Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Показники економічної ефективності використання земельних угідь.↑ Стр 1 из 7Следующая ⇒ Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1
Тема: Визначення економічних показників використання землі. Мета: Навчити студентів методиці визначення економічних показників використання землі.
Теорія. Земельні ресурси – національне багатство нашої країни, важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвитку сільського господарства, база для розміщення і функціонування усіх галузей народного господарства. Тому найбільш повне і раціональне використання землі для виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства. Земля – головний засіб виробництва у сільському господарстві – одночасно виступає предметом та знаряддям праці. Сільськогосподарські угіддя – частина землі, що використовуються для сільськогосподарського виробництва.
Угіддя розрізняють за природними особливостями і призначенням. До основних категорій відносять: - рілля (орна земля) – земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви; - багаторічні насадження (сади, виноградники); - перелоги (рілля, не оброблювальні тривалий час землі); - сіножаті і пасовища (луки, що використовуються для сіножаті і випасу сільськогосподарських тварин).
Земля має такі особливості: 1. вона є продуктом природи, а не людської праці; 2. земля просторово обмежена; 3. земля не може бути замінена ніякими іншими засобами виробництва; 4. земля неоднорідна за якістю; 5. використання землі як засобу виробництва пов’язане з постійним місцем її використання; 6. земля при правильному використанні не зношується, а навпаки, постійно поліпшується. Земельний фонд України поділяється на землі: 1. сільськогосподарського призначення; 2. населених пунктів; 3. промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення; 4. природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; 5. водного фонду; 6. лісового фонду; 7. запасу. Вихідні дані
Завдання №1 Показники економічної ефективності використання земельних угідь.
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ. 1. Урожайність – відношення виробництва окремої культури до посівної площі. Визначається за формулою: У= , де, Q – виробництво зерна (овочів), ц; S – посівна площа зерна (овочів), га.
2. Виробництво продукції тваринництва на 100 га сільськогосподарських угідь – віднесення виробництва продукції (молока, мяса всіх видів) до площі сільськогосподарських угідь помножене не 100. Визначається за формулою:
В= де, Q – виробництво продукції (молока, м’ясо всіх видів), ц; Sсгу – площа сільськогосподарських угідь, га.
3. Виробництво свинини на 100 га ріллі – відношення виробництва свинини до площі ріллі, помножена на 100. Визначається за формулою: В= де, Qс – обсяг валового виробництва свинини, ц; Sр- площа ріллі, га.
4. Одержано валової продукції на 100 га сільсікогосподарських угідь – відношення вартості валової продукції з площі сільськогосподарських угідь, помножено на 100. Визначається за формулою: ВП100 га = , де, ВВП – вартість валової продукції, тис. грн.
5. Одержано валового доходу на 100 га сільськогосподарських угідь – відношення валового доходу до площі сільськогосподарських угідь, помножено на 100. Визначається за формулою:
ВД100 га = , де, ВД – валовий доход, тис. грн.
6. Одержано чистого доходу на 100 га сільськогосподарських угідь – відношення чистого доходу до площі сільськогосподарських угідь, помножено на 100. Визначається за формулою: ЧД100 га = , де, ЧД – чистий доход тис. грн.
7. Коефіцієнт освоєння землі під сільськогосподарське виробництво – відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної площі землі, закріпленої за господарством. Визначається за формулою: Коз = , де, Sз - загальна площа землі, га.
8. Коєфіцієнт разоранності сільськогосподарських угідь – відношення ріллі до сільськогосподарських угідь. Взначається за формулою: Кр = , де, Sр- площа ріллі, га.
9. Коєфіцієнт використання ріллі – відношення площі, зайнятої під сільськогосподарськими культурами до загальної площі ріллі. Визначається за формулою: Квр = , де, Sп – посівна площа сільськогосподарських культур, га.
Контрольні питання
1. У чому полягають особливості землі як засобу виробництва в сільському господарстві? 2. Назвіть показники використання землі в господарстві і дати їм оцінку. 3. Дати оцінку рівня розораності сільськогосподарських угідь, використання землі. 4. Які шляхи підвищення ефективності використання землі?____________ ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Література: 1. Русак П.П. “Економіка сільського господарства” – К., 1998р. стор. 50-67. 2. Мацібора В.І. “Економіка сільського господарства” – К., 1994р. 3. Основи економіки агропромислового виробництва, За ред.. Ольховікова О.В., К, 2005, стор 124-153.
