Стаття 81. Посвідчення факту перебування громадянина в певному місці

Нотаріус на прохання громадянина посвідчує факт перебування його в певному місці.

Посвідчення факту перебування в певному місці неповнолітнього провадиться на прохання його законних представників (батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника).

На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.

Вчинення цієї нотаріальної дії означає підтвердження факту перебування особи в певному місці у певний час. Важливо звернути увагу на застосування в законі формулювання "громадянин", що є невдалим з огляду на можливість вчинення такої нотаріальної дії щодо будь-якої фізичної особи, незалежно від факту наявності у неї громадянства.

Процес вчинення нотаріальної дії є ідентичним посвідченню факту, що фізична особа є живою (див. коментар до ст. 80 Закону України "Про нотаріат"). Так, у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України питання вчинення обох цих дій врегульовано в одному п. 6 гл. 6 розд. II вказаного Порядку. Подібними є і наявні в законодавстві протиріччя норм, що стосуються посвідчення факту, що особа є живою, і факту, що вона перебуває в певному місці (див. коментар до ст. 80 Закону України "Про нотаріат").

Посвідчення факту перебування особи в певному місці може мати важливе значення для захисту і охорони її законних прав та інтересів. Одним з таких випадків є, наприклад, підтвердження за допомогою свідоцтва факту з'явлення до нотаріуса. Це необхідно, зокрема, у разі ухилення однієї зі сторін договору від її нотаріального посвідчення. Так, свідоцтво про факт перебування особи в певному місці підтверджуватиме факт з'явлення другої сторони до нотаріуса у конкретний час. У разі надання суду доказів повідомлення другої сторони за договором про дату і час його посвідчення і про наявність домовленості щодо такого посвідчення у конкретному місці суд може визнати такий договір дійсним згідно з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України. При цьому доцільним є також посвідчення часу пред'явлення документів, необхідних для укладення такого договору, стороною, яка з'явилася до нотаріуса, що означатиме підтвердження не тільки часу, але й факту пред'явлення вказаних документів (див. коментар до ст. 83 Закону України "Про нотаріат").

 

3. Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці.- виключено

4. Посвідчення факту часу пред’явлення документів.

Стаття 83. Посвідчення часу пред'явлення документа

Нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа. На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний напис на документі з зазначенням особи, що його пред'явила.

Посвідчення часу пред'явлення документів полягає у підтвердженні факту пред'явлення відповідного документа нотаріусу, а також закріплення часу здійснення такого пред'явлення. Тому в законі стаття щодо вчинення цієї нотаріальної дії розміщена законодавцем саме в гл. 12 розд. III Закону України "Про нотаріат" - "Посвідчення фактів".

Вчинення цієї нотаріальної дії може відігравати важливу роль для захисту і охорони прав та інтересів особи, яка звернулась до нотаріуса, наприклад, у разі ухилення однієї зі сторін за договором від його нотаріального посвідчення. Так, факт наявності в особи всіх документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору, а також посвідчення факту перебування однієї зі сторін за договором у певному місці - у нотаріуса (див. коментар до ст. 81 Закону України "Про нотаріат") можуть бути доказами того, що одна зі сторін ухилялася від нотаріального посвідчення договору, а отже - підставою для визнання судом договору дійсним згідно з ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Відповідно до під п. 2.1 п. 2 гл. 6 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус посвідчує час пред'явлення документа за усним зверненням заінтересованої особи.

Згідно з під п. 2.2 п. 2 гл. 6 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус особисто ознайомлюється зі змістом пред'явленого документа. Важливо звернути увагу на те, що документи нотаріусу має право пред'явити будь-яка особа. При цьому основоположним питанням для нотаріуса є визначення, що йому пред'являють саме документи (див. коментар до ст. 75 Закону України "Про нотаріат"). Ознайомлення зі змістом документів є важливим для встановлення, що нотаріусу подається саме документ, що останній складений відповідно до чинного законодавства, не містить відомостей, які порочать честь і гідність будь-яких осіб, тощо.

Крім того, подані документи не повинні містити незастережних виправлень, підчисток, дописок тощо (див. коментар до ст. 47 Закону України "Про нотаріат").

ТЕМА 9. ПЕРЕДАЧА ЗАЯВ ГРОМАДЯН, ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ

ПЛАН

1. Значення та мета передачі заяв від одних осіб до інших.

Передача заяв від одних осіб до інших - досить поширена нотаріальна дія. Необхідність її вчинення виникає в багатьох випадках, коли громадянин чи організація бажають довести до відома іншого громадянина чи організації певне повідомлення, яке має важливе правове значення і може бути доказом тих чи тих фактів під час розгляду справи в суді.

Коло таких заяв досить велике, вони стосуються різних життєвих ситуацій, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки.

Найчастіше трапляються заяви, пов'язані зі здійсненням права власності на нерухоме майно.

Через нотаріуса передаються також заяви подружжя, які містять певні пропозиції, повідомлення щодо добровільного розділу майна, розлучення, виховання та утримання дітей, примусового обміну житлової площі тощо.

Передаються повідомлення, пов'язані з правом користування житловою площею.

Необхідність передачі таких заяв, які відіграють роль попереджень, певних повідомлень, пропозицій, можлива і в інших випадках.

Передача таких заяв через нотаріальні органи практично унеможливлює оспорювання певної дії на тій підставі, що заінтересованим особам було невідомо про наміри заявника.

Таким чином, свідоцтво нотаріального органу про передачу заяв стає доказом передачі заяви певного змісту. При цьому особа, якій передано таку заяву, не може посилатися на те, що їй не було відомо про наміри заявника, і оспорити цей факт.

 

2. Умови передачі заяв від одних осіб до інших.

Для вчинення передачі заяви треба дотримуватись певних умов, щоб така передача була дійсною і мала юридичні наслідки для заявника.

По-перше, нотаріус, приймаючи заяву, зобов'язаний перевірити законність передачі такої заяви, її правомірність. Вона не повинна суперечити законам України.

По-друге, заява не може своїм змістом принижувати честь і гідність людини.

По-третє, заява має бути достатньою за своїм змістом, щоб у майбутньому не виникало спорів, певних непорозумінь між заявником та особою, якій передано заяву.

По-четверте, умовою передачі заяв від одних осіб до інших є наявність певних юридичних наслідків такої передачі заяв.

Передача заяв громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам та організаціям вчиняється тільки державними нотаріальними конторами і приватними нотаріусами. Посадові особи консульських установ і виконкомів місцевих рад