Про все::::::Стаття 84. Передача заяв громадян, підприємств, установ та організацій

Нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою зі зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Передача заяви є нотаріальною дією, що підтверджує факт передання зазначеного документа адресату. Вона спрямовується на повідомлення останнього про що-небудь.

Слід зазначити, що нотаріус може здійснювати передачу тільки заяв, а не будь-яких інших документів. Поняття "заява" розкривається як вислів, повідомлення; прохання про що-небудь, викладене письмово в офіційній формі1. Чинним законодавством не передбачено будь-яких обмежень щодо можливого змісту заяв. Поряд із цим згідно з ч. 1 ст. 84 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може вчинити нотаріальну дію, якщо зміст заяви суперечить закону або містить відомості, що порочать честь і гідність людини. Це пояснюється існуванням інституту нотаріату і здійсненням нотаріусом професійної діяльності виключно в рамках вимог закону (див. коментар до ст. 1 Закону України "Про нотаріат"), У випадку засвідчення справжності підпису на заяві не допускається викладення в ній фактів, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органу (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо) (див. коментар до ст. 78 Закону України "Про нотаріат").

Передача заяви може здійснюватися щодо заяв, справжність підпису на яких засвідчено в установленому законом порядку або без такого засвідчення. Разом з тим нотаріус зобов'язаний перевірити факт складання заяви конкретною особою. Останнє можливе: у разі особистого з'явлення особи до нотаріуса; подання нотаріусу вже складеної особою заяви її представником (у такому разі необхідне засвідчення справжності підпису на заяві, нотаріус також зобов'язаний перевірити повноваження представника); складання заяви у нотаріуса від імені особи її представником (у цьому випадку нотаріус зобов'язаний перевірити повноваження представника (див. коментар до ст. 44 Закону України "Про нотаріат")).

Згідно з під п. 3.1 п. З гл. 20 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заяви подаються нотаріусу належним чином оформлені і не менше ніж у двох примірниках, один з яких пересилається поштою зі зворотним повідомленням або особисто передається адресатам під розписку. При цьому другий примірник переданої заяви залишається у справах нотаріуса. У випадку особистої передачі заяви особі під розписку нотаріус здійснює запис про передачу заяви в розносній книзі для місцевої кореспонденції, а особа, якій передано заяву, розписується у цій книзі.

Відповідно до підпунктів 3.2 та 3.3 п. З гл. 20 розд. II вказаного Порядку заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів. У цьому випадку другий примірник заяви повертається особі, що її подала. Прикладом використання технічних засобів може бути передача заяви в електронній формі. Згідно з під п. 1.3 розд. І Порядку подання та обігу електронних документів державному реєстратору, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2011 року № 2010/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.08.2011 року за № 997/19735, електронні документи (заяви) для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця подаються державному реєстратору заявником особисто або передаються нотаріусом.

Згідно з під п. 3.4 п. З гл. 20 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України витрати, пов'язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших технічних засобів, оплачуються заявником. Це є додатковими витратами особи, що не відносяться до оплати вчинення нотаріальної дії, але без здійснення яких нотаріальна дія не може бути вчинена (див. коментар до ст. 31 Закону України "Про нотаріат").

Слід зазначити, що текст заяви, яка передається нотаріусом, може бути викладений на нотаріальному бланку або на аркуші паперу. Свідоцтво про передачу заяви видається тільки з використанням нотаріального бланку (див. коментар до ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

При цьому передача може здійснюватися щодо будь-яких заяв, якщо тільки законодавством не передбачено вимоги особистого з'явлення особи чи її представника. Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Якщо жінка та/або чоловік не можуть через поважну причину особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника повинні бути нотаріально засвідчені. Це положення виключає можливість подання заяви поштою, іншими технічними засобами або під розписку особою, яка не є представником заявника. Нотаріус же, здійснюючи передачу заяви, не виступає як представник.

Згідно з ч. 2 ст. 84 Закону України "Про нотаріат" на прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви. Відповідно до підпунктів 4.2 та 4.3 п. 4 гл. 20 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді або зазначається, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла. Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами. Таким чином, видача свідоцтва можлива тільки у разі проходження строку, встановленого для отримання відповіді на заяву або отримання такої відповіді. Важливо, що не кожна заява передбачає отримання відповіді на неї (наприклад, у разі передачі нотаріусом заяви довірителя представнику про скасування довіреності і припинення у зв'язку з цим повноважень останнього тощо). У такому разі, на нашу думку, видача свідоцтва може провадитись одразу після здійснення факту передачі заяви (тобто після доставлення її адресату).

 

ТЕМА 10. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ
НА ЗБЕРІГАННЯ

ПЛАН

1. Значення та мета прийняття документів на зберігання.

2. Процесуальний порядок прийняття документів на зберігання.

Прийняття документів на зберігання має на меті забезпечення їх зберігання. Це гарантовано реалізацією принципу таємниці вчинення нотаріальних дій та відповідальністю нотаріуса за збереження прийнятих документів.
Документи, прийняті на зберігання, можуть стосуватися дуже важливих аспектів життя людей чи діяльності юридичних осіб.
Не можуть здаватися на зберігання секретні документи, а також гроші, облігації, інші цінні папери. Але з цього загального правила є певні винятки, що стосуються компетенції консульських установ відносно цієї нотаріальної дії. Згідно зі ст. 38 Консульського статуту України консули можуть приймати на зберігання, крім документів, гроші, коштовності й цінні папери, що належать громадянам України.
Документи на зберігання можуть бути прийняті як від громадян, так і від юридичних осіб.
Приймати на зберігання документи вправі державні нотаріальні контори (ст. 34 Закону України "Про нотаріат"), приватні нотаріуси (ст. 36 Закону України "Про нотаріат"), а також консульські установи (ст. 38 Закону України "Про нотаріат", статті 39 і 44 Консульського статуту України).
Процесуальний порядок прийняття документів на зберігання регулюється статтями 96 і 97 Закону України "Про нотаріат".
Документи приймаються за описом, що складається у двох примірниках. В описі зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові особи, яка здала документи, її адреса; найменування документа, що здається на зберігання, на чиє ім'я його видано і ким, номер документа, дата його видачі, строк зберігання документа.
Опис підписується особою, яка здає документ на зберігання, і нотаріусом.

Наприкінці опису ставиться печатка.
Приймаючи документи на зберігання, нотаріус зобов'язаний установити стан документа, якщо той має зовнішні вади (старезність, сирість, потертість) та застерегти в описі, бо він несе повну відповідальність за його збереження.
Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий видається особі, яка здала документ на зберігання.
На прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо їх належно упаковано в присутності нотаріуса. Упакування належить скріпити печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання. У такому разі йдеться вже не про стан документів, а про стан упакування, і нотаріус несе відповідальність тільки за збереження упакування.
Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає свідоцтво за встановленою формою. Прийняті на зберігання документи слід разом з описом і примірником свідоцтва покласти до пакета й опечатати. Прийняті документи зберігаються в залізних шафах або сейфах, опечатаних нотаріусом.
Документи, прийняті на зберігання, повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноважених нею осіб за умови пред'явлення свідоцтва та примірника опису.
У разі втрати свідоцтва про прийняття документів на зберігання та опису нотаріус може видати ці документи лише за рішенням суду.
Тільки за рішенням суду можуть бути видані документи і тоді, коли особа, яка здала документи на зберігання, здала не тільки свої, а й документи іншої особи, якій необхідно їх одержати.