Роль землеустрою в умовах ринкової економіки

Землеустрій як інструмент економічної й аграрної політики держави підкріплюється, як правило, іншими економічними, організаційними і технічними заходами: інвестиційною політикою, економічним і політичним стимулюванням, організацією переселення, меліорацією земель тощо. В умовах ринку зміст і завдання землеустрою істотно змінюються. Це викликано головним чином тим, що земля стає не тільки головним засобом виробництва, просторовим базисом, природним ресурсом, але і перетворюється в товар. Виникають нові функції землеустрою, у тому чиспі: • формування ринкового земельного фонду з встановленням місця розташування, площ і меж земельних ділянок, визначенням їх якісних і вартісних характеристик; оцінка всіх земель, визначення попиту та пропозиції на землю і відстеження динаміки земельного ринку; здійснення операцій із землею (поділ, об'єднання, надання, вилучення й ін.), видача документів, що засвідчують права на землю; створення інформації для реєстрації земельних угод; забезпечення реалізації прав власності на землю економічними і правовими заходами, визначення особливого режиму й умов використання землі; підготовка інформації для передачі прав власності, оподаткувування, застосування заходів економічного стимулювання й економічних санкцій.

2 Стандартні растрові та векторні формати, їх характеристики. Растрові дані виходять, як фотографія, у вигляді окремих точок, якими маніпулюють комп’ютерні програми, як по одній, так і групами. Растр застосовується в основному там, де користувачів не цікавлять окремі просторові об’єкти, а цікавить точка простору, як така з її характеристиками (висотна відмітка чи глибина, вологість чи тип ґрунтів, точка належить дорозі чи поза нею і т.п.). До растрових форматів відносяться: Формат РСХ використовує найпростіший спосіб стиснення зображень, який дозволяє виконувати швидкий перепис з файлу у відеопам’ять і навпаки. Його використовують при роботі багато графічних редакторів. Формат GIF при досить простій структурі файлу і наявності невеликого числа атрибутів зображень використовує більш ефективний, ніж РСХ, алгоритм стиснення. Формат GIF здатний зберігати стислі без втрат зображення у форматі до 256 квітів з палітрою, і призначений, в основному, для креслень, графіків і так далі. Формат TIFF має безліч атрибутів, які дозволяють описувати складні зображення. Крім графічних редакторів, він використовується в програмах, які поставляють разом зі сканерами. Основна перевага TIFF-формата полягає в тому, що він підтримує дуже великі зображення, файли, декілька зображень, що містять, і різноманітні методи стиснення. Зберігає дані в структурованому вигляді, що дозволяє застосуванням здійснювати швидкий доступ до різних фрагментів великого зображення. Файли мають розширення.tif. Формат RLE оснований на першому з двох описаних вище способів стиснення інформації, він підтримує збереження даних про розширення сканера, дозволяє швидко переміщатися від однієї частини зображення до іншої. RLE був створений для сірої шкали і підтримує до 256 відтінків сірого кольору.Векторні дані історично використовуються в більшості ГІС і CAD системах для представлення інформації, яка має об’єктну природу і потребує аналізу і маніпулювання. Як показує назва, вони зберігаються у вигляді точок, ліній, які пов’язані геометрично і математично. Ці зв’язки означають, що інформація може тлумачитися як серія індивідуальних точок, а може утворювати нові складні структури даних, наявність атрибутів дозволяє інтерпретувати інформацію, наприклад, як тип ґрунтів, гідрологічну мережу чи будівлі. До векторних обмінних форматів відносяться формати DXF, DX90, PIC,DWG і багато інших. Поширений формат DXF з’явився з пакету AutoCAD і став стандартом в зв’язку з його популярністю. Існує декілька способів вводу інформації в інформаційну систему з використанням традиційних карт і планів. Це цифрування з використанням дигітайзера (дигіталізація) і цифрування растрового зображення на екрані комп’ютера (векторизація). Дигіталізація має два різновиди: по точках і потоком, а векторизація – три: ручна, інтерактивна і автоматична. Дигіталізація по точках – оператор обводить курсором дигітайзера контури, натискаючи при цьому необхідні клавіші. При кожному натисненні в комп’ютер посилається код кнопки і/або координати точки перетину ниток курсору. Зображення обведених ліній і об’єктів з’являються на екрані монітора. Дигіталізація потоком – цей метод практично нічим не відрізняється від попереднього, це скоріше просто інший режим роботи дигітайзера, при якому з планшета дигітайзера, що являє собою дротяну сітку, сигнал буде подаватися не при натисненні на клавіші курсору, а при перетині курсором ліній сітки, що позбавляє оператора від необхідності постійно натискати на клавішу.Ручна і інтерактивна векторизація по “підложці” – ці методи також називають цифрування на екрані, Відскановане зображення із файла виводиться на екран монітора і саме цифрування здійснюється по цій “підложці”, як правило з допомогою “миши”, Тут кожний об’єкт, як і в традиційному цифруванні, оператор повинен “обвести”, тільки не на планшеті, а на екрані.Автоматичне цифрування - коли про цей метод було заявлено вперше, він розцінювався багатьма як панацея від всіх бід. Під автоматичним цифруванням розуміється невелике, в порівнянні зі всіма решта способами, втручання оператора в роботу системи. Карта спочатку сканується, а потім автоматично переводиться у векторний формат. Цей тип вводу інформації складається із етапів попереднього редагування, безпосереднього переводу із растрового формату у векторний і остаточного редагування.

