Зарубіжний досвід вдосконалення системи розвитку патріотичного виховання через використання меморіальних комплексів

 

Для більшості зарубіжних, здебільшого європейських країн, характерний комплексний підхід до збереження та відродження культурної та історичної спадщини народу. Їм притаманна наявність ефективного законодавства, що чітко регулює дану сферу. Діють базові закони про охорону культурної спадщини, прийняті і реалізовані більшість федеральних, регіональних та місцевих програм по збереженню спадщини та охорони пам'яток. Створені владні структури, наділені необхідними повноваженнями з метою контролю виконання законів у цій сфері.

У заходах і проектах по збереженню спадщини, які досить часто мають складну структуру фінансування, взаємодіють держава, регіональні та місцева влада, громадяни, спеціалізовані громадські організації та, навіть, представники приватного бізнесу.

За кордоном, політика зародження патріотичного духу та щирої любові до своєї країни – є невід’ємною частиною виховання дітей. Цей процес є поступовим, та здійснюється на усіх етапах розвитку людини. Тому у першу чергу стоїть питання розвитку громадської свідомості. У процес виховання залучені трудові колективи підприємств, навчальні заклади, бізнес-спільноти, населення за місцем проживання, відвідувачі з інших регіонів та, навіть, самі туристи. Це велика копітка робота, яка завжди вимагає контролю [21].

З точки зору ефективності використання культурної спадщини на Заході є підходи щодо залучення до цього молоді. Відомо, що молодь протягом дня зайнята (навчання, робота і т.п.), а ввечері вільна. Отже, об'єкти культурної спадщини працюють у вечірній і нічний час з додатковими привабливими заходами [22].

Таким чином, європейська спільнота ненав'язливо долучає молодь до духовних та культурних цінностей своєї країни, виховує національну та гордість.

У Франції та Німеччині, один день на тиждень або на місяць, на свята та канікули, відвідування історико-культурних пам'яток є безкоштовним абсолютно для всіх громадян країни. Що стосується учнів всіх рівнів освіти – для них ці екскурсії проводять постійно та безкоштовно. ВНЗ, технікуми, школи та інші освітні установи регулярно проводять уроки культури не в класах і аудиторіях, а в музеях та інших місцях історико-культурної та духовної спадщини, що звичайно більш ефективно в формування патріотичної свідомості дітей.

Для відновлення, реставрації, ремонту і будівництва численних об'єктів історико-культурної та духовної спадщини необхідні фахівці даного профілю. У вищих навчальних закладах, та у деяких архітектурних коледжах готують спеціалістів саме цього напрямку. Це дозволяє на високому якісному рівні виконувати реставраційні та ремонтні роботи. Крім того, майже у кожному місті створені спеціальні наглядові підрозділи з числа підготовлених фахівців, які контролюють процес реставрації усіх історичних об’єктів.

Ця налагоджена система дозволяє підтримувати стан меморіалів на високому рівні, що, звичайно, робить їх привабливими як для населення, так і для туристів.

Проте, закордоном також існують певні проблеми щодо охорони та використання меморіальних комплексів як об’єктів культурної спадщини.

В Англії існують, за повідомленням Д. О. Швідковского, серйозні проблеми зі збереженням історичних воєнних комплексів.

З великою увагою слід поставитися до опублікованих даних щодо приватизації одного з територіальних об'єктів культурної спадщини у Швеції, у віддаленому від Стокгольма невеликому місті Лінкепінг. Створений на його околиці в 1928 році музей під відкритим небом «Старе Лінкепінг» потрапив в кінці XX сторіччя в руки нового власника. Зрозуміло, йому були повідомлені правила користування історико-культурним об'єктом, в дотриманні яких він запевнив громадськість. Однак через дуже короткий термін власник порахував свої зобов'язання обтяжливими і взявся за істотні нововведення, відповідні його зміненим планам. Територіальній громаді, зацікавленою у збереженні пам'ятника, коштувало великої праці домогтися розірвання угоди.

Таким чином, система не може бути досконалою і навіть велика кількість соціальних проектів, які, безумовно, мають значний вплив, не завжди виключає проблемні моменти, що виникають в процесі розвитку системи. Однак, рівень розвитку системи патріотичного виховання, все ж таки, набагато вищий, ніж в Україні [23].

Щоб підтвердити це твердження, розглянемо так звану цивільно-релігійну політику США. Патріотичне виховання молоді починається в молодших школах і триває впродовж усього життя. «Віра в Америку» протягом всієї історії країни надбудовується над будь-якою іншою діяльністю і навіть відіграє більш важливу роль ніж релігія. Американські школярі замість «Отче наш...» щоранку читають молитву такого змісту: «Я вірю в Сполучені Штати Америки як уряд народу, з народу і для народу; чия міцна сила похідна від згоди керованих…». Така «молитва» створює незламний фундамент національного і патріотичного виховання, який вміло підкріплюється численними пам'ятниками і меморіалами.

Історичні об'єкти США – це важлива складова виховного процесу, вони перебувають під державною опікою, для них створюються спеціальні законодавчі акти, удосконалюється інфраструктура, готуються кваліфіковані кадри з обслуговування історично важливих територій та об'єктів на них, так само створюється глобальна мережа рекламного піару меморіальних комплексів військових і революційних часів.

