Визначення динаміки явищ за допомогою карт

Кількість елементів системи та існуючі зв’язки між ними дають уяву про розміри системи. Описування елементів є вихідною базою для вивчення її цілісності, тобто внутрішньої єдності об’єкта.

, на карті відображається розміщення певних явищ і властиві їм взаємозв’язки. Наприклад, між гідрографією і рельєфом, населеними пунктами і транспортною мережею, промисловими підприємствами і їх ресурсною базою. Вони сприймаються при візуальному аналізі карти. Інші прийоми роботи з картою, наприклад, картометрія, підтверджує і кількісно характеризує структуру геосистем.

Терміни «функція» і «функціональність» також не мають однозначного визначення. Картографію задовольняє розуміння їх як активного взаємозв’язку елементів системи і відповідно самої системи для збереження і підтримання її ролі в системі більш високого рівня.

Функціонування може передаватися на картах динаміки природних явищ (наприклад, вітрів і течій) та соціально-економічних явищ (міграцій людей, потоків вантажів, енергії, інформації), на топографічних картах - динаміки ярів, пливунів, повеней тощо. Без дослідження функціонування на картах не можливо передавати розвиток і прогнозування геосистем.

Визнач. динам. явищ можливо за допом. Спосіб знаків руху - використовується для зображення на карті різноманітних просторових переміщень, як природних (морські течії, діяльність вітрів за деякий проміжок часу), так і соціально-економічних (міграція населення, перевезення вантажів). Цим способом, використовуючи різні графічні засоби, можна показати на карті напрям і швидкість переміщення, кількість, якість та інші дані явищ, що переміщуються в просторі. Графічними засобами в способі знаків руху є стрілки (наприклад, для зображення вітрів при цьому кількісний бік характеризується товшиною стрілки, що залежить від сили вітру, а якісний - кольором, (наприклад, теплі і холодні вітри зображуються різними кольорами), а також стрічки різного кольору або рисунка (штрихування тощо) і ширини. Знаки руху можуть точно зображувати напрям переміщень, тобто дотримуючись, наприклад, зображених на карті залізниць чи судоплавних річок, або схематично, коли, наприклад, стрілка відповідних форми і ширнини з'єднує пункти, між якими здійснюється переміщення.

Спосіб ізоліній (isoline method) - використовується для зображення на карті неперервних і поступово змінюваних і до того ж суцільно поширених на якомусь просторі явищ за допомогою ізоліній. За допомогою ізоліній на картах відображають, наприклад, рельєф, температури, час настання певних подій та інше (рис. 5). Деколи для наочності простір чи смугу між ізолініями зафарбовують відповідними кольорами або заштриховують. Спосіб ізоліній використовується також для подання на картах і деяких характеристик, що мають насправді дискретний характер. Прикладом такої характеристики може бути щільність населення.

3.Створ планової геодезич. основи методом полігонометрії

Комплекс робіт при створенні планових геодезичних мереж методом полігонометрії складається з таких процесів:

проектування полігонометричних мереж;

рекогностування полігонометричних ходів;

виготовлення і закладання центрів;

вимірювання кутів;

вимірювання сторін;

прив’язка полігонометричних мереж до пунктів вищого класу;

попередня обробка результатів польових спостережень;

вирівнювальні обчислення в полігонометрії.

Проектування полігонометричних мереж:

Полігонометричні мережі 4 класу, 1 і 2 розрядів створюють для згущення державних планових геодезичних мереж 1, 2 і 3 класів, яких недостатньо для виконання топографічних знімань. Згущення здійснюють до тих пір, поки не буде забезпечена необхідна щільність пунктів, яка забезпечить умови для виконання топографічного знімання.

Полігонометричні мережі 4 класу, 1 і 2 розряду для територій поза населеними пунктами проектують на топографічних картах, як правило, масштабів 1:25000–1:10000, а для територій, що знаходяться в населених пунктах або на будівельних майданчиках — на планах масштабів 1:5000 та 1:2000.