Тригонометричне нівилювання

При виконанні топографо-геодезичних робіт необхідно визначати перевищення точок земної поверхні, обчислювати їх абсолютні і відносні позначки, переносити у натуру проектні позначки і визначати осідання споруд.Нівелювання - це визначення висот точок земної поверхні відносно деякої вибраної точки або над рівнем моря. В залежності від необхідної точності та наявних приладів використовують такі методи нівелювання: геометричне, тригонометричне, гідростатичне, барометричне, автоматичне та аеронівелювання. Тригонометричне нівелювання застосовується для створення ви­сотної основи і виконання топографічних знімань та рішення різноманіт­них інженерних задач. Його виконують похилим променем візування за допомогою теодоліта або кіпрегеля. За результатами вимірювання кута на­хилу лінії візування з однієї точки на іншу та горизонтальної відстані між ними обчислюють перевищення за формулами тригонометричного ніве­лювання. Середня квадратична похибка визначення перевищень - 10 мм.

4 Додруковка підготовка карт Виготовлення друкованих форм і друкування з них карт, у вигляді багатоколірних відбитків, що є кінцевим продуктом усього процесу створення карти.На всіх етапах виготовлення карти ведеться її редагування, під яким розуміється науково-технічне керівництво, що має метою забезпечити високу якість змісту й оформлення карти. Редагування містить у собі проведення редакційно-підготовчих робіт, постійне керівництво складанням, підготовкою до видання і виданням карти, систематичний перегляд і контроль виконаних робіт, вивчення вимог споживачів карт. Організація і характер редагування залежать від способу створення карти, її змісту і картографічних матеріалів.

 

 

Білет №13

1. Які властивості землі враховуються при землеустрої?

Земля – як засіб виробництва функціонує тільки в сільському і лісовому господарстві. А в промисловості, транспорті і інших галузях матеріальної діяльності людини земля функціонує як фундамент, на якому розміщуються всі засоби виробництва. Іншими словами, вона відіграє роль просторового базису. В переробній промисловості земля відіграє пасивну роль і функціонує як фундамент, як місце на якому здійснюється процеси праці. В добувній промисловості земля виступає не тільки в ролі просторового операційного базису, але і як свого роду комора, із надр якої добуваються потрібні для суспільства багатства. В транспорті земля відіграє роль фундаменту для переміщення транспортних засобів, перевезення сільськогосподарської та іншої продукції від місць виробництва до пунктів їх збуту і переробки.

Земля володіє багатьма властивостями, які мають дуже важливе значення при використанні земельних ділянок, особливо для виробництва сільськогосподарської продукції.

Основними із них є:

1. просторові властивості (розмір, конфігурація ділянок, рельєф);

2. ґрунти;

3. природна рослинність;

4. гідрологічні і гідрографічні умови;

5. клімат.

 

2. Послідовність укладання карти за елементами змісту.

Порядок нанесення елементів карти:

1) координатна сітка (каркас для прив’язки елементів змісту; на сучасних картах використовуються автоматичні координатографи, ЕОМ, комп’ютери); 2) орієнтирні предмети місцевості; 3) об’єкти гідрографії; 4) границі, межі; 5) населені пункти; 6) шляхи сполучення та засоби зв’язку; 7) рельєф; 8) ґрунтовий та рослинний покрив; 9) інші елементи (в т.ч. спеціального) змісту. Ці роботи виконується інженером-картографом на посаді складальника.

