Остання класифікація, якої дотримується більшість сучасних вчених

Романо-германський тип правових систем:

А) романський підтип правових с-м (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія та ін.);

Б)германський підтип (група) правових систем (ФРГ, Австрія, Швейцарія та ін.);

2. Англо-американський тип правових систем (Англія, Пн.Ірландія, США, Канада…):

А) англійське загальне право; Б) американське право.

3. Змішаний тип правових систем:

А) скандинавські правові системи (група);

Б) латиноамериканська група правових систем (Аргентина, Уругвай, Парагвай).

4. Релігійно-традиційний тип правових систем:

А) релігійно-общинна група правових систем;

Б) далекосхідно-традиційна група правових систем;

В) звичаво-общинна група правових систем.

Характерні особливості правової системи України:

-Її корені містяться в романо-германському типі правової системи(осн.джерело-Закон) - - насл.радян.прав.с-ми (сформувався обвинувальний ухил при розгляді справ в суді;

Домінував дозвільний тип правового регулювання за принципом: дозволено тільки те, що передбачено законом)

Після проголошення незалежності правова система України розвивається як самостійне правове явище, для неї характерно:

· Звільнення від класово-ідеологічного впливу (догм) радянського права;

· Вона знаходиться в перехідній стадії свого розвитку, тому містить окремі елементи, риси соціалістичної правової системи;

Національна правова система – конкретно-історична сукупність права (законодавства), юридичної практики і панівної правової ідеології окремої країни (держави). Нац. правова система є елементом конкретного суспільства і відображає його соціально-економічні, політичні, культурні особливості.

Міжнародна правова с-ма представляє собою цілісну сукупність правових норм міжнарод. походження, міжнародних органів і організацій, а також міжнар.-правової свідомості, які забезпеч. в процесі юрид. практики врегулювання виходячих за межі нац. границь сусп. відносин, які виникають між субєктами світового співтовариства.

Структура міжн. правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим.Елементи правової системи суспільства: • суб'єкти права — фізичні особи, юридичні особи • правові норми і принципи; • правові відносини, правова поведінка, юридична практи­ка, режим функціонування правової системи; • правова ідеологія, правова свідомість, правові погляди, правова культура; • зв'язки між названими елементами, що визначають резуль­тат 'їх взаємодії — законність, правопорядок.

Поняття «правова система» має узагальнюю­чий характер. Воно містить у собі, по суті, усі правові явища: правотворчість, правосвідомість, діяльність, що реалізує право, правову ідеологію. (Право ЄС – інтегративна правова система).

 

СТАТУТНЕ ПРАВО

- 1) Сукупність норм, що містяться у статутах, які діють у країнах англо-сакс. системи права поряд із загальним правом. Термін «статутне право» виник у Великобританії в 16 ст. Вживається також в юрид. теорії та практиці деяких країн, де прийнято брит, конст. модель. С. п. — частина права, яка утворюється законодавчими органами на противагу звичаєвому праву і прецедентному праву та актам, які приймаються органами виконавчої влади. Характерною рисою С. п. Великобританії є його фрагментарність. Хоча роль С. п. є вагомою, воно не претендує на вироблення заг. принципів. У широкому розумінні — С. п. включає в себе найважливіші акти англ. права допарлам.

періоду, прийняті в різні роки та епохи (передусім Велику хартію вольностей 1215), акти делегованого законодавства, а також правові акти, які приймаються авт. установами, зокрема англіканською церквою. Єдиних критеріїв, на основі яких той чи ін. статут можна було б віднести до числа конституційних, не існує. Це зумовлено тим, що всі статути Великобританії мають рівну юрид. силу, підлягають єдиному порядку прийняття, зміни та скасування.

2) У США — писані конституції, кодекси та ін. законодавчі акти.

Літ.: Шаповал В. Н. Брит, конституция. К., 1991; Конст. (государственное) право зарубеж. стран, т. 3. Особенная часть: Страны Европы. М., 1997; Конст. право зарубеж. стран. М., 2000.

 

№ 15 Англосаксонська правова сім'я (система загального права)

Ця система як система загального права (common law) являє собою сукупність нац. правових систем, які мають загальні риси, що проявляються у єдності закономірностей і тенденцій на основі норми, сформульованої суддями у судовому прецеденті, який є основним джерелом (формою) права, у поділі права на загальне право і право справедливості, у превалюванні процесуального права над матеріальним.

