З7.)Державно-правове становище Хорватських земель 18-19 ст.

Хорватські землі до поч. 19ст були поділені і знаходилися під різними адміністративними управлінями але після наполеонівських воєн були в сладі однієї держави-Австрійської імперії. Обєднанні границями Габсбургської імперії,все ж не складали єдиної адмін.одиниці,вони підкорялися різним імперським центрам.Громадянська Хорватія і Славонія входили до Угорського королівства,всі інші хорватські землі напряму підкорялись Відню.Політична назва Хорватії - Триєдине Королівство Хорватія,Славонія і Далмація-існувало виключно як назва,насправді хорватські землі були розпорошені.Головним політичним завданням для хорватів було об'єднання земель в одну адмін. одиницю у складі Австрійської імперії.Противником такої ідеї був Відень.Населення хорватських земель не було однорідним,велику кількість складали серби,а також італійці,німці,євреї.Не існувало і єдиної хорватської мови.Саме створення єдиної літерат. мови було актуальним завданням для національного єднання.Хорвати єдині хто зберіг національне дворянство,а саме середнє і дрібне.Представники вищої аристократії були в більшій мірі німецького або угорського походження.Абсолютна більшість населення-селянсво,вільне згідно реформ Йосифа ІІ,але майже безземельне.Через це більшість селян були в феодальній залежності.Вони повинні були здійснювати різні відробітки і здійснювати грошові виплати.Відмінна таких повинностей була одним з основних вимог селян.Отже,Хорватії і Славонії відводилась роль с/г областей,а всі інші функції покладалось на Угорщину.Хорватське збідніле дворянство в містах складало політично активний прошарок інтелектуальної еліти,що включилося у справу відстоювання прав нації на самовизначення.Хорватські священники-католики також активно увійшли у обєднавчі процеси.Одним з найвідоміших представників Церкви був Максиміліан Врховац.В адміністративному плані підкорення Угорському королівству хорватські землі втратили більшу частину своїх автономних прав.Починається процес мадяризації в Хорватії і Славонії.Першим кроком було вивчення угорської мови в початкових школах.Також було проголошено ідеологію єдиного угорського народу,що обєднали всі мадярські і немадярські елементи в рамках Угорського королівства.Отже,хорватські землі були роздробленими і перебували під гнітом Угорщини,що намагалася їх асимілювати спираючись на політику мадяризації.

 

38.) Культурно-просвітницький рух і ідеологія ілліризму в Хорватських землях. Важливе значеня для розвитку національної свідомості словянських народів(хорватів словенців сербів)було проголошення "іллірської"мови нарівні з французькою мовою в адміністрації. Навчаня в школах також провадились на цій мові. Було створено ряд нових гімназій і ліцеїв в Загребі і Любляні були закладені основи для розвитку вищих шкіл. Стали виходити газети і книги на "ілірській"мові. Недивлячись на несправжність "ілірської"мови і недовгий період існуваня самих Ілірійських провінцій проведенних в них перетвореня були дуже важливі для розвитку ідеї національної державності у південих словян імперії Габсбургів. Згідно рішеня Віденського конгресу Ілірійські провінції були включені до складу імперії Габзбургів. Але одразу ж відмінити всі проведені там реформ і перетвореня не було можливим через можливість виникнення повстань. Імператорським патентом від 3 серпня 1816р було створено адміністративну одиницю "Королівство Іллірія".В 20-30х роках 19 ст.розпочався розквіт хорв. нац. культури.Хорват.нац. Відродження очолили представники хорв.iнтелігенції і дворянства,що об'єдналися в один просвітньо-культурний рух ілліризм.Національно-політична програма ілліризму була сформована у творі "Десиртація",яку написав Драшкович.Він висунув ідею створення Великої Іллірії.Це об'єднання мало включити в себе хорв. і словен. землі,а згодом ішлось і про можливість включення до її складу і Боснії.В основі цієї програми перш за все прослідковується ідея національного обєднання Хорватії. Основоположник літератури іліризму став Людвіг Гай.В 1830 р. вийшла його граматика літературної хорватської мови.Він видавав також газету і журнал на хорв. мові,широко пропагував ідею об'єднання південних словян.Ідеологія ілліризму полягала у створенні хорв.нац.держави,також ідею обєднання пд.словянських народів в одне ціле і розвиток високо культурного хорватського суспільства на противагу процесам мадяризації.Ілліризм,як політико-культурницька течія охопила всі сфери хорватського життя.Були створені всі умови для активної пропаганди ілліризму завдяки діяльності клубів,різноманітних читалень,гуртків.З поч. 40 рр. 19 ст.цей рух став набирати політичне забарвлення.В 1841 р. прихильники ілліризму проголосили про створення партії,на противагу утворенній хорвато-угорській партії.Це протистояння призвело вподальшому до заборони іллірійської організації.Але навіть ця заборона не зупинила хорватів і вони досягли до прийняття хорв.мови як офіційної.

