Класифікація швів по виду кріплення.

Маючи багато різновидів швів, котрі застосовуються для з'єднання деталей верху взуття та шкіргалантерейних виробів, в залежності від виду скріплювача можна поділити на хімічні (безниткові) і механічні (ниткові, штифтові).

До хімічних методів кріплення деталей верху взуття та шкіргалантерейних виробів відносяться клейовий, зварний, клеєзварний та метод гарячої вулканізації. Хімічні методи з'єднання деталей верху взуття та шкіргалантерейних виробів мають слідуючі переваги порівняно з нитковими:

- зберігається початкова міцність матеріалу в шві, так як він не послаблюється отворами;

- забезпечується водостійкість шва;

- підвищується точність і якість складання виробів, продуктивність праці;

- можливо напівавтоматизація і автоматизація процесів;

- спрощується виконання технологічних операцій.

Застосування хімічних методів з'єднання деталей дозволяє:

- замінити послідовні методи з'єднання деталей, характерні для ниткових швів, паралельними методами;

- сумістити операції попереднього з'єднання з основним скріпленням деталей;

- підвищити експлуатаційні якості взуття в результаті вдосконалення конструкції взуття.

При клейовому способі з'єднання деталей властивості клею та матеріалів деталей, що склеюються повинні бути такі, щоб міцність клейового шва була дещо вищою міцності матеріалу і руйнування проходило б по матеріалу.

При клейовому методі скріплення деталей рекомендується використовувати слідуючі конструкції швів:

-накладний, в замок, з профільованою смужкою або з'єднувальною тасьмою(рис. 5.1).

Клейові з'єднання зовнішніх деталей верху взуття з підкладкою по канту можна виконувати з загином верху на підкладку, без загину, з допомогою профільованої смужки і окантовочною тасьмою. Для зміцнення канту безпідкладкового взуття використовують клейові з'єднання з закріплюючою і окантовочною тасьмою, оплавлення його пластиком і загином (рис. 5.2.).

Методом зварювання з'єднуються деталі з термопластичних матеріалів.процес зварювання термопластичних матеріалів заключається в нагріванні контактуючих поверхонь деталей до в'язкотекучого стану і з'єднання їх при невеликому тиску. При цьому проходить дифузія молекул з однієї зварювальної поверхні в другу з утворенням зв'язків, міцність яких при оптимальних умовах може наблизитись до когезійної міцності матеріалу з'єднувальних деталей. При зварюванні м'яких штучних шкір крім дифузії в одному середовищі проходить також дифузія полімерного матеріалу в суміжне середовище (розрихлену волокнисту структуру м'яких штучних шкір) і утворення "закріпок", завдяки чому міцність з'єднуваних деталей збільшується в 2-3 рази. При скріпленні деталей методом зварювання можна отримати шви слідуючих конструкцій: накладний, встик, Зшивний.

Клеєзварним методом (рис..5.3.а,б,в)з'єднують деталі із шкіри, не термопластичні м'які штучні шкіри та інші не термопластичні матеріали. При цьому застосовують допоміжні матеріали, переважно в вигляді проміжкового термопластичного клейового шару. Процес зварювання не термопластичних матеріалів з проміжковим клейовим шаром проходить аналогічно процесу зварювання термопластичних матеріалів.

Методом гарячої вулканізації (рис..5.4.г,д) проводиться складання заготовок чобіт, які складаються з передів та задинок з термостійкої юхти та халяв взуття з кирзи. Даним способом привулканізовують кант, вушка, задній зовнішній ремінь.

Рисунок 5.1 Клеєві з’єднання деталей верху взуття:

I - текстильна деталь; 2 - клейовий шов; 3 - шкіряна деталь; 4 - профільована смужка з пластику; 5 - з’єднуюча тасьма

Рисунок. 5.2 Клейові з'єднання зовнішніх деталей верху по канту: I - шкіряна підкладка; 2 - клеєвий шов; 3 - шкіряна деталь верху; 4 - текстильна підкладка; 5 - профільована смужка з пластику; б - окантовочна тасьма; 7 - текстильна деталь верху

Рисунок 5.3 Схеми зміцнення канту беспідкладкового взуття; I - шкіряна деталь верху; 2 - зміцнююча тасьма; 3 - клеєвий шов; 4 - окантовочна тасьма; 5 - пластик

Рисунок 5.4. Шви, виконані методами зварювання

і гарячої вулканізації

Не дивлячись на значні переваги хімічних швів з'єднуючих деталі верху взуття та шкіргалантерейних виробів, до теперішнього часу в процесі зборки заготовок деталі скріплюють переважно нитковими швами. Ниткові шви виконуються на швейних машинах різних конструкцій шляхом переплетення ниток, які вводяться голкою в деталі, що скріплюються.

