Внутрішнє і зовнішнє середовище організацій

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами всередині організації. Згідно позиції американських економістів Мескона, Альберта і Хедоурі, основними внутрішніми змінними в будь-якій організації є цілі, структура, завдання, технологія і працівники.

ЦІЛІ – це конкретний, кінцевий стан або очікуваний результат організації. Існує значна різновидність цілей в залежності від характеру організацій. слід пам’ятати, що кожна служба і підрозділ має свої цілі.

СТРУКТУРА – це взаємовідносини рівнів управління і видів робіт, які виконують служби або підрозділи. Тут поєднується горизонтальний і вертикальний поділ праці в організації.

ЗАВДАННЯ – це види робіт, які необхідно виконати певним способом та в обумовлений строк. Це робота з предметами праці, інформацією та людьми.

ТЕХНОЛОГІЯ – це засіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини тощо) у вихідні (продукт, виріб). В Україні виділяють індивідуальні, дрібносерійні, серійні, крупносерійні. Масові та масово-потокові території.

ЛЮДИ – найважливіший ситуаційний фактор організації, його роль визначається здібністю, обдарованістю, потребами, знаннями (фаховістю), поведінкою, відношенням до роботи, позицією, розумінням цінностей, оточенням (склад групи, в яку входять), наявністю якостей лідера тощо.

Внутрішні змінні взаємозв’язані між собою і утворюють системну модель (Рис.6).

Мескон, Альберт і Хедоурі прийшли до висновку, що фактори зовнішнього середовища доцільно ділити на дві групи (рис. 7):

1) прямої дії, тобто фактори, які безпосередньо впливають на діяльність організації і залежать від цієї діяльності;

2) непрямої дії, тобто фактори, які впливають не безпосередньо, а через певні механізми і відносини.

Рис. 6. Взаємозв’язок внутрішніх змінних

Рис. 7. Фактори зовнішнього середовища

Види організацій в Україні

Підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

В Україні можуть діяти підприємства таких видів (згідно Закону України “Про підприємства”:

· приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

· колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

· господарське товариство;

· підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

· комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

· державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

¨ у промисловості та будівництві – з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

¨ в інших галузях виробничої сфери – з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

¨ у науці і науковому обслуговуванні – з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

¨ у галузях невиробничої сфери – з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

¨ у роздрібній торгівлі – з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.

У республіці можуть діяти інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України.

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватись в:

§ асоціації – договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

§ корпорації – договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

§ консорціуми – тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

§ концерни – статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств;

§ інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

Рішення про створення об'єднання (установчий договір) і статут цього об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, визначеному чинним законодавством.

В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити підприємства інших держав. Підприємства України можуть входити в об'єднання, зареєстровані державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.

Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

Підприємства, які входять в об'єднання, можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами та організаціями.

Вихід структурних підрозділів і самостійних підприємств із об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чи уповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм права підприємства.

Відмову власника може бути оскаржено трудовим колективом до суду.