Маркування, пакування та зберігання виробів із пластичних мас.

Методичні вказівки

Товари із пластмас повинні мати маркування, що легко читається, та товарний знак підприємства-виготовлювача.

На виробах, призначених для контакту з харчовими продуктами,

повинно бути маркування видів харчових продуктів: "для сипких про-

дуктів", "для холодних харчових продуктів", "для гарячих харчових

продуктів" та "для нехарчових продуктів".

Транспортна тара повинна мати загальноприйняте маркування.

Вироби пакують у стандартні коробки з гладкого або гофрова-

ного картону, у дерев'яні або фанерні ящики з прокладкою папером

або іншим матеріалом, що забезпечує зберігання виробів при транспо-

ртуванні. За домовленістю зі споживачами допускаються інші способи

пакування, що забезпечують зберігання товарів.

 

 

Самостійна робота №2.

Тема: Товари побутової хімії.

План:

1.Якість лакофарбових матеріалів.

2.Вимоги до маркування лакофарбових товарів.

Література:

Войнаш Л.Г. «Товарознавство непродовольчих товарів», стор.

Якість лакофарбових матеріалів.

Методичні вказівки.

Доброякісні лакофарбові матеріали повинні виготовлятися з відповідних матеріалів, забезпечуючи задану в'язкість, щільність, укриття, час висихання та інші показники споживних властивостей. Колір лакофарбових матеріалів повинен відповідати еталону.

Покриття після затвердіння повинні бути рівними, без тріщин,

відшарувань, бульбашок, мазків від пензлів, мати задану твердість,

міцність на згин і удар, стійкість до стирання.

Лакофарбові матеріали пакують у скляні й пластмасові, металеві

банки, пляшки, флакони, фляги, бочки, фанерні барабани, пакети, ко-

робки та ін. У всіх випадках необхідно забезпечити герметичність па-

кування, а також їх збереження в процесі транспортування і зберіган-

ня.

Банки, пляшки і флакони складають у дерев'яні ящики з гнізда-

ми, а бутлі - у плетені кошики. Аерозольні балончики спочатку скла-

дають у картонні коробки, а потім у ящики. Вільні місця в ящиках і

кошиках заповнюють пакувальними матеріалами.

Контроль якості лакофарбових матеріалів у торгівлі проводить-

ся за відібраною пробою від кожної партії (3-10% кількості пакуваль-

них місць) і має за мету вибірково оцінити відповідність продукції

вимогам ДСТУ. Перевіряють цілісність і щільність закриття тари, по-

вноту і чіткість маркування, однорідність кольору і консистенції,

в'язкість продукту, ступінь перетирання, прозорість (оліф і лаків), від-

сутність відстою або розшарування.

Визначення складу і показників якості покрить проводять за за-

явками торговельних підприємств спеціальні лабораторії, обладнані

необхідними приладами для перевірки.

 

 

Вимоги до маркування лакофарбових товарів.

Методичні вказівки

 

Транспортна тара повинна мати бирки, етикетки або трафаретне

маркування з такими позначками: назва або товарний знак підприємс-

тва, назва і марка матеріалу, маса брутто і нетто, номер партії, дата

виготовлення, номер ДСТУ. Легкозаймисті вироби додатково марку-

ються вказівкою "Вогненебезпечно", шкідливі - "Отрута". Споживна

тара маркується такими самими позначками, крім маси брутто. Вка-

зують також кодове позначення лакофарбового матеріалу, його при-

значення і особливості використання.

Кодове позначення фарб, емалей, ґрунтовок і шпакльовок скла-

дається з п'яти, а для лаків - з чотирьох груп знаків. Перша група зна-

ків визначає групу лакофарбового матеріалу і позначається словом

"фарба", "емаль". Для фарб алкідних і масляних замість слова "фарба"

вказують найменування пігменту, наприклад "сурик залізний".

Друга група знаків визначає вид основного плівкоутворювача,

що кодується двома буквами: МА - масла рослинні або оліфи, ГФ -

гліфталеві та ін.

Третя група знаків відокремлюється від другої знаком тире, що

вказує на призначення матеріалу, і позначається цифрами від 1 до 9

(1 - атмосферостійкі, 2 - експлуатуються під навісом або всередині

приміщень, 4 - водостійкі та ін.).

Четверта група знаків визначає різновид лакофарбових матеріа-

лів і позначається одною, двома або трьома цифрами, наприклад 32,

18.

П'ята група знаків вказує на колір лакофарбових матеріалів і по-

значається словом "блакитна", "жовта".

