Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Німецький мислитель XX ст. М. Вебер називав індійську філософію
«філософією втечі від світу».
2.2.Школи індійської філософії:
Буддизм - релігійно-філософське вчення - виникло в Індії у VI-V ст. до н. е. Його засновником вважають індійського принца Сідхартху Гаутаму, який отримав пізніше ім'я Будди - Просвітленого
| Основні ідеї
| Будда проголосив чотири «діамантові» істини: істина страждання(«Усе в світі скороминуще, а тому повно скорботи»); істина причини («Причиною страждань є наші бажання і жага життя»); істина звільнення(«Щоб припинити страждання треба відмовитись від бажань»); істина шляху («Є восьмиразовий шлях подолання страждань, який приведе до нірвани, тобто згасання»)
| Джайнізм(від слова «джіна» - переможець) – впливовий духовний рух, який містив філософсько – свтоглядні ідеї
| Основні ідеї
| Закликав людину підпорядковувати своє життя суворим аскетичним регламентаціям. Якщо людина здатна це витримати та ще й не заподіяти шкоди жодній живій істоті, вона ставала переможцем карми
| 2.3.Медицина Стародавньої Індії
1.Найвищим періодом розвитку наук в історії Стародавньої Індії був період класичний (друга половина І тис.до н.е. і І-VI ст.н.е.). В Індії набули значного розвитку знання в багатьох галузях: в математиці - створення десяткової системи числення, в філософії особливе місце посіла система йога. Значні успіхи були і в галузі медицини. Передусім вони знайшли свій вияв у працях Чараки й Сушрути.
| 2. Центральні медичні школи були в містах Бенаресі і Таксілі. У лікарів виховували свідомість свого високого призначення. Лікар повинен бути некористолюбним, ставитись однаково до всіх хворих, незалежно від їхнього становища в суспільстві та матеріального достатку, бути для хворого найдовіренішою особою.
| 3. В лікуванні радили особливу увагу звертати на чистоту тіла, постелі, на добір страв, які до вподоби хворому, на створення приємного для нього оточення.
| 4. З медичних наук найбільше в Стародавній Індії шанували хірургію.
| 5. Медицина для зміцнення здоров'я рекомендувала займатися гімнастикою, вставати до схід сонця, широко використовувати водні процедури, танці, ігри, які підтримують добрий настрій, роблять людину сильною і спритною.
| 6. Давня індійська медицина порівняно з медициною інших країн знала найбільше лікарських засобів. Лише лікарських рослин було відомо близько тисячі назв; широко використовувалися органічні і хімічні речовини, передусім ртуть; виготовляли еліксир із золотом для продовження життя.
|
2.3.Давня китайська філософія
1.Виникнення і розвиток давньокитайської філософії припадає на VIст. до н. е. Цей історичний період вважають золотим віком китайської філософії, коли сформувалися провідні філософські школи — даосизм, конфуціанство, які помітно вплинули на розвиток китайської філософії.
| 2.Перші давньокитайські філософські ідеї, які дійшли до нас, датуються
VII ст. до н.е. Робити такі припущення дозволяють давньокитайські трактати
(«Книга змін», «Книга пісень», «Книга історій», «Книга ритуалів».
| 3.Основна ідея давньокитайської філософії — ідея Дао. Дао — це спосіб функціонування Всесвіту як живого організму, що приходить на зміну первісному Хаосу.
У цьому Всесвіті можна виділити:
— Небо як ідеальний образ чотирьох великих цінностей світу — жень, синь, і та лі, що вкривають кожну людину, подібно до того як небо вкриває землю;
— землю — власне матеріальну підвалину світу, що також складається з чотирьох елементів, але вже матеріальних: дерева, води, металу і вогню;
— Піднебесну — серединний світ, у якому живе людина, соціальне середовище її буття. Причому для китайців Піднебесну уособлювала виключно їхня рідна країна, тоді як усі інші народи світу сприймалися як дикуни.
| 4. Вічний енергетичний потік Ян - Інь —- відповідно чоловіче і жіноче начала — пронизує Всесвіт, оживляє його, надає йому руху. Ян - Інь — немовби два полюси магніту, між якими утворюється поле Дао.
| 2.4. Два основні напрями китайської філософії — даосизм і конфуціанство.
ДАОСИЗМ – засновник Лао - цзи (579 -499рр. до н.е.)
