційні системи бувають витяжними, припливними і припливно-витяжними (комбінованими).