Визначити показники економічної ефективності інтенсифікації

№ п/п	Показники	Одиниця виміру	Роки	Відхилення «+», «-»
20___	20___
1.	Виробництво валової продукції на 1 грн. виробничих витрат	ц/грн.
2.	Вироблено на 1 га с/г угідь: - чистого доходу	Тис.грн.
- валового доходу	Тис.грн.
- прибутку	Тис.грн.
3.	Рівень рентабельності виробництва	%

 

Методика розрахунку

1. Виробництво валової продукції на 1 грн. виробничих витрат:

В вп/1грн.= ,

де, ВВП – вартість валової продукції, грн.;

ВВ – сума виробничих витрат, грн.

 

2. Виробництво на 1 га сільськогосподарських угідь чистого доходу:

В1га чд= ,

де, ЧД – чистий доход, грн.; Sсгу – площа сільськогосподарських угідь, га.

 

3. Вироблено на 1 га сільськогосподарських угідь валового доходу:

В1га вд= ,

де, ВД – валовий дохід, грн.;

 

4. Вироблено на 1 га с/г угідь прибутку:

В1га п= ,

де, П – прибуток, тис. грн.;

 

5. Рівень рентабельності:

,

де, П – прибуток, тис. грн.;

ВВ – сума виробничих витрат, грн.

 

Контрольні запитання.

1. Назвіть екстенсивні форми розвитку галузей сільського господарства______________

_____________________________________________________________________________

1. Назвіть інтенсивні форми розвитку галузей сільського господарства_______________

_____________________________________________________________________________

1. Назвіть показники рівня інтенсифікації.________________________________________

_____________________________________________________________________________

1. Назвіть результативні показники інтенсифікації_________________________________
   __________________________________________________________________________
2. Назвіть показники економічної ефективності інтенсифікації______________________
   __________________________________________________________________________
3. Які основні напрями інтенсифікації та науково-технічного прогресу?_______________

 

_____________________________________________________________________________

Література: 1. Русак П.П. “Економіка сільського господарства” – К., 1998 р.,

стор.120-132.

2. Мацібора В.І. “Економіка сільського господарства” – К., - 1998р.

 

Перевірив викладач_________________ Оцінка___________ Дата__________

 

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА №5

Тема: Спеціалізація в сільському господарстві.

Мета: Навчити студентів визначати показники рівня та економічної ефективності спеціалізації.

 

Теорія. Раціональне розміщення та спеціалізація сільського господарства є важливими факторами інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки.

Розміщення сільського господарства означає розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни.

Доцільність розміщення сільського господарства зумовлюється природно-кліматичними, економічними, біологічними, соціальними факторами, які тією чи іншою мірою сприяють виробництву певних видів продукції. Оскільки для розвитку рослин необхідні умови – склад та якість ґрунту, температурний режим, кількість опадів, - комплекс цих факторів й визначає природне середовище, яке є основою розвитку сільського господарства.

Завдання раціонального розміщення сільського господарства – розподіл галузей і культур по території країни з метою найефективнішого використання природних та економічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарських продуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпечення комплексного розвитку сільського господарства, при якому в необхідних пропорціях поєднується різні галузі з переважним розвитком головних з них.

Як територіальна форма поділу праці, розміщення зумовлює спеціалізацію. Спеціалізація сільського господарства – це переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції в окремих підприємствах, їх підрозділах чи регіонах.

Галузь – це частина сільськогосподарського виробництва, яка характеризується певними знаряддями та предметами праці, технологією й організацією виробництва, кінцевою продукцією.

За економічними значеннями галузі поділяються на головні, додаткові і підсобні.

Головні галузі мають найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції господарства (> 20%) і характеризують його спеціалізацію.

Додаткові галузі мають меншу питому вагу в товарній продукції господарства порівняно з головними. Вони забезпечують сприятливі умови для розвитку головних галузей і ефективного використання земельних угідь, засобів виробництва і трудових ресурсів.

Підсобні – це галузі несільськогосподарського виробництва. Вони створюються для виробничого обслуговування головних і додаткових галузей або для задоволення споживчих потреб сільського населення.

Завдання №1