Допускається додаткове позначення особливостей лакофарбо-

вих матеріалів. Після першої групи знаків буквами можуть позначати

різновид лакофарбових матеріалів, які не містять органічних розчин-

ників: П - порошкова фарба, В - водорозчинна, Е - емульсійна. Після

порядкового номеру буквами можуть позначати метод затвердіння:

ГС - гарячої, ХС - холодної сушки; гладкість і блиск: М - матовий,

ПМ - напівматовий.

Код "Емаль НЦ-218 червона" розшифровується дак: емаль ніт-

роцелюлозна гранично атмосферостійка, з порядковим номером 18,

червоного кольору.

 

 

Самостійна робота №3.

Тема: Товари побутової хімії.

План:

1.Вимоги до якості клеїв.

2.Якість засобів для прання та миття.

Література:

Войнаш Л.Г. «Товарознавство непродовольчих товарів», стор.

Вимоги до якості клеїв.

Методичні вказівки

ДСТУ передбачають вимоги до зовнішнього вигляду, складу й

основних показників властивостей, маркування і пакування.

Доброякісний клей повинен мати однорідну консистенцію, заданого тону колір, без сторонніх домішок, грудок, гнильного і різкого

запаху. Плиткові клеї повинні бути правильної форми, стандартних

розмірів, із сухою, блискучою, твердою поверхнею; зернисті і порош-

кові клеї повинні мати відповідний ступінь подрібнення; рідкі - одно-

рідну консистенцію, без згустків.

Клей належної якості повинен мати заданий склад, тобто вміщувати в межах норми адгезив і сухий залишок, а також летку частину,

мати задану щільність і вологість, а для рідких клеїв - в'язкість. Для

білкових клеїв нормують, крім того, вміст жирів, золи, для декстрино-

вих - розчинність.

Клеї повинні бути нешкідливими для організму і для зовнішнього середовища, зберігати тривалий час міцність клейового шва.

На кожній ємності з клеєм повинно бути чітке маркування із зазначенням назви підприємства, виду клею, його маси, дати випуску.

Для деяких видів клею зазначають сорт і особливості використання.

Аналогічні дані повинні бути на транспортній тарі. Кожна партія клею

повинна мати паспорт, в якому наводяться назва підприємства-виго-

товлювача клею, номер партії, маса брутто і нетто, дата виготовлення,

результати випробувань.

Оцінка і контроль якості проводяться при встановленні кате-

горії якості. Ними передбачено випробування клеїв та клейових з'єд-

нань і порівняння одержаних результатів з показниками властивостей

еталона.

Контрольна перевірка якості проводиться торговельними органі-

заціями і передбачає встановлення відповідності показників властивос-

тей клею, маркування і пакування вимогам стандартів. У кожній партії

відбирають пробу і визначають зовнішній вигляд клею, правильність

розфасовки і маркування, розміри плиток, щільність (або в'язкість), а

для деяких - вологість.

Клеї синтетичні, ефіроцелюлозні крохмальні та силікатні на со-

рти не поділяють, Міздровий клей випускають таких сортів: екстра,

вищий, 1, 2, 3; кістковий - вищий, 1, 2, 3; казеїновий - екстра і зви-

чайний. Віднесення до того або іншого сорту проводять залежно від

клеючої здатності, умовної в'язкості, пінистості розчину клею заданої

концентрації.

Якість засобів для прання та миття.

Методичні вказівки

ДСТУ передбачають вимоги до складу, зовнішнього вигляду,

показників споживних властивостей. Засоби повинні мати передбаче-

ний колір і запах, однорідну консистенцію, не злежуватися, добре роз-

чинятись у воді і виявляти рН миючого розчину.

Кускові засоби повинні бути твердими на дотик, без тріщин, ма-

ти правильну форму без деформації і нальотів; порошкові - однорід-

ними, розсипчастими; пастоподібні і рідкі - без згустків і залишків.

Усі засоби не повинні мати сторонніх домішок і неприємного запаху.

Якість синтетичних миючих засобів оцінюють за миючою здат-

ністю, піноутворюваністю, кольором, запахом і відповідністю складу.

У кускових засобах визначають твердість, відсутність липкості, роз-

шарувань. Оцінюють також повноту і чіткість маркування, ретельність

пакування, колір і однорідність консистенції, плями, наявність гниль-

ного, нафтового та інших запахів. Періодично проводиться перевірка

засобів за всіма показниками, що нормуються, серед них і за показни-

ками складу. Перевірку виконують спеціальні лабораторії на замов-

лення торговельних підприємств.

 

 

Самостійна робота №4.