Соціальні і національні рухи в Цн-Сх Європи 19-20ст

Проголошення Албанської держави. Підтведження Берлінським конгресом умов Сан-Стефанького договору про передачу Чорногорії частини терит. засел.албанцями, викликає незадов.в країні.У червні 1878р.м.Прізрен було створено політ.обєднання Албанська Ліга-відстояти нац.права албанців у рамках Порти.Вона створ. свої збройні формування <>Чорногорія однак як тільки Порта на вимогу зх. держав передала Чорногорії албанс.терит.Албанська Ліга змінила свою політ. орієнтацію і восени 1878р.поставила перед турец.урядом вимоги надання автономії Албанській обл.(аялету),запровадж. албанс.мови в адміністрації.Цей проект здобув підтимку по всій території Албанії.В січні 1879р.албанська делегація вручила його Порті.У звязку з поразкою у рос-тур.війні,Порта зробила вигляд,що готова прийняти вимоги Албанської Ліги і навіть признач.деяких албанців на високі адміністративні посади.Але це не влаштовувало албанців(Абдул Фрамері). 1881-ультиматум Порті-абтономії,проведені реформи.Відмова султана задовольнити ці вимоги призвела до загострення антиосманських настроїв в Албанії.1881р.-Центральний комітет Албанськ.Ліги проголосила себе Тимчасовим урядом.Порта застос.війська і розгромили албанські військові формування. Розпочали репресіі.Після розгрому ліги албанський рух залишався без легального політ.керівництва. Єдиною формою прояву нац.життя у 80-90х рр.19ст.стали освіта і культура.У1879р.у Стамбулі було засновано товариство албанського книгодрукування,яке видало албанський буквар.1884р.часопис "Дріта"(світло).Наприкінці 19ст.албанський культурно-освітній рух поступово політизувався. У 1897р.група інтелектуалів у Стамбулі виступила з прокламацією,чого хочуть албанці-мінімум-обєднання всіх земель, населених албанцями в єдину адміністративну одиницю-генерал-губернатор(султан)-максимум-завоювання повної незалежності і встановлення республіки С.Фрашері у книзі "Албанія якою вона була є і якою стане1899р." сформ.нац.вимоги. Ситуація поч.змінюватись на поч.20ст.коли турки поч.підвищувати податки через кризу.Тому в 1905 і 1907 спалахнули повстання<>придушено. Молодотурец.револ. 1908р.була підтримана албанс.патріотами,які думали що нова влада проведе реформи.В листопаді 1908р.Національний конгрес в м.Бітоль,який затвердив албанський алфавіт і програму албанського нац.руху.У Албанії розпочалася нова хвиля партизанського руху,який на терит. Косово переріс у повстання.Весна1910р. збройне повстання на пн.Албанії.У 1911р.воно поширилось по всій Албанії.Через неушкодженість дій воно не набуло масового характеру.Вкотре невиконавши своїх вказівок(Порта) в 1912р.- повстання знову охопило всю Албанію.У1912р.держ переворот в Порті<>молодотурків усунено від влади.І-ша Балканська війна(жовтень1912) докорінно змінила ситуацію бо територію Албанії окупували союзні війська(Сербія,ЧорногоріяГреція).У лист.1912р.у м.Вльорі було скликано Нац.конгрес<>Незалежність Албанії,ств.тимчасовий уряд(Іслаїл Кемал).