Полігонометричні мережі проектують у вигляді окремих ходів або систем з однією або кількома вузловими точками.

Компютерні технології підготовки карт до видання

Підготовка карт до видання базують на комп'ютерних технологіях.

Роботи на етапі підготовки карт до видання включають:
• художнє оформлення з використанням можливостей комп'ютерного дизайну (присвоєння товщин лініям, шрифтове оформлення. кольорове оформлення штрихових і шрифтових елементів);
• верстка (формування) картографічних творів;
• кольороподіл і передача файлів до фотонабірних автоматів;
• контроль і редагування кольороподілу перед виведенням фотоформ;
• зберігання картографічної інформації в електронному вигляді. Комп'ютерні технології значно спростили виготовлення видавничих оригіналів, у яких зображення подане пошарове (за змістом, геометрією, кольоровим оформленням). Електронні лазерні кольоророзподільчі системи повністю виключають ручну підготовку видавничих оригіналів і дозволяють в автоматичному режимі швидко й надійно одержувати фотоформи з кольорових карт досить великого формату. Така технологія включає три послідовних процеси:
• фоторепродукування - перетворення зображення оригіналу карти V фотоформи;
• виготовлення друкованих форм на основі фотоформ;
• друкування (тиражування) - отримання потрібної кількості відбитків із друкарських форм.

 

 

БЫЛЕТ 30

Експертна оцінка землі

Експертна грошова оцінка земельних ділянок - результат визначення вартості земельної ділянки та пов'язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту).

 

Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

Дану процедуру проводять у таких випадках:

1. Під час оформлення цивільно-правових угод і затвердження управлінського рішення.

- для позначення вартості землі в бухгалтерському звіті підприємств чи організацій;

- для підписання договору купівлі-продажу ділянок (для нотаріусів);

- для відкриття кредиту під заставу земельної ділянки в банкових установах;

- для з’ясування розмірів збитку у випадку нанесення шкоди власникам або землекористувачам;

- для занесення ділянки до статутного фонду організації та підприємства;

- для розв’язання майнової суперечки в судовій установі;

- для оцінювання прав оренди та прав обмеженого користування чужою землею.

2. Під час викупу землі з державної власності відповідно до договору про оренду землі в разі, якщо на ній розташовуються об’єкти нерухомості, які належать землевласникові чи землекористувачеві.

Об'єктами експертної грошової оцінки є земельні ділянки
або їх частини з певним місцем розташування та визначеними щодо
них правами. При цьому земельна ділянка (її частина) розглядається
як вільна від поліпшень та придатна для найбільш ефективного
використання.

 

3. Експертна грошова оцінка передбачає визначення ринкової
(імовірної ціни продажу на ринку) або іншого виду вартості об'єкта
оцінки (заставна, страхова, для бухгалтерського обліку тощо), за
яку він може бути проданий (придбаний) або іншим чином відчужений
на дату оцінки відповідно до умов угоди.

 

4. Інформаційною базою для експертної грошової оцінки
земельних ділянок можуть бути:

 

документи, що підтверджують права, зобов'язання та обмеження
стосовно використання земельної ділянки;

 

матеріали про фізичні характеристики земельної ділянки,
якість ґрунтів, характер та стан земельних поліпшень, їх
використання згідно із законодавством;

 

відомості про місце розташування земельної ділянки, природні,
соціально-економічні, історико-культурні, містобудівні умови її
використання, екологічний стан та стан розвитку ринку нерухомості
в районі розташування земельної ділянки;

 

інформація про ціни продажу (оренди) подібних об'єктів,
рівень їх дохідності, час експозиції об'єктів цього типу на ринку;

 

дані про витрати на земельні поліпшення та операційні
витрати, що склалися на ринку, а також про доходи і витрати
виробництва та реалізації сільськогосподарської і
лісогосподарської продукції;

 

проекти землеустрою, схеми планування територій та плани
земельно-господарського устрою, згідно з якими передбачається
зміна існуючого використання земельної ділянки, що може вплинути
на вартість об'єкта оцінки;

 

інші дані, що впливають на вартість об'єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельної ділянки здійснюється на
основі таких методичних підходів:

 

капіталізація чистого операційного або рентного доходу (пряма
і непряма);

 

зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок;

 

урахування витрат на земельні поліпшення.

