Для виготовлення виробів із шкіри.

Всі матеріали, що застосовуються для виготовлення виробів із шкіри розподіляються на:

- натуральні, штучні і синтетичні;

- основні та допоміжні.

Основні матеріали застосовують для виготовлення деталей виробів та всього виробу в цілому.

Допоміжні матеріали застосовують для скріплення основних деталей та для їх оздоблення. Для скріплення деталей застосовують нитки, цвяхи, клей, гвинти та шпильки. Для оздоблення виробів застосовують фарбу, апретуру та різноманітні оздоблюючі склади, фурнітуру, яка поступає на фабрику в готовому вигляді: замки, пряжки, кнопки, шнурівки, блочки та ін.

Основні матеріали в залежності від вихідної сировини, будови поділяються на:

шкіряні;

текстильні

штучні.

Поміж цих загальних вимог до матеріалів, для кожного з них (шкіра, текстиль, штучні матеріали) є свої стандарти, які регламентують їх асортимент і властивості. Кожний вид матеріалу має також свою характерну для нього класифікацію.

 

1. Асортимент натуральних шкір.

Шкіряні матеріали виготовляють різними методами дублення і поділяються на 3 групи.

Матеріали 1 групи являють собою шкіряні матеріали для низу взуття; 2 група – устілково-каркасні, які в свою чергу, розподіляються в залежності від товщини в стандартній точці на категорій; 3 група – шкіри для деталей верху та підкладки.

Жорсткі взуттєві шкіри (1 та 2 груп). По вихідній сировині жорсткі шкіри для низу взуття поділяють на шкіри з шкур великої рогатої худоби, кінських хазів, свинних та ін.

Шкіри з шкури великої рогатої худоби - найбільш розповсюджений вид шкіри для низу взуття. Їх виробляють із шкур ялівки, бугая, бика. Ці шкіри випускають переважно в вигляді чепраків, воротків, поли. Вони володіють найбільш високими експлуатаційними і технологічними властивостями. Шкіри із шкур великої рогатої худоби придатні для викроювання шкіряних деталей низу взуття всіх видів та методів кріплення за винятком рантового.

Свинні шкіри виготовляють в вигляді чепраків, цілих шкір, напівшкір та шкур свиней. Ці шкіри мають меншу площину і відрізняються різким зниженням товщини від хребта до поли. Підошвенні свинні шкіри більш намокають, ніж підошви із шкур великої рогатої худоби. Свинні шкіри застосовують переважно для устілок.

Жорсткі взуттєві шкіри виготовляють танід ним та хром-танідним методом дублення та поділять за методом кріплення на два типа:

- для гвинтово-цвяхового методу кріплення;

- для нитково-клейових методу кріплення.

Це обумовлено відмінностями в технологічних вимогах до цих шкір, а також умовам експлуатації взуття.

 

Шкіри для верху взуття (3 групи) повинні володіти стійкістю до багаторазового згину з перемінним розтягом та стискуванням, стійкістю до ударних та стираючих дій, до дії поту, бруду і пилу. Властивості матеріалів та їх розміри не повинні змінюватися під дією повторного зволожування і сушіння.

Підвищені вимоги висуваються до зовнішнього вигляду шкіри для верху взуття. Красивий зовнішній вигляд шкіри повинен зберегтися при носінні взуття та легко відновлюватися при чистці.

Шкіри для верху взуття підрозділяються на три основні групи: юхтова, хромова, підкладкова. По кольору шкіри ділять на чорні, коричневі, світлі, яскраві, білі.

Юхтові шкіри.

В залежності від виду взуття, що виготовляється, юхтові шкіри поділяються на юхту взуттєву та юхту сандальну.

Юхта взуттєва застосовується для верху тяжкого робочого взуття. Це товста м`яка, водостійка шкіра з високим вмістом жиру 26-30%. В залежності від сировини, що застосовується юхту взуттєву поділяють на ялову, кінську та свинячу.

Юхта сандальна відрізняється від взуттєвої меншим вмістом жиру (6-12%) та внаслідок цього підвищення пружності та жорсткості. Сандалі що виготовляють з цієї юхти без підкладки та проміжних жорстких деталей, добре зберігають форму. Цю шкіру виробляють з природною та штучною лицьовою поверхнею.

Хромові шкіри.