Перевірив викладач_________________ Оцінка___________ Дата__________
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
Тема: Визначення показників продуктивності праці в сільському господарстві. Мета: Вміти розраховувати показники продуктивності праці і оцінювати їх рівень, виявляти шляхи росту продуктивності праці в конкретної ситуації. Теорія. Трудові ресурси – сукупність здатних до праці людей, які є носіями фізичних і духовних здібностей, що використовуються у процесі створення матеріальних цінностей. Трудові ресурси – сукупність працездатних людей, що беруть участь у суспільному виробництві, і тих, які зараз не беруть, але можуть взяти участь у виробництві продукції або наданні послуг. Трудові ресурси сільського господарства – це не тільки та частина людей, що безпосередньо зайнята в особистому підсобному і домашньому господарстві. Це населення в працездатному віці (чоловіки – від 16 до 60 років, жінки – від 16 до 55 років), особи пенсійного віку та підлітки до 16 років, які беруть участь у суспільному виробництві. Ефективність сільськгосоподарського виробництва значною мірою залежить від рівня забезпеченості його трудовими ресурсами та рівномірного і раціонального їх використання. Баланси праці складають для визначення забезпеченості сільськогосподарських підприємств робочою силою, рівня її використання, планування потреби у працівниках тощо. Однією з найважливіших властивостей праці є її продуктивність – здатність праці виробляти певну кількість продукції зо одиницю робочого часу. Рівень продуктивності праці (Пр) вимірюється кількістю продукції (М), виробленої за одиницю часу (Т): Пр=М/Т. Відношення затрат праці (Т) до обсягу виробленої продукції (М) називається трудомісткістю продукції (Тмстк). Вихідні дані
Завдання № 1 Методика розрахунку. 1. Виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції в натуральному виразі в розрахунку на 1 люд.год. Визначається за формулою:
де, ВП – обсяг валової продукції в натуральному виразі, тис. грн; ЗП – затрати праці на виробництво сільськогосподарської продукції (люд/год)
,
де, ВП – обсяг валової продукції в натуральному виразі, тис. грн; ЗП – затрати праці на виробництво сільськогосподарської продукції (люд/год)
де, ВП – вартість валової продукції (всього, в рослинництві, в тваринництві), тис.грн. ЗП – затрати праці (всього, в рослинництві, в тваринництві), люд/год.
де, К – середньорічна кількість працівників в сільському господарстві (всього, в рослинництві, в тваринництві), чол.
Контрольні запитання. 1. Природною основою формування трудових ресурсів сільського господарства є________________________________________________________________________. 2. Назвіть показники продуктивності праці по господарству, галузях, основних видах продукції_________________________________________________________________.
3. Що впливає на рівень те ефективність використання трудових ресурсів ____________________________________________________________________________. 4. Вказати шляхи підвищення продуктивності праці____________________ _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.
Література: 1.Руснак П.П. “Економіка сільського господарства” – К., 1998 р. стор. 72-78. 2. Основи економіки агропромислового виробництва, За ред.. Ольховікова О.В., К, 2005, стор 186-205.
Перевірив викладач_________________ Оцінка___________ Дата__________ ПРАКТИЧНА РОБОТА №3
Тема: Визначення показників забезпеченості, ефективності використання основних і оборотних фондів. Мета: Освоїти методику розрахунку показників рівня забезпеченості та ефективності використання основних і оборотних фондів.
Теорія. Обов’язковим речовим елементом будь-якого виробничого процесу є засоби виробництва. Засоби виробництва, залежно від ролі у виробничому процесі, поділяються на засоби праці і предмети праці. За допомогою засобів праці людина діє на предмети праці з метою одержання готової продукції. Засоби праці є основними фондами, які використовуються багато разів (беруть участь у процесі виробництва багато разів), в процесі виробництва не змінюють натурально-речової форми і переносять свою вартість на новостворений продукт частинами у формі амортизаційних відрахувань. До них відносять: трактори, комбайни, сільськогосподарські машини, приміщення, споруди, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження тощо. Предмети праці – це речові елементи, на які діє людина у процесі праці. Вони використовуються впродовж одного (декількох) виробничих циклів, змінюють свою натурально-речову форму і повністю переносять вартість на створений продукт і називаються оборотними фондами. До них відносять: ПММ, добрива, гербіциди, пестиціди, насіння, корми тощо. Фонди обігу – це готова продукція, призначена для реалізації, кошти в касі підприємства і на рахунках банків. Фонди обігу і оборотні фонди разом становлять оборотні засоби. Основні і оборотні фонди утворюють виробничі фонди. Важливим показником економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є фондозабезпеченість та фондоозброєність праці. До основних показників ефективності використання основних фондів належить фондомісткість і фондовіддача. Економічна ефективність використання оборотних фондів характеризується швидкістю їх обороту – коефіцієнтом оборотності та тривалості обороту (періоду обігу).