У Китаї прилучення до ідей патріотизму здійснюється за допомогою відвідування безкоштовних музеїв, число яких, в 2009 році склало 1400. Ця діяльність патронується державою і проводиться за сприяння Відділу пропаганди ЦК КПК, Міністерства фінансів, Міністерства культури і Держуправління з охорони культурної спадщини КНР.

У Німеччині, окрім військової, існує ще кілька видів служби Батьківщині, регульованих державою. Найбільш популярна така програма, як «соціальний добровільний рік». Дані програми передбачають участь випускників шкіл в соціальних заходах протягом року; при цьому за свою участь добровольці отримують заробітну плату. Після «соціального року» молодь також має деякі пільги при вступі до ВНЗ. Вважається, що участь у цих програмах допомагає молодим людям успішно соціалізуватися і, долучаючись до соціальних проблем суспільства, виробляти у себе почуття громадянської відповідальності й патріотизму.

У Казахстані, у шкільній програмі, присутнім є навчальний предмет «Граждановедение». Військово-патріотичне виховання проводиться через розвиток військово-прикладних видів спорту, тематичні зустрічі у військових частинах і з ветеранами війни, екскурсії по музеям бойової слави.

Ведеться робота щодо посилення патріотичної і гуманістичної спрямованості засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя. Мінімум 30% ефіру центральних та регіональних ЗМІ планується присвячувати патріотичній тематиці.

Державною програмою по патріотичному вихованню передбачається також вироблення єдиного алгоритму проведення державних свят. Для підвищення соціальної ефективності заходів пропонується удосконалити типові сценарії проведення державних свят: Дня Республіки, Дня незалежності, Дня Конституції, Дня єдності народів Казахстану та інших.

У Грузії патріотичне виховання молоді відбувається переважно в контексті військово-патріотичного. З метою підготовки резервістів була запущена програма «Патріот», яка передбачає двотижневі збори підлітків і молоді у військово-польових таборах, з проведенням на них занять з фізичної, початкової військової підготовки, національно-патріотичному вихованню.

В Узбекистані поштовхом для розвитку патріотичного виховання стала Директива Д-18, прийнята Міністерством Оборони республіки, яка передбачає створення нових і реанімацію раніше існуючих військово-патріотичних клубів при об'єднанні їх в середніх школах, ліцеях, сільській місцевості і вузах. Також почали функціонувати військово-спортивні оздоровчі табори. Найчастіше патріотичне виховання здійснюється волонтерськими групами добровольців. Яскравим прикладом стала діяльність «Об'єднання воїнів-ветеранів інтернаціоналістів Узбекистану». Які за допомогою власної ініціативи створили кадетські корпуси та військово-спортивні класи в школах з поглибленим вивченням військової справи. Ініціатива підтримана Урядом Узбекистану, курується державою в особі Міноборони, Комітету з охорони державних кордонів, Службою національної безпеки і Прокуратурою Узбекистану [24].

Таким чином, патріотичне виховання молоді може відбуватися кількома шляхами із залученням туристичної інфраструктури або окремих об’єктів, які добре себе зарекомендували. Для України можуть бути використано більшість з них (табл. 3.1)

Таблиця 3.1

Шляхи патріотичного виховання молоді в Україні

№ з/п	Метод	Впровадження	Ефективність методу
1.	Благодійності	Безкоштовне відвідування історико-культурних пам'яток	Впровадження патріотичного виховання за рахунок власної ініціативи кожного громадянина
2.	Співпраці	Проведення лекцій в музейних установах	Посилення патріотичного духу шляхом розгляду елементів історії на власні очі
3.	Інновацій	Створення нових військово-патріотичних клубів при об'єднанні їх в середніх школах, ліцеях, сільській місцевості і вузах	Об'єднання однодумців для більш ефективного виховання патріотизму

 

Закінчення таблиці 3.1

№ з/п	Метод	Впровадження	Ефективність методу
4.	Програми "Патріот"	Збори підлітків і молоді у військово-польових таборах, з проведенням на них занять з фізичної, початкової військової підготовки, національно патріотичному вихованню.	Об'єднання однодумців та використання ефективності практичних завдань
5.	Традиційних свят	Удосконалення типових сценаріїв проведення державних свят	Виховання патріотичного самосвідомості на грунті традиційних святкувань
6.	"Граждановедення"	Розвиток військово-прикладних видів спорту, тематичні зустрічі у військових частинах і з ветеранами війни, екскурсії по музеям бойової слави.	Надсилання досвіду молодим поколінням
7.	ЗМІ	Посилення патріотичної і гуманістичної спрямованості засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя.	Збільшення самосвідомості населення та його обізнаності у тому, що відбувається в країні
8.	Соціального добровільного року	Участь випускників шкіл в соціальних заходах протягом року	Участь у цих програмах допомагає молодим людям успішно соціалізуватися і, долучаючись до соціальних проблем суспільства, виробляти у себе почуття громадянської відповідальності й патріотизму
9.	Реклами	Глобальна мережа рекламного піару меморіальних комплексів військових і революційних часів	Створення зацікавленості населення в існуючих меморіальних комплексах за рахунок рекламного піару

 

Таким чином, патріотичне виховання за кордоном – це складна та розвинена система заходів, яка постійно удосконалюється. Разом із великою кількістю меморіалів та історичних об’єктів, ця програма стає майже довершеною, але існують деякі недоліки, усуненням яких зараз займається влада.