 

3. Вимірювання горизонтальних напрямків способом «кругових прийомів».

Спосіб кругових прийомів. При вимірюванні декількох кутів з однієї точки використовують спосіб кругових прийомів. Теодоліт встановлюють його в робоче положення і вибирають початковий напрямок на далеку і чітку точку.

При відліку, який близький до нуля, наводять зорову трубу на точку 1, знімають відлік з горизонтального круга і значення записують у журнал. При цьому користуються закріпленою алідадою і лімб повертають. Далі, закріпивши лімб, послідовно повертають алідаду за годинниковою стрілкою і візують на точки 2, 3, 4. Значення відліків на точки 2, 3, 4 записують в журнал. Півприйом закінчується наведенням зорової труби на початкову точку 1 і зняттям відліку. Порівнявши між собою початковий і кінцевий відліки на початкову точку 1, розпочинають виконання другого півприйому. Слід зауважити, що розбіжність між початковим і кінцевими відліками (“замикання горизонту”) не повинно перевищувати подвійної точності відповідного пристрою.

Далі переводять трубу через зеніт, наводять на початкову точку 1, виконують відлік і його значення записують в журнал навпроти точки 1 в кінці. Усі точки у другому півприйомі спостерігають при обертанні алідади проти ходу годинникової стрілки і відліки записують в журнал знизу вверх. Якщо збіжність на початкову точку знаходиться в межах точності, то розпочинають обробку журналу спостережень. Спочатку обчислюють середнє значення відліків при спостереженні на кожну точку, залишаючи значення градусів при крузі справа. З двох значень на початкову точку 1 беруть середнє, записують його зверху, і називають приведеним початковим напрямком. Від середнього значення на кожний напрямок віднімають приведений початковий напрямок; отримане значення записуюють. Значення напрямків є кутами між початковим і напрямками на точки 2, 3, 4. Для польового контролю обчислюють подвійну колімаційну помилку, яку записуюють для кожного напрямку. Вона не повинна перевищувати подвійної точності відлікового пристрою. Кількість прийомів визначається технічними умовами. Кожний наступний прийом виконується так як перший, тільки початковий відлік на першу точку визначається за виразом 180/n, де n - кількість прийомів.

 

4. Кольорова пластика на картах.

Кольорова пластика — це ілюзія зорового сприйняття по-різному зафарбованих ділянок на площині, які глядачу здаються розташованими на різному від нього віддаленні, тобто виступаючими (наближеними) або відступаючими (віддаленими). Уявлення про просторове розташування кольорових ділянок на площині обумовлено відмінністю їх фарбування за кольоровим тоном, насиченістю, світлоті або відмінністю їх фарбування за двома або трьома характеристиками кольору.

Кольорова пластика використовує для досягнення ефекту об’ємності зображення певні кольорові поєднання, вибір яких заснований на законах кольорового зору, на особливостях сприйняття кольору. Вживання цього художнього прийому особливо ефективне при оформленні рельєфу на географічних картах. Завдання оформлення рельєфу — отримання на карті виразного уявлення про форми й типи рельєфу, розчленованість поверхні, вертикальної зональності тощо.

Пластика кольорів пояснюється багатьма причинами, одна з яких полягає у відмінності коефіцієнтів заломлення кольорового проміння в кришталику ока. Короткохвильове проміння заломлюється під більшим кутом, ніж довгохвильове. Внаслідок цього створюється зорове враження, що джерело синього (короткохвильового) проміння розташовано далі, а червоного (довгохвильового) — ближче до спостерігача. Крім причин фізичної природи кольору й особливостей будови ока велике значення мають і психологічні причини, зокрема, досвід спостереження природних забарвлень.

Таким чином, пластику кольору можна пояснити трьома основними причинами: фізичною природою світла, життєвою звичкою спостерігати природні забарвлення — умовний рефлекс, відмінністю у фізіологічних роздратуваннях— безумовний рефлекс.

 

Білет №14

 

1. Склад і види землевпорядних робіт.

 

До землевпорядних робіт в Україні відносяться, зокрема роботи по розробці проекту відведення земельної ділянки, зміна цільового призначення земельної ділянки, проект сівозміни, проект землеустрою щодо зняття (переміщення, складування) родючого шару ґрунту, розробка технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, поділ/об'єднання та інші.