Хромовою шкірою для верху взуття називається м`яка шкіра, вироблена хромовим дубленням.

До хромових шкір відносяться опойок, виросток, напівшкурок, шевро, шеврет, свинні шкіри, велюр, нубук, спилок, лакові шкіри. ромові шкіри відрізняються від юхти підвищеною м`якістю, тягучістю і, за винятком лакових шкір, високими гігієнічними властивостями. Для поліпшення зовнішнього вигляду хромові шкіри піддаються ретельному оздобленню.

В залежності від способу оздоблення відрізняють шкіри з природною, штучною, підшліфованою поверхнею (нубук), зі шліфованою бахтармою (велюр).

Шкіри з оздобленням під велюр і нубук повинні мати густий, низький і рівномірний по всій площині ворс рівного і однотонного забарвлення.

Найбільш коштовним видом шкір являється опойок хромовий. Він виробляється з шкур великої рогатої худоби в віці до шести місяців. Хромовий опойок відрізняється ніжною лицьовою поверхнею і мілкою майже незамінною мережівкою. Він м`який, еластичний і в цей же час міцний і щільний. З опойка хромового виготовляють чоловіче, жіноче і дитяче взуття з використанням всіх методів кріплення. Таке взуття красиве і міцне.

Виростком хромовим називаються шкіри, призначені для верху взуття, виробляються вони з шкур телят в віці до року, які перейшли на рослинну їжу. Виросток відрізняється від опойка більш грубою лицьовою поверхнею, грубим малюнком мережівки. Виросток використовують для виготовлення чоловічого, жіночого і дитячого взуття.

Напівшкурком хромовим називають шкіри, призначені для верху взуття, які виробляються з шкір річних- півторарічних телят. За зовнішніми ознаками і властивостями півшкурок близький до виростку, тому їх іноді з`єднують в одну групу.

Свинні шкіри хромові виробляють з шкури свиней легкої та середньої ваги. Лицьова поверхня цієї шкіри відрізняється порівняно більшими та рідко розташованими отворами, що виникають внаслідок росту щетини. Свинні шкіри характеризуються недостатньою еластичністю, підвищеною здатністю намокати.

Шкіра лакова - шкіра хромового дублення, оздоблена лаковою плівкою. Якість її залежить від якості шкіри і властивостей лакового покриття. Вона повинна мати рівномірний по всій площі колір, бути блискучою.

Підкладкові шкіри.

Шкіра для підкладки взуття - м`який шкіряний матеріал, який застосовують для деталей підкладки. Виробляються вони з шкур: виростка, напівшкурка, свинячих, овечої та ін. Фізико-механічні показники цих шкір в основному визначаються видом сировини, з котрої вони виробляються.

До міцності цих шкір ставлять менш жорсткі вимоги, ніж до міцності шкір для верху взуття, так як шкіряна підкладка не підлягає такому складному та інтенсивному впливу, як деталі верху.

 

Виробляють шкіри для верху взуття та шкіргалантерейних з застосуванням синтетичного та жирового методів дублення. Синтетичне дублення використовують для шкір світлих та білих, а також галантерейних шкір. Жировий метод використовують для отримання замші.

Результати вивчення асортименту натуральних шкір представити в формі таб.2.1

Таблиця 4.1

Тип шкіри	Сировина	Конфігурація	Метод дублення	Колір	Поверхня

 

2. Вивчити асортимент текстильних матеріалів.

 

По способу виробництва і структурі текстильні матеріали поділяють: на тканини, нетканні текстильні полотна, трикотажні полотна, штучне хутро і валяльно-войлочні матеріали.

Серед текстильних матеріалів найбільш високі вимоги висовуються до тканин для верху взуття. Вони повинні бути високої міцності, щоб витримувати навантаження в процесі носки взуття, мати достатній опір до багаторазового згину, витирання, дії ударів; забарвлення тканини повинно бути яскравим, рівномірним, стійким до тертя, дії води.

Для зовнішніх деталей верху взуття використовуються переважно бавовняні, напіввовняні та вовняні, а також шовкові тканини з хімічних волокон. Тканини для верху, особливо теплого і домашнього взуття, застосовують в основному дубльовані (здвоєні). Дублювання дає можливість застосувати тканини для виготовлення взуття без підкладки, підвищує формостійкість верху.

