Характеристика меморіальних комплексів України як туристичного ресурсу

 

Характерні риси меморіального простору України закладалися впродовж усього розвитку нації і продовжують формуватися під впливом сучасних політичних та соціально-економічних процесів. При цьому відчутно прискорилася динаміка змін разом із одночасним ускладненням процесу. Переформатування меморіального простору триває й донині. При цьому, спостерігаються досить складні процеси. Адже поруч із продовженням «націоналізації» відроджуються пам'ятки імперських часів і навіть здійснюються окремі спроби «ресовьєтізації». Така ситуація цілком відповідає загальним тенденціям соціокультурного розвитку країни. У результаті трансформаційних процесів історична пам'ять українського суспільства позбавилася ідеологічної опіки держави, наповнилася патріотичними теоріями, набула виразних культурних рис.

Політичне керівництво незалежної України розуміє важливість проведення цілеспрямованої політики формування історичної свідомості громадян. Рішення про демонтування чи встановлення монументальних пам'ятників здебільшого приймаються органами місцевого самоврядування і через те віддзеркалюють регіональні особливості суспільного життя. Жорстке втручання «з гори» у цей процес викликає супротив і відторгнення населення, але кожна пам’ятка має відповідати національним інтересам країни.

За роки незалежності на символічному просторі України відбулися помітні кількісні та якісні зміни. Головними ознаками даного процесу стали:

масове встановлення національно-державницьких монументів,

демонтаж певних категорій пам'ятників радянського періоду,

відчутна регіоналізація меморіального простору країни, так звана «війна пам'ятників»[16].

Серед новопосталих національно спрямованих пам'ятників, покликаних відродити історичну пам'ять суспільства та надати сучасності патріотичного подиху переважають темиГолодомору, політичних репресій, пам'ятники, присвячені видатним постатям національної історії.

На сьогодні в країні створюються й масштабні меморіальні комплекси, відроджуються штучнозабуті місця пам'яті українського народу. Серед найбільш знакових варто назвати: Національний заповідник «Хортиця», Національний історико-культурний заповідник «Чигирин», відновлені історичні пам'ятки заповідника «Гетьманська столиця» у Батурині, меморіал на місці бою підКрутами, Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили», скульптурні та архітектурні споруди Майдана Незалежності у Києві, культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький Арсенал» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Загальна характеристика відомих меморіальних військових комплексів

№ з/п	Назва	Розташування (місто)	Рік заснування	Призначення
	Національний заповідник «Хортиця»	Запоріжжя		Збереження спадку хотинських козаків
	Національний історико-культурний заповідник «Чигирин»	Чигиринський район Черкаської області.		Збереження спадку чигиринських козаків та гетьмана Б. Хмельницького
	Заповідник «Гетьманська столиця»	Батурин		Збереження спадку батуринських козаків
	Меморіал на місці бою підКрутами	с. Пам'ятне		Присвячений памяті усіх загиблих у бою під Крутами
	Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»	Киев		Присвячений жертвам репресій
	Майдан Незалежності у Києві	Київ		Присвячений памяті великої історії українського народу та незламності української держави

Незважаючи на цілком об'єктивну критику художнього рівня окремих споруд, такі «місця пам’яті» (за термінологією П’єра Нора) несуть важливе навантаження у справі національного самоствердження. Маркерами історичної пам'яті стають і менш гучні, проте важливі для територіальних громад місцевості боїв за національне визволення та меморіальні будинки. Водночас повинні залишатися незабутими і 28 тисяч братських могил воїнів Другої світової війни, полеглих на території України [17].

Нажаль, історико-культурні об’єкти практично не розглядаються як туристичні ресурси, більшість пам’яток не є частиною туристичних маршрутів, що призводить до недостатнього використання їх потенціалу. Все це суттєво впливає на вітчизняний туристичний бізнес.

В Україні під охороною знаходиться близько 70 тис. пам’ятників історії, у тому числі 12 тис. пам’ятників присвячених подіям Великої Вітчизняної Війни.

Пам'ятки історії та культури в Україні розміщені дуже нерівномірно. Однак кількісний показник цих пам'яток ще не дає уявлення про рівень їх пізнавальної цінності і привабливості та придатності для організацій пізнавальних рекреаційних занять або введення у відповідні туристичні маршрути.

Меморіальні пам’ятки входять до другої та третьої підгрупи, що відносяться до історико-культурних туристичних ресурсів. Ця специфічна складова об'єднує історико-культурні та інші об'єкти, пов'язані з певними історичними подіями, з життєвим циклом видатних людей, учасниками історичних подій. Наприклад, «Меморіальні пам'ятки, пов'язані з історичними подіями, національно-визвольною боротьбою, війнами, бойовими та культурними традиціями», охоплюють дуже широкий спектр історико-культурних об'єктів: від пам'ятних місць, оцінюють балом, до групи пам'яток (меморіальні музеї, парки, споруди, пам'ятні таблиці та ін.), які справляють враження на глядачів завдяки художньо-естетичним якостям чи оригінальністю зовнішніх форм і оцінюються найвищим балом в п'ятиступінчастою системі оцінок з точки зору пізнавальної значущості та розвиненості туристичного сервісу [18].