Основні ідеї
| викладені у книзі «Дао цзан»
| Принци природності
| відповідність діяльності людини до природного порядку речей як найповнішого втілення гармонії Дао.
Приміром, найкращий правитель — той, про якого відомо тільки те, що він існує.
Життєве завдання людини – осягнути Дао і йти за ним
| Принцип недіяння
| будь-які дії здатні порушити наявну в природі гармонію Дао.
Взірцем природності й недіяння вважався сам Лао-цзи, який, за легендами, 80 років провів в утробі матері й народився вже старим, маючи велику мудрість.
| КОНФУЦІАНСТВО – засновник Конфуцій (551-470рр.до н.е.)
Основні ідеї –
| викладені у книзі «Лунь-юй»
| Гармонія Дао
| втілюється в розумно облаштованому людському суспільстві, де всі, включно з правителем, дотримуються чотирьох великих принципів: лі -(ритуал);(обов'язок); сінь -(взаємність); жень -(шанобливість, людинолюбство)
| Принцип «сяо»
| уподібнення держави до родини: правитель виконує функції батька, а підданці є слухняними дітьми, якими він опікується. Зразком такого устрою Конфуцій вважав монархію
| М. Вебер називав китайську філософію «філософією пристосування до світу».
2.5.Медицина Стародавнього Китаю.
(4 тис. до н. е. -5 ст. н.е.)
Особливості медицини Стародавнього Китаю:
1.В історичній перспективі китайська медицина в деяких відносинах випередила західну.
| 2. Згідно з легендою, Хуанді — легендарний «Жовтий предок» китайського народу — вважається і основоположником китайської медицини. Йому приписується також авторство першого медичного кодексу «Нуці-Кінг», датованого 2657 р. до н.е.
| 3. Китайці, як і інші стародавні народи, розглядали організм людини як зменшений світ, що в ньому здійснюється постійний взаємообмін між п'ятьма основними елементами, з яких складається світ: вогнем, землею, водою, деревом і металом.
| 4. Визнавались протилежні начала - чоловіче (ян) вважалося активним, світлим, друге — жіноче (інь) — пасивне, темне. Всі хвороби поділялися відповідно на дві групи: з перевагою начала ян, що проявляється симптомами збудження функцій організму, і з перевагою інь — з ознаками пригнічення всіх функцій.
| 5. У Китайській імперії в період її найбільшого розквіту існувала державна медична установа — медичний приказ. Основним його призначенням було обслуговування потреб імператорського двору і передусім особисто імператора. Але у функції його входили також деякі аспекти медичної справи, що були в компетенції державної влади (наприклад, при епідеміях).
| 6. Підготовка лікарів у Стародавньому Китаї мала фамільний характер, медичні знання передавалися з роду в рід. З утворенням царства, посиленням впливу релігії почалася й шкільна підготовка лікарів при храмах; керівна роль у медицині перейшла до жерців.
| 2.6.Філософія Стародавньої Греції
Філософія античного світу: періодизація античної філософії.
Антична філософія включає в себе філософську думку Стародавньої Греції та Стародавнього Риму — від VI ст. до н.е. до VI ст. н.е.
У розвитку античної філософії традиційно виділяють чотири основні етапи:
I етап(до 5ст.до н.е.) досократівський
| Учення перших античних філософів були пов'язані з пошуком першооснови світу. Найяскравіші представники — мислителі Мілетської та Елейської шкіл, Піфагор, Геракліт, давньогрецькі атомісти
| II етап(5-6 ст.до н.е.) — класичний
| З ним пов'язана діяльність Сократа, Платона, Арістотеля.
У центрі уваги – людина та усі сфери її життя.
| ІІІ етап(4-2ст,до н.е.)
— елліністичний
| У цей час засновується багато філософських шкіл, серед яких значне місце посідають стоїцизм та скептицизм, поширюється також учення Епікура
| IV етап
(І ст.до н.е.-6 ст н. е.) — римський
| Римська філософія здебільшого продовжує традиції грецької: вчення Епікура розвиває Лукрецій, вчення стоїків — Сенека, Марк Аврелій, Ціцерон. Набуває поширення неоплатонізм(поєднує елементи філософії Платона, Аристотеля та східної філософії) та і містичні культи.