Стрімко розвиваюча внутрішньополітична криза досягла в 1886р маштабів "холодної" громадянської війни не обійшлася без жертв. Особливо він проявився під час виборів до Народних зборів депутатів від Східної Румелії коли недивлячись на підприняті міри безпеки відбувся ряд прямих сутичок між воюючими сторонами. Напруга не спадала і після відкритя 14 червня 1886р позачергової сесії 4-го Народного зібраня. В своїй промові Олександр І Батенберг довів до відома депутатів рішеня уряду розглядати особисту унію в якості союза не допускаючого розподілу в майбутньому Східної Румелії і Князівства. Невиконаня Болгарією недавно досягнутих домовленостей з Османською імперією не тільки ускладнило її положеня на Балканах, поставивши її перед загрозою окупації,але й викликало протест зі сторони великих держав. Щоб вийти з цієї ситуації примєр міністр Каравелов і голова Народного зібраня Стамболов виразили готовність розпустити Народне зібраня,яке почало свою роботу 14 червня 1886р а також створити вигідний Росії уряд. Але по питані відстороненя Олександра І Батенберга від влади, на якому настоювала російська дипломатія, вони зайняли протилежну позицію мотивуючись тим що князь з одної сторони знайшов після обєднаня Князівства і Сх. Умелії "значеня захисника народної справи", а з другої- будучи обмеженим конституцією ндможе відіграти важливу роль в майбутньому Болгарії. Відповідь на пропозицію Каравелова і Стамболова була катигоричною: зближеня між Росією і Болгарією неможливе доки на пристолі Олександр І Батенберг. Роль "рятівників" Болгарії взяли на себе військові. Вирішальну роль армії в подіях 1885р допомогла їй стати активним політичним фактором. Думаючи що відсторонивши князя від влади вдастся ліквідувати всі проблеми в ніч з 20-21 серпня 1886р силами Стумського полка і юнкерів військового училища був здійснений переворот. Олександр І Б.по вимогам повстанців зрікся влади. Проти перевороту виступив голова Народного зібраня Стамболов. Опираючись на сили Пловдівського гарнізону а також Софійського піхотного полка 23 серпня 1886р Стамболов предявив створеному після перевороту уряду митрополита Клімента ультиматум. Сформований новий кабінет міністрів на чолі з Каравеловим звернувся з проханям до Стмболова не прймати нічього що могло призвести до хаосу громадянської війни і окупації зісторони інших держав. Переговори між Стамболовим і Каравеловим про можливість створеня єдиного кабінету міністрів були зірвані. Після присяги князь Фердинанд назначив примєр міністром і міністром іноземних справ Стамболова. В сер.1887р відбулись вибори в 5-те в Народне зібраня і місцеві общині ради. На них одержала перемогу фракція Стамболова ліберальні партії. Стамболов сконцентрувавши владу в своїх руках почав діяльність по виводу країни з стану економічного застою політичної кризи і дипломатичної ізоляції. В 1887р уряд виніс на розгляд Народного зібраня (законопроект про заключеня торгових договорів князівства зі всіма державами які цього бажають). Цей законопроект був прийнятий депутатами. В грудні 1887р були встановлені таможені пошлини на сіль тютюнові вироби предмети розкоші. В 1888р народне зібраня одобрило плани примєр міністра відносно створеня сеті шосейних і жилізних доріг. Стабілізація внутрішньо і зовнішньо політичного положеня Болгарії була неможлива без признаня великими державами законості вибраня на княжий престол Фердинанда. На поч 1891р представник Османської імперії в Болгарії вперше звернувся з офіційним проханям аудієнції у князя сам князь був прийнятий імператором Австо-Угорщини Францом Йосипом. А в 1892р королевою Вікторією. Друґе направленя діяльності уряду Стамболова склало створеням основ для реалізації визначених зібранями в 1879р Національно державних інтересів Болгарії по відношеню до Македонії. В боротьбі проти Стамбова обєднались прибічники Цанкова Каравелова до яких приєднався Радославов. Головою уряду замість Стамболова князьназначив Стоілова. Сформований Стоіловим кабінет був складений із представників різних угруповувань. Однак вже на поч.