Глава 2. Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна

ТЕМА 1. ПОСВІДЧЕННЯ УГОД

 

1.Загальні правила посвідчення угод

Угоди — це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків (ст. 41 Цивільного кодексу (ЦК) України [4]).
Чинним законодавством чітко визначено види договорів, для яких передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення:
- договори про відчуження (купівлю-продаж, міну, дарування, довічне утримання) жилого будинку, квартири, дачі, іншого нерухомого майна (ст. 227, 242, 244, 426 ЦК України);
- договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 13 Закону України "Про заставу" [8]);
- договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у приватній власності (ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" [14]);
- договори купівлі-продажу майна державних підприємств [11];
- шлюбні контракти (ст. 27 Кодексу про шлюб та сім'ю [3]);
- заповіти (ст. 541 ЦК України);
- доручення на укладення угод, що потребують нотаріальної форми посвідчення, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій (окрім випадків, коли законом або спеціальними правилами передбачена інша форма доручення) (ст. 64 ЦК України).
За бажанням сторін можуть бути нотаріально посвідчені також інші угоди, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми. Нотаріальне посвідчення угод, які не потребують обов'язкової нотаріальної форми, є добровільним нотаріальним посвідченням угоди, яке дедалі частіше застосовують на практиці, оскільки нотаріальне посвідчення угод має великі переваги. Нотаріальна форма посвідчення угоди, по-перше, забезпечує законність і достовірність угоди; по-друге, вносить ясність і визначеність щодо факту вчинення угоди та її змісту; по-третє, полегшує доведення факту угоди, її змісту та інших обставин у разі виникнення спору в суді.
Нотаріальне посвідчення будь-якої угоди починається зі встановлення нотаріусом волевиявлення сторін на укладення саме цієї, а не іншої угоди, перевірки відповідності змісту посвідчуваної угоди справжнім намірам сторін, вимогам законодавства.
Важливим моментом укладення угоди є встановлення особи громадянина, перевірка дієздатності чи правоздатності юридичних осіб. Якщо під час з'ясування дієздатності учасників угоди виникає сумнів щодо віку учасників, нотаріус вимагає документи, де зазначено вік учасників угоди. Угоди за неповнолітніх, які не досягли 15-річного віку, а також від імені громадян, визнаних у судовому порядку недієздатними, укладають батьки (усиновителі) або опікуни (ст. 14, 16 ЦК України). Особи віком 15-18 років мають право особисто брати участь у будь-яких угодах, підписують їх самостійно, діючи за згодою своїх батьків, усиновителів або піклувальників. Документом, що встановлює особу неповнолітнього віком 15-16 років, є його свідоцтво про народження. На підтвердження факту підписання угоди неповнолітнім віком 15-18 років нотаріус витребує у його представників заяву про те, що нотаріально посвідчену угоду підписав саме той неповнолітній, законними представниками якого вони є.
При нотаріальному посвідченні від імені неповнолітніх угод про відчуження майна, що їм належить, про поділ чи обмін житлової площі нотаріус витребує від батьків неповнолітнього або його опікунів чи піклувальників відповідного рішення органу опіки і піклування про дозвіл на право представників неповнолітнього на укладення від його імені угод. Особливо слід зазначити, що згідно зі ст. 146 Кодексу про шлюб та сім'ю [3] представники неповнолітнього (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники) не мають права здійснювати дарування від імені підопічного.
Якщо в угоді бере участь юридична особа, нотаріус повинен перевірити її правоздатність шляхом ознайомлення зі статутом чи положенням цієї юридичної особи. За участі в укладенні угоди представника нотаріус так само перевіряє його повноваження. Доручення, на якому базуються повноваження представника, подаються нотаріусу. Дійсність доручення, посвідченого в нотаріальному порядку, нотаріус перевіряє за Єдиним реєстром доручень. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріус витребує документ, що підтверджує повноваження на розподіл обов'язків між членами колегіального органу (статут, установчий договір та ін.).
