Поняття загальної економічної оцінки земель.

економічна оцінка землі – це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка землі відіграє важливу роль у регулюванні земельних відносин, має багатоцільове призначення. Вона є основою:
- для науково обґрунтованого прогнозування та планування розподілу земельного фонду між окремими галузями господарства на державному рівні, забезпечення збалансованого й оптимального розвитку всього господарства країни;
- для обгрунтування втрат сільськогосподарського виробництва і вибору оптимальних рішень при відчуженні земель для громадських та державних потреб, визначення техніко-економічних показників проектів внутрішньогосподарського землевпорядкування.
- для визначення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, яка використовується для визначення земельного податку та орендної плати, штрафів і компенсацій при порушенні природно-екологічного стану середовища.

Графоаналітичні прийоми аналізу карт.

Ці прийоми аналізу карт використовують для вимірювання та обчислення по картах різних кількісних величин.

З точки зору методики можна розрізняти кілька видів вимірювань:

- вимірювання планових координат об'єктів або явищ у географічній, прямокутної, полярної або умовної системах;

- вимірювання аплікат явищ, зображених на картах, що пов'язано з визначенням абсолютних і відносних висот, глибин, потужностей, тобто вертикальних складових явищ;

- лінійні вимірювання, тобто визначення довжин прямих, ламаних, кривих ліній і відстаней;

- вимірювання обсягів різних об'єктів і явищ;

- вимірювання площ плоских поверхонь

- кутові вимірювання, пов'язані з визначенням по картах горизонтальних, вертикальних і інших кутів та напрямків.

На картах великих і середніх масштабів довжини прямих і ламаних ліній вимірюється за допомогою циркуля-вимірника і поперечного масштабу з точністю, близької до граничної для даної карти.
Труднощі виникають при вимірюванні довжин звивистих ліній: річок, берегових ліній морів та озер, контурів, вертикалей. Для обчислення таких величин застосовується Курвіметр, але не завжди його точність задовольняє завдання дослідження. Для більш точних вимірювань застосовуються різні прийоми обчислення.

Вимірювання площ по картах здійснюється за допомогою планіметрії, зважування або палеток різних конструкцій.

При роботі з гіпсометричні, геологічними, гідрологічними, кліматичними та іншими картами часто виникає необхідність підрахунку обсягів будь-яких об'єктів. Якщо об'єкт зображений на карті в ізолініях, то його обсяг важливо представити як суму об'ємів окремих шарів, укладених між площинами перетину. Обсяг вершини обчислюється як обсяг конуса з висотою дельта z, тоді повний обсяг обчислюється як сума окремих шарів та обсягу вершини.

Методи GPS-вимірювань.

Статичний та кінематичний.

Статичний метод вважається «класичним» методом супутникових вимірів. Метод припускає, що вимірювання виконуються одночасно між двома і більше нерухомими приймачами тривалий період часу. За час вимірювань змінюється геометричне розташування супутників, яке відіграє значну роль у вирішенні неоднозначності. Статичний метод застосовується при виконанні високоточних робіт, при вимірах векторів більше 15-20 км, а також при обмежених вікнах спостережень з мінімальною кількістю супутників.

Протягом 90% часу спостережень під час повинні прийматися сигнали не менше ніж від 4-х супутників.

Основні вимоги статичного методу:

- спостереження на пункті не менше 4-х супутників;

- інтервал запису - 20 сек.

Кінематичні методи GPS-спостережень.

Метод Stop & Go передбачає виконання одночасних спостережень між референцної і мобільним (одним і більше) приймачами. Визначення координат виконується за безпосередньої установки антени на визначених пунктах, тобто вимірювання відносяться до закріплених точок на місцевості. За рахунок безперервності роботи приймачів зростає обсяг вимірювань, що дозволяє отримати точність, яку можна порівняти із статичним методом.

Метод Stop & Go застосовується в мережах з великою кількістю пунктів (точок) на відкритій місцевості. Тривалість часу вимірів на пункті - до 1-2 хв.

Основні вимоги методу Stop & Go:

- вирішення неоднозначності до початку виконання вимірювань (ініціалізація);

- підтримання постійного захоплення не менше 4-х супутників під час руху;

- інтервал запису - 5-10 сек (див. Посібник користувача);

- при втрату захоплення супутників необхідно повернутися на попередню певну точку і повторити вимірювання або заново виконати процедуру ініціалізації.

У Stop & Go для зв'язку вимірювань під час руху мобільного приймача до початку вимірів повинна бути вирішена неоднозначність, тобто виконана ініціалізація приймача.

 

Технічні засоби аерокосмічного знімання.

Аерофотознімання передбачає фотографування місцевості аерофотоапаратом (АФА), який встановлено на літаку або вертольоті.

Під час космічного знімання(висота більше ніж 100-150 км) фотозображення об’єктів місцевості одержують зі штучних супутників Землі і космічних кораблів. Космічне знімання виконують для створення карт, дослідження природних ресурсів, вивчення геологічної будови Землі, метеорологічних процесів, стану забрудненості довкілля, тобто процесів, дія яких поширюється на цілі регіони.

До технічних засобів аерокосмічної зйомки належить:

1) Апаратура і система, реєструючи інформацію про об.єкт, що визначається,які передають цю інформацію на приймальні станції;

2) Літаки і космічні літальні апарати, носії дослідницької апаратури, призначеної для одержання необхідної інформації:

3) Засоби прийому та обробки одержаної інформації.

