Українське законодавство про ЦО

Конституція	п.39 ст. 92 виключно законами України визначається правовий режим військового та надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації; ст. 34, 35, 64 визначені підстави та правові основи окремих обмежень прав і свобод; п31 ст. 85, п. 19 ст. 92 компетенція введення військового та надзвичайного стану; п. 21 ст. 106 повноваження Президента України при введенні в Україні або окремих місцевостях надзвичайного стану; п. 7 ст. 116. компетенція Кабінету Міністрів України при введенні надзвичайного стану;
Президента Каб. Мін.	Укази Президента України: «Про заходи щодо забезпечення формування державної ядерної політики та екологічної безпеки» від 9 березня 1995 р.; «Про заходи щодо впровадження в Україні єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування» від 2 вересня 1997 р.; Розпорядження Президента України: «Про невідкладні заходи щодо надійної та безпечної роботи атомної енергетики» від 7 жовтня 1992 р. "Про Заходи щодо підвищення рівня захисту населення і територій від НС техногенного і природного характеру". №80 від 9.02.2001р. "Про систему реагування на НС". №436 від 15.06.2001р. Постанови: "Про затвердження Положення про цивільну оборону України".№299 від 10.05.94р. «Про порядок відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних обставин» від 5 жовтня 1992 р.; «Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» від 3 серпня 1998 р.; «Про порядок фінансування робіт із запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій та Їх наслідків» від 4 лютого 1999 р. «Про Концепцію створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації» від 4 березня 1996 р. «Про Постійну урядову комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій» від 21 березня 1996 р. "Про комплексні заходи, спрямовані на ефективну реалізацію державної політики у сфері захисту населення і територій від НС до 2005р.". № 122 від 16.03.2001р. "Про створення і використання матеріально-технічних ресурсів для запобігання НС та їх наслідків". №308 від 29.03.2001р. "Про затвердження положення про порядок проведення евакозаходів" №1432 від 26.10.2001р.
Закони	Закон України: "Про цивільну оборону України" у новій редакції ПВР № 2974 –ХІІ- 93 року та №555-ХІV від 24.03.99р. «Про правовий режим надзвичайного стану» від 6 березня 2000 р. «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995р. «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.; «Про війська Цивільної оборони України» від 24 березня 1999 р. "Про правовий режим Надзвичайного стану", ПВР №1550 від 16.03.2000р. "Про правовий режим Воєнного стану", ПВР №1647 від 6.04. 2000р. "Про об’єкти підвищеної небезпеки", ПВР №2245-ІІ від 18.01.2001р. "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", ПВР №1908-ІІІ від 13.07.2000р. Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання 1998 У кримінальному праві: п.9 ст. 4 злочини, скоєні з використанням умов громадського лиха, кваліфікуються у бік посилення відповідальності за скоєні дії. У Кримінальному кодексі України передбачені статті, що передбачають покарання за злочини, які призвели до виникнення надзвичайних ситуацій (виникнення аварій, катастроф, епідемій) У цивільному праві: ст. 57 - наявність надзвичайної ситуації сприятиме виникненню таких тяжких обставин, які можуть потягнути визнання недійсності укладеної угоди; ст. 450 ЦК України передбачає відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

 

1.2 Основні положення міжнародного права з питань захисту людей.

 

24.10. 1945 р. заснована Організація Об’єднаних націй (ООН)

10.12.1949 р. ООН прийняла Загальну Декларацію прав людини (Хартію прав людини)

12 серпня 1949 р. Чотири Женевські конвенції

8 березня 1977 р. Два Додаткових протоколи до Женевських Конвенцій 1949 р.

Цивільна оборона є виконанням деяких або всіх названих нижче гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомогу в усуненні безпосередніх наслідків воєнних дій або лиха, а також створення умов, необхідних для його виживання.