Угоди про відчуження або заставу майна, що є спільною власністю, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, підписують усі співвласники цього майна чи уповноважені особи.
Якщо предметом угоди про відчуження та заставу є майно, що підлягає державній реєстрації — жилий будинок, квартира, дача, садовий будинок та інше нерухоме майно чи автотранспорт, — нотаріусу обов'язково подаються документи, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності на них запису про державну реєстрацію.
Угоди про відчуження або заставу майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, можуть бути посвідчені нотаріусом лише за наявності письмової згоди другого з подружжя (ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю [3]). Коли така згода подається нотаріусу безпосередньо, то засвідчення справжності підпису одного з подружжя не потрібне, якщо ж другий із подружжя не присутній під час оформлення угоди щодо спільного майна подружжя, то подана його письмова заява про згоду на відчуження або заставу спільного майна має бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Для посвідчення договору про відчуження або заставу майна від імені особи, яка не має чоловіка або дружини (неодружена чи неодружений, у шлюбі не перебуває, вдова, вдівець), відчужувач подає нотаріусу про це письмову заяву. Нотаріус доводить зміст цієї заяви до відома іншого учасника угоди, який на підтвердження того, що ця обставина йому відома, підписується на заяві.
Визначивши справжні наміри сторін і те, що угода відповідає чинному законодавству, встановивши особу громадян, їхню дієздатність і правоздатність юридичних осіб — учасників угоди, оглянувши всі витребувані документи на майно, що підлягає державній реєстрації, якщо воно є предметом реєстрації, нотаріус складає проект угоди щонайменше у двох примірниках. Текст примірників угоди, що видаються сторонам, викладається на спеціальних бланках суворої звітності. Один примірник угоди залишається у справах нотаріуса. Після підписання сторонами всіх примірників угоди нотаріус посвідчує їх. Посвідчення угоди полягає у вчиненні на угоді посвідчувального напису. Такі написи вчиняються в чітко визначеній для певних обставин формі. Усі форми посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах затверджені наказом Міністерства юстиції України від 07.02.94 № 7/5. Посвідчувальний напис є висновком нотаріуса про посвідчення угоди і містить перелік його дій стосовно посвідченої угоди.
Договір про відчуження майна, що підлягає державній реєстрації, повинен бути поданий для реєстрації за місцем обліку цього майна, як правило, до Бюро технічної інвентаризації (БТІ), про що нотаріус зазначає у посвідчувальному напису й роз'яснює сторонам.
Якщо сторони добровільно бажають розірвати нотаріально посвідчену угоду, вони можуть зробити це в нотаріальному порядку. Угода сторін про розірвання нотаріально посвідченого договору про відчуження майна може бути оформлена у вигляді окремого документа, що додається до примірника договору, який знаходиться у справах нотаріуса. Цю угоду підписують сторони і посвідчує нотаріус. На всіх примірниках договору робиться відмітка про розірвання договору із зазначенням номера за нотаріальним реєстром і дати посвідчення угоди про розірвання. Угоди про розірвання нотаріально посвідчених договорів укладаються за згоди обох сторін договору. Якщо посвідчується угода про розірвання договору про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна, нотаріус перевіряє, чи є заборона на відчуження або арешт. Про розірвання договору про відчуження майна, що підлягає державній реєстрації, нотаріус повідомляє відповідний орган (БТІ), який здійснює таку реєстрацію, якщо такий договір до його розірвання було цим органом зареєстровано.