Завдання № 1. Вихідні дані
Методика розрахунку. 1. Фондозабезпеченість господарства – це середньорічна вартість основних виробничих фондів с/г призначення що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь.
* 100, де, Фз – фондозабезпеченість, грн.\100га; Оф – середньорічна вартість основних виробничих фондів с/г призначення, тис. грн; S – площа сільськогосподарських угідь, га
2.Фондоозброєність праці – це вартість основних виробничих фондів с/г призначення з розрахунку на одного середньорічного працівника:
Фоз = , де, Фоз – фондоозброєність праці середньорічного працівника, грн.; Оф – середньорічна вартість основних виробничих фондів с/г призначення, тис. грн.; К – чисельність середньорічних працівників, чол.
3. Енергозабезпеченість господарства – кількість енергетичних потужностей з розрахунку на 100 га посівної площі:
Ез = , де, Ез – енергозабезпеченість к.с.\100 га; Е – обсяг енергетичних ресурсів. К.с.; Sп – посівна площа, га.
4. Енергоозброєність праці – кількість енергетичних потужностей з розрахунку на одного середньорічного працівника:
Ез = , де,Еоз – енергоозброєність праці, к.с.; Е – обсяг енергетичних ресурсів, к.с.; К – середньорічна чисельність працівників с\г виробництва. Методика розрахунку 1. Фондовіддача – це вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. Основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.
де, Фвід – фондовіддача, грн.; Вп – вартість валової продукції, грн.; Оф – середньорічна вартість основних виробничих фондів с/г призначення, тис. грн.
2. Фондомісткість – це вартість основних виробничих фондів с/г призначення з розрахунку на 1 грн. Валової продукції
3. Норма прибутку – відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих і оборотних фондів. Визначається за формулою:
*100%, де, П – прибуток, тис. грн. Фос і Фоб – середньорічна вартість відповідно основних і оборотних фондів, грн. Завдання № 2. Вихідні дані.
Методика розрахунку
де, Ко – коефіцієнт оборотності, О – сума обороту, грн. Оз – середньорічної залишок оборотних засобів, грн.
де, Т – тривалість обороту, днів; Д – кількість днів аналізованого періоду, рік (365 днів); Ко – коефіцієнт оборотності.
де, ВВП – вартість валової продукції, грн.; Оз – середньорічний залишок всіх оборотних засобів, грн.
де, П – прибуток, грн.; Оз – середньорічний залишок всіх оборотних засобів, грн.
Контрольні запитання. 1. Які показники характеризують забезпеченность господарства основними виробничими фондами?__________________________________________________________ ______________________________________________________________________________
2. Які показники характеризують економічну ефективність використання основних виробничих фондів?_____________________________________________________________ _______________________________________________________________________________
3.Які шляхи поліпшення використання основних і оборотних фонді___________________
Література: 1. Руснак П.П. “Економіка сільського господарства” – К., 1998 р. 2. Мацібора В.І.. “Економіка сільського господарства” – К., 1998 р.
Перевірив викладач_________________ Оцінка___________ Дата__________
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4
Тема: Інтенсифікація сільського господарства. Мета: Освоїти методику розрахунку показників рівня та економічної ефективності інтенсифікації
Теорія. Економічна наука розрізняє дві форми розширеного відтворення у сільському господарстві: екстенсивну та інтенсивну. При екстенсивній збільшення виробництва продукції досягається за рахунок розширення посівних площ або збільшення поголів’я тварин при незмінному рівні врожайності культур та продуктивності тварин. При інтенсивній зростання виробництва продукції відбувається за рахунок підвищення економічної родючості ґрунту і продуктивності тварин. Інтенсифікація – це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні, на основі науково-технічного прогресу, сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі. Суть інтенсифікації полягає не тільки в ефективному використанні землі чи тварин, а й в удосконаленні всіх інших факторів виробництва – матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій тощо. Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес, метою – збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва. Науково-технічний прогрес – це процес розвитку та застосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва та основі механізації та електрифікації виробничих процесів, хімізації, меліорації земель, впровадження більш продуктивних сортів рослин та порід тварин, підвищення професійного рівня працівників. Розрізняють дві форми науково-технічного прогресу – еволюційну і революційну. Еволюційний прогрес пов'язаний з удосконаленням виробничих сил у межах рівня техніки та технології, що склалася. Революційний прогрес (НТР) зумовлює докорінні, якісні зміни виробничих сил, що різко прискорює науково-технічний прогрес. Процес дослідження інтенсифікації доцільно вивчати за такою схемою: 1 га землі, 1 голова худоби – об’єкт інтенсифікації. Обсяг витрат на 1 га землі, 1 голову худоби – рівень інтенсифікації. Вихід продукції з 1 га землі, 1 голови худоби - результат інтенсифікації. Сукупність витрат, валовий та чистий доход, прибуток, рентабельність – ефективність інтенсифікації. Вихідні дані.