Бавовняні тканини для верху взуття можуть бути гладкими, рельєфними та з ворсованою поверхнею. Гладкі та рельєфні тканини застосовуються для деталей верху літнього взуття До них відносяться: кирза, полотно башмачне, репс та ін. Тканини з ворсованою поверхнею використовують для верху домашнього та літнього взуття. Найбільш широке застосування отримали вельвети. Вельвет-корд та вельвет-рубчик мають ворс в вигляді заокруглених повздовжніх смужок, причому у вельвета-рубчика вони вузькі, а у вельветах-кордах - широкі.

Вовняні тканини застосовують для верху утепленого взуття. Вони володіють високими теплозахисними властивостями, достатньою зносостійкістю, мають гарний зовнішній вигляд. До них відносять драп та ін.

Шовкові тканини. Їх дублюють підкладковими тканинами, застосовують для верху жіночого та дитячого взуття. До них відносяться взуттєва тканина " Єра", "Кристал" та ін.

Для внутрішніх підкладкових деталей тканини застосовують в усіх видах взуття. В літньому і комбінованому - це відбілені або гладкофарбовані бавовняні тканини: тик-саржа, діагональ та ін. Для підкладки в утепленому взутті використовується байка напіввовняна, сукно меланжеве.

На проміжні деталі верху взуття йде бязь, бумазея-корд та ін.

Трикотаж для верху взуття використовують в невеликій кількості.

Нетканні полотна для верху взуття розділяють на полотна для зовнішніх деталей верху, підкладки, проміжних деталей.

Валяльно-войлочні матеріали - фетр і войлок - застосовують в виробництві утепленого та домашнього взуття.

Результати вивчення асортименту текстильних взуттєвих матеріалів записати по формі таблиці 2.3.

 

Таблиця 4.2.

 

Назва матеріалів	Спосіб виробництва	Вид волокнистого матеріалу	Маса, м^2	Ширина, см.

 

3. Асортимент штучних взуттєвих матеріалів.

При вивчені асортименту штучних взуттєвих матеріалів слід ознайомитись з їх класифікацією, призначенням, вихідною сировиною. Штучні матеріали поділяються по декількох напрямках: характеру виробництва, призначенню та структурі матеріалів.

По характеру виробництва штучні матеріали поділяються на матеріали типу гуми, деталі із пластмас, взуттєві картони, м'які штучні і синтетичні шкіри, плівкові матеріали.

Штучні матеріали для низу взуття (підошв, підметок, каблуків, набойок); для жорстких внутрішніх та проміжкових деталей (для устілок, простилок, геленків, платформ, жорстких задників та підносків); м`які штучні та синтетичні шкіри для деталей верху та підкладки взуття.

Спочатку вивчають асортимент штучних матеріалів для низу взуття. Знайомлять з ними по взірцям, звертаючи увагу на їх призначення, структуру (пористі, непористі, шкіроподібні, транспорентні), колір, жорсткість, ходову і неходову поверхню та інші.

Користуючись наборами взірців, вивчають взуттєві картони: багатошарового і одношарового відливу, картонні задники, устілки і простилки, СЦМ.

За взірцями, альбомами вивчають асортимент штучних і синтетичних шкір для верху взуття. Знайомляться з умовними позначками видів полімерного покриття та типів основ.

2.1. Штучні матеріали для низу взуття.

В теперішній час питома вага штучних матеріалів в балансі підошовних матеріалів складає 74%.

Для виготовлення деталей низу взуття застосовують гуму, взуттєві картони і пластмаси.

В взуттєвій промисловості використовують гуму двох видів: монолітну і пористу.

Гума монолітна буває підошовна, шкіроподібна, транспорентна.

Гума підошовна поступає на взуттєві фабрики в виді пластин або готових деталей: формованих підошв, каблуків, набойок. Випуск формованих деталей більш економічніший, оскільки дозволяє скоротити вихід гуми за рахунок між-модельних відходів при вирубці деталей. Якщо при виготовленні деталей з пластин відходи складають 30 - 35 %, то при випуску формованих деталей - тільки 5-7 %.

Підошовна гума має високу зносостійкість, досить стійка до багаторазового згину. Однак вона має високу теплопровідність, що погіршує теплозахисні властивості взуття.