Ділянка строчки, яка замикається між двома суміжними проколами голки, називається стібком. Ряд стібків утворює строчку. Місце з'єднання двох деталей називається швом.

Ниткові шви класифікують по виду строчки, способу утворення стібка, кількості (числу) строчок і взаємному розташуванню деталей, що скріплюються.

По виду строчки поділяються на лінійні та зигзагоподібні.

В залежності від способу утворення стібка шви бувають двониткові внутрішнього і зовнішнього переплетення, однониткові зовнішнього переплетення (рис. 5.5).

Рисунок. 5.5 Види стібків

Двониткові шви внутрішнього переплетення виконуються на швейних машинах з човником двома нитками, які поступають з котушки і шпулі і називаються човниковими (рис..5.5.а). Переплетення ниток відбувається в середині матеріалів, що скріплюються.

Стібки розташовуються один за другим, утворюючи строчку, яка іде прямолінійно або по кривій лінії. Така строчка має більшу міцність і однаковий зовнішній вигляд з обох сторін деталей, що скріплюються, тому широко використовуються при виробництві заготовок.

В зигзагоподібному шві стібки утворюються з двох ниток, які переплітаються між собою в середині матеріалів, що скріплюються, але розташовані вони під кутом одна до одної утворюючи зигзагоподібний шов.

Однонитковий стібок зовнішнього переплетення. Стібки утворюються одною ниткою, яка проходить через прокол голки і утворює петлю, закріплену послідовною петлею (5. 5, б).Розташування стібків таке ж як і в лінійній строчці. Переплетення нитки проходить на нижній поверхні деталей, що скріплюються. На лицьовій стороні строчка складається з однониткових стібків, а з виворітної сторони вона має вид ланцюжка з петель, які входять одна в іншу. Тому строчка називається однонитковою ланцюговою. Вона має властивість видовжуватися і є еластичною, але при виготовленні заготовок використовується рідко, тому що легко розпускається при пошкодженні одного із стібків.

Двонитковий стібок зовнішнього переплетення(рис. 5.5.в). Стібки утворюються так як і в однонитковому ланцюговому шві. Петлі першої на виворітний стороні закріплюються другою ниткою.

Строчка називається двохнитковою ланцюговою, яка володіє більшою міцністю, еластичністю, достатнім подовженням. Недоліком є більший розхід ниток.

За кількістю строчок шви бувають одно-, двох- і багатострочні. Кількість строчок в шві визначається напругою, випробуваного швом в процесі виготовлення і експлуатації взуття. Із збільшенням навантаження на шов число строчок збільшується до оптимального.

В залежності від розташування деталей, що скріплюються, шви розділяють на: настрочні, зшивні, переміточні, виворітні, обметочні (крайові).

Рисунок 5.6. Види настрочних швів

Настрочний шов (рис..5.6.) застосовується при скріпленні країв деталей, які складуються різнойменними сторонами і скріплені одною, двома чи трьома строчками. Припуск деталей на зістрочування залежить від числа строчок і матеріалу деталей, які зістрочуються. Настрочним швом скріплюють: носок з союзкою, задинки з берцями, берці з союзкою, перед з халявою, текстильну підкладку з шкіряною і т. д. Різновидом настрочного є шов, при якому складують деталі однойменними (нелицьовими) сторонами і скріплюють по попередньо вирівняному загнутому краю зовнішньої деталі одною або двома строчками. Цей вид шва використовують для скріплення деталей верху з підкладкою по канту і називають настрочним по канту.

Зшивний шов (рис..5.7 ы 5.8). Деталі складують однойменними

Рисунок 5.7 Зшивний шов

(лицьовими або нелицьовими) сторонами і скріплюють по вирівняному краю одною строчкою. Потім деталі розвертають так, щоб вони знаходились в одній площині. Утворений при цьому шов називається Зшивним. Утворений в місці з'єднання деталей рубець розгладжують. Зшивним швом, в основному, з'єднують передні і задні краї халяв чобіток і напівчобіток, задні краї халяв чобіт і берців або задинок напівчобіт, черевиків, напівчеревиків і туфель. Іноді Зшивним швом з'єднують бокові краї зовнішніх деталей верху чобіток, напівчобіток і туфель, а також задні і передні краї деталей підкладки.

