Теми семінарських та практичних занять

ДОДАТКИ А

Інтерактивний комплекс

навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД) «Психологія»

Денна

(СЕМІНАРСЬКІ ТА практичнІ ЗАНЯТТТЯ ДЛЯ КУРСАНТІВ)

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА практичнИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема № 1. Предмет та методи психології.

Тема № 2. Свідоме і несвідоме. Психофізіологічні основи психіки

Тема № 3 Психологічна структура особистості.

Тема № 4 Психологія малих груп та колективів

Тема № 5 Характеристика вікової періодизації ососбистості

Тема № 6 Психологія неповнолітніх та дорослих.

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема № 1 Темперамент. Характер та проблеми його формування

Тема № 2. Розвиток сприйняття та відчуття.

Тема №. Розвиток та удосконалення пам’яті, мислення та уяви.

Тема № 4. Визначення рівнів спілкування.

Тема № 5 Методика регуляції емоційно-вольової сфери особистості.

Тема № 6 Психологія неповнолітніх та дорослих.

МОДУЛЬ І

 

СЕМІНАРСЬКЕ заняття

Кількість годин – 2 год.

заняття № 1. Тема № 1.2. Предмет і методи психології

МЕТА:

Загальноосвітня (навчальна) – сформувати в курсантів розуміння закономірностей психіки як властивості мозку та поняття психіки людини як базові категорії психології, значення психології як прикладної науки, її пояснювальних принципів;

Розвивальна – наголосити курсантам на важливості значення психології в розв'язання різноманітних професійних та життєво-важливих проблем реальних людей, що важливо для формування світосприйняття та компетентності майбутніх правоохоронців;

Виховна – стимулювати в курсантів потребу в опануванні на практиці прийомами пізнання себе, зробити власний внутрішній світ предметом зацікавленої рефлексії, самопізнання і самотворення разом з розкриттям змісту психічного у поєднанні з загальнопсихологічними закономірностями.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: психологія, психіка, методи, принципи, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості, біхевіорізм, психоаналіз, гештальтпсихологія, несвідоме, біологічне та соціальне у психіці, соціометрія, референтометрія, уроджена агресія, роль спадковості у поведінці.

Поняття про психіку. З історії науки про психічне. Етапи розвитку психології як науки. Стародавній світ: психологія як вчення про душу (Геракліт, Аристотель та ін.). Основні відмінності наукового і ненаукового психологічного знання. Основні тенденції розвитку психології у ХХ і XXI ст. Принципи й методи психології. Групи методів за Б.Г. Ананьєвим. Основні методи (метод спостереження, метод експерименту) та допоміжні (бесіда, анкета, інтерв’ю, соціометрія, референтометрія, проективні методи). Специфіка організації фундаментальних і прикладних досліджень.Класифікація психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості особистості. Галузі психології.

 

План

1. Поняття про психіку. З історії науки про психічне.

2. Класифікація психічних явищ (психічні процеси, психічні стани, психічні властивості).

3. Психологічні школи ХХ ст. та їх стисла характеристика.

4. Проблема біологічного та соціального у розвитку психіки. Спадковість та поведінка. Перші спроби наукового пояснення природи злочинної поведінки.

5. Методи психології та їх характеристика.

Контрольні питання та завдання до теми:

1. У чому полягає специфіка предмета сучасної психології? Назвіть основні відмінності наукового і ненаукового психологічного знання.

2. Які періоди та етапи можна виділити в історії становлення психології як науки психології? За якими критеріями їх виділяють? Назвіть основні напрями розвитку психології XX ст., які з них протилежні за своїми принципами? Чому? Проаналізуйте основні відмінності наукового і ненаукового психологічного знання.

3. До яких наук (суспільних, гуманітарних, технічних) можна зарахувати психологію? Як психологи здобувають наукові знання?

4. Доведіть, що психіка – функція мозку.

5. Розкажіть про значення психології у вивченні людини. Чому деякі вчені вважали біологічні фактори вирішальними причинами злочинної поведінки?

6. У чому полягає різниця між тестом і анкетою? Поясніть переваги і недоліки таких методів, як експеримент, спостереження?

7. Поясніть, яких вимог повинен дотримуватися дослідник, щоб мати надійні результати психологічних досліджень. Чим відрізняються фундаментальні дослідження від прикладних?