В якості вихідних даних для проведення землевпорядних робіт виступають результати геодезичних вишукувань. До складу геодезичних вишукувань зазвичай входитькадастрова та топографічна зйомка земельних ділянок, винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) і т.і. При цьому, кадастрова зйомка, серед іншого передбачає визначення на місцевості координат земельної ділянки, точок поворотних кутів, довжин сторін земельної ділянки. Топографічна зйомка проводиться з метою визначення висот на земельній ділянці.

 

 

Землевпорядні роботи

1. Розробка (виготовлення) технічної документації щодо складання документів, які посвідчують:

- право власності на земельну ділянку;

- право постійного користування земельною ділянкою;

- право оренди земельної ділянки;

- переоформлення права власності на земельну ділянку;

- право на земельну ділянку при поділі або об’єднанні земельних ділянок;

- присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці.

2. Розробка (виготовлення) проектів землеустрою:

- щодо відведення земельних ділянок у власність або оренду;

- по зміні цільового використання земельних ділянок;

- по зміні (розширенню) меж населених пунктів.

Інші землевпорядні роботи

- установлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць;

- складання схем землеустрою;

- розробка нормативно-технічної документації з питань землевпорядних, ґрунтових та інших обстежень з метою отримання земельно-кадастрової інформації;

- складання земельно-кадастрової документації;

- складання планів земельно-господарського устрою поселень;

- оновлення земельно-кадастрових планів та зйомок минулих років;

- інвентаризація земель усіх категорій.

 

2. Авторське право в картографії.

Відповідно до положення про авторське право в картографії:

Картографічними творами, що охороняються, є:

- всі види атласів, карт, планів, картосхем незалежно від їх форми та виду носія інформації;

- аерокосмофотокарти, аерокосмофотоплани, аерокосмофотосхеми, їх похідна продукція;

- цифрові карти і плани (цифрові моделі місцевості), інша картографічна інформація на машинних носіях, їх програмне забезпечення;

- картографічний зміст глобусів, рельєфні карти і плани, похідні пластичні твори;

- рекламна картографічна продукція;

- схеми, ескізи, ілюстрації, що стосуються географії, топографії, картографії, архітектури тощо.

Підлягають захисту також літературні, наукові, художні та інші твори картографічної тематики (нормативно-технічна література, наукові публікації, періодичні видання, монографії, каталоги, довідники, газетири картографічного змісту тощо).

Встановлення авторського права на ці твори здійснюється за аналогією з літературними, науковими, художніми та іншими видами творів у відповідності з чинним законодавством.

Первинним суб'єктом, якому належить авторське право на картографічний твір, є автор. Автором вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику картографічного твору, якщо в судовому порядку не буде доведено інше. Авторами картографічних творів можуть бути як окремі автори, так і авторські колективи незалежно від посади, професії, віку, спільною творчою працею яких створено цей твір.

Будь-яке відтворення, тиражування, публікація чи інше використання картографічних творів не можуть бути здійснені без відповідного дозволу (ліцензії) особи, що має авторське право на

ці твори, крім випадків їх вільного використання для наукових, архівних, особистих та деяких інших передбачених законодавством цілей особами, діяльність яких не спрямована на одержання прибутку.

 

3. Фундаментальна геодезична мережа України як структурний підрозділ ДГМУ.

Фундамента́льна геодези́чна мере́жа Украї́ни: мережа пунктів, координати яких визначені за допомогою сучасних космічних технологій з найвищою точністю.

Основа Фундаментальної геодезичної мережі України складається із 15 пунктів, які рівномірно розташовані на території країни та закріплені на місцевості спеціальними знаками, що забезпечують їх збереження і стійкість упродовж тривалого часу.

Основне призначення геодезичної мережі України фундаментальної — координатно-часове забезпечення зв'язку існуючої Державної геодезичної мережі України із загальноземною системою відліку ITRF та європейською геодезичною системою ETRF.

Висотні державні геодезичні мережі (ДГМ) України встановлюють єдину геодезичну системи висот на території держави. Вони служать висотною основою топографічних знімань усіх масштабів, а також для вирішення різноманітних інженерних, наукових завдань та завдань оборони країни.

 

4. Радіометричне коригування знімків.

Радіометричні спотворення космознімка – порушення пропорційності відтворення яскравісних характеристик об’єктів зондування на зображенні.

Причини, що викликають радіометричні спотворення:

- несправність детекторів (викликає смугастість зображення, випадання рядків)

- вплив атмосфери (викликає змазування зображення)

- вплив рельєфу

- хмарність (викликає білі плями на знімку)

Ці спотворення усувають шляхом переведення так званих «сирих значень» у фізичні одиниці яскравості, виправлення дефектів зображення і впливу відмінностей освітленості.