КУЛЬТУРНО – ПРОСВІТНИЦЬКИЙ РУХ І ІДЕОЛОГІЯ ІЛЛІРИЗМУ В ХОРВАТСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ІЛЛІРИЗМ - політичний та культурний рух в Хорватії та Славонії, що виник в 30 - 40-х рр. ХІХ ст. і вплинув також на суспільне життя інших юпдсловянских областей.

Іллірізм як громадський рух виник і розвинувся в умовах посиленої економічного розвитку Хорватії в 1-й пол. XIX ст., яка входила тоді до складу Австрійської імперії, і формування хорватської нації. У ньому брали участь різні суспільні верстви. Керівництво рухом здійснювалося ліберально налаштованим дворянство і інтелігенція.

Організована національна боротьба почалася в Хорватії та Славонії в 1835 році, коли Людевіт Гай випустив у світ політичну газету хорватською мовою «Novine horvatske» c літературним додатком «Danica Horvatska, Slavonska i Dalmatinska». Представники «іллірізму» відкрили в Хорватії і Славонії слов'янську друкарню (у 1837 р.), в декількох містах організували читальні, на основі читальні в Загребі відкрили фонд «Матіца Ілірійська», що зіграв велику роль у становленні хорватського книговидання; створили в 1841 році Економічний т-во;

З початку 40-х років XIX століття «іллірізм» набуває сильне політичне значення, хоча продовжує також здійснювати і культурно-ідеологічні функції. У цей час всередині руху намітилися 2 напрямки. Праве, консервативне крило, очолюване графом Я. Драшковічем, бачили майбутнє Хорватії усередині імперії Габсбургів, однак визнавали необхідність проведення різних реформ. Ліве, ліберальне крило, яке очолювали Л. Гай, І.Кукулевіч-Сакцінській, І. Л. Вукотіновіч та інші, домагалися забезпечення автономії Хорватії та Славонії всередині Угорського королівства, вимагали зробити хорватську мову офіційною, прагнули до політичного возз'єднання хорватських земель - Хорватії, Славонії, Військової кордону, Далмації. Незадовго до 1848 року серед іллірістів поч. утворюватися і третє, демократична течія, очолюване адвокатом С. Врбанчічем.

На початку 40-х років «іллірісти» також вступають у політичну боротьбу. У Хорватії та Славонії в 1841 році з'явилася проугорська, «мадьяронская» організація під назвою «Хорват-угорська партія», яка виступає проти пдславянского об'єднання і за тісний союз Хорватії та Славонії з Угорщиною. Протистояння між іллірістамі і мадьяронами доходило до вуличних сутичок та зіткнень. Австрійський двір спочатку надавав «іллірізму» сприяння, однак у 1843 році уряд ввів проти «іллірістів» ряд обмежувальних заходів.

В інших пдславянскіх землях «іллірізм» зустрів слабку підтримку, в першу чергу у зв'язку з розвитком у них власних національних рухів за свою мову та культуру.

У 1848 році почався новий етап визвольного руху в Хорватії та Славонії під гаслами політичного об'єднання австрійських пдславян в автономію в рамках імперії. Але деякі діячі продовжували відстоювати ідеї «Великої Ілліріі», правда в більш вузьких рамках. Перемога контрреволюції в Австрії поклала кінець національно-визвольному руху в Хорватії на цьому етапі.

Основною ідеєю «іллірістів» була думка про «Велику Іллірію», яка, за поданням хорватських національних діячів, займала все пдславянскі і деякі неславянскі території.