Гума шкіроподібна має хороші формовочні властивості. Її зносостійкість в 2 - 3 рази вища, ніж у звичайної гуми та в 4 рази вища, ніж у шкіри. Її широко застосовують для виготовлення підошв та каблуків при виготовленні взуття клеєним методом. Випускається шкіроподібна гума з волокнистим наповнювачем та без нього - шкірволон, дарнит, волокнит. Ця гума легша, еластичніша, має кращий зовнішній вигляд та має кращі теплозахисні властивості.

Гума транспорентна, колір - від жовтого до світло-коричневого, напівпрозора, має високу зносостійкість. Недолік в необхідності застосовувати складну технологію кріплення.

Гума пориста має замкнуті, несполучені пори, сумарний об`єм котрих складає 20 - 80 % загального об`єму матеріалу. Вона має певні переваги перед непористою: легкість, м`якість, гнучкість, високу пружність, хороші теплозахисні властивості.

Недолік пористої гуми - велика м`якість, що робить значно важчим процес двоїння і підрізки при скріпленні підошов.

Різновидності пористої гуми - порокреп і вулканіт. Порокреп має мілку пористість, рельєфну поверхню, хорошу еластичність, високу зносостійкість. Вулканіт містить волокнистий наповнювач. Для нього характерна морозостійкість, хороші теплозахисні властивості, висока зносостійкість.

В теперішній час широко застосовують в виробництві взуття поліуретанові підошви. Вони виробляються монолітною і пористою структури. Пористі поліуретанові підошви мають в десять разів більшу зносостійкість, ніж звичайні гуми, хімічною стійкою, термо- і морозостійкістю (в інтервалі температур -25 С до +45 С).

Взуттєві картони. З них виготовляють різні деталі: задники, устілки, простилки, геленки і т.і.

Пластмаси. Характеризуються легкістю, значною механічною міцністю, зносостійкістю, гарні. Недоліки пластмас: низька теплостійкість, погана теплопровідність, старіння, в процесі якого поступово знижується еластичність і підвищується хрупкість. З пластмас виготовляють підошви, каблуки, підноски.

2.2. Штучні матеріали для верху.

М`які штучні шкіри використовують замість натуральних шкір для виготовлення взуття, шкіргалантерейних та інших виробів.

До м`якої штучної шкіри відносять такий матеріал, основа якого (тканина, нетканні матеріали і трикотажні полотна) пропитана або покрита різноманітними плівкоутворюючими полімерними композиціями. Свою назву ці шкіри отримують в залежності від виду полімеру і типу основи. Полімерні покриття називаються: полівінілхлоридні -виніл, каучукові -еласто, нітроцелюлозні -нитро, поліамідні, поліуретанові - уретан.

Більшість штучних шкір мають ряд технологічних і експлуатаційних недоліків: пагано формується, малогігієнічна, недостатньо термо- і морозостійка.

За структурою штучна шкіра ділиться на пористу, непористу, монолітнопористу. Вони застосовують для верху (весняно-осіннього, літнього і зимового сезонів, домашнього і спеціального взуття), підкладки, проміжних деталей шкіргалантерейних виробів.

2.3. Штучні матеріали для деталей верху.

Взуттєва вінілізшкіра Т-штучна шкіра з пористомонолітним покриттям. Має високий опір до стирання, але недостатньо морозостійка. Її використовують для деталей верху весняно-осінніх чобіт.

Взуттєва лакова шкіра Т - це тканина з пористомонолітним полівінілхлоридним покриттям. Лицьова поверхня гладка, блискуча. Застосовують для верху літнього і весняно-осіннього взуття.

Взуттєва морозостійка еластоізшкіра Т - має основу з ворсової тканини і монолітне покриття. Чоботи з халявами з цього матеріалу можна експлуатувати при температурі -40 С.

2.4.Штучні шкіри для внутрішніх деталей.

Аміделастошкіра НТ і Т заміняє підкладкову шкіру. За показниками фізико-механічних і гігієнічних властивостей вона близька до підкладкової. Для деяких видів взуття застосовують підкладкову еластоізшкіру Т і підкладкову вінілізшкіру Т.

Штучні шкіри для проміжних деталей.

Для проміжних деталей застосовують взуттєву нітроісшкіру Т, мофорин, термопластичні і еластичні матеріали.

2.5. Синтетичні шкіри.

Синтетичні шкіри можна класифікувати за рядом признаків: призначенню, структурі, основі.