 

При проведенні експертної грошової оцінки земельної ділянки
використовується методичний підхід, який забезпечується найбільш
повною інформацією про об'єкт оцінки.

Методичний підхід, що базується на капіталізації чистого
операційного або рентного доходу (фактичного чи очікуваного),
передбачає визначення розміру вартості земельної ділянки від
найбільш ефективного використання земельної ділянки з урахуванням
установлених обтяжень та обмежень.

Чистий операційний дохід визначається на основі аналізу
ринкових ставок орендної плати за землю.

 

Рентний дохід розраховується як різниця між очікуваним
доходом від продукції, одержуваної на земельній ділянці (фактичної
або умовної), та виробничими витратами і прибутком виробника.

 

Для поліпшеної земельної ділянки дохід із землі визначається
шляхом розподілення загального доходу між її фізичними
компонентами - землею та земельними поліпшеннями.

 

Пряма капіталізація ґрунтується на припущенні про постійність
та незмінність грошового потоку від використання земельної
ділянки. При цьому вартість земельної ділянки визначається як
відношення чистого операційного або рентного доходу до ставки
капіталізації за формулою:

 

До
Цкп = ----,

Ск

де Цкп - вартість земельної ділянки, визначена шляхом прямої
капіталізації (у гривнях); До - чистий операційний або рентний
дохід (у гривнях); Ск - ставка капіталізації (у вигляді
десяткового дробу).

Непряма капіталізація ґрунтується на припущенні про
обмеженість та змінність грошового потоку від використання
земельної ділянки протягом певного періоду з наступним її продажем
на ринку. При цьому вартість земельної ділянки визначається як
поточна вартість майбутніх доходів від її використання та продажу
за формулою:

 

t Доі
Цкн = E ----------- + Р,

i=1 і
(1 + Ск)

 

де Цкн - вартість земельної ділянки, визначена шляхом непрямої
капіталізації (у гривнях); Доi - очікуваний чистий операційний або
рентний дохід за і-й рік (у гривнях); Р - поточна вартість
реверсії; t - період (у роках), який враховується при непрямій
капіталізації чистого операційного або рентного доходу. E - сума.

За методичним підходом, що базується на зіставленні цін
продажу подібних земельних ділянок, вартість земельної ділянки
визначається на рівні цін, які склалися на ринку. При цьому
вартість земельної ділянки встановлюється шляхом внесення поправок
до цін продажу подібних земельних ділянок, що ураховують
відмінності в умовах угод та характеристиках, які впливають на
вартість.

 

 

2. Картографічна екстраполяція - поширення закономірностей, отриманих в ході картографічного аналізу, на невивчену частина цього явища, іншу частину території або на майбутній час.

Географічна екстраполяції визначається як поширення значень показників за межі вивченої зони. Логіка вимагає, щоб для висновків, що виходять за рамки відомого, існували будь-які підстави. З методичної точки зору задача екстраполяції полягає в наступному: якщо в деякій точці природної території ми виконали опис даного нас явища, то якими теоретичними міркуваннями або ознаками середовища слід керуватися, щоб поширити отриману оцінку на велику площу, і яку саме? Для екстраполяції повинен використовуватися певний індикатор - показник, що дозволяє припустити, що і за межами вивченої області спостерігатиметься картина, характерна для пробних майданчиків (Тупикова, 1969).