Ця сім'я, що сформувалася багато віків тому в Англії, є найбільш розповсюджеою у світі. Від інших правових сімей вона відрізняється тим, що як основне джерело права в ній визнається судовий прецедент. Суди не тільки застосовують, а й створюють норми права. Суд у цілому і судді, зокрема, мають значну свободу. Загальне право досить часто називають «судовим правом». Ще однією особливістю є відсутність у англійській правовій сім'ї чітко вираженого (порівняно з континентальним правом) поділу на галузі права. Норми загального права спрямовані перш за все на вирішення проблем, а не на формулювання загального правила поведінки як орієнтира на майбутнє. Характерне також традиційне перебільшення ролі процесуального права порівняно з іншими галузями права.

Загальнообов'язковість прецеденту додає системі загального права тієї стабільності, яку в романо-германській (конти­нентальній) правовій сім'ї забезпечує закон.

Для цієї правової сім'ї характерний поділ права на загальне право та право справедливості.

Англійське право - ідеологічна база всієї правової сім'ї. Високу питому вагу має американське право.

У наш час в якості найважливіших джерел англійського права залишаються судові прецеденти. Поряд з тим, з кінця XIX ст. все більшого значення набувають парламентські статути — законодавчі акти, що приймаються британським парламентом.

Поряд з англійським правом у англосаксонській правовій сім'ї особливо виділяється також американське право — правова система США.

Особливий вплив на процес становлення і формування правової системи США справило англійське право. Проте на правові системи окремих штатів безумовно впливали іспанська, французька правові системи тощо. Зазнавши впливу англійського права, правова система США залишалася цілком самостійною у правовому відношенні, хоч за своєю структурою суттєво не відрізняється від права Англії. Вона також поділяється на загальне право і право справедливості, тут також формується судова практика у вигляді прецедентів. Джерелами права є судові прецеденти, закони, правові доктрини, розроблені окремими суддями і судовими корпораціями. Велике значення має інститут присяжних.

Серед інших особливостей правової системи США слід виділити і її федеральний характер. На території США фактично діє 51 система права. Серед інших особливостей необхідно вказати на більшу роль, що у ній відіграє законодавство порівняно з англійською правовою системою, більшу «кодифікованість», меншу роль судової практики.

У результаті багатовікового розвитку англійського прецедент­ного права склалися численні, часто суперечливі, але в цілому ду­же ефективні правила, що регламентують силу й обов'язковість судових рішень, способи їхнього тлумачення тощо.

Головною умовою дії системи прецедентів є наявність джерел інформації про прецеденти, тобто судових звітів (law reports).

Система загального права ставить судовий прецедент на один рівень із законом. Кількість судових прецедентів, що підлягають застосуванню на практиці, обчислюється в Англії сотнями тисяч (від 300 до 500 тис). Крім них, налічується не менше 3 тисяч за­конів. У США прецедент має трохи менше застосування в судах, ніж в Англії, однак і тут видається щорічно 350 томів судових рішень, що можуть бути використані як прецедент. Норми загального права мають індивідуальний казуїстичний характер, тобто поширюють свою дію лише на конкретні випадки.

Важливою ознакою загального права є автономія судової влади від інших гілок влади. У сьогоденні англосаксонська правова система значно змі­нюється, відбувається зближення її та романо-германського права.

 

 

№16 Релігійні правові системи. Джерела індуського і мусульманського права.

Релігійна правова сім'я поєднує чотири правові системи, а саме: системи мусульманського, індуського, іудейського й канонічного права.
Характерні риси релігійних правових систем

1. Нерозривний зв'язок з релігією:ісламу, індуїзму, іудаїзму, християнства. Норми права засновуються на релігійних уявленнях і віруваннях, унаслідок чого правові й релігійні норми тісно переплетені, а часто і збігаються

2. Розгляд права як результату божественного відкриття, а не як наслідку раціональної діяльності особистості і держави.

3. Персональний характер дії права. Це означає, що засноване на релігії право поширює свою дію не на певну територію, а на конкретну релігійну громаду, тобто індивідуально. Це одна з принципових відмінностей релігійних систем права від національних, що поширюють свою дію за територіальною ознакою — на всіх осіб у межах кордонів держави — і екстериторіальною — на своїх громадян за межами держави. Релігійні правові системи поширюють свою дію тільки на осіб, які сповідують певну релігію, незалежно від того, де, на якій території вони мешкають.

4. Визнання соціальної цінності права.

5. Невизнання принципу формальної рівності прав людини. Класичним прикладом може бути кастовий поділ в Індії, який визнаний і захищається індуським правом.