Сучасний стан меморіальних комплексів знаходиться в задовільному стані, і навіть деякі з них оцінюються у п'ять балів з п'яти («Хортиця», меморіал на місці бою підКрутами). Однак, існує велика кількість факторів, які знижують вірогідність успішного розвитку меморіалів як об'єктів туристичної привабливості. Це пов'язано з відсутністю розвиненої інфраструктури, низьким рівнем сервісу, відсутністю реклами та недостатньою зацікавленістю населення в захисті пам'яток історії.

З точки зору організації інфраструктурного забезпечення пізнавально-туристичного процесу, одне з ключових місць належить транспортній системі. Транспортні шляхи України повинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Саме вони є першою ланкою туристичного потоку громадян України. Взаємодія двох галузей – транспорту і туризму – допоможе у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема розвитку туристичної привабливості місць, яких важко дістатися.

Двадцять п’ять відсотків меморіальних комплексів, на сьогоднішній день, знаходяться в незадовільному стані і зовні не привабливі. Це проблема низького сервісу обслуговування місць, які потенційно можуть представляти туристичну атракцію [19].

Політичні розбіжності, державні конфлікти, відмінність релігійних і політичних поглядів населення спричиняють активне руйнування пам'ятників. За оцінками фахівців основні причини втрати тих чи інших об'єктів історичної спадщини такі (рис. 2.1).

Недостатнє фінансування заходів з охорони об'єктів культурної спадщини протягом останніх десятиліть призвело ще до більшого погіршення стану пам'яток. В окремих регіонах України до 50% об'єктів культурної спадщини перебуває в незадовільному стані, а кожен десятий – в аварійному. Термінові протиаварійні та консерваційні роботи необхідно провести більш, ніж на 300 пам'ятках архітектури національного значення.

 

Рис.2.1.Структура причин втрат об'єктів історичної спадщини

 

Таким чином, відсутність належного захисту історично важливих об'єктів нашого народу, призводить до поступового знищення гідного виду меморіалів, що природно знижує їх привабливість. Зараз, ця проблема є актуальною і являє собою потужну перешкоду, яка не дає можливості вносити численні меморіальні комплекси в туристичні маршрути країни.

В наш час реклама, являючись постійним супутником людини відіграє істотну роль у житті людського суспільства. Велике значення реклами в областях економіки і суспільного життя, та можна відзначити так само її значну освітню та естетичну роль. Організація рекламної діяльності на підприємствах. які працюють у сфері туризму має дуже велике значення і залежить від безлічі факторів. Більшість підприємств сервісу організує рекламну діяльність власними силами. На великих підприємствах, зокрема у турфірмах, створюються власні відділи маркетингу і реклами, які займаються просуванням продукції і послуг підприємства.

В Україні культурно-історичний потенціал величезний, і, при правильній постановці маркетингової роботи, а також вдосконаленні та розвитку туристської інфраструктури, в тому числі формуванні об'єктів туристського показу на основі реставрації та розвитку історичних центрів, кількість туристів, що прибувають в місця знаходження меморіальних комплексів, може значно зрости. Це є підставою для більш чіткої спрямованості і більш агресивного маркетингу, включаючи в першу чергу цілеспрямовану рекламно-інформаційну діяльність. Тільки грамотно побудована маркетингова стратегія, зосереджена на ключових направляючих туристських ринках, дозволить зробити патріотичний туризм важливою складовою всієї туристської сфери країни. Але, нажаль, на сьогоднішній день досвід якісної роботи з рекламою невеликий, що стосується меморіальних комплексів – тут рівень рекламної діяльності практично не розвинений, що істотно знижує інформаційну усвідомленість населення і стає негативним фактором розвитку туристичної діяльності в місцях знаходження історичних пам'яток.

Таким чином, пам'ятники історії і культури – важливі об'єкти огляду на туристичних маршрутах, екскурсіях, подорожах. Їх можна вважати цінним джерелом інформації, чинником формування національної самосвідомості українського суспільства.

Однак, можна відзначити, що на жаль, пам'ятники України на сьогоднішній день не отримують належного захисту, рекламного піару, та розвитку у цілому з боку уповноважених державних органів та посадових осіб, що повинні створювати відповідний режим збереження та розвитку існуючої культурної спадщини країни. Значна частина меморіалів потребує серйозних реставраційних робіт або хоча б косметичного ремонту, який дозволить призупинити руйнівні процеси. Коштів, що виділяються на ремонт і реставрацію пам'яток архітектури з держбюджету, вкрай недостатньо.

Усі ці фактори мають негативний вплив на розвиток туристичної діяльності у місцях розташування історичних пам'ятників і меморіальних комплексів, роблячи їх зовні не привабливими для туристів.