Документи що посвідчують повноваження представника

Відповідно до ст. 42 ЦПК повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути засвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що засвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Так, для вступу в процес представника, який діє на підставі договору доручення, він повинен пред'явити суду належним чином складену довіреність, що є документом, що уповноважує представника діяти від імені того, кого він представляє, і легітимує представника як такого перед судом.

Довіреність — це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Вимоги до довіреності: 1) вона може бути виконана лише у письмовій формі; 2) вона має містити необхідні реквізити: вказівку на суб'єкти, місце, дату видачі тощо; якщо довіритель бажає, у довіреності можуть бути зазначені обмеження повноважень; 4) довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють, безпосередньо суду.

У разі множинності представників їх діяльність від імені особи, яку представляють, можлива на підставі декількох довіреностей. Особа, яку представляють, може в довіреностях різним особам обмежити права, що зазначені у ст.ст. 27, 31 ЦПК.

В довіреності також може бути зазначено, що якась процесуальна дія може вчинятися тільки за умови спільних дій декількох представників. Така практика повинна реально захистити того, кого представляють, від несумлінних або некомпетентних дій представника. У випадку неузгодженості дій представників, коли вихід з подібної ситуації не зазначений у довіреності, суддя в цивільному процесі відповідно до п. З ч. 1 ст. 169 ЦПК може визнати обов'язковою участь відповідної сторони в судовому засіданні.

Повноваження керівника юридичної особи засвідчуються документами, що посвідчують його службове становище (посвідченням, копією наказу про призначення на посаду тощо).

Органи юридичної особи можуть бути одноосібними (директор, президент) і колективними (загальні збори, наглядова рада, правління тощо). Орган юридичної особи визначається або законом та іншим нормативно-правовим актом, або засновницькими документами. Якщо орган юридичної особи визначений у засновницьких документах, для підтвердження повноважень представника необхідне пред'явлення суду відповідних документів.

Таким чином, звертатися До суду з позовом від імені організації вправі її керівники без оформлення повноважень. Засновники (учасники) юридичної особи можуть наділити в статуті (положенні), крім керівників, їх заступників чи інших осіб, які належать до складу виконавчих органів юридичної особи (чинне законодавство із цього приводу не містить обмежень).

Звернення до суду осіб, які не є органом юридичної особи, з позовом від її імені допускається тільки за наявності довіреності. Підставою такого представництва є, як правило, трудовий договір, за яким в процесі діють працівники юридичної особи. Як правило, інтереси юридичних осіб у суді представляють юрисконсульти. Принципи, форми і методи організації юридичної служби на державних підприємствах визначаються положенням, що видається на кожному підприємстві на підставі Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. № 1040.

Оскільки ч. 4 ст. 42 ЦПК передбачається, що повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором, то можна стверджувати, що повноваження адвоката можуть бути оформлені довіреністю фізичної особи, ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором доручення. До ордера адвоката обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору. Таким чином, пред'явлення тільки ордеру не буде належним уповноваженням адвоката, оскільки його зміст не дозволяє виявити повноваження, якими наділяється представник, а також не дає відповіді на питання, чи взагалі таке уповноваження існує.

На відміну від договірних представників для підтвердження законними представниками своїх повноважень батьки (усиновлювачі) пред'являють суду свідоцтво про народження дитини, опікуни і піклувальники — рішення про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Документи про повноваження представників або копії з них, засвідчені суддею, приєднуються до справи. Наявність у справі копій уповноважуючих документів допускається в тому разі, якщо доручення є постійним чи видане на термін, що перевищує час розгляду цієї справи. Довіреності за часом дії можуть бути разові, видані на певний строк і постійні.

Суддя при прийнятті документів, що підтверджують повноваження представників, повинен пересвідчитись у їх достовірності та правильності оформлення. Суддею не може бути прийнята на підтвердження повноважень представника прострочена або неналежним чином оформлена довіреність чи інший документ. Відсутність належних повноважень у представника позбавляє його процесуальні дії юридичної чинності.

За наявності відповідним чином оформлених повноважень на ведення справи в суді представник допускається до процесу і здобуває право на здійснення всіх тих процесуальних дій, що вправі здійснювати сама особа, яку представляють у суді.