2. Посвідчення угод про відчуження нерухомого майна

ПЛАН

1. Мета і значення видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.- виключено

2. Умови й порядок видачі свідоцтва про право власності за життя подружжя.- виключено

3. Умови й порядок видачі свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя.

 

ПЛАН

1. Поняття і значення засвідчення вірності копій документів та виписок із них.

 

Нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

Засвідчення вірності копії є нотаріальною дією, що спрямована на підтвердження факту відповідності копії оригіналу документа. Визнано, що вчинення нотаріальної дії означає надання копії документа юридичної сили'.

Варто звернути увагу на те, що в ст. 34 Закону України "Про нотаріат" використовується формулювання "засвідчення вірності копій (фотокопій) документів", тоді як в положеннях ст. 75 Закону України "Про нотаріат" йдеться тільки про засвідчення вірності копій. Поняття "копія" визначається як точне, відповідне оригіналу відтворення чого-небудь2. Термін "фотокопія" означає копію якого-небудь документа, рукопису і т. п., зроблену способом фотографії1. Таким чином, копія і фотокопія різняться між собою технікою відтворення документа. Тобто фотокопія передбачає відтворення тексту документа саме за допомогою фотографії (наприклад, з використанням копіювальної техніки). Виготовлення копії означає відтворення тексту іншим чином (наприклад, шляхом друкування його за допомогою технічних засобів з розшифровкою печаток і підписів). З цього випливає, що фотокопія є різновидом копії, яка, у свою чергу, може здійснюватися різними способами. У такому разі використання у ст. 75 Закону України "Про нотаріат" формулювання "копія" варто сприймати в розумінні засвідчення копій, здійснених будь-яким способом, у тому числі фотокопій. З метою усунення незбігу законодавчих визначень не було б зайвим доповнення ст. 75 Закону України "Про нотаріат" терміном "фотокопії". У цьому разі порядок засвідчення копій та фотокопій відрізняється тільки технічним відтворенням тексту документа, тоді як інші вимоги слід визнати однаковими для засвідчення копій та фотокопій. Загалом засвідчення вірності копії та фотокопії є подібним за змістом І сутністю та породжує єдиний правовий результат - підтвердження факту відповідності копії документа його оригіналу.

З положень ч. 1 ст. 75 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що засвідчення вірності копій (так само фотокопій) здійснюється виключно щодо документів.

Із цього вбачаються такі характеристики документа:

- документ є матеріальним носієм інформації;

- видається (складається, посвідчується) органом чи особою, що має повноваження на його видання (складення, посвідчення);

- за змістом підтверджує події, явища або факти, що породжують або здатні породити юридичні наслідки;

- відповідає вимогам щодо форми його складення і містить у собі всі передбачені законом реквізити.

У коментарі до Кримінального кодексу України зазначається, що основними ознаками документа є: походження від уповноваженого суб'єкта; формальна визначеність; виконання в системі документообігу посвідчувальної функції.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про нотаріат" вимагається наявність таких обов'язкових умов для засвідчення вірності копії документа:

- документ не повинен суперечити закону;

- має юридичне значення;

- засвідчення вірності копії документа не заборонено законом.

У наведеному листі Головного управління юстиції у м. Києві також визначено, що забороняється засвідчення копій таких документів:

- чергового кадастрового плану, що пояснюється тим, що коли зазначений черговий кадастровий план земельної ділянки не входив до такої документації, а був виготовлений на замовлення як окремий довідковий матеріал (у формі графічного зображення), ідентифікувати його як документ, що має юридичне значення, і відповідно засвідчувати вірність його копії (фотокопії) немає достатніх підстав;

- сертифіката зовнішнього незалежного оцінювання (дозволяється тільки за умови, що він скріплений особистим, а не факсимільним підписом керівника Українського центру оцінювання якості освіти та печаткою цього центру);

- медичної довідки за формою №086/о, що згідно з чинним законодавством подається до вищого навчального закладу лише в оригіналі, тому нотаріусом не може бути засвідчено вірність її копії (фотокопії);

- довідки про проведення профілактичних щеплень.

 

 

2.Умови засвідчення вірності копій документів та виписок із них.

1. Звернення до нотаріуса за засвідченням вірності копій документів і витягів з них

Засвідчення вірності копій документів і витягів з них здійснюється нотаріусом за усним зверненням заінтересованої особи.

2. Підготовка до засвідчення вірності копій документів і виписок з них

При підготовці до засвідчення вірності копій документів і виписок з них нотаріус зобов`язаний особисто звірити з оригіналом документа копію чи виписку з документа, вірність яких він засвідчує.

3. Умови засвідчення вірності копій документів

3.1. Нотаріуси засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

3.2. Засвідчення копій офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів цивільного стану і надалі використовуватимуться за кордоном, нотаріусами здійснюється лише після попередньої легалізації (консульської легалізації чи проставлення апостиля) оригіналів цих документів.

3.3. Вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

3.4. Не допускається засвідчення вірності копії документа, на підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки про народження дитини, довідки про смерть тощо).