 

Так, на аерофотографій відокремити ліс від луки можна тільки тому, що крупно-зерниста фактура відрізняється від дрібно-зернистої, вказуючи на області поширення цих об'єктів. Знаючи хоча б для однієї точки, що зерна певного типу характеризують ліс, можна виділити весь лісовий масив. При складанні географічних контурів прийом екстраполяції локальних обліків на більш велику територію полягає у пошуку якогось індикаторного властивості середовища, з яким пов'язано вказане явище і яке набагато легше вивчати (у тому числі дистанційними методами), ніж власне об'єкт дослідження. Так, великомасштабне зоогеографічне картографування найчастіше будуватися на основі геоботанічних карт, оскільки рослинність служить хорошим індикатором захисних та кормових умов для тварин (Бєлов та ін, 2002) і набагато простіше переноситься на карту

Картографічне прогнозування

 

Картографічний метод прогнозування полягає у використанні карт для отримання знань про явища, недоступних іншими методами. Розрізняють такі види прогнозу по картах (Берлянт, 1986, с. 207):

1) прогноз у часі;

2) прогноз в просторі;

3) просторово-часовий прогноз.

Для цього широко використовуються різні форми просторової і тимчасової інтерполяції та екстраполяції. А.М.Берлянт (1986, с.210) визначає картографічну екстраполяцію як поширення закономірностей, отриманих в ході картографічного аналізу будь-якого явища, на невивчену частина цього явища, на іншу територію, на майбутній час.

Прогноз в часі припускає екстраполяцію в часі тих тенденцій, ко-торие виявляються по різночасним картам. Мова йде як про різночасових картах за короткі відрізки часу - дні, місяці, сезони, так і за історичні відрізки часу. У будь-якому випадку потрібно чітко уявляти механізми формування ситуації, головні чинники, що визначають просторовий розподіл явища.

Але для цієї екстраполяції потрібно бути впевненим у тому, що ці тенденції збережуться

Прогноз в просторі передбачає визначення

параметрів, явищ, відомостей для тих ділянок, для яких вони відсутні

Системи висот

Высотой точки называется ее отстояние от поверхности принятой за начальную.

В высшей геодезии различают три основные системы высот:
Ортометрическая высота точки – ее отстояние от поверхности геоида по отвесной линии.
Геодезическая высота точки – ее отстояние от поверхности референц-эллипсоида по нормали.
Нормальная высота точки – ее отстояние от поверхности квазигеоида по нормали.

Геодезические работы выполняются только в ортометрических системах высо

Разность высоты текущей точки относительно высоты другой точки называют превышением.

Заввишки точки називається її отстояние від поверхні прийнятої за початкову.

 

У вищій геодезії розрізняють три основні системи висот:

Ортометричною висота точки - її отстояние від поверхні геоїда по прямовисній лінії.

Геодезична висота точки - її отстояние від поверхні референц-еліпсоїда по нормалі.

Нормальна висота точки - її отстояние від поверхні квазігеоїда по нормалі.

 

Геодезичні роботи виконуються тільки в ортометричною системах висот.

 

У Російській Федерації застосовується Балтійська система висот при якій відлік ведеться ведеться від нуля футштока в Кронштадті.

 

Різниця висоти поточної точки щодо висоти іншої точки називають перевищенням.

КЛАСТЕРИЗАЦИЯ

Алгоритми не керованої класифікації їх часто називают алгоритмами кластеризації застосовують зa відсутност апріорної інформації про обєкт зйомки

Кластерний аналі дозволяє виділяти контури з неконтрастною по спектральній яскравості структурою, наприклад рослинність, відкритіґрунти, воду хмари та інші об'єкт.

З використанням алгоритмів кластеризаці ївиконується автоматичне розділення зображення на группікселів, подібни заспектральним характеристикам кластери

).

Ці алгоритми потребують мінімум початкової інформації число класів, кількість ітерацій

).

БІЛЕТ 31