Зйомочна апаратура. В залежності від принципу дії і діапазону електромагнітного спектра, для робіт в якому призначені прилади й комплекси апаратури,що виконуються при аерокосмічній зйомці, апаратура й системи можуть бути підрозділені на пасивні і активні.

Пасивні системи засновані на реєстрації природного випромінювання Землі або її атмосфери. Пасивні зйомочні системи можна підрозділити на фотографічні, телевізійні, радіометричні і багато спектральні системи (сканери). До активних систем належать системи,що використовують для опромінювання знімаємої поверхні власне джерело електромагнітного випромінювання та приймають відбитий від земної поверхні сигнал. До таких систем належать радіолокаційні системи бокового огляду (РЛСБО).

БІЛЕТ 28

Норматинва грошова оцінка

Нормативна грошова оцінка земель використовується для
визначення розміру земельного податку, державного мита при міні,
спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом,
орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної
власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів
економічного стимулювання раціонального використання та охорони
земель. Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення плати за оренду земельних ділянок, розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні ділянок тощо. Її проводять на землях усіх категорій та форм власності за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, чи на підставі договору.Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки
земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного
земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель,
бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали
внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених
пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови
населених пунктів, матеріали економічної оцінки території,
матеріали інвентаризації земель населених пунктів проекти забудови
та розподілу території населених пунктів, місцеві правила
забудови. 2.прийоми математико- картографычн моделювання

Під математико-картографічним моделюванням розуміється органічне комплексування математичних і картографічних моделей в системі «створення - використання карт» для конструювання або аналізу тематичного змісту карт. Математико-картографічні моделі можуть бути елементарними, що виражаються наступним чином:

вихідні дані + математична модель = результат моделювання.

 

Математико-картографічна модель як би синтезує математичний і картографічний елементи разом. Що стосується карти, то вона являє собою математично строго певну формалізовану модель, побудова якої проводиться за канонами математичної картографії. Модельована дійсність на карті, як і в математичній моделі, передається в умовній знаковій формі, але карта володіє властивістю, що відрізняє її від математичної і будь-який інший моделі, вона візуалізує територіальну конкретність. Саме це властивість обумовлює образну наочність картографічних характеристик території і пояснює багатовікову традицію і різноманітність напрямків використання карт в науці і на практиці. Карта не тільки абстрактна знакова, але також аналогова модель дійсності. Доказом тому служать різноманіття прийомів передачі характеристики явищ за допомогою взаємозамінних способів картографічного зображення, а також однозначність характеристики конкретних територіальних властивостей географічної реальності.

 

Картографічне зображення по своїх властивостях відкриває великі можливості для математичного аналізу. Зображення якого-небудь явища на карті можна розглядати як функцію Z = F(х, у), тобто кожній точці карти з координатами х и у відповідає тільки одне значення явища Z, що картографується. Ряд явищ, відображених на картах, можуть бути зв'язані між собою функціональними чи статистичними залежностями, інші можуть розглядатися як функції простору і часу. Для дослідження цих складних і різноманітних залежностей застосовують формальний математичний апарат з метою звільнитися від малоістотних подробиць, замінити складні і невідомі функції більш відомими і простими, тобто вирішити задачі з певними обмеженнями.

Суть математико-картографічного моделювання полягає в заглибленому дослідженні різнорідної і різноманітної просторово-тимчасової інформації шляхом створення математичних моделей чи явищ процесів за даними, знятими з карт.Наступне перетворення математичної моделі в картографічну дозволяє наочно і поетапно бачити проміжні і кінцеві результати дослідження, судити про точність математичного моделювання і його правдивої географічної інтерпретації. Таким чином, складається ланцюжок: карта - математична модель - карта. Третя ланка ланцюжка - карта - є підсумком відображення створеної математичної моделі, досліджуваного процесу чи явища, що полегшує розуміння досліджуваної просторово-тимчасової інформації.

 

3. Створення планової геодезичної основи методом полігонометрії триангуляції

Тріангуляція — побудова на місцевості у вигляді мережі трикутників, у кожному з яких вимірюються три кути (рис. 1.1). Крім того, в деяких трикутниках вимірюються сторони, які називаються базисними. Базисних сторін в мережі має бути не менше двох. На основі першої з використанням теореми синусів обчислюються довжини усіх інших сторін. Друга та наступна базисні сторони служать для контролю обчислень. На кінцях базисних сторін виконують астрономічні спостереження, з яких знаходять координати вихідних пунктів та азимути (а потім дирекційні кути) базисних сторін. Дирекційні кути інших сторін знаходять з обчислень. На основі довжин сторін і їх дирекційних кутів знаходять приростки координат по кожній стороні і координати усіх пунктів тріангуляції.

Рис. 1.1. Мережа тріангуляції

Триангуляция має велику наукове і практичного значення. Вона служить для: визначення постаті і дрібних розмірів Землі методомградусних вимірів; вивчення горизонтальних рухів земної кори; обгрунтування топографічних зйомок у різних масштабах і цілі; обгрунтування різних геодезичних робіт, за вишукуванні, проектуванні та будівництві великих інженерних споруд, при плануванні та будівництва міст тощо.