3.5. На вимогу фізичних або юридичних осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріуси вправі видавати копії документів, що зберігаються у справах державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або приватного нотаріуса. Вірність таких копій засвідчується за правилами цієї глави з проставленням відмітки «Зі справ нотаріальної контори (архіву, приватного нотаріуса)».

{Пункт 3 глави 7 розділу II доповнено новим підпунктом 3.5 згідно з Наказом Міністерства юстиції № 235/5 від 27.01.2016}

4. Умови засвідчення вірності копії з копії документа

4.1. Вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа.

4.2. У випадку, якщо копія документа видана юридичною особою, що видала оригінал документа, вона має бути викладена на бланку юридичної особи з прикладенням печатки (у разі наявності) і з відміткою про те, що оригінал документа міститься в справах юридичної особи, яка видала документ.

{Підпункт 4.2 пункту 4 глави 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1949/5 від 20.11.2014}

4.3. Вірність копії з копії рішення суду (витяг з нього) може бути засвідчена нотаріусом за наявності відмітки про те, що це рішення набрало законної сили, і за наявності відмітки про те, що оригінал рішення міститься в справах суду, який видав документ.

5. Умови засвідчення вірності виписки з документа

5.1. Вірність виписки засвідчується згідно з пунктом 3 цієї глави. Вірність виписки може бути засвідчена у разі, коли її зроблено з документа, у якому міститься рішення кількох, не пов'язаних між собою питань.

5.2. Виписка має відтворювати повний текст частини документа з певного питання.

5.3. При виготовленні виписки з багатосторінкового документа обов'язково відтворюється текст першої та останньої сторінок, які надають можливість ідентифікувати документ, вірність виписки з якого засвідчується.

5.4. Фотокопія-витяг з багатосторінкового документа засвідчується за правилами засвідчення вірності копій з урахуванням положень, встановлених у підпункті 5.3 пункту 5 цієї глави, із зазначенням відомостей про загальну кількість сторінок, що містить оригінал документа, та переліку сторінок, з яких виготовлена така фотокопія-витяг, у посвідчувальному написі.

 

 

3. Процесуальний порядок засвідчення вірності копії документів та виписок із них.

ПЛАН

1.Поняття і значення засвідчення справжності підпису на документах.

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

На угоді може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.

Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

Засвідчення справжності підпису на документах здійснюється нотаріусом (ст. 34 Закону України "Про нотаріат"), посадовими особами органів місцевого самоврядування (ст. 37 Закону України "Про нотаріат"), начальниками установ виконання покарань (ст. 40і Закону України "Про нотаріат"), а також посадовими особами консульських установ України (ст. 38 Закону України "Про нотаріат"), хоча вказівка на останніх у ст. 78 Закону України "Про нотаріат" відсутня. Засвідчення справжності підпису є підтвердженням факту проставлення особистого підпису конкретною особою.

Слід виділити певні особливості вчинення цієї нотаріальної дії:

- засвідчення справжності підпису можливе лише на документах (що виключає можливість засвідчення справжності підпису на копіях документів, а також на будь-яких об'єктах, що не є документами);

- зміст документа не повинен суперечити закону (див. коментар до ст. 75 Закону України "Про нотаріат");

- документ не повинен мати характеру угоди;

- документ не повинен містити у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Незважаючи на те, що згідно з ч. З ст. 78 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не посвідчує факти, викладені в документах, справжність підпису на якому засвідчується, зміст документа є основоположним при вирішенні питання щодо можливості вчинення будь-якої нотаріальної дії. Так, забороняється засвідчувати справжність підпису на документах, зміст яких порочить честь і гідність людини.

Слід зазначити, що нотаріальної практики засвідчення електронного цифрового підпису на сьогодні не вироблено. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить відсилочну норму на правила вчинення даної нотаріальної дії. Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" нотаріальні дії із засвідчення справжності електронного цифрового підпису на електронних документах вчиняються відповідно до порядку, встановленого законом. При цьому правила чи порядок засвідчення електронного цифрового підпису на сьогодні відсутні.

2. Умови засвідчення справжності підпису на документах.

6. Умови засвідчення справжності підпису на документах

6.1. Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру правочинів та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

6.2. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

6.3. На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому випадку нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася.

Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в посвідчувальному написі.