Ідеї «іллірізму» об'єктивно служили згуртуванню балканських слов'ян навколо імперії Габсбургів.

 

 

39.)

Революційні події в Австр.імперії супроводжувались великим підйомом національного руху поневолених народів.Лідери угорської революції висували принцип "єдиного угорського народу" і виступали проти вимог інших народів.Революція на хорв. землях мала вирішити 2 основних питання.З одного боку проголошувались заклики до ліквідації феодальних залежностей,отримання демократичних прав і свобод,а з іншого вони прагнули зберегти цілісність імперії при чому подавивши угорську революцію.Ці події призвели до того,що національне угорське зібрання висунуло вимоги рівного представництва депутатів від всіх жупанів.Таким чином хорвати залишались без свого привілейованого статусу.Це показувало на те,що Хорватії не буде надано автономію.В березні 1848 р. хорв. дворяни обрали на посаду правителя Хорватії Йосифа Елачіча.Велике народне зібрання,що відбулося в Загребі затвердили його кандидатуру і прийняли програмний документ"Вимоги народу".В ньому йшла мова про обєднання хорв.земель Триединого королівства,політична самостійність по відношенню до Венгрії,а також створення національної армії,політичні свободи і запровадження в усі сфери хорватського життя.Імператор підтримав вимоги хорватів з метою використати їх у боротьбі з угорцями.В квітні 1848р. Елачіч проголосив декрет про звільнення селян від всіх форм залежності.Також було проголошено адмін.самостійність Триєдиного королівства в австрійській імперії і про створення власного хорв.уряду.Йшло також обговорення питання,що стосувалось можливої федеративної перебудови Австр.імперії.В вересні-жовтні 1848 р. хорвати беруть участь у військових діях проти угорців.4 березня 1849 р. Франц Йосиф подарував Конституцію,що розчарувала хорватів,через те,що не вирішувала основних питань висунутих хорватами перед початком революції.Після поразки революції на території Австр.імперії,хорвати були змушені визнати пункти Конституції.Отже,хорвати змогли досягти лише частину своїх прагнень що стосувались мовного питання,а також змогли протистояти мадяризації і закласти основи для майбутнього об'єднання всіх розділених земель Хорватії.Варто згадати і про половинчастість аграрної реформи,що не повністю знищила феодальні порядки на селі.Отже,в цей час загострюються відносини між угорцями і хорватами,що вилились у збройні сутички,що по своїй суті не змогли вирішити жодного питання,яке стосувалось положення тої чи іншої держави в імперії.

 

40.)Хорватська політика в умовах австрійських конституційних реформ Угнрсько-хорватська угода 1868р

В імперії Габсбургів після революції 1848-49р розпочалася доба політичної реакції. Імператор став молодий Франц Йосиф. Австрійський уряд не відновлював феодальні відносини але спеціальним імператорським патентом 1854р передбачав відшкодуваня дворянству збитків яких воно зазнало внаслідок звільненя селян і втрати маєтків. Період абсолютизму в Австрії скінчився внаслідок поразок імператорських військ в Італії пі Маджентою й Сольферино в 1860р. Хорвати нарешті здобули власні органи адміністративного самоврядуваня незалежності від угорських. Лютий 1861р ухвалено конституцію обмежувалися права регіональних парламентів-у тому числі й хорватського Сабору. Протест хорватів виявився настільки рішучим що Відень мусив достроково припинити роботу першого Сабору 1861р. Наступному разі Сабор зібрався тільки в 1865р. Засіданя Сабору поставили на порядок дений ще одне надзвичайно важливе для Хорватії питаня:про існуваня хорватських політичних партій. Хорватський Сабор у черговий раз розпущено в 1867р коли після поразки Австрії у війні з Прусією відень підписав австро-угорський договір. Влітку 1868р в Будапешті підписано хорватсько-угорськй договір який визначав основні засади нового обєднаня двох народів. Хорватія Славонія та Далмація як "Триєдине королівство"визнавалися окремою частиння Угорщини. Вищим законодавчім органом залишався собор. Виконавчу владу Триєдиному королівстві очолював бан який перебував у Загребі і якого затверджував імператор. Територія королівства адміністративно поділявся на 8 жупанів які очолював жупан.