 

Розв¢яжіть психологічні задачі.

1. На підставі чого ми можемо судити, сумує чи радіє людина, якщо вона нам нічого не розповідає про свій настрій? Який метод психології допоможе нам у даному випадку?

2. На підставі чого ми можемо стверджувати, що людина позбавлена уродженої агресії?

3. Підготуйтесь до поточного контролю. До яких психічних явищ належать такі прояви психічної діяльності людини - збентеження, спокій, зацікавленість, схвильованість, байдужість:

А) психічні процеси;

Б) психічні стани;

В) психічні властивості.

4. Виконайте творчі завдання у вигляді твору в письмовій формі: “Наукова психологія в моєму житті”, “Роль психології в оптимізації професійної діяльності працівника ОВС”, “Психологія майбутнього”.

 

 

Теми рефератів:

1. Історія розвитку психології.

2. Еволюційне становлення поведінки і психіки.

3. Злочин як біологічне явище: міфи та реальність.

 

 

Завдання 1. Оволодіння тестом на дослідження самооцінки. Пропонують слова, які характеризують окремі якості особистості: акуратність, безтурботність, вдумливість, запальність, сприйняття, гордість, життєрадісність, турботливість, заздрість, сором’язливість, злопам’ятність, щирість, привередливість, легковажність, повільність, недовірливість, наполегливість, нервовість, ніжність, нерішучість, невитриманість, невимушеність, привабливість, образливість, обережність, чуйність, жвавість, підозрілість, принциповість, поетичність, огидність, привітність, гостинність, невимушеність, розсудливість, рішучість, самозабуття, стриманість, співчуття, терпимість, боягузтво, захопленість, впертість, поступливість, холодність, ентузіазм.

Кількісне вираження рівня самооцінки проводиться методом добору слів, які характеризують уявлення досліждувального про риси характеру, які він хотів би мати і не має.

Складають 2 ряди (від 10 до 20 слів).

1 ряд – позитивні риси його (її) суб’єктивного ідеалу;

2 ряд - слова, які його (її) ідеал не повинен мати (антиідеал).

Поділяють кількість вибраних слів на загальну кількість слів. Якщо коефіцієнт позитивної кількості приблизно дорівнює одиниці – досліджуваний себе переоцінює.

Якщо коефіцієнт негативної кількості дорівнює одиниці – недооцінка себе.

Завдання 2.

Чи розділяєте ви народну приказку, що дитину треба виховувати тоді, коли вона упоперек лави лежить? Чому? Доведіть, використовуючи засвоєні психологічні знання.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ПІДСУМКИ: курсанти оцінюють, що нового вони дізналися

 

СЕМІНАРСЬКЕ заняття

Кількість годин – 2 год.

заняття № 2. Тема № 1.3. Свідоме і несвідоме. Психофізіологічні основи психіки

МЕТА:

Загальноосвітня (навчальна) – сформувати в курсантів розуміння глибинних закономірностей психіки як прояв властивостей не тільки свідомості, а і несвдомого;

Розвивальна – удосконалити вміння курсантів розуміти і контролювати власну підсвідомість, яка захищає свідомість від зайвої роботи і психічних перевантажень, що важливо для формування свідомості і самосвдомості майбутніх правоохоронців;

Виховна – стимулювати в курсантів потребу в опануванні на практиці прийомами пізнання себе, рефлексії, самопізнання і самотворення.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: центральна і периферична нервова система, умовний рефлекс, безумовний рефлекс, процеси збудження й гальмування нервової системи, іррадіація, динамічний стереотип, таксис, інстинкт, імпринтінг, навчання, свідомість, несвідоме, самосвідомість, самооцінка, самопізнання, самоконтроль, самоприйняття, рефлексія, Я-концепція.

Будова та функції нервової системи. Еволюційні рівні поведінки: таксиси, рефлекси, інстинкти, імпринтінг, навчання, розумова діяльність. Свідомість – вищий рівень розвитку психіки. Умови виникнення свідомості. Властивості свідомості. Свідомість як усвідомлюване соціальне буття. Структура свідомості за Л.С. Виготським, С.Л. Рубінштейном, З. Фрейдом. Несвідоме, його характеристика.