Законні представники в ЦП

РЕДСТАВНИК У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ - — особа, уповноважена за законом або за дорученням сторони цивільного процесу представляти у цив. справі її законні інтереси. В Україні представництво у цив. процесі врегульовано ст. 110—112 ЦПК. Правовідносини, що складаються між представником і довірителем, представником і судом, у цив. процесі мають різний галузевий характер. Між П. у ц. п. і довірителем вони є матеріально-правовими, грунтуються на договорі доручення, труд, договорі чи контракті, адм. акті, факті родин, зв'язків і регулюються нормами цив., труд., сімейного права. Процес.-прав. відносини складаються у зв'язку з визначенням і оформленням повноважень П. у ц. п. Правовідносини між П. у ц. п. і судом регулюються нормами цив. процес, права і є процес.-правовими. П. у ц. п. можуть бути: члени органів управління, працівники підприємств, установ, організацій, їх об'єднань, ін. громад, орг-цій — у справах підприємств, установ, організацій; уповноважені профес. спілок — у справах робітників, службовців, а також осіб, захист прав та інтересів яких здійснюється профес. спілками; уповноважені організацій, яким за статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів цих організацій, — у справах членів цих організацій; адвокати — у справах гр-н, осіб без громадянства та юрид. осіб; один із співучасників за дорученням ін. співучасників; батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники; ін. особи, допущені судом, який розглядає справу, до представництва у цій справі. Не можуть бути П. у ц. п. недієздатні та обмежені в дієздатності гр-ни. Забороняється також суддям, слідчим, прокурорам виконувати обов'язки представника окр. гр-н, крім випадків, коли вони діють як законні представники осіб, котрі перебувають під їх опікою або піклуванням, чи представники відповід. суду або прокуратури, що є стороною у справі. Представництво в цив. процесі можливе в будь-якій справі, що розглядається судом у порядку цив. судочинства, на всіх стадіях його розвитку, починаючи з порушення справи і закінчуючи зверненням рішення до виконання. Представництво класифікується: а) за підставами виникнення — на законне і договірне; б) за способом виникнення — добровільне і необхідне (факультативне й обов'язкове); в) за ознаками осіб, які здійснюють представництво, — представництво адвокатів, юрисконсультів, уповноважених профес. спілок, ін. громад, організацій; батьків, опікунів, піклувальників, співучасників; гр-н, які допущені судом; г) за ознаками осіб, інтереси яких представляють, — представництво сторін, третіх осіб, заявників та заінтересованих осіб, органів держ. влади, місц. самоврядування, профес. спілок, ін. організацій, які захищають права ін. осіб. Здійснення функцій П. у ц. п. особою, яка бере участь у справі, можливе за наявності в неї відповід. повноважень. Повноваження членів колег, органів кооп. і громад, орг-цій стверджуються випискою з протоколу засідання органу управління, що уповноважив вести справу в суді; працівників ін. юрид. осіб — довіреністю від їх імені; уповноважених профес. спілок — довіреністю профсп. органу; адвокатів — ордером юрид. консультації; ін. осіб — довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до протоколу суд. засідання. Зазначені док-ти повинні бути посвідчені нотаріально, на підприємстві, в сільс. раді та ін. Повноваження на ведення справи в цив. процесі дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процес, дій, крім передачі справи до третейського суду, повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни його предмета, укладення мирової угоди та ін. Право на вчинення таких дій має бути обумовлене у виданій йому довіреності.

Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

2. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

3. Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.

4. Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

5. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Інші учасники ЦП

Поняття "інших учасників процесу"

Відповідно до ст. 47 ЦПК учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є: І) секретар судового засідання; 2) судовий розпорядник; 3) свідок; 4) експерт; 5) перекладач; 6) спеціаліст; 7) особа, яка надає правову допомогу.

Названа стаття дає перелік осіб, які є учасниками цивільного процесу, але не належать до осіб, які беруть участь у справі, в зв'язку з чим закон їх називає "іншими учасниками процесу". Інші учасники цивільного процесу відрізняються від осіб, які беруть участь у розгляді цивільної справи, тим, що у них немає юридичної заінтересованості в результатах процесу.

Метою участі вищеперелічених осіб у цивільному судочинстві є сприяння правильному та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ.

Осіб, які є іншими учасниками цивільного процесу, можна поділити на:

1) осіб, які допомагають при розгляді та вирішенні цивільної справи по суті — спеціаліст, експерт, свідок, перекладач та особа, яка надає правову допомогу;

2) осіб, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення цивільного процесу, — зокрема судовий розпорядник, секретар судового засідання.

Поняття доказів та їх види