6.4. Нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державному органові (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на зазначеному документі може бути засвідчена у випадку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.

7. Засвідчення зразків підписів посадових осіб юридичних осіб на картках, що подаються до банків з метою відкриття рахунків

7.1. При засвідченні зразків підписів посадових осіб юридичних осіб на картках, що подаються до Національного банку України, комерційних банків з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє обсяг правоздатності юридичної особи, справжність підписів посадових осіб та їх повноваження на право підпису.

7.2. На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу подаються копія наказу про призначення на посаду або копія протоколу про обрання посадової особи, довіреність на ім'я керівника, видана вищим органом управління юридичної особи, тощо.

8. Засвідчення справжності електронного цифрового підпису

За наявності технічних можливостей роботи з електронними документами нотаріус засвідчує справжність електронного цифрового підпису на документах за правилами, передбаченими чинним законодавством.

 

3. Процесуальний порядок засвідчення справжності підпису на документах.

При вчиненні даної нотаріальної дії нотаріус має керуватися ст. 78 Закону та п. 6 гл. 6 розділу II Порядку і Правилами ведення нотаріального діловодства. До документів, на яких має засвідчуватися справжність підпису, пред'являється такі вимоги: 1) зміст документів не суперечить закону3'1; 2) документи не містять відомості, що порочать честь і гідність людини; 3) документи не мають характер правочинів. Щодо документа, на якому нотаріус може засвідчити справжність підпису особи, яка його подала, то їх перелік не може бути вичерпним. В основному, це заяви, які випливають із цивільних, трудових, сімейних, спадкових відносин. Наприклад, нотаріус може засвідчити справжність підпису другого із подружжя на згоді про відчуження майна, яке е спільною сумісною власністю, тобто було придбане під час шлюбу; підпис співвласника на заяві про відмову від права привілеєвої покупки; підпис на заяві спадкоємця про відмову від спадщини тощо. Але основною умовою засвідчення таких підписів є те, щоб документ, на якому засвідчується підпис, не мав змісту угоди, наприклад підпис на документі, що підтверджує факт купівлі майна, факт позики тощо. Крім того, існують певні правила, яких має дотримуватися нотаріус при вчиненні даного нотаріального провадження: - нотаріус не підтверджує та не перевіряє викладених у документі фактів (не посвідчує факти, викладені у документі), він лише підтверджує, що підпис на документі, який йому подається зроблений саме тією особою, від якої він виходить, тобто тієї, яка звернулася до нього за вчиненням нотаріальної дії; - нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить відповідному державному органу (час народження, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису може бути засвідчена на цьому документі, якщо він призначений для подання до компетентних органів іншої держави. Цей виняток обумовлений тим, що нотаріус на будь-яких заявах для дії за кордоном може засвідчувати підпис, зокрема й тих, що підтверджують родинні, подружні стосунки, факти реєстрації шлюбу, народження тощо. На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав нотаріусами у межах їхньої компетенції можуть оформлятися: - дозволи батьків на укладення шлюбу сина (доньки) з іноземцем; - дозволи на постійне місце проживання за кордоном; - дозволи батьків на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон; - дозволи (у вигляді заяви) батьків на усиновлення їхніх дітей і зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо. Тобто під "оформленням" розуміється така нотаріальна дія, як засвідчення справжності підпису на перерахованих документах. Згідно п. 8 глави 7 розд. II Порядку за наявності технічних можливостей роботи з електронними документами нотаріус засвідчує справжність електронного цифрового підпису на документах за правилами, передбаченими законом. Дана нотаріальна дія належить до одноетапних нотаріальних проваджень і проходить у своєму розвитку три стадії. 1. Стадія відкриття даного провадження, за загальним правилом, пов'язується з усною заявою заявника про засвідчення його підпису на документі. Якщо особа має фізичні вади, в її інтересах це може зробити інша особа, яка підписуватиме даний документ у присутності заявника. У вчиненні такої нотаріальної дії може брати участь сурдоперекладач. 2. Стадія підготовки до вчинення нотаріального провадження полягає в сукупності таких процесуальних дій нотаріуса, які зводяться до: - перевірки належності даного питання до його компетенції; - встановлення особи заявника, перевірка її право- та дієздатності, перевірка особи та її діє- і правоздатності, яка підписуватиме документ за особу-заявника, який має фізичні вади. У разі участі сурдоперекладача - встановлення його особи, перевірка його право- та дієздатності. При засвідченні зразків підписів посадових осіб, установ, організацій, підприємств, що подаються до Національного банку України, інших банків з метою відкриття рахунків нотаріус перевіряє правоздатність юридичної особи (статут, устав), справжність підписів посадових осіб (за паспортом) та їхні повноваження на право підпису (наказ про призначення на посаду, протокол про обрання, доручення на ім'я керівника тощо). На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу подається наказ про призначення на посаду, протокол загальних зборів засновників юридичної особи про обрання посадової особи, доручення на ім'я керівника, видане вищестоящим органом тощо; - перевірки відповідності документа вимогам закону; - перевірки щодо встановлення законом заборон про можливість засвідчення підпису на конкретних документах; - перевірки правильності справляння державного мита чи плати приватному нотаріусу. 3. Стадія безпосереднього вчинення нотаріального провадження зводиться до таких процесуальних дій: - оформлення документа на спеціальному нотаріальному бланку; - здійснення особою підпису на документі у присутності нотаріуса або підтвердження, що підпис на ньому здійснений особисто нею; - вчинення посвідчувального напису на документі (форми посвідчувальних написів, передбачені Правилами ведення нотаріального діловодства для різних правових ситуацій); - ставиться печатка нотаріуса і робиться ним особистий підпис на документі; - внесення відомостей до реєстру вчинюваних нотаріальних дій; - передача оригіналу документ особі, копія залишається у справах нотаріуса; - підпис особи у реєстрі вчинюваних нотаріальних дій за отримання документа.