Самосвідомість, характеристика її компонентів. Структура самосвідомості (самопізнання, самооцінка, самоконтроль, самоприймання). Образ “Я” як установка особистості. Я-концепція та її суттєві ознаки (Я-дійсне, Я-ідеальне, Я-дзеркальне). Основи самовиховання. Мета самовиховання. Гармонія рис особистості; гармонія з оточенням; усунення поганих звичок; контроль за потребами; розвиток здібностей; сходження до індивідуальності (за Ю.М. Орловим).

План

1. Будова та функції нервової системи.

2. Асиметрія головного мозку. Особливості функціонування лівої та правої півкуль.

3. Свідомість як вищий рівень розвитку психіки. Визначення рівня розвитку самосвідомості: методи й методики.

4. Властивості свідомості.

5. Несвідоме та його характеристика. Руйнівні потяги особистості.

Завдання 1. Свідомість – це рефлексія суб'єктом дійсності, своєї тілесності, самого себе. Свідомість є спів-знання, індивідуальна свідомість може існувати тільки при наявності суспільної свідомості і мови, що є її безпосереднім субстратом. Свідомість не дана спочатку і не породжується природою, а створюється суспільством.

 

При вивченні питань свідомість-підсвідоме необхідно зрозуміти, що головним регулятором людської поведінки є свідомість. Тим не менш 3. Фрейд був перший, хто виявив, що під покровом свідомості прихований глибинний, "киплячий" пласт неусвідомлюваних особистістю могутніх прагнень, потягів, бажань. Як лікар, він зіткнувся з тим, що ці неусвідомлювані переживання i мотиви можуть серйозно ускладнювати життя i навіть ставати причиною нервово-психічних захворювань. Це спонукало його шукати засоби, які позбавляють пацієнтів від конфліктів між свідомістю та потаємними, сліпими, несвідомими спонуканнями. Так виник фрейдівський метод зцілення душі - психоаналіз. Фрейдівська теорія у багатьох країнах остаточно увійшла до підручників з психології, психотерапії, психіатрії. Вона справила вплив на інші науки про людину - соціологію, педагогіку, антропологію, етнографію, філософію, а також на мистецтво i літературу. Фрейдівська методологія пізнання суспільних явищ, що грунтується на розкритті несвідомих механізмів, які лежать в їх основі, широко використовувалася послідовниками Фрейда та стала своєрідною філософією. Психоаналітична філософія, емпіричною базою якої є психоаналіз, продовжує i поглиблює ірраціоналістичні тенденції "філософії життя", зі своїх позицій прагне пояснити особистісні, культурні та соціальні явища.

Численні судження різних авторів стосовно психоаналізу свідчать про наявність різнопланових, iноді протилежних точок зору на суть фрейдівського вчення. I хоча престиж i авторитет психоаналізу останнім часом дещо знизився, звернення до спадщини 3.Фрейда та його послідовників є актуальним.

Завдання 1.

Відомо, що свідомі явища складають лише малу частину психіки, а психічні реакції значною мірою детерміновані діяльністю несвідомого. "У серця є резони, невідомі розуму", - сказав свого часу французський фізик Паскаль, і більшість людей дійсно не усвідомлюють істинних причин своїх дій. Проте, велика частина цих детермінант може усвідомлюватися і виходити, таким чином, з сфери, названої 3. Фрейдом "підсвідомістю".

При вивченні питань, пов’язаних з свідомим і несвідомостю, необхідно зрозуміти, що нового привнесли психологічні теорії у розуміння психіки i поведінки людини.

Спробуйте відповісти на нижченаведене запитання, виходячи з знань з теорії біхевіоризму та психоаналізу.

1. На уроках у 1 класі нерідко можна чути як учні докладають вчителю: "А Іра не ті стовбці вирішила, їй Вася не так показав", або "Віра зовсім не рішила" і так д. Учні, побачивши на уроці в товариша неправильне рішення, грімко вигукують: "А в нього помилка!" – або серед тишини класу підіймаються й схвильовано вказують: "А Володя три приклади пропустив".

Чим можна пояснити таки вчинки першокласників – дією свідомості чи підсвідомого?

2. Дуже часто, коли напад відбувається на людей (у тому числі працівників ОВС), які не володіють навичками самозахисту, у результаті шоку, викликаним: «Що зараз буде?», виникає стан, який назвали «синдромом неворухливого кролика». Жертва неначе віддається владі агресора та тільки потім починає думати про те, що слід було б робити.