Завдання № 1 Визначити показники рівня та результатів інтенсифікації
Методика розрахунку 1. Припадає на 1 га сільськогосподарських угідь основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення: Оф/1га= де, Оф – середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, грн.; Sсгу – площа сільськогосподарських угідь, га.
2. Припадає на 1 га сільськогосподарських угідь виробничих витрат: Вв/1га= де, В – сума виробничих витрат, грн.; Sсгу – площа сільськогосподарських угідь, га.
3. Внесено на 1 га сільськогосподарських угідь органічних добрив: В орг.добр.= де, До – внесено органічних добрив, т; Sсгу – площа сільськогосподарських угідь, га.
4. Внесено на 1 га сільськогосподарських угідь мінеральних добрив: В мін.добр.= де, Дм – внесено мінеральних добрив, ц; Sсгу – площа сільськогосподарських угідь, га.
5. Урожайність сільськогосподарських культур: де, ВВ – обсяг валового виробництва сільськогосподарських культур (зерно, соняшник, картопля, овочі), ц; S – площа сільськогосподарських угідь(зерно, соняшник, картопля, овочі), га.
Завдання №2. Методика розрахунку 1. Виробництво валової продукції на 1 грн. виробничих витрат: В вп/1грн.= , де, ВВП – вартість валової продукції, грн.; ВВ – сума виробничих витрат, грн.
2. Виробництво на 1 га сільськогосподарських угідь чистого доходу: В1га чд= , де, ЧД – чистий доход, грн.; Sсгу – площа сільськогосподарських угідь, га.
3. Вироблено на 1 га сільськогосподарських угідь валового доходу: В1га вд= , де, ВД – валовий дохід, грн.;
4. Вироблено на 1 га с/г угідь прибутку: В1га п= , де, П – прибуток, тис. грн.;
5. Рівень рентабельності: , де, П – прибуток, тис. грн.; ВВ – сума виробничих витрат, грн.
Контрольні запитання.
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________ Література: 1. Русак П.П. “Економіка сільського господарства” – К., 1998 р., стор.120-132. 2. Мацібора В.І. “Економіка сільського господарства” – К., - 1998р.
Перевірив викладач_________________ Оцінка___________ Дата__________
ПРАКТИЧНА РОБОТА №5 Тема: Спеціалізація в сільському господарстві. Мета: Навчити студентів визначати показники рівня та економічної ефективності спеціалізації.
Теорія. Раціональне розміщення та спеціалізація сільського господарства є важливими факторами інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки. Розміщення сільського господарства означає розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни. Доцільність розміщення сільського господарства зумовлюється природно-кліматичними, економічними, біологічними, соціальними факторами, які тією чи іншою мірою сприяють виробництву певних видів продукції. Оскільки для розвитку рослин необхідні умови – склад та якість ґрунту, температурний режим, кількість опадів, - комплекс цих факторів й визначає природне середовище, яке є основою розвитку сільського господарства. Завдання раціонального розміщення сільського господарства – розподіл галузей і культур по території країни з метою найефективнішого використання природних та економічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарських продуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпечення комплексного розвитку сільського господарства, при якому в необхідних пропорціях поєднується різні галузі з переважним розвитком головних з них. Як територіальна форма поділу праці, розміщення зумовлює спеціалізацію. Спеціалізація сільського господарства – це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих підприємствах, їх підрозділах чи регіонах. Галузь – це частина сільськогосподарського виробництва, яка характеризується певними знаряддями та предметами праці, технологією й організацією виробництва, кінцевою продукцією. За економічними значеннями галузі поділяються на головні, додаткові і підсобні. Головні галузі мають найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції господарства (> 20%) і характеризують його спеціалізацію. Додаткові галузі мають меншу питому вагу в товарній продукції господарства порівняно з головними. Вони забезпечують сприятливі умови для розвитку головних галузей і ефективного використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів. Підсобні – це галузі несільськогосподарського виробництва. Вони створюються для виробничого обслуговування головних і додаткових галузей або для задоволення споживчих потреб сільського населення. Завдання №1 Завдання №2 Завдання №3. Вихідні дані
3.2. Визначити показники економічної ефективності спеціалізації.
|