Радіометричне коригування пов’язане зі зміною значень яскравості пікселів і виконується шляхом калібрування.

Калібрування – це кількісне визначення відгуку технічного засобу ДЗЗ на відомий вхідний сигнал. Воно виконується на основі використання інформації, отриманої з текстових полігонів та еталонів. Контрольно-калібрувальні еталони мають відомі значення яскравостей об’єктів, частин поверхні Землі.

Процедура верифікації – це оцінка відмінностей даних установленим вимогам.

Валідація – затвердження даних з контрольних полігонів.

Пошкоджені пікселі можуть виникати під час знімання або передавання даних. Відновлення пошкоджених рядків здійснюється методом інтерполяції/ екстраполяції яскравостей сусідніх пікселів чи комбінацією яскравостей групи пікселів.

Найскладнішими є коригування рельєфу та атмосфери.

Атмосферні спотворення знімка – спотворення зображення, зумовлені впливом атмосфери на поширення електромагнітних хвиль між технічними засобами ДЗЗ та об’єктом зондування.

Топографічне коригування – виправлення радіометричних спотворень знімка, зумовлених рельєфом місцевості.

Фільтрація – перетворення, що дозволяють підсилити відтворення тих чи інших об’єктів, видалити випадкові завади (шуми).

 

Білет №15

1. Розкрийте суть питання вивчення стану земель.

Вивчення стану земель проводиться з метою одержання інформації про їх кількісний і якісній стан та використання, забезпечення економічного механізму регулювання земельних відносин, обігу земель, удосконалення платежів за землю, розробки землевпорядних проектів, ведення обліку земельних ресурсів і моніторингу земель.

При проведенні робіт з вивчення стану земель велике значення має періодичність відновлення інформації, одержуваної в результаті топографо-геодезичних і картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, що встановлюється центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах в залежності від необхідності в її відновленні, старіння інформації тощо.

Основним видом землевпорядних робіт з вивчення стану земель є топографо-геодезичні і картографічні роботи, в результаті яких одержують планово-картографічну основу відповідних масштабів, яка використовується при розробці схем і проектів землеустрою, проведенні фунтових, геоботанічних, агрохімічних і інших обстежень, інвентаризації земель, формуванні землекористувань і виготовленні планів земельних ділянок, веденні обліку земельних ресурсів, оцінці і моніторингу земель, складанні спеціальних тематичних карт тощо.

Інформаційний зміст, масштаби топографо-геодезичних і картографічних матеріалів установлюються виходячи з конкретних цілей, для яких використовуються ці матеріали. Як правило, для міст і інших поселень приймаються масштаби 1:1000 і 1:2000, рідше - 1:500 і 1:5000, для територій за межами населених пунктів - 1:10000 і 1:25000, для розробки схем і складання тематичних карт - 1:50000 і 1:100000, для великих регіонів -1:250000 і дрібніше.

 

2. Генералізація в процесі укладання. Розроблення цензів і норм відбору та узагальнення елементів змісту.

Картографічна генералізація – відбір і узагальнення відображених на карті об’єктів відповідно призначенню і масштабу карти та особливостям картографованої території. Ефект генералізації наочно проявляється при порівняні карт різного масштабу, які відображать одну і ту ж місцевість.

По мірі зменшення масштабу малюнок місцевості стає більш дрібним і тому важко читається. Для збереження наочності зображення необхідно виключити другорядні об’єкти місцевості, а також узагальнити і забезпечити виразну передачу її основних типових рис і характерних особливостей. Генералізація багато в чому зумовлюється масштабом карти. Направлення і ступінь генералізації визначаються призначенням карти, в зв’язку з якими встановлюється тематика карти і показані на ній явища, їх відносне значення і подробиці, система картографічних знаків.

Основні фактори, які впливають на генералізацію: призначення карти, її масштаб і особливості картографованої дійсності, тематика карти.

Відбір об'єктів полягає в обмеженні змісту карти необхідними об'єктами і вилученні решти. Здійснюють його двома шляхами: встановленням цензу (меж відбору) за кількісними чи якісними показниками або встановленням норми відбору (кількості об'єктів, які зберігатимуться під час генералізації).

Цензи і норми відбору встановлюють, виходячи з призначення й масштабу карти, особливостей об'єкта картографування.