 

 

ПЛАН

1. Значення та умови засвідчення вірності перекладу.

При засвідченні вірності перекладу з однієї мови на іншу до документів, з яких свідчиться вірність перекладу, пред'являються такі самі вимоги, як і до документів при засвідченні вірності їх копій. Тобто, вони не повинні суперечити законові як за сутністю, так і за формою, мати юридичне значення та ін.

Але є й специфічні вимоги, притаманні саме цій нотаріальній дії.

По-перше, засвідчувати вірність перекладу з однієї мови на іншу нотаріус може лише тоді, коли він знає мову, якою викладено документ, і мову, якою треба перекласти його зміст. В противному разі переклад може зробити відомий нотаріусові перекладач, який знає відповідну мову, і тоді нотаріус свідчить не вірність перекладу документа, а справжність підпису перекладача під перекладом.

По-друге, документи, складені за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами для вчинення перекладу і засвідчення вірності копії документа лише за наявності на документі відмітки про його легалізацію органами Міністерства закордонних справ України.

Під легалізацією розуміється засвідчення консулами або консульським управлінням МЗС України тієї обставини, що документ відповідає законодавству країни, якою був виданий, і що підписи іноземних посадових осіб на документі не викликають сумніву в їхній справжності. Прийняття документів без легалізації можливе, якщо це передбачено в угоді України з іноземною країною.

 

2. Процесуальний порядок засвідчення вірності перекладу з однієї мови на іншу.

Процесуальний порядок засвідчення вірності перекладу з однієї мови на іншу.

Ця нотаріальна дія регулюється ст. 79 Закону України "Про нотаріат" і пунктами 146-147 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Засвідчувати вірність перекладу документа з однієї мови на іншу вправі державні та приватні нотаріуси, консульські установи. При цьому діє загальне правило територіальної компетенції, і за вчиненням цієї дії можна звертатися до будь-якої нотаріальної контори, до будь-якого приватного нотаріуса.

Як показує практика, при засвідченні вірності перекладу нотаріусові, як правило, доводиться користуватися послугами перекладача, бо дуже рідко наші нотаріуси володіють іноземними мовами. Таким чином, засвідчуючи вірність підпису перекладача, нотаріус повинен встановити його особу та особу громадянина, який подав документ для перекладу. При цьому перекладач, окрім документа, що свідчить його особу, подає документ, який підтверджує його кваліфікацію. Якщо ж у нотаріальній конторі є зразок підпису перекладача і його особа відома нотаріусові, то за наступного засвідчення підпису перекладача нотаріус встановлює тільки особу, яка подала документ для перекладу.

