Основні етапи розвитку української філософської думки

І етап — філософія періоду Київської Русі (ХІ-ХУ ст.). Він розпочинається з появи першої оригінальної пам'ятки філософської думки — «Слова про закон і благодать» митрополита Іларіона Київського, а закінчується з переходом українських земель під владу Литовсько-Польської держави. На цьому етапі в українській філософії переважали проблеми, пов'язаних із взаєминами між Богом і світом. Богом і людиною.

II етап — період українського бароко (початок ХVII-ХVIIІ ст.) — час національно-культурного відродження, початок тривалої боротьби українського народу за відтворення власної державності. У цей період українській філософії було властиве переміщення центру уваги на взаємовідносини «людина — світ»;

III етап — етап самобутньої національної філософії, формування якої припадає на XIX - початок XX ст. Цей етап характеризується постановкою проблеми «людина — нація» і формуванням філософії національної ідеї;

IV етап - українська філософія XX ст.(до здобуття Україною незалежності у 1991р.).

Філософський зміст проблеми буття

Поняття “онтологія”. Буття: проблеми, концепції, форми.

«... Думка співвідноситься з буттям, як зір із світлом. Я мислю, отже, буття є, оскільки моя думка потребує буття. Вона не охоплює його аналітично, але перебуває у відношенні до нього». Габріель Марсель

Онтологія (від грецької, ontos-суще і logos-слово, поняття, вчення) - вчення про буття; розділ філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття. Термін вживається у філософії з XVII ст., хоч сама проблема буття розглядалась з часів Парменіда (давньогрецький філософ)

 

Буття - це все те, що існує, те, що поєднує все існуюче. Буття є дещо реально існуюче.

Три основні концепції буття:

o матеріалістична, яка ототожнює буття з матеріальним сущим;

o ідеалістична, що ототожнює буття з мисленням (ідеальним сущим);

o некласична, що протиставляє буття як процесуальність, мінливість, незавершеність сущому як усталеному, оформленому, завершеному.

ОСНОВНІ СФЕРИ БУТТЯ

Особливості і форми існування об'єктивної сфери буття

Об'єктивна сфера буття, об'єктивна реальність відбита у філософії в категорії "матерія".

- 24 -

До суб'єктивного буття належить:

o свідомість індивіда з усією її різноманітністю швидкоплинних вражень, почуттів, переживань, думок, ідей, переконань, настанов; знання.

o Самосвідомість;

o несвідоме та ін.

Ідеальне - філософське поняття, що означає якийсь нематеріальний початок. Ідеальне представлене у формах свідомості людини, діяльності, культури.

Суб'єктивне (ідеальне) буття притаманне окремій людині і є результат соціалізації, внутрішньої духовної діяльності, що не припиняється до кінця життя.

Вчення про світ

Геліоцентри́зм або Геліоцентрична система світу (від грец. ηλιος «сонце» і лат. centrum «осереддя, центр») — вчення в астрономії і філософії, яке ставить Сонце в центр Всесвіту, а навколо нього (точніше, навколо спільного центра мас всієї його системи) обертаються усі тіла. в т.ч. планети і зокрема Земля.

Протилежне вчення - геоцентризм.

Справжнім творцем геліоцентричної картини світу є Микола Коперник, який у своїй праці «Про обертання небесних сфер» (вид. 1543) математично обґрунтував ідею про рух Землі та інших планет навколо Сонця, визначив послідовність розташування планет, обчислив їх відносну віддаленість від Сонця тощо.

Проблема свідомості у філософії та медицині

Природа свідомості.

Проблема свідомості – центральна проблема у філософії

 

Від її вирішення залежить:

¯

вирішення основного питання філософії

визначення місця людини в світі

відношення людини до навколишнього середовища

визначення природи свідомості людини

Філософи по – різному розуміють природу свідомості, її відношення до матерії і її роль в житті людини

Поняття «свідомість» з’являється в європейській філософії лише у 18 сторіччі. До цього використовувались терміни «душа», «дух».

Ознаки свідомості:

· Особливий небіологічний тип поведінки.

· Мова.

· Творчість.

· Цілеспрямована діяльність.

9.2.Свідомість—людина—праця.

Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей