Підзаконні нормативно-правові акти: поняття та види.

Підзаконні нормативно-правові акти - це документи компетентних органів, які видаються на підставі закону, відповідно до нього і для його виконання.

Отже, підзаконні акти регламентують лише ті відносини, які вже регулюються за допомогою законів, тому вони не можуть суперечити законам, Конституції, повинні відповідати принципам і вимогам права. Вони повинні мати всі реквізити: назву, хто видав, дату видання, причини, підпис уповноваженої особи і печатку.

Підзаконні нормативно-правові акти класифікують на основні види:

> за суб 'єктами видання:

1) Укази і розпорядження Президента України;

2) постанови Верховної Ради;

3) постанови Президії Верховної Ради;

4) рішення і постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

5) постанови Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;

6) розпорядження голів обласних і районних державних адміністрацій;

7) рішення, нормативні ухвали місцевих рад народних депутатів;

8) інструкції, вказівки і накази керівників міністерств, державних комітетів та відомств України;

9) рішення виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;

10) накази (нормативні) керівників відділів і управлінь місцевих державних адміністрацій та виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів;

11) нормативні накази, інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій;

> за юридичною силою:

1) загальні (поширюються на всю територію та населення держави, наприклад, постанови ВРУ, укази Президента України, акти Кабінету Міністрів України);

2) відомчі (поширюються на певну сферу суспільних відносин, як: акти міністерств, відомств, державних комітетів);

3) місцеві (чинні на території певної адміністративної одиниці, зокрема, акти місцевих органів виконавчої влади);

4) локальні (регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їхніх працівників, наприклад, накази і розпорядження адміністрацій).

Підзаконні нормативно-правові акти відіграють важливу роль у регулюванні суспільних відносин, їхня дія спрямована на виконання та конкретизацію вимог законів.

Визначення поняття законодавства.

Під законодавством розуміють:

1) сукупність чинних нормативно - правових актів (законів, постанов, декретів, указів, інструкцій правотворчих органів, які регулюють правові відносини в державі). Відрізняють законодавство в цілому та законодавство окремих галузей права: конституційне законодавство, адміністративне законо­давство, кримінальне законодавство, трудове законодавство, цивільне законодавство і т.д.;

2) діяльність правотворчих органів, насамперед вищого законодавчого органу (в Україні - Верховної Ради) та вищих органів виконавчої влади (в Україні - Кабінету Міністрів) з правового регулювання суспільних відносин в державі шляхом прийняття законів та інших нормативно - правових актів, їх зміни, а також скасування.

Система законодавства - це сукупність взаємопов'язаних між собою форм права.

Предмет законодавчого регулювання.

Правове регулювання — це упорядкування суспіль­них відносин здійснюване державою за допомо­гою права і сукупності правових засобів, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.Поняття «Правове регулювання» ширше від поняття «Законодавче регулювання», оскільки об'єм джерел права перевищує власне законодавчі джерела. Ознаки правового регулювання — різновид соціального регулювання;

за допомогою правового регулювання відносини між су­б'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах дер­жава вказує міру можливої та належної поведінки;

правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;

правове регулювання має цілеспрямований характер — спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

правове регулювання здійснюється за допомогою право­вих засобів, які забезпечують його ефективність;

правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.

Право та законодавство.

Законодавство та право — форма життя права. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність (одна з ознак права)

Система права і система законодавства співвідносяться між собою як зміст і форма. Позаяк поняття системи права характеризує сутнісну внутрішню сторону об'єктивного права, поняття системи законодавства відбиває його зовнішню сторону — форму.

Між системою права і системою законодавства є відмінності. Вони спостерігаються в структурних елементах, змісті, обсязі.

1. Система права є невидимою, оскільки відбиває внутрішню будову права, а система законодавства є видимою, зовнішньою формою системи права.

2. Система права є сукупністю правових норм, а система законодавства — сукупністю нормативно-правових актів.

3. В системі права норми права логічно розподілені за галузями, підгалузями та інститутами. Як правило, норми галузей права — будівельний матеріал, із якого (у різному наборі та різному поєднанні) складається конкретна галузь законодавства. Можливим є варіант, коли галузь права є, а галузі законодавства — немає (фінансове право, право людини на соціальне забезпечення та ін.). У цьому випадку галузі права не кодифіковані, а нормативний матеріал розосереджений по кількох правових актах, які потребують на уніфікацію.

4. Система права складається з галузей права, які мають свій предмет і метод правового регулювання, а система законодавства включає галузі законодавства, в яких відсутній метод регулювання, а предмет регулювання не завжди однорідний, як у галузей права.

5. Система права має лише галузеву, горизонтальну будову, а система законодавства може мати будову і горизонтальну (галузеве), і вертикальну (ієрархічне). У федеративних державах існує законодавство федерації і законодавство її суб'єктів (вертикальна будова).

У системі законодавства нормативно-правові акти об'єднані за галузями законодавства, які поділені на інститути законодавства. Галузі законодавства створюються як з урахуванням галузевого принципу, так і без його врахування: галузь законодавства може містити норми різних галузей права (комплексні галузі) або створюватися на підґрунті інституту або підгалузі права. Можливим є варіант, коли галузь законодавства існує без галузі права (митне законодавство та ін.).

Система законодавства.

Система законодавства -це впорядкована безліч всіх діючих нормативно-правових актів даної держави.

У системі законодавства тих або інших держав можна розрізняти, наприклад:

- галузеве законодавство, тобто однойменне з галузями права, що збігає з ними по предметі правового регулювання, наприклад, карне, трудове й т.д.:

- комплексне законодавство, тобто таке, котре містить норми різних галузей права: карного, адміністративного, цивільного, наприклад, екологічне законодавство;

- загальфедеральне законодавство й законодавство суб'єктів федерації (у федераціях);

- законодавство автономії (якщо вищий представницький орган автономії вправі приймати закони);

- конституційне й інше законодавство, закони й підзаконні акти (по юридичній чинності).

Структура системи законодавства (її внутрішня будова):

-галузева («горизонтальна») - галузеве законодавство (трудове, цивільне, карне й т.д. законодавство),тобто в системі законодавства підсистеми нормативних актів розрізняються по предметі правового регулювання (наприклад, предмет регулювання трудового законодавства - трудові відносини, а також відносини, тісно пов'язані із трудовими);

-ієрархічна («вертикальна») - закони й підзаконні акти, тобто в системі законодавства підсистеми нормативних актів (закони, підзаконні акти) розрізняються по юридичній чинності.

Різновидом ієрархічної структури є ієрархічна структура законодавства у федеративній державі, т.зв. «федеративна структура законодавства» - федеральне законодавство й законодавство суб'єктів федерації.