Узагальнення кількісних показників можна здійснити шляхом заміни безперервної шкали кількісних значень показника картографування ступінчастою. Інші шляхи: заміна рівномірної шкали показника картографування на нерівномірну, укрупнення інтервалів шкали.

Узагальнення якісних характеристик відбувається: шляхом скорочення якісних відмін об'єкта, а отже, й кількості потрібних умовних знаків або шляхом вилучення нижчих ступенів класифікації об'єкта.

Зазначені шляхи відбору й узагальнення об'єктів є складовими роботи над змістом карти, тобто змістової генералізації. Однак остання супроводжується узгодженням з нею графічного зображення поданих на карті об'єктів, яке можна назвати геометричною (просторовою) генералізацією.

Основні шляхи просторової генералізації такі: узагальнення обрисів об'єктів шляхом спрощення контурів, яке супроводжується збільшенням окремих деталей, їхнім зміщенням відносно один одного; заміна окремих об'єктів узагальнювальним знаком шляхом об'єднання контурів, спрощення рисунка.

 

3. Обробка результатів лінійних вимірювань за різницями подвійних вимірів.

Проводиться оцінка точності виконання польових вимірів та обчислюється за наступними формулами:

d-різниця подвійних вимірів, і-1,2,3…n.

середньоквадратична помилка для тріангуляції:

Полігонометрія:

Трилатерація:

Критерій визначення систематичного впливу

 

4. Специфіка розробки легенд геологічних карт.

 

 

Легенда відбиває склад, особливості складання і геолог. карти. Її характер і структура визначаються прийнятими класифікацією лісової рослинності і масштабом створюваної карти. В основу побудови легенди зазвичай кладеться зонально-формаційному-типологічний принцип картографування, згідно з яким лісу розчленовуються на формації і їх класи, а вихідною одиницею типізації (класифікації) і просторового виділення (картографування) визнається тип лісу (або група типів), в межах якого виділяються його подзональние варіанти, що відрізняються продуктивністю і особливостями складання напочвенного покриву і підліску.

 

Тому дуже важливо, щоб прийнята нижча одиниця картографування одночасно була і основною одиницею класифікації лісів, служила критерієм при їх пристрої і господарському використанні. У Білорусі І. Д. Юркевичем розроблена така єдина лісотипологічний класифікація, яка вже чотири рази використана при влаштуванні лісів і розробки проектів організації лісового господарства на всій території республіки, включаючи ліси державного та місцевого значення. Це винятково важливо для узагальнення і зіставлення матеріалів. На підставі даної класифікації і розробляються легенди карт лісів стосовно до того чи іншого масштабу.

 

Вони містять такі основні розділи: I - лісова рослинність (сучасна) або лісу; II-типи сільськогосподарських земель на місці корінний рослинності (відновлена ​​рослинність); III - рідкісні лісові суспільства; IV - інтродуковані рослинні співтовариства і окремі види деревно-чагарникових порід; V - еталонні лісові суспільства; VI - охоронювані території та лісові співтовариства (заповідники, заказники, старовинні парки, пам'ятники).

 

Основні таксони легенди виділяються майданні, мають свій порядковий номер і прийнятий типологічний умовний знак. При неможливості виділення таксона за умовами масштабу майданні він відображається умовним знаком. За цим же принципом додатковими умовними знаками показуються і інші елементи легенди (рідкісні лісові суспільства, еталонні ділянки насаджень, інтродуковані види і т. п.).

 

Основні типологічні і додаткові умовні знаки добре розроблені на "Карту рослинності Білорусі" масштабу 1: 600 000 (1979 р.) і можуть бути використані для лісових карт. Наводимо приклад побудови легенди карти лісів Білорусі масштабу 1: 600 000.

 

Білет №16

1. Вкажіть зміст і види робіт з територіального землеустрою.

Територіальний землеустрій – це система державних заходів по розподілу земель між галузями народного господарства, усередині галузей і вдосконаленню землеволодінь і землекористувань шляхом утворення нових, переустрою і зміні існуючих землекористувань і землеволодінь їх структур і систем.

Регулювання земельних відносин, розподіл і перерозподіл земельного фонду, створення землекористувань і землеволодінь, їх технічні і юридичні оформлення здійснюється в процесі територіального землеустрою. Територіальний землеустрій включає слідуючи землевпорядні дії:

1. Утворення нових, а також упорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з усуненням черезсуміжжя та інших недоліків в розміщенні земель.

2. Виявлення нових земель для сільськогосподарського та іншого народногосподарського освоєння.

3. Відведення і вилучення земельних ділянок.