Переклад робиться з усього документа, в тому числі з печатки і штампу. Найчастіше переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.

Досить часто громадянин, звертаючись за вчиненням якоїсь нотаріальної дії, наприклад, за посвідченням доручення, заповіту, засвідченням справжності підпису на документі, копії тощо, просить одночасно здійснити переклад документа на іноземну мову. У цьому випадку переклад вміщується поруч з оригіналом документа на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою: оригінальний текст (доручення, заповіт, копія тощо) розташовується на лівій стороні, а переклад - на правій. Переклад робиться з усього тексту документа, в тому числі й з посвідчувального напису під документом, і закінчується підписами. Далі під текстом документа і перекладу з нього вчиняється посвідчувальний напис про засвідчення вірності перекладу, зробленого нотаріусом, або про засвідчення справжності підпису перекладача, якщо переклад зроблено перекладачем.

На прохання заінтересованих осіб нотаріус одночасно з засвідченням вірності перекладу чи справжності підпису перекладача може свідчити і вірність копії з перекладу.

ПЛАН

1. Посвідчення факту, що громадянин є живим.

ПЛАН

1. Значення та мета передачі заяв від одних осіб до інших.

Передача заяв від одних осіб до інших - досить поширена нотаріальна дія. Необхідність її вчинення виникає в багатьох випадках, коли громадянин чи організація бажають довести до відома іншого громадянина чи організації певне повідомлення, яке має важливе правове значення і може бути доказом тих чи тих фактів під час розгляду справи в суді.

Коло таких заяв досить велике, вони стосуються різних життєвих ситуацій, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки.

Найчастіше трапляються заяви, пов'язані зі здійсненням права власності на нерухоме майно.

Через нотаріуса передаються також заяви подружжя, які містять певні пропозиції, повідомлення щодо добровільного розділу майна, розлучення, виховання та утримання дітей, примусового обміну житлової площі тощо.

Передаються повідомлення, пов'язані з правом користування житловою площею.

Необхідність передачі таких заяв, які відіграють роль попереджень, певних повідомлень, пропозицій, можлива і в інших випадках.

Передача таких заяв через нотаріальні органи практично унеможливлює оспорювання певної дії на тій підставі, що заінтересованим особам було невідомо про наміри заявника.

Таким чином, свідоцтво нотаріального органу про передачу заяв стає доказом передачі заяви певного змісту. При цьому особа, якій передано таку заяву, не може посилатися на те, що їй не було відомо про наміри заявника, і оспорити цей факт.

 

2. Умови передачі заяв від одних осіб до інших.

Для вчинення передачі заяви треба дотримуватись певних умов, щоб така передача була дійсною і мала юридичні наслідки для заявника.

По-перше, нотаріус, приймаючи заяву, зобов'язаний перевірити законність передачі такої заяви, її правомірність. Вона не повинна суперечити законам України.

По-друге, заява не може своїм змістом принижувати честь і гідність людини.

По-третє, заява має бути достатньою за своїм змістом, щоб у майбутньому не виникало спорів, певних непорозумінь між заявником та особою, якій передано заяву.

По-четверте, умовою передачі заяв від одних осіб до інших є наявність певних юридичних наслідків такої передачі заяв.

Передача заяв громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам та організаціям вчиняється тільки державними нотаріальними конторами і приватними нотаріусами. Посадові особи консульських установ і виконкомів місцевих рад права на це не мають.

 

3. Процесуальний порядок передачі заяв від одних осіб до інших.

Процесуальний порядок вчинення цієї нотаріальної дії урегульовано ст. 84 Закону України "Про нотаріат" і пунктами 156, 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За вчиненням передачі заяв можна звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори чи до будь-якого приватного нотаріуса, тобто діє загальне правило територіальної компетенції.

Заява повинна містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання адресата і заявника чи найменування та місцезнаходження юридичної особи. У багатьох випадках треба вказувати і строк для відповіді на заяву.

Заява подається нотаріусу щонайменше у двох примірника