Як Ви вважаєте ці свідомі або несвідомі дії людини?

При відповіді на це запитання згадайте одне з Правила поведінки у небезпеці:

Упевненість при боротьбі з агресором є результат тренування та практики, але не зовсім природженою якістю, що прийнято називати хоробрістю. Своїми впевненими діями людина дає зрозуміти, що вона готова постояти за себе, а саме головне, - що її не слід сприймати як потенційну жертву.

Завдання 2.

Відомості.

Уважається, що людині необхідно структурувати уявлення про себе, сформулювати своє розуміння власної особистості. Для цього використовується один з ефективних методів вивчення власних особистісних характеристик, який називається „вікно Джогарі”. Американські психологи Лафт Джозеф і Гаррі Інгам розробили картину самосвідомості, що складена з точки зору доступності і бачення „Я” як самою людиною так і іншими людьми

Перше вікно – відкрита область – охоплює сферу відкритих дій, манери поведінки, уявлень і почуттів, які відомі і самій людині і іншим. Самостприйняття та сприйняття іншими тут співпадають.

Друге вікно – область, що приховується поведінкою (підсвдоме). Самосприйняття та сприйняття людини іншими людьми в даному випадку не співпадають.

Третє вікно – прихована область поведінки, звичок, схильностей людини (підсвдоме), які помічають інші, але самому індивіду вони не відомі, людина помічає їх лише тоді коли хтось „відкриває йому очі, тобто „підносить йому дзеркало”. Самосприйняття та сприйняття іншими людьми не співпадає.

Четверте вікно – „сліпа область” (підсвдоме) охвачує уявлення і дії, які не відомі ні даній конкретній людині, ні іншим.

Мета – добитися того, щоб область першого вікна зробити як можна ширше, а область третього – якомога вужче. Тобто, щоб прихована від нього область поведінки (власні упередження, стереотипи, схильності) стала йому відома і як наслідок, змінена на в кращу сторону. Цього можливо досягти постійним зворотним зв’язком. Лише зворотний зв’язок може зблизити сприйняття. Саморефлексія особливо ефективна при взаємодії особистості і групи, яка надає особистості зворотній зв’язок і дозволяє розширити зону 1 за рахунок зони 3. Людина має навчитись отримувати цей зворотній зв’язок.

 

Пропонуємо Вам спробувати відслідкувати дію своєї зони 3 на прикладі аналізу однієї з своїх звичок. Наприклад, відстежте, скільки раз ви телефонували по мобільному телефону і через який часовий період Ви це робили. Звичайно вивявляється певна закономірність у часових періодах. Як це Ви можете це пояснити?

Тверджень

 

Розгляньте питання щодо центральної нервової системи

ЦНС включає головний мозок…………. Закінчить

Функції головного мозку – відображувальна……………….. Закінчить

Рефлекс - основний механізм…………………… Закінчить речення.

Закони вищої нервової діяльності – аналітико-синтетичний, закон іррадіації збудження, закон концентрації збудження).

Існує перша сигнальна система та……………………………………… Закінчить речення. Три типи вищої нервової діяльності людини за І.П. Павловим – розумовий, …………………….. Закінчить речення

 

Завдання 1. Основи самовиховання. Мета самовиховання. Гармонія рис особистості; гармонія з оточенням; усунення поганих звичок; контроль за потребами; розвиток здібностей. Більшу частина людських рис засвоюється підростаючим поколінням в результаті наслідування. Тому-то вихователь і повинен виробляти в собі цінні якості як риси особистості або риси характеру. Ці риси самі собою не виникають. Для цього і потрібна робота по самовихованню.

Самоудосконалення відбувається в процесі життя, в подіях життя. Усе залежить від того, в якій мірі ті уроки, які дає життя, ми використовуємо. Процес самоудосконалення є самовихованням. Нам часто не подобається слово "самовиховання", оскільки воно має своїм коренем слово "виховання", яке часом сприймається як процес, в якому над нами здійснюють грубе або витончене насильство, викликаючи, наприклад, сором або відчуття провини, а найчастіше - заздрість або стан позбавлення.

СЕМІНАРСЬКЕ заняття

Кількість годин – 2 год.