Такими завданнями є: оповіщення; евакуація; надання сховищ та їх обладнання; проведення заходів із світломаскування, рятувальні роботи, медичне обслуговування, включаючи першу допомогу; боротьба з пожежами; виявлення та визначення небезпечних районів; знезараження та інші подібні заходи захисту; термінове надання житла та постачання; термінова допомога у встановленні та підтриманні порядку в районах лиха; термінове поновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога у збереженні об'єктів, суттєво необхідних для виживання; додаткова діяльність, що є необхідною для здійснення будь-якого з вище наведених завдань, а також планування і організація їх виконання та інші;

 

4 Женевські конвенції 12 серпня 1949 р 1. Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях. 2. Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил на морі, які потерпіли корабельну аварію. Забезпечують захист поранених, хворих які користуються заступництвом і захистом їм надається термінова мед. допомога і догляд як і власним пораненим; померлі – розпізнаються, смерть констатується спеціалістами; регламентують захист духовного та медичного персоналу, обладнання та споруд які користуються розпізнавальною емблемою Червоного Хреста та Півмісяця і потрапивши до ворога повинні мати можливість виконувати свої функції, не залучені до цього репатріюються. 3. Про поводження з військовополоненими. Визначає статут комбатанта(військовослужбовця який може стати військовополоненим; регламентує забезпечення їх їжею, одягом житлом, медичною допомогою без примусу до небезпечних робіт та діяльності військового характеру. Звільнення після військових дій. Важкохворі та тяжкопоранені репатрійовуються негайно. 4. Про захист цивільного населення під час війни. Захист особи яку зачепив збройний конфлікт у країні ворога та на окупованій території; їх право на повагу до їх особистості, честі, сімейних прав, релігійних переконань, обрядів, звичок та звичаїв; заборона депортації, вигнання та примусового залучення до праці і особливо неповнолітніх; дозволеність покидати країну ворога Знак ЦО рівносторонній блакитний трикутник на оранжевому фоні. Знак для споруд, що несуть в собі небезпечні сили – у вигляді трьох кіл, яскраво-оранжевого кольору на відстані одне від одного рівній одному радіусу.

2- Додаткові протоколи 8 червня 1977 р. 1. Протокол–стосується міжнарод збройних конфліктів: ст.36 –використання нових видів зброї; ст.37 -заборона віроломства і дозвіл військових хитростей; ст.52 – захист цивільних об’єктів, що не можуть бути об’єктом нападу; ст.53 –захист культурних цінностей і місць відправлення культу; ст.59 –місцевість, що не обороняється, при передчасному повідомленні будь який населений пункт окуповується противною стороною при відсутності там комбанантів та бойових засобів; ст.61 дає визначення цивільної оборони її завдань і основних термінів; ст. 62 –загальний захист організацій ЦО; ст. 63 –ЦО на окупованих територіях та міжнародний розпізнавальний знак ЦО; ст.76 та 77 – захист жінок і дітей які користуються собливою повагою і забезпечуються захистом; ст. 78 розглядає питання евакуації дітей яка неможлива без письмової згоди батьків або опікунів і проводиться під наглядом при заповненні анкети з фотографіями, які надсилаються до Центр.довід.агентств Між. Ком. Черв. Хреста 2-гий Протокол ст. 4 - гарантії гуманного звернення; ст.6 – карне переслідування може бути лише на основі рішення суду у присутності звинуваченого, який не може бути змушеним у дачі показань проти самого себе; ст9. – захист медичного та духовного персоналу; ст13. – захист цивільного населення, яке не може бути об’єктом нападу і над ним заборонено насильство; ст. 14 – захист об’єктів, необхідних для виживання цивільного населення (продукти, вода, посіви, підприємства). ст. 15 – захист установок і споруджень утримуючих небезпечні сили. (греблі, дамби, атомні електростанції). ст.16 – захист культурних цінностей і місць відправлення культу

 

Цивільна оборона України

Цивільна оборона України є державною системою органів управління сил і засобів, створюваних для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного і військового характеру

1.3.1 Державна система Цивільної оборони:

органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції ЦО

органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості.

сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО

фонди фінансових, медичних, матеріально-технічних ресурсів, передбачених на випадок надзвичайних ситуацій

системи зв’язку, оповіщення й інформаційного забезпечення

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

курси і навчальні заклади підготовки і передпідготовки фахівців та населення з питань Цивільної оборони

служби Цивільної оборони.

Організаційна будова

 

ЦО України побудована за територіально-виробничим принципом:

територіальний принцип - полягає у у створенні ЦО у масштабі держави і на територіях відповідно до адміністративно-територіального поділу.	виробничий - в організації і функціонування ЦО у всіх галузях зайнятості населення
Органи управління зі справ ЦО, що входять до складу державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Закон і положення про ЦО визначають повноваження органів органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій з питань ЦО