Поняття та види заходів процесуального примусу

Санкції- це встановлені нормами цивільного процесуального права дії, що застосовуються судом до осіб, які перешкоджають здійсненню цивільного судочинства, та наслідки, які настають за їх недодержання і порушення. Ними є заходи захисту і заходи відповідальності.

Заходи захисту спрямовані на припинення правопорушення, поновлення порушеного права і забезпечення виконання обов'язку. Нових (додаткових) обов'язків на суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень вони не покладають. До заходів захисту відносяться санкції, що припиняють правопорушення (припиняючі) і які поновляють права (правопоновлюючі).

Припиняючі санкції спрямовані на припинення неправомірних процесуальних дій, а, отже, спрямовані проти настання правових наслідків, на досягнення яких спрямовані такі дії, зокрема: відмова у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК), залишення апеляційної скарги касаційної скарги без руху (ст. ст. 297, 328 ЦПК), попередження та видалення із залу судового засідання (ст. 92 ЦПК), закриття провадження у справі і залишення заяви без розгляду (ст. ст. 205,207 ЦПК) та ін.

Правопоновлюючі санкції спрямовуються на поновлення порушених цивільних процесуальних прав і забезпечення виконання обов'язків шляхом скасування (повного або часткового) незаконних рішень (ст. ст. 309, 338-340 ЦПК тощо), ухвал суду (ст. ст. 312, 342 ЦПК); застосування заходів примусового виконання (ст. 93 ЦПК); скасування незаконних процесуальних дій судового виконавця по виконанню рішення або про відмову від виконання; виключення майна з опису, поворот виконання (ст. ст. 383-389, 380-382 ЦПК) та ін.

Вихідною основою для правильного розуміння цивільної процесуальної відповідальності є норми цивільного процесуального права, що передбачають відповідальність за окремі види цивільних процесуальних правопорушень. В них відсутнє саме поняття відповідальності, але визначені заходи відповідальності та підстави їх застосування за конкретні правопорушення. ЦПК України встановлює такі заходи відповідальності: попередження та видалення із залу судового засідання (ст. 92 ЦПК), тимчасове вилучення доказів для дослідження судом (ст. 93 ЦПК), привід свідка (ст. 94 ЦПК).

Отже, встановлені нормами цивільного процесуального права і забезпечені державним примусом заходи, що покладаються на учасників процесу у вигляді обтяжливого, нееквівалентного (додаткового) обов'язку або некомпенсованого позбавлення прав за протиправні цивільні процесуальні дії або за бездіяльність називаються цивільною процесуальною відповідальністю.

Заходи відповідальності спрямовуються на майно і особу правопорушника, заходи захисту - на саме правопорушення, на дії (бездіяльність) правопорушника і його наслідки. Для застосування заходів процесуальної відповідальності необхідна, як правило, вина правопорушника і тільки як виняток- настає безвинна відповідальність. Для застосування заходів захисту вина правопорушника не потрібна.

Заходи цивільної процесуальної відповідальності мають майновий або особистий немайновий характер.

Майновий характер мають стягнення завданих збитків (в тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з приводом свідка до суду). Немайновий - видалення з залу судового засідання.

Цивільні процесуальні санкції захисту і відповідальності сприяють попередженню правопорушень, але встановлені ЦПК такі заходи, як окрема ухвала (ст. 211 ЦПК), забезпечення позову (ст. 151-152 ЦПК), забезпечення можливих збитків відповідача (ст. 155 ЦПК), попередження (ст. 92 ЦПК), спрямовані виключно на запобігання порушенням цивільних процесуальних норм, а також шкідливим наслідкам, які можуть настати в результаті правопорушень.

Режим законності в цивільному судочинстві забезпечується також застосуванням до суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень заходів кримінальної та адміністративної відповідальності.

