Фінансово-господарська діяльність та матеріально-технічна база закладу

5.1. Фінансово-господарська діяльність дитячого оздоровчого закладу здійснюється відповідно до його статуту та законодавства України.

5.2. Управління та фінансова діяльність дитячих оздоровчих закладів державної та комунальної форми власності здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів та додаткових джерел, не заборонених законодавством, приватних – за рахунок коштів засновників (власників), власних коштів від надання оздоровчих послуг та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Додатковими джерелами фінансування дитячого оздоровчого закладу можуть бути добровільні внески, матеріальні цінності юридичних та фізичних осіб, інші надходження, не заборонені законодавством, які використовуються для впровадження діяльності, передбаченої статутом (положенням).

5.3. У процесі впровадження фінансово-господарської діяльності дитячий оздоровчий заклад:

· самостійно розпоряджається коштами, які надійшли на його рахунок у процесі провадження фінансово-господарської діяльності;

· використовує земельну ділянку, на якій він розташований, виключно в інтересах дітей відповідно до законодавства та статуту (положення);

· розвиває та утримує власну матеріально-технічну базу, володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до законодавства та статуту (положення).

5.4. Ведення діловодства, бухгалтерського обліку та звітності, статистичної звітності в оздоровчих закладах здійснюється у порядку, визначеному законодавством України.

5.5. Перед початком оздоровчого сезону засновник (власник) забезпечує наявність у дитячому оздоровчому закладі наказу про відкриття закладу, акту про готовність закладу, санітарного паспорта, інструкцій з техніки безпеки, профілактики травматизму і попередження нещасних випадків з дітьми, протипожежної безпеки тощо.

5.6. Для відкриття оздоровчого закладу місцевими органами виконавчої влади створюється спеціальна комісія в складі працівників санітарно-епідеміологічної служби, органів державного пожежного і технічного нагляду, засновників (власників) оздоровчого закладу, профспілкової організації, керівника закладу та інших представників, які перевіряють готовність оздоровчого закладу до заїзду дітей, про що складається відповідний акт.

5.7. Про закінчення оздоровчого періоду засновник (власник) затверджує планове завдання щодо підготовки оздоровчого закладу до нового оздоровчого періоду і погоджує його з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби.

Міжнародне співробітництво дитячого оздоровчого закладу

6.1. Дитячий оздоровчий заклад за наявності відповідної матеріально-технічної та методичної бази може проводити міжнародні заходи в межах програм та проектів оздоровлення, відпочинку та інших заходів з профілю дитячого оздоровчого закладу та брати участь у міжнародних заходах.

6.2. Дитячий оздоровчий заклад має право за згодою засновника (власника) укладати угоди про співробітництво, установлювати прямі зв’язки з відповідними закладами, науковими установами, підприємствами, організаціями, громадськими об’єднаннями інших країн у встановленому законодавством України порядку.

 

„Конвенція ООН про права дитини”:

Набула чинності в Україні 27 вересня 1991 року, витяг.

Ст.2.1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чиняться вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага надається якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ст. 13.1. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати та передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.

Ст. 19.1. Держави-сторони вживають усіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої особи, яка турбується про дитину.

Ст. 27.1. Держави-сторони визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального її розвитку.

Ст. 31.1. Держави-сторони визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

 

Державна національна програма «Освіта»

(Україна ХХІ століття),

Затверджено постановою Кабінету Міністрів України 3.10.93 р.

Позашкільне навчання і виховання.

Стратегічні завдання та напрями реформування позашкільного навчання і виховання

Ø створення умов для здобуття додаткової освіти дітьми і молоддю шляхом їх участі у науковому, технічному, художньому, декоративно-прикладному, еколого-натуралістичному, туристсько-краєзнавчому, фізкультурно-оздоровчому, військово-патріотичному та інших видах діяльності;

Ø організація змістовного дозвілля дітей і молоді;

Ø використання кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду позашкільної роботи з дітьми і молоддю, сприяння впровадженню якісно нових форм, методів і засобів навчання і виховання;

Ø створення системи пошуку, розвитку, підтримки юних талантів і обдаровань для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя; стимулювання творчого самовдосконалення дітей та учнівської молоді, задоволення потреб дітей і молоді у професійному самовизначенні відповідно до їх інтересів і здібностей.

 

Закон України «Про охорону дитинства»

(підписаний Президентом України 26 квітня 2001 року, витяг)

Ст.1. Визначення термінів:

дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше;

дитинство – період розвитку дитини до досягнення повноліття;

охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту прав.

Ст. 9. Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації.

Кожна дитина має право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності, отриманні інформації, що відповідає віку. Це право включає свободу розшукувати, одержувати, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтв літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку... чи інших засобів на вибір дитини їй забезпечується доступ до інформації та матеріалів з різних національних і мiжнapoдних джерел, особливо тих, які сприяють здоровому фізичному і психічному розвитку, соціальному, духовному і моральному благополуччю.