| Особливості античної філософії:
Космоцентричний характер
| Античні мислителі прагнули пізнати сутність природи, космосу, Всесвіту, дошукуватися першооснови, з якої мало б походити все існуюче. Знання цієї першооснови, вважали античні мудреці, неодмінно допоможе людині усвідомити сенс її власного життя;
| Прагнення до раціонального осягнення навколишнього світу
| пов'язане зі спробами систематизувати знання, надати їм логічної обґрунтованості.
| Натурфілософія
| тісний взаємозв'язок та взаємодія з природознавством;
| Індивідуалізм
| Філософія Греції та Риму надзвичайно персоніфікована. Кожна філософська особистість є яскравою, неповторною (Геракліт, Піфагор, Сократ, Платон тощо).
| Досократична філософія
Мілетська школа
| Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт
| Уявляли першооснову буття у «конкретно-речовій» формі. Для Фалеса такою першоречовиною була вода, для Анаксімена — повітря. Для Анаксімандра - абстрактне поняття апейрон
(безмежжя, сповнене творчої сили)
| Піфагорійський союз — релігійно-філософська група
| на чолі союзу стояв Піфагор
| Піфагорійці вважали, що в основі усього сущого лежить число. Число це і конкретний матеріальний елемент, який, наче цеглина, є складовою буття, і ідеальний вираз певних математичних та геометричних пропорцій, притаманних Космосу.
| Атомісти
| Демокріт
| Згідно з ученням атомістів, і світ, і людина (її душа і тіло) складаються з атомів та порожнечі.
| Отже, давньогрецька філософія до Сократа була спрямована на вивчення природи Космосу, походження буття в цілому. Софісти і Сократ здійснили так званий антропологічний поворот у філософії: перенесли центр уваги з природи на людину.
Софісти. Етичні принципи Сократа. Платон, Арістотель, Епікур, їх філософські ідеї.
Напрямки
| Представники
| Філософські ідеї.
| Софісти
| Протагор
| Незмінними є тільки закони природи, Космосу, а закони в суспільстві встановили люди, отже, люди можуть їх і змінювати. Софісти допомагали людині зробити суспільну кар'єру,завдяки риториці-красномовству.
| Етика
| Сократ
«Я знаю, що нічого не знаю. Тому я мудріший за тих, які вважають, що знають усе».
| 1) кожній людині властива доброчесність.
2) «Доброчесність — це знання», передусім знання того, що добре, а що погано.
3). «Пізнай себе!» - основна теза філософії.
| Об’єктивний ідеалізм
| Платон(428-347до н е.) — учень Сократа. Платон є засновником філософії та ідеалістичної традиції
| 1) усі речі виникають шляхом утілення ідеї в матерію.
2). ідеї — це безтілесні сутності, що перебувають поза матеріальним світом, незалежні від нього, вони - об'єктивні
|
| Арістотель
(384-322 до н. е.) -
учень Платона,учитель Ол. Македонського.
«Батько» західної науки
| 1) основою буття є перша матерія. Найпростішою визначеністю цієї першої матерії постають основні стихії (вогонь, повітря, вода, земля), які є пасивним матеріалом буття у створенні речей; 2) жодна матеріальна річ не може існувати без форми. Заклав теоретичні основи логіки як науки
| Епікурійці
| Епікур
(жив у IIст.до н.е)
| Вважали, що метою людського життя є атараксія, тобто безтурботний стан духу, свобода від душевних тривог і тілесних страждань, а також розумне розмежування задоволень і втіх.
| 2.7.Медицина Стародавньої Греції
· У Греції існували школи, де готувалися лікарі по типу ремісничого учнівства. Найбільш відомі школи були біля берегів Малої Азії та на острові Кос і півострові Кнід.
| · У порівнянні з древньою медициною в інших країнах, медицина Греції в меншій мірі знаходилася під впливом релігії.
| · Поряд з храмовою, продовжувала існувати і народна медицина. В містах були громадські лікарі, які безоплатно лікували бідних і вживали заходи проти епідемій, були й домашні лікарі у знаті і багатіїв.
| · Асклепій (ескулап по-латині), вважався богом лікарського мистецтва - сином Аполлона «зцілювального». Покровительки окремих галузей медицини - Гігіея (звідси термін «гігієна») і лікарської терапії (Панакея) вважалися його дочками.
| · Самим відомим лікарем Стародавньої Греції був Гіппократ(460-377рр. до н. е.). Вважається, що він першим відокремив філософію від медицини. Йому належить знаменита «Клятва» - кодекс етичних правил лікаря
|
|