червня 1894р Стойлов і його однодумців заклали основи нової партії-Народної. До неї увійшли консерватори а також Цанков Каравелов Радославов. Уряд Стойлова почало свою діяльність з "чистки"адміністративного апарата із котрого були усунені прибічники Стамболова. Економічну політику уряд Народної партії відмінялася повним прийнятям по відношеню до створеної Стамболовим системи державного протекціонізма. В січні 1895р був прийнятий закон про підтримку місцебої промисловості. В 1896р Народне зібраня винесло рішеня відносно заключеня торгових договоров на основі підвищені таможених плат. Саме основне -уряду Стоілова вдалось вийти з Болгарської кризи. В 1903р був прийнятий спеціальний закон про механізм армії. Кадровий склад останів підріс з 25тис-60тис. Дії кабінету Народно- ліберальної партії в області внутрішньої політики були направлені на досягненя самостійності князівства. Після смерті Петкова наступний кабінет міністрів очолив Малінов. Йому вдалося зняти на деякий час політичну і соціальну напругу в країні. 4 жовтня 1908р Фердинанд І проголосив незалежність Болгарії.На Берлінському конгресі 1878р Австро- Угорщина дістала прово вести на територію Боснії та Герцеговини свої війська з метою відновленя порядку й встановленя нової системи управліня. Відень у цьому активно підтримували Німечина та Великобританія які не були заінтересовані в посилені позицій Росії в регіоні. Австро- Угорщина таким чином перетворювалась на головну силу в розвязані "східного питаня" а Боснія та Герцеговина на важливий плацдарм у просувані австрійців вглиб євопейських провінціи Туречини. 17 липня 1878р австрійські війська перетнули кордон Османської імперії і вступили на територію Боснії та Герцеговини зустрівши при цьому відчайдушний опір. Австро-Угорщина не приховувала своїх намірів щодо Боснії та Герцеговини. Вже у 1879р рейхсрат висловився за остаточне приєднаня тимчасовн окупованих територій. Після тимчасової окупації Боснії австрійськими військами на територію краю було запроваджено режим особливого управліня. У 1882р цивільне управліня було відокремлене від військового а посаду намісника призначено барона Калая. Наступним кроком у цьому напрямі стала анексія Боснії та Герцеговини здійснена Австро-Угорщиною в 1908р всупереч міжнародним правилам і нормам що регламентували стасус цієї турецької провінції. Анекція фактично започаткувала практичну підготовку до майбутньої війни. У Боснії та Герцеговині дедалі більшу підтримку дістають політичні партії та організації які закликають до боротьби проти австрійської окупації. Особливе місце серед них посідала "Молода Боснія"революційно-націоналістична група молоді яка перебувала під впливом соціалістичних ідей.

Боротьба за вплив на словян Македонії в сер.90хр 19ст для Геції та Себрії значно ускладнилася. На балканській політичній арені зявилася Внутрішня Македонська революційна організація створеня в 1893р в Салоніках. Незабаром вона дістала назву Таємної Македонсько-Обринської революційної організації (ТМОРО)а в 1905р була перейменована у Внутрішню Македонсько-Обринську революційну організацію (ВМОРО). Організація діяла легально й будувалася за принципом централізму:Центральний комітет-окружні-сільські комітети. ЦК очолював лікар Татарчев. Особливе місце в діяльності ТМОРО належало четам-збройним формуваням які відігравали провідну роль у підготовці до майбутньої збройної боротьви. У Софії в березні 1895р на Першому македонському конгресі еміграції було засновано Верховний македонський комітет (ВМК)який виступав за наданя Македонії політичної автономії. ВМК розгорнув активну діяльність а в 1900р змінив назву на Верховний Македонсько-Одринський комітет. У Белграді за підтримки сербських властей у 1902р виникла Македонська організація що складалася із емігрантів. Наприк.січня 1903р уряд у Софії заборонив діяльність ВМОК на території Болгарії. 1898-1903р відбулося декілька сотен сутичок між македонцями і турками. Активність екстремістської організації "Геміджеї" у квітні 1903р здійснили в Салоніках низку терористичних акцій. У травні 1903р в Смілево зїзд Бітольської революції округи підтримав рішеня ТМОРО. Ілінденське повстаня розпочалося з виступів 2 серпня 1903р в Монастирській та Бітольській округах й охопило значну частину міст і сіл Південо-Західної Македонії. Після 10 серпня в Ілінденському повстані настав перелом. ТМОРО прийняла рішеня ігнорувати Мюрцштезьку угоду яка до того ж не виконувалася турецькою владою. Мюрцштезька угода в 1905р була доповнена ще й фінансовими реформами.