Ст.10. Право на захист від усіх форм насильства.

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах має забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості виключають приниження честі та гідності дитини.

Педагогіка табірної зміни

Нове століття вимагає іншої системи відпочинку дітей під час канікул і напрямів його розвитку, пов'язаних, передусім, із погіршенням економічного становища «господарів» дитячих оздоровчих закладів, відсутністю державної підтримки і захисту установ відпочинку дітей, необхідністю самофінансування закладів і збільшенням конкуренції на «ринку путівок».

Однак, незважаючи на економічні труднощі, аналіз діяльності дитячих оздоровчих закладів за останні роки вказує на появу позитивних тенденцій у психолого-педагогічній сфері дитячого відпочинку та дозвілля.

Серед них можна назвати такі:

— посилення соціальної спрямованості останніх оздоровчих кампаній на основі довгострокових цільових програм (нові форми реабілітації дітей-інвалідів, табору для підлітків з девіантною поведінкою, для дітей-сиріт, і, що дуже важливо – табору праці та відпочинку для старшокласників);

— відродження практики «малих» канікул: походи по місцях бойової сла­ви, по історичних місцях, табори активу, профільні табори екологів, журналістів, спортсменів;

— розвиток інноваційних форм відпочинку дітей (етнотабори, тематичні, профільні, наметові, пересувні табори, тривалі рольові ігри, програми додаткової освіти).

Сучасний центр (табір) — це табір, що працює за варіативними програмами, де головне — особистість дитини і післядія табірної зміни.

Творчі педагоги замислюються не лише над створенням умов для розвит­ку особистості кожної дитини, а й над тим, наскільки добре складеться їхня навчальна діяльність після табірної зміни.

У ряді випадків створюється ніби «імунна» система особистості дитини, що дає їй можливість повернутися до свого шкільного колективу з новими знаннями, уміннями і навичками. Часом це — набір соціальних умінь, що знадобляться в житті (уміння плавати, навички якогось ремесла, комунікативні навички).

Основу педагогіки канікул складають методики колективної творчої діяльності
(О. Газман, Г. Шапіро та ін.), творчої співпраці (Ш. Амонашвілі, В. Матвєєв, С. Соловейчик), глибинного спілкування (Т. Батищев), демократичного різновікового впливу (Є. Анохін).

Реалізація таких підходів виявила величезний потенціал дитячого відпочинку. Педагоги літніх центрів (таборів) розглядають канікули як альтернативні школи, специфічний, але дуже важливий простір освіти, виховання і становлення особистості.

До чинників, що ефективно впливають на розвиток особистості в умовах дитячого центру (табору), належать:

— по-перше приїжджаючи в табір, діти змінюють своє оточення. Порушуються звичні комунікативні зв'язки з родиною і з друзями, змінюється стійка система взаємин;

— по-друге, змінюється весь стиль життя. Життя у таборі, як відомо, має публічний характер: разом відпочиваємо, навчаємося, граємо;

— по-третє, діти змінюються самі. Кожна дитина пов'язує з перебуванням у таборі свої уявлення, покладає на зміну якісь сподівання: чогось навчитися, щось спробувати, від чогось відпочити. Наприклад, удома була «мамієм», а в таборі стала самостійною; у школі підліток був лідером, а в загоні опинився на другорядних ролях. Згідно з нашими даними, 57% старшокласників, які відпочивали у таборах з 1997 по 2006 рр., вважають, що табір змінив їхнє самооцінювання.

Усе це переконує, що насиченість усього періоду зміни різноплановою і цікавою діяльністю, динамічність усіх процесів роблять табір привабливим для дітей і підлітків, які прагнуть «спробувати все і встигнути скрізь».

Це підтверджує аналіз очікувань і потреб дітей, проведений педагогічними колективами ряду таборів.

Свої сподівання діти пояснюють так:

— хочу знайти цікавих друзів і колектив, де цікаво жити;

— хочу бути комусь потрібним, спробувати себе в цікавому занятті, але в якому саме, не знаю;

— хочу радості, і перемогти хоча б в одному конкурсі;

— хочу стати лідером;

— хочу навчитися жити без конфліктів;

— хочу придумати що-небудь сам чи разом із друзями.

Чому багато педагогів сьогодні віддають перевагу програмам додаткової освіти? Тому що під час їх реалізації розширюється кругозір дітей та їхній інформаційний фонд, набуваються практичні вміння, дитина може досягти певного рівня.

Але набуття вмінь — не самомета, головне – їх продуктивність. Створення конкретного продукту (реклами, газети, гри, вишивки, екологічної стежки) – найважливіший результат. Створюється можливість перебрати на себе різні життєві ролі: бізнесмена, ігротехніка, винахідника тощо, відкрити у своїй практичній діяльності невідомі якості: уміння підкорятися, принци­повість, терпимість, милосердя тощо, досягти успіху.

Абетка для вожатого

(з досвіду роботи таборів Сумської області)