Зміна артеріального тиску та пульсу після фізичного навантаження

Прізвище студента	Систолічний/ діастолічний тиск у стані спокою (мм.рт.ст.)	Пульс у стані спокою (уд/хв)	Систолічний/ діастолічний тиск після фіз.навантаж. (мм.рт.ст.)	Пульс після фіз. навантаж. (уд/хв)	Зміна артеріального тиску після фіз.навантаж. (%)	Зміна пульсу після фіз.навантаж. (%)

Завдання 2.

За результатами дослідження побудуйте гістограми зміни артеріального тиску (систолічного та діастолічного) та зміни частоти пульсу у студентів з різним рівнем фізичної тренованості. Зробіть висновок про темпи адаптації серцево-судинної системи у осіб з різним рівнем фізичного розвитку.

Методика виконання завдання 2.

Поділяєте студентів групи на 3 категорії за рівнем фізичної тренованості. Визначаєте середні дані у кожній категорії за наступними показниками: 1) зростання систолічного тиску; 2) зростання діастолічного тиску; 3) зростання частоти пульсу.

Наприклад:

Середнє арифметичне систолічного тиску у студентів низького рівня тренованості у стані спокою становить 125 мм.рт.ст., а після фізичного навантаження – 150 мм.рт.ст. Отже зростання систолічного тиску буде: 150-125=25 (мм.рт.ст.).

За цією методикою проводите розрахунки усіх груп тренованості за усіма показниками та заносите результати до таблиці 3.2.

 

Таблиця 3.2.

Показники зміни артеріального тиску та частоти пульсу після фізичного навантаження в осіб з різним рівнем тренованості

Рівень тренованості	Зростання сист. тиску (мм.рт.ст.)	Зростання діаст. тиску (мм.рт.ст.)	Зростання частоти пульсу (уд./хв.)
Низький
Середній
Високий

За результатами таблиці 3.2. будуєте гістограму за прикладом рис. 3.1.

 

 

Рис. 3.1.

 

 

Теоретичні питання:

1. Хімічний склад крові.

2. Функції крові.

3. Формені елементи крові, характеристика та функції.

4. Транспорт газів кров'ю.

5. Групи крові, резус-фактор.

 

Висновок:

Лаб.роботу №4 виправлено

Лабораторна робота №4

Тема: Оцінка стану здоров’я та резервних можливостей адаптаційних систем за допомогою тесту МСК

Мета: визначити резервні адаптаційні можливості організму за допомогою тесту МСК

 

Теоретичні положення

Споживання О₂ під час фізичної роботи зростає в міру зростання її потужності та тривалості. Проте, для кожної людини існує межа, вище якої споживання О₂ не зростатиме. Людина досягає рівня свого максимального споживання кисню (МСК) не раніше 3 хв від початку роботи.

Найбільшу кількість О₂, яку організм спроможний засвоїти за 1 хв роботи максимальної потужності називають максимальним споживанням О₂ (МСК).

МСК є показником аеробної працездатності організму, тобто спроможності виконувати важку роботу, забезпечуючи енерговитрати за рахунок О₂, який споживається безпосередньо під час роботи.

Методи визначення МСК є прямі і не прямі. Суть прямого методу полягає в тому, що людина виконує роботу потужність якої поступово зростає. Відносно зростає і споживання О₂, але наступає період, коли потужність роботи зростає, а споживання О₂ залишається на попередньому рівні - це і буде величина МСК. Суть непрямих методів полягає в тому, що МСК визначається за ЧСС, оскільки прискорення роботи серця відбувається майже паралельно зростанню споживанню О₂.

Анаеробною працездатністю називають спроможність людини працювати в умовах нестачі О₂ за рахунок анаеробних джерел енергії.

Для оцінки резервних можливостей адаптаційних систем та стану здоров’я використовують тест максимального споживання кисню (МСК). Цей тест дозволяє оцінювати резервні можливості дихальної, серцево-судинної та інших адаптаційних систем. Величина МСК залежить, головним чином, від розвитку систем дихання та кровообігу. Тому Всесвітня організація охорони здоров’я рахує тест МСК об’єктивним та інформативним інтегральним показником функціональної можливості людини.

Хід роботи

Найбільш поширений побічний метод визначення МСК. Для цього застосовують метод "степ-тесту" (сходження на сходинку висотою 30-35 см для дітей та 50 см для дорослих).

Робота проводиться в групі. Для дослідження береться 5 студентів. Результати експериментів та розрахунків заносяться до таблиці 4.5. Перед виконанням навантаження у досліджуваного визначають масу тіла. Потім за командою експериментатора досліджуваний починає сходження на сходинку із середнім темпом (20 сходжень за хвилину) протягом 4-х хвилин.

Обробка результатів та висновки.

Знаючи масу тіла досліджуваного, висоту сходинки та кількість циклів за хвилину, розраховують потужність роботи за формулою:

N = P × h × n × k, де:

N – потужність роботи, кгм/хв.;

P – маса тіла досліджуваного;

h – висота сходинки (м);

n – кількість циклів (за 1 хв);

k – коефіцієнт, що враховує величину роботи при спуску зі сходинки (таб. 4.1).

Таблиця 4.1