За призначенням синтетичні шкіри ділять на взуттєві (для верху і підкладки), для одягу, шкіргалантерейні, для оббивки меблів.

За структурою розрізняють три види шкіри:

- шкіри тришарової структури: СК-2, корфам, барекс, патора.

- шкіри двошарової структури: СК-8, кларино, кордлей, ксилей.

Шкіри одношарової структури - порвейр.

До переваги синтетичних шкір належить віднести однорідність властивостей, що дозволяє застосовувати багатошаровий розкрій; зварювальний спосіб з'єднання деталей; можливість значного розширення асортименту. Недоліки синтетичних шкір: низька волого- та теплопроникність, погані техлозахистні властивості.

Результати вивчення асортименту штучних матеріалів для взуття записують по слідуючій формі табл.2.2

Таблиця 4.3

Назва матеріалу	Тип основи	Матеріал основи	Плівкоутворююча речовина	Тип лицевого шару

 

 

Контрольні питання.

1.Як класифікують матеріали, що використовуються для виготовлення взуття?

2.Як класифікують шкіряні матеріали?

3.Як класифікують штучні матеріали?

4.Як класифікують текстильні матеріали?

5.Перелічити асортимент штучних матеріалів, яки застосовують

для деталей низу взуття.

6.Перерахувати асортимент шкіряних матеріалів, що застосовуються для деталей верху.

7.Чим відрізняються юхта від хромових шкір?

8.Чим відрізняється нубук від велюра?

9.Охарактеризуйте шкіри для верху взуття.

10.Охарактеризуйте підкладкові шкіри.

11.Охарактеризуйте шкіри для низу взуття.

12.Охарактеризуйте гумові вироби.

13.Як встановлюються назви штучних шкір?

14.По яким ознакам класифікуються синтетичні шкіри?

15.Охарактеризуйте текстильні матеріали для деталей верху взуття.

 

Список літератури.

1.Справочник обувщика. Проектированиє обуви, материалы /под ред. А.Н.Калиты - М: Легпромбытиздат, 1988. - 432 стр..

2. Материаловединие обувного производства. Учебник для вузов / Зубриян К.М. Краснов Б.Я., Бернштейн М.М. - М: Легпромбытиздат, 1988, 416 стр.

1. Материалы для обуви и кожгалантерейных изделий. Справочник. Гуменный Н.А., Рибальченко В.В. -К: Техніка, 1982, 168 стр.

 

Лабораторна робота № 5.

Взуттєве виробництво.

Мета роботи: вивчення класифікації конструкцій заготовок

та конструкцій швів для з'єднання заготовок і деталей низу.

 

Запитання по підготовці до роботи.

1. Вивчення конструкцій заготовок.

2. Класифікація швів для з'єднання деталей верху взуття.

3. Класифікація швів для з'єднання деталей шкіргалантерейних виробів.

4. Вивчити конструкцію швів для з'єднання деталей низу з верхом взуття (методи кріплення).

Основні відомості.

При вивчені взуттєвого виробництва слід звернути увагу на ДСТУ 2519-93 в якому подані основні терміни які використовують в промисловості.

Конструкція заготовок.

Конструкція заготовок залежить від виду, призначення, методу кріплення взуття, особливості закріплення взуття на нозі. Розглянемо більше останню. Для закріплення взуття на нозі використовується:

- шнурівки - в основному такі заготовки виготовляють з накладними берцями, або з накладними союзками. На передній частині берець робляться отвори через які просовується шнурівка за допомогою якої взуття утримується на нозі. Використовують для напівчеревиків, черевиків, напівчобіток і чобіток.

- еластична смужка - використовується для напівчеревиків, та черевиків. Напівчеревики виготовляють двома способами: коли еластична смужка з'єднує передню частину лівого та правого берець з язичком союзки або між собою. Черевики виготовляють в основному з вставленою в берець еластичною смужкою, при цьому берець може бути цільний, або складатись з декількох деталей.

- застібка блискавка - використовується для черевиків, напівчобітків, чобітків. В черевиках застібка вшивається по передньому краю берець, а в напівчобітках і чобітках на внутрішній халяві.

- пряжки, ґудзики, кнопки - може використовуватися для всіх видів заготовок взуття котрі мають пристій для утримання на нозі, в їх конструкції має бути ремінець.