Коментар до цивільного позову

Цивільний позов – це процесуальний документ, у якому особа визначає та обґрунтовує розмір заподіяної їй шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням.

Мета пред’явлення цивільного позову – ініціювання перед судом питання про стягнення з особи, яка буде визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, завданої майнової та/або моральної шкоди цивільному позивачеві.

Ст. 55 КПК передбачено три види шкоди, яка може бути завдана кримінальним правопорушенням, а саме: моральна, фізична та майнова.

З урахуванням того, що КПК не містить поняття майнової та моральної шкоди, за такими роз’ясненнями необхідно звернутися до Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Відповідно до ст. 22 ЦК, особа (цивільний позивач), якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками ЦК визнає втрати, яких особа (цивільний позивач) зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відшкодування моральної шкоди врегульовано ст. 23 ЦК. За цією нормою, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа (цивільний позивач) зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа (цивільний позивач) зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа (цивільний позивач) зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної особи (цивільниого позивача).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру кримінального правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Статті 61 та 128 КПК передбачають можливість подання цивільного позову фізичною особою в разі, якщо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням їй завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридичною особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди. Позовна заява може бути подана до органу досудового розслідування або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КПК, з моменту подання цивільного позову особа, яка його подала, набуває прав та обов’язків цивільного позивача. Згідно з ч. 3 ст. 61 КПК, цивільний позивач має права та обов’язки, передбачені КПК для потерпілого, у частині, що стосуються цивільного позову. Цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Прокурор, слідчий зобов’язані повідомляти цивільного позивача про прийняті в кримінальному провадженні процесуальні рішення, що стосуються цивільного позову, а також надавати їх копії у встановлених КПК випадках та порядку для інформування й надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

КПК передбачає можливість подання цивільного позову в інтересах інших осіб. Так, з метою захисту інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками. Також цивільний позов може пред’явити прокурор в інтересах держави у випадках, встановлених законом (згідно ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» та п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК), а також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права (ч. ч. 2, 3 ст. 128 КПК).

Існують випадки, коли КПК позбавляє особу права пред’являти позов у кримінальному провадженні. Це стосується випадків, коли буде встановлено, що за тим же раніше пред’явленим позовом у порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства була отримана відмова (ч. 6 ст. 128 КПК).

Особа, котра не подала цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства. У таких випадках особа звільняється від сплати державного мита, сплата якого є обов’язковою в цивільному судочинстві.

У разі, коли процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Це ж правило стосується структури та змісту позовної заяви.

Форма та зміст цивільного позову в кримінальному судочинстві повинні відповідати вимогам ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України. Зазначена стаття передбачає наступне:

1. Позовна заява подається в письмовій формі.

2. Позовна заява повинна містити:

у вступній частині:

- найменування суду, до якого подається заява;

- ім’я (найменування) позивача та відповідача (якщо останній встановлений на час подання заяви), а також ім’я представника позивача, якщо позовну заяву подає представник, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий;

в описовій частині:

- зміст позовних вимог;

- ціну позову щодо вимог майнового характеру;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;

у заключній частині:

- вимогу про визнання певної особи цивільним позивачем;

- притягнення як цивільних відповідачів певних осіб/особу (якщо вони встановлені на час подання заяви. Якщо ні, то такі особи не вказуються);

- вказується загальна сума, яку цивільний позивач вважає за необхідне стягнути з цивільного відповідача (за кожний вид шкоди сума зазначається окремо, а потім вказується загальна сума шкоди);

- прохання вжити кримінально-процесуальних заходів щодо забезпечення цивільного позову;

- перелік документів, що додаються до заяви.

3. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

Органи досудового розслідування зобов’язані вжити заходів щодо забезпечення цивільного позову. Зокрема, органи досудового розслідування в разі встановлення підстав передбачених у главі 17 КПК «Арешт майна», повинні звернутися до слідчого судді з клопотанням для винесення ухвали про накладення арешту на майно особи.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші в будь-якій валюті готівкою або в безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, котрі, в силу закону, несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 291 КПК, цивільний позов додається до обвинувального акта. Копія цивільного позову, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК, надається підозрюваному або, згідно п. 4 ч. 4 ст. 291 КПК, цивільному відповідачеві, про що останні підтверджують розпискою або іншим документом, який додається до обвинувального акта.

 

Голові Апеляційного суду __________

__________________________________

(назва Апеляційного суду)

__________________________________

КЛОПОТАННЯ