заняття № 3 Тема № 1.4. Психологічна структура особистості

МЕТА:

загальноосвітня (навчальна): формування у курсантів уявленняпро особистість, систему «Я», структуру особистістості;

розвивальна: закріплення знань про психологічну категорію особистості таформування у курсантів потреби в опануванні на практиці прийомами пізнання себе, свого "Я";

виховна: всебічний розвиток та формування у курсантів дійсно наукових поглядів на природу особистості разом з розкриттям змісту власного "Я" як загально психологічного феномену, його ціннісних характеристик.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: особистість, здібності, індивід, індивідуальність, мотиви, потреби, інтереси, переконання, ідеал, світогляд, установка, спрямованість особистості, самоактуалізація, персоналізація, образ “Я”, темперамент, характер, Я-концепція, Я-дійсне, Я-ідеальне, Я-дзеркальне, креативність, ціннісні орієнтації особистості.

План

1. Поняття особистості.

2. Індивід, індивідуальність, особистість: співвідношення обсягу та змісту даних понять.

3. Структура особистості за К. К. Платоновим, А. В. Петровським, З. Фрейдом, Ч. Ломброзо та характеристика її компонентів. Уявлення про «природженого злочинця».

4. Мотиви та потреби. Їх місце в структурі особистості.

5. Формування самооцінки в професійній діяльності фахівця юридичного профілю.

Теми рефератів:

1. Гуманістична теорія особистості.

2. Проблема стійкості особистості.

3. Піраміда потреб А.Маслоу.

4. Мотиви та потреби. Злочин та його мотиви.

5. Самоприйняття як результат самовиховання фахівця юридичного профілю. Поняття самовиховання особистості.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. З¢ясуйте взаємозв¢язок і співвідношення між поняттями: “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.

2. У чому полягає активність людської особистості і чим вона відрізняється від активності тварин?

3. Як зрозуміти, що особистість неповторна в своїй індивідуальності? З яких компонентів складається Я-концепція людини? Яку роль вона відіграє у Вашій поведінці?

4. Що треба розуміти під мотивами поведінки? Наведіть приклади і схарактеризуйте їх.

5. Охарактеризуйте людські потреби як джерело активності особистості, їх види та значення в житті людини.

6. Що таке піраміда потреб А.Маслоу, в чому полягає її сутність?

7. Дайте характеристику інтересам особистості.

8. Ідеали та їх роль в житті особистості.

9. Як розглядали особистість психологи різних напрямків? Чому існує не одна, а багато теорій особистості у психології? У чому з ними можна погодитись, а що викликає сумніви?

10. Якими особистими якостями можна наділити юриста у нашому суспільстві?

11. Поведінка особистості реалізується в режимі "автопілота", а не "ручного управління". Як це можна пояснити з точки зору психологічного знання?

Комплексні завдання

1. Зазначте, яке з наведених тверджень характеризує біхевіористичне розуміння джерела розвитку особистості:

1. зовнішні стимули підтримують розвиток людини, але єдина рушійна сила її поведінки — тенденція актуалізації;

2. основним джерелом активності особистості є нейрофізіологічний стан збудження, що виявляється в певних інстинктах;

3. основним джерелом активності особистості є система свідомих мотивів і відносин, що сформувалися залежно від суспільних відносин та умов виховання;

4. особистість активна за своєю природою (життя — форма руху) і поводиться відповідно до суб'єктивної інтерпретації реальності;

5. основним джерелом активності особистості є підкріплення її відповідних дій.

2.Серед наведених особливостей поведінки людини, що характеризують її або як індивіда, або як особистість, зазначте такі, що характеризують її як особистість:

1) інтереси, здібності, старанність, збудливість, інтроверсія;

2) темперамент, потреби, сміливість, музичні здібності, інтелект;

3) наполегливість, відповідальність, інтернальність, переконання, спрямованість;

4) розум, чудова дикція, інтереси, здібності, низька адаптація до темряви;

5) чуйність, приємний голос, ідеали, принципи, висока сенсорна чутливість.

 

Завдання для самостійної роботи:

13. Чи здатні Ви собі "планувати" сни? Яку роль відіграє сон у психічній діяльності людини?

14. Поміркуйте над питанням, як буде розвиватися психіка людини далі.

