Спеціальне розслідування нещасних випадків, формування комісії спеціального розслідування і їх функцій. Перелік документів, що входять до матеріалів спеціального розслідування.

Спеціальному розслідуванню нещасних випадків підлягають нещасні

випадки:

— із смертельним наслідком;

— відповідному місцевому органу державного нагляду за,

охороною праці;

— прокуратурі за місцем виникнення нещасного випадку; •

— органу, до сфери управління якого належить це підприємство

(у разі його відсутності — місцевому органу виконавчої влади);

— санепідстанції у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

— профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

— вищестоячому профспілковому органу;

— місцевому штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій

та іншим (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, нещасного

випадку із смертельним наслідком проводиться комісією (якщо

постраждав сам власник — органом, до сфери управління якого

належить це підприємство, а у разі його відсутності — місцевим органом

виконавчої влади). Розслідування цього випадку проводиться комісією,

яка призначається наказом керівника територіального органу

державного нагляду за охороною праці за погодженням з органами,

представники яких входять до складу комісії з розслідування.

До складу комісії з розслідування включаються: посадова особа органу

державного нагляду за охороною праці (голова комісії), представники

органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його

відсутності — місцевого органу виконавчої влади, власника, профспілкової

організації, членом якої є потерпілий, представник з питань охорони праці

її вищестоящого профспілкового органу або уповноважений трудового

колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки,

а у разі розслідування гострих професійних захворювань (отруєнь)—також

спеціаліст санепідстанції. Залежно від конкретних умов (кількості загиблих,

характеру і можливих наслідків аварії) до складу комісії можуть бути

включені спеціалісти відповідного штабу цивільної оборони та

з надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я та інших.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого

загинуло 2—4 особи, проводиться комісією із спеціального розслідування,

яка призначається наказом керівника територіального органу державного

нагляду за охороною праці або Держнагляд-охорони праці за погодженням

з органами, представники яких входять до складу комісії.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час

якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб,

проводиться комісією із спеціального розслідування, призначеною

наказом Держнаглядохоронпраці, якщо не було прийнято спеціального

рішення Кабінету Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом

не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може

бути продовжений органом, який призначив розслідування. За

результатами розслідування складається акт спеціального розслідування

за встановленою формою (додаток 5), а також оформляються інші матеріали,

передбачені пунктом 42 Положення, у тому числі карта обліку професійного

захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок

пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням). В акті

спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок

аварії, зазначається її категорія та розмір заподіяної під час цієї аварії

матеріальної шкоди. Акт за формою Н-1 на кожного потерпілого

складається відповідно до акта спеціального розслідування ізатверд;кується

власником протягом доби після одержання ним цих документів.

У разі розходження думок членів комісії із спеціального

розслідування керівник відповідного органу державного нагляду за

охороною праці, який призначив цю комісію, розглядає з членами комісії

матеріали розслідування і може призначити нове розслідування або

видати власнику припис за встановленою формою (додаток 9) щодо

складання акта за формою Н-1 і взяття нещасного випадку на облік.

Підприємство, працівником якого є потерпілий, компенсує витрати,

пов'язані з діяльністю комісії та залучених до її роботи спеціалістів.

Після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку

власник у п'ятиденний термін надсилає за рахунок підприємства

матеріали, зазначені в пункті 42 Положення, прокуратурі, відповідним

органам державного нагляду за охороною праці і профспілковому

органу, представники яких брали участь у розслідуванні, міністерству

або іншому центральному органу виконавчої влади, до сфери управління

якого належить підприємство.

На підставі актів за формою Н-1 власник складає державну

статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою

Держкомстатом, і подає її в установленому порядку у відповідні

організації, а також несе відповідальність за її достовірність згідно

із законодавством.

21. Порядок розслідування професійних захворювань на виробництві. Мета розслідування, діагностування професійного захворювання, повідомлення власника та органів санітарного нагляду, створення та склад комісії з розслідування, оформлення результатів розслідування.

Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отруєння (далі — профзахворювання) підлягають розслідуванню, причому віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ та Мінпраці.Зв'язок профзахворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається -санепідстанцією за участю спеціалістів (представників) підприємства. Санітарно-гігієнічна характеристика видається за запитом керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони здоров'я, яким надано таке право, і спеціалістів (представників) підприємства. Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, що могли викликати профзахворювання, враховується його попередня робота, пов'язана з дією несприятливих виробничих факторів.У разі підозри на профзахворювання лікувально-профілактична установа направляє працівника з відповідними документами на консультацію до спеціаліста з профпатології міста (області). Для встановлення остаточного діагнозу і зв'язку захворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу спеціаліст з профпатології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя направляє хворого до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів згідно з переліком, що додається до Положення. У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність профзахворювання хворий направляється до інституту медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ), на який покладено функції Українського профпатологічного центру.На кожного потерпілого від профзахворювання клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями профзахворювань лікувально-профілактичних закладів складається повідомлення за встановленою формою. Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання повідомлення надсилається підприємству, виробничі чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, санепідстанції та лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це підприємство.Власник організовує розслідування причин кожного випадку профзахворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання повідомлення. Розслідування профзахворювання проводиться комісією у складі представників: санепідстанції (голова комісії), лікувально-профілактичної установи (закладу), підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки. До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.Власник зобов'язаний сприяти роботі комісії (забезпечити приміщенням, транспортом, зв'язком) і компенсувати всі витрати, пов'язані з її роботою.

Комісія з розслідування зобов'язана:

1 скласти програму розслідування причин профзахворювання;

2розподілити функції між членами комісії;

3 розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

4 провести розслідування обставин та причин профзахворювання;

5 скласти акт розслідування за встановленою формою, в якому
намітити заходи щодо запобігання розвиткові профзахворювання,
забезпечення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не
виконали норми (правила, гігієнічні регламенти).

Акт розслідування причин профзахворювання складається комісією з розслідування у п'яти примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається власником хворому, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, і профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акта надсилається санепідстанції для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник акта розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років.Власник зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин профзахворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання профзахворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення профзахворювання.Контроль за правильним та своєчасним розслідуванням профзахворювань, оформленням документації, а також здійсненням заходів щодо усунення причин, які призвели до профзахворювання, здійснюють органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених з питань охорони праці, а також професійні спілки в особі виборних органів та представників здійснюють громадський контроль за розслідуванням причин профзахворювань.

Реєстрація та облік випадків профзахворювань ведеться у спеціальному журналі за встановленою формою:

1 на підприємстві та в установах санітарно-епідеміологічної
служби на підставі повідомлень про профзахворювання та актів їх
розслідування;

2 у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної
картки амбулаторного хворого.

Форми державної статистичної звітності про профзахворювання затверджуються МОЗ.