Рисунок.5.8. Види Зшивних швів

Для збереження від руйнування Зшивний шов укріплюють заднім зовнішнім ременем (ЗЗР) (рис. 5.8.а), тасьмою (з внутрішньої сторони деталей) (рис. 5.8.б), прошвою(рис. 5.8.в) або бізіком (рис..5.8.г). Найбільш розповсюджено укріплення зшивного шва ЗЗР. В заготовках з підкладкою при зшиванні з одних країв Зшивним швом зовнішні деталі верху взуття складають лицьовими сторонами, а в чоботах, напівчоботах та інших видах безпідкладкового взуття - нелицьовими сторонами. ЗЗР накладають на лицьову сторону деталей так, щоб повздовжня осьова лінія ременя співпала з лінією зшивного шва, і пристрочують одною чи двома строчками з кожної сторони. Зшивний шов також можна укріпляти тасьмою, яку накладають на зворотній бік деталей і пристрочують з лицьового боку деталей двома строчками, паралельними шву і розташованими на однаковій відстані від нього. Зшивний шов розстрочують тасьмою при скріпленні передніх, задніх і бокових країв зовнішніх і внутрішніх деталей в заготовках чобіток, напівчобіток, черевиків, напівчеревиків і туфель. Зшивний шов укріплюють прошвою при скріпленні задніх країв халяв чобіт. При цьому прошва розташована між краями деталей і скріплює, ущільнює шов, збільшуючи його водостійкість, а також сприяє кращій утяжці строчки. Це зменшує відносне зміщення деталей, а значить і стирання ниткових ланок шва. Зшивним швом з бізіком скріплюють переважно передні краї напівсоюзок в заготовках з м'яких матеріалів.

Рисунок 5.9 Види переметочних швів

Переметочний шов.(рис. 5.9.) В залежності від способу суміщення деталей розрізняють два види переметочного шва: в стик і настрочний. При переметочному шві в стик деталі складають в одній площині в стик однойменними сторонами і скріплюють зигзагоподібною строчкою. При переметочному настрочному шві деталі накладають різнойменними сторонами одне на одного на визначену величину і скріплюють зигзагоподібною строчкою. Переметочним швом в стик скріплюють в основному задні краї халяв чобіток і напівчобіток, а також берців або задинок черевиків, напівчеревиків і туфель. Переметочним швом в стик скріплюють передні і задні краї зовнішніх деталей верха і деталей підкладки чобіток, напівчобіток і деяких інших видів взуття. Іноді деталі підкладки скріплюють переметочним настрочним швом. Так як переметочний шов менш міцний в порівнянні з Зшивним, його укріплюють зовнішнім ременем при скріпленні зовнішніх деталей верху взуття або тасьмою при скріпленні деталей підкладки. При наявності заднього або переднього зовнішнього ременя доцільно краї деталей скріплювати переметочним швом в стик, так як при цьому зменшуються витрати матеріалу, а також не утворюється грубого рубця, який потребує розгладжування.

Виворітний шов.(рис.5.10.) Деталі складають лицьовими сторонами і скріплюють по краю одною строчкою, після чого їх

Рисунок 5.10 Виворітний шов

вивертають на лицьовий бік і складують нелицьовими сторонами так, щоб шов, з'єднуючий деталі, був розташований з боку підкладки на відстані 3…4 мм від верхнього канта зовнішньої деталі. Лінію перегину деталей околочують і прострочують з боку зовнішньої деталі верху взуття одною строчкою паралельно краю, причому строчка повинна проходити по краю тільки зовнішньої деталі.

Виворітним швом з'єднують верхні краї зовнішніх деталей верху з підкладкою при збірці заготовок чобіт, чобіток, напівчобіток, черевиків, інколи напівчеревиків і туфель

Обметочний (крайовий) шов. При обметочному (крайовому) шві деталі складують виворітними краями скріплюють двунитковим швом зовнішнього переплетення. Нитки повинні переплітатися на межі скріплюючих деталей. Обметочним (крайовим) швом обметують петлі і краї деталей, наприклад, язичок з підкладкою.