Застосуванням санкцій захисту і відповідальності забезпечується реалізація їх функцій: поновлення порушеного цивільного процесуального правопорядку шляхом припинення неправомірних дій (бездіяльності) суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин і спонукання їх до виконання своїх обов'язків, а також забезпечення реалізації кореспондуючих їм прав суду або органу судового виконання; захист прав громадян і організацій як конкретних суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, порушених неправомірними діями; зміцнення законності в цивільному судочинстві і запобігання цивільним процесуальним правопорушенням; виховання суб'єктів правовідносин, інших громадян в дусі неухильного виконання норм цивільного процесуального права.

Цивільну процесуальну відповідальність у вигляді відшкодування майнових збитків несуть особи, які порушили вжиті судом заходи по забезпеченню позову, а перед відповідачем - позивач за збитки, завдані йому забезпеченням позову (ст. ст. 152, 155 ЦПК). Заявник зобов'язаний відшкодувати держателю цінного паперу збитки, заподіяні йому забороною видачі вкладів або облігацій державних позик та інших цінних паперів на пред'явника (ст. 268 ЦПК). Застосовуються аналогічні санкції до осіб, в яких знаходиться майно боржника, - за ухилення від виконання розпоряджень судового виконавця, пов'язаних із зверненням стягнення на це майно, якщо внаслідок цього були завдані збитки стягувачу. Шкода, заподіяна виплатою працівникові грошових сум внаслідок невиконання рішення суду, може бути стягнена з посадової особи, винної в невиконанні рішення про поновлення на роботі.

Понесені стороною витрати у справі (ст. 85 ЦПК) і неодержана винагорода за фактичну втрату робочого часу відповідно до середнього заробітку мають розглядатися як збитки, а обов'язок по їх відшкодуванню - як майнова цивільна процесуальна відповідальність. На підставі ст. 88 ЦПК України суд присуджує стороні, на користь якої постановлено рішення, з другої сторони всі судові витрати.

Відповідач повинен нести судові витрати тому, що він не виконав цивільний обов'язок, порушив суб'єктивне матеріальне право позивача, який змушений був звернутися в суд за захистом і поніс певні витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач несе відповідальність по відшкодуванню відповідачу понесених останнім судових витрат у випадку відмови суду в задоволенні позову, тобто у зв'язку з тим, що ним був пред'явлений безпідставний позов (ст. 88 ЦПК).

Важливою умовою майнової цивільної процесуальної відповідальності є противоправність дій (бездіяльність), внаслідок яких були завдані збитки. Протиправними діями (бездіяльністю) є такі, що вчинені проти права, передбаченого цивільного процесуального правопорядку, порушують суб'єктивні права сторін. Такий характер матимуть дії осіб, вчинені проти встановлених судом заходів по забезпеченню позову, коли всупереч прийнятій судом забороні, такі особи вчинили певні дії, платежі або передали майно (ст. 153 ЦПК), чим завдали збитків позивачу.

У правильному визначенні відповідальності за цивільні процесуальні правопорушення вирішальне значення має встановлення наявності причинного зв'язку між протиправними цивільними процесуальними діями (бездіяльністю) і шкодою.

Для характеристики цивільного процесуального правопорушення важливе значення має суб'єктивний елемент- вина заподіювана. Наявність винної поведінки посадової особи необхідна для настання майнової відповідальності за шкоду, завдану затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Збитки, завдані виплатою працівникові грошових сум внаслідок затримки виконання рішення суду, можуть бути стягнені з винних посадових осіб. Винна поведінка сторони може полягати в заявленні безпідставного позову, в систематичній протидії правильному і швидкому розглядові та вирішенню справи, тобто в прямому умислі. Не вимагається наявність вини позивача для відшкодування ним відповідачеві судових витрат (ст. 88 ЦПК).

Процесуальний порядок відшкодування завданих майнових збитків процесуальним правопорушенням звичайний: пред'явлення самостійного позову, який розглядається за правилами цивільного судочинства.