15. Що означає девіантна та деліквентна поведінка? Поясніть, яким чином наркотики впливають на психіку людини? У чому полягає сутність наркоманії? Що таке "ламка" мовою науки і яку роль відіграє осбистість людини?

16. За допомогою яких важелів, на думку біхевіориста Б. Скіннера, можна керувати поведінкою людини? Чи збігаються уявлення про ці важелі біхевіористів з думкою З. Фрейда і фрейдістів?

Завдання 1.

Особистість - це сума не відношень, а органічна, самореалізуюча система найвищої життєдіяльності, стійкості, абсолютного сприйняття індивідуального, сущого і максимально успішного застосування загальнозначущого при найвищій свободі вибору.

Відношення – цілком об’єктивна категорія. У той же час процеси саморозвитку, самовизначення особистості потребують звернення до відношень, що розгортаються у внутрішньо світі особистості. У свою чергу, Я-концепцію часто визначають як сукупність установок, спрямованих на себе. Тоді, по аналогії з атітюдом, від когнітивного - "образ Я" (англ. self-image), до якого відноситься зміст уявлень про себе; емоційно-ціннісний (афективний) та поведінковий компонент, що характеризує прояви когнітивної і оцінної складової, у тому числі через мову, у висловлюваннях про себе, науковці переходять до завдання, що вирішується на стику співставлення об’єктивних і суб’єктних характеристик.

Спробуйте проаналізувати різні точки зору вчених на психологію особистості, виявити найбільш важливі думки, які допоможуть розібратися у своєму внутрішньому світі, дізнатися про оточуючих, аналізувати механізми, за допомогою яких особистість зберігає свою цілісність, індивідуальність. При цьому зверніть увагу, на роль Я -концепції у житті особистості.

Вправа 1 “Визначення свого “Я” (2 хвилин) та Вправа 2. «Сам собі психолог» (5 хвилин).

Мета: здійсненнясамоаналізу та визначення типу особистості запереліком особистих якостей.

Інструкція 1: курсантам пропонується взяти чисті аркуші паперу і протягом 2-ох хвилин, у письмовому вигляді, охарактеризувати себе відповідно до головних рис свого характеру – у такому вигляді «Я - ….» (10 якостей). Листи підписуються та здаються викладачу (потім вони будуть використані у такій вправі як Вправа 2. «Сам собі психолог» (5 хвилин).

Інструкція 2: усі курсанти сидять на своїх місцях, викладач по черзі дістає картки, на яких у попередній вправі №1 кожен написав свою характеристику, та без оголошення автора картки, зачитує зміст. Завдання курсантів полягає в тому, щоб встановити, до якого типу особистості дана людина належить і чія це картка. Власник картки співвідносить отримані результати зі своїм баченням себе. Вправу завершує обговорення членами групи своїх особистих вражень

Завдання 2.

ПРИМІТКА

Не забувайте, щоб вірно оцінити будь-яку професійну або службову ситуацію недостатньо навчитись бачити всі обставини події, а необхідно зробити вірні висновки і на основі припущень подальшого розгортання подій, також потрібно обрати найбільш ефективний спосіб реагування. Основою передбачення може бути інформація, яка накопичується в процесі багаточисленних спостережень і сприйняття подібних ситуацій та людей в діяльності фахівця юридичного профілю. Збагатити професійний досвід, а також розширити свої прогностичні здібності дозволять знання та уміння накопичені на попередніх заняттях.

Професіонал, як правило, систематизує види ситуацій і особливості поведінки в них різних людей; такі дані стають основою не лише для професійних передбачень.

 

Практичне заняття

Кількість годин – 2 год.

заняття №1 Тема № 2.3. Темперамент. Характер та проблеми його формування

МЕТА:

Загальноосвітня (навчальна) – сформувати в курсантів розуміння шляхів, як знайти підхід до представників різних типів темпераменту та характеру в міжособистісному,навчальному і діловому спілкуванні, навчитися визначати, де і як найбільш яскраво можуть виявитися особливості темпераменту і характеру;

Розвивальна – удосконалити в курсантів вміння розв'язання різноманітних як власних проблем, так й питань реальних людей, обумовлених особливостями темпераменту і характеру, що важливо для формування практичної компетентності майбутніх правоохоронців;

Виховна – стимулювати в курсантів потребу в опануванні на практиці прийомами пізнання своїх індивідуально-психологічних якостей

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: темперамент, конституційна типологія, сила, урівноваженість, рухливість нервових процесів; тип темпераменту, тип ВНД, лабільність, активність, реактивність, пластичність, ригідність, інтроверсія, екстраверсія; характер, світогляд, акцентуації характеру.

Поняття темпераменту. Конституційні теорії Е. Кречмера, У. Шелдона. Вчення І.П. Павлова про вищу нервову діяльність. Властивості нервової системи (сила, урівноваженість, рухливість процесів збудження й гальмування) і темперамент. Характеристика чотирьох типів темпераменту. Властивості темпераменту (емоційність, пластичність, ригідність, інтроверсія, екстраверсія тощо). Тип темпераменту і професійна діяльність.

Поняття про характер. Структура характеру: ставлення людини до суспільства, до самого себе, до праці, до речей. Властивості відносин особистості (соціальна значущість, різноманітність потреб, ступінь стійкості). Риси характеру – вольові, емоційні, інтелектуальні. Типи характеру (гармонійно-цілісний, внутрішньо-конфліктний, конфліктний з низькою адаптацією, варіативний). Соціальні типи характеру за Е.Фроммом: рецептивні, експлуатуючі, накопичувальні, ринкові, продуктивні.

 

План

1. Поняття темпераменту. Теорії природи темпераменту.

2. Типи темпераменту та їх характеристика.

3. Властивості темпераменту та поняття характеру.

4. Фізіологічні основи характеру. Психофізіологічна природа особистості як чинник злочину.

5. Спостереження та опитувальники у визначенні типу темпераменту.

Теми рефератів та доповідей

1. Конституційні типології Е. Кречмера та У. Шелдона.

2. Темперамент та його значення в діяльності працівників ОВС.

3. Структура характерууродженого злочинця.

 

Контрольні питання та завдання до теми:

1. Яка психічна властивість особистості зветься темпераментом? У чому конкретно він виявляється.

2. Хто перший зробив спробу визначити типи темпераментів? Який внесок у вчення про темперамент зробив І.П.Павлов?

3. Розкрийте фізіологічні основи кожного типу темпераменту.

4. Охарактеризуйте холерика, сангвініка, флегматика, меланхоліка.

5. Чи можна змінити свій темперамент?

6. Які типи характеру вам відомі? Розкрийте гармонійно-цілісний, внутрішньо-конфліктний, конфліктний з низькою адаптацією, варіативний типи характерів.

7. Охарактеризуйте механізми формування характеру та можливості зміни характеру курсантів – майбутніх правоохоронців.

 

Питання програмованого контролю для курсантів:

 

1. Визначення темпераменту.

2. Чи справедливе твердження: «Темперамент – індивідуально-своєрідна, природно зумовлена сукупність динамічних проявів психіки»?

3. Сангвінік:

a) сильний, урівноважений, рухомий;

b) сильний, не урівноважений.

/Підкресліть правильну відповідь/.

4. Допишіть компоненти темпераменту: загальна активність…

5. Визначити тип темпераменту:

Валя слухняна, вродлива, але плаксива, боязка, червоніє, коли до неї звертаються.

Знайдіть правильне твердження:

а) умови життя впливають на формування характеру і темпераменту дитини безпосередньо;

б) умови життя не відіграють на формуванні характеру і темпераменту дитини;

в) умови життя впливають на формування характеру і темпераменту дитини через її діяльність.

Обгрунтуйте свою відповідь.

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Бандурка О. Основи психології і педагогіки. - Харків: Нац.ун-т внутр. справ, 2003. - 336 с.

2. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии.– М.: Пед. общество России, 1999

3. Гоцуляк В.П. Основи психології та педагогіки. - К.: НАУ, 2001.-164 с

4. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. –СПб.: Свет, 1997.-608с.

5. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологии. -М.:Юристъ, 2006.-631с.

6. Немов Р.С. Психология. В З-х т.Т.1.- М.: Просвещение ВЛАДОС, 1995.-576с.

7. Основи психології: підручник (за ред. Киричука О.В., Роменця В.А.). -К.: Либідь, 1996.-632с.

8. Столяренко, А.М. Психология и педагогика: учеб. пособие для вузов / А.М. Столяренко; М-во образования РФ, Учеб.-метод. центр "Проф. учебник". - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2010.

9. Столяренко А. М. Экстремальная психопедагогика. – М.: ЮНИТА –ДАНА, 2002. – 607с.

 

Додаткова:

 

1. Абрамова Г.С. Практическая психология. Изд. 3 Екатеринбург: "Деловая книга", 1998. 368 с.
2. Гарбузов В.И. Практическая психотерапия.- СПб.: АО Сфера, 1994.-160с.
3. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в психологию. Курс лекций.- М.: ЧеРо, 1998.-336с.
4. Годфруа Ж. Что такое психология?: В 2-х т.- М.: Мир, 1996.
5. Соціально-економічні причини насильства в сім'ї в Україні: аналіз проблем та шляхи запобігання (матеріали за результатами соціологічного опитування). К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2004. - 144 с

 

Практичне заняття

Кількість годин – 2 год.

заняття № 2. Тема № 3.2. Розвиток сприйняття та відчуття

МЕТА:

Загальноосвітня (навчальна) – навчити курсантів розумінню закономірностей пізнавальної діяльності особистості як здатності відображення дійсності;

Розвивальна – опанування курсантамивмінь концентрувати увагу, покращення сенсорно-перцептивних процесів;

Виховна – стимулювати в курсантів потребу підвищити професійно-психологічну компетентність через розвиток сенсорно-перцептивних, мнемічних, мисленнєвих процесів.

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ: увага, довільна увага, мимовільна увага, синдром дефіциту уваги, спостережливість, відчуття, аналізатор, сенсорна система, поріг чутливості, адаптація, синестезія, сенсибілізація, відчуття, апперцепція, ілюзія іррадіації, ілюзія контраст.

Поняття про увагу. Фізіологічний характер уваги. Види уваги та їх характеристика (довільна, мимовільна). Властивості уваги – спрямованість, обсяг, розподіл, зосередженість, інтенсивність, тривалість, переключення. Індивідуальні особливості спрямованості свідомості та їх урахування в слідчій практиці. Синдром дефіциту уваги. Спостережливість та її розвиток.

Поняття про відчуття. Нейрофізіологічні основи відчуттів. Аналізатор як система. Загальні психофізіологічні закономірності відчуттів (нижній та верхній пороги відчуттів, адаптація, сенсибілізація, синестезія, контраст відчуттів). Використання знань про закономірності відчуттів у слідчій практиці.

Поняття про сприйняття. Нейрофізіологічні основи сприйняття. Загальні закономірності сприйняття (усвідомлювання та узагальненість; цілісність, структурність, вибіркова спрямованість, апперцепція, константність). Особливості сприйняття простору, часу. Ілюзії сприйняття (ілюзія контрасту, ілюзія іррадіації та ін.). Урахування закономірностей сприйняття у слідчій практиці.

План

1. Відчуття та його види.

2. Мінливість чуттєвості аналізаторів, її причини. Значення чуттєвості аналізаторів у діяльності юристів.

3. Сприйняття та його властивості.

4. Сприйняття простору, часу, руху.

5. Умови розвитку сприйняття та відчуття в професійної діяльності працівників ОВС.

 

Теми рефератів та доповідей:

1. Роль відчуттів у житті людини.

2. Сприйняття людини людиною.

3. Урахування закономірностей сприйняття у слідчій практиці.

Контрольні питання та завдання:

1. Який психічний процес називається сприйняттям? Чим сприйняття відрізняються від відчуттів і який зв’язок між ними?

2. Розкажіть про залежність сприймань від характеру діяльності.

3. Які закони сприйняття вам відомі?

4. Що таке апперцепція?

5. Вплив сприйняття кольорів на психічний стан людини.

6. Залежність сприйняття від спрямованості особистості.

7. Напишіть оповідання – “ Моє світосприймання як майбутнього юриста/ працівника ОВС”.

Завдання 1: Коректурний тест Досліджують особливості уваги при дії зорових подразників. Завдяки цієї методиці (коректурний тест) можна одержати матеріал про збудження, про особливості внутрішнього та зовнішнього гальмування.

Оволодіння методикою використання коректурних тестів (таблиць Анфімова) для дослідження ВНД (вищої нервової діяльності) людини.

Курсантам видають таблиці Анфімова і знайомлять з їх змістом. Викладач звертає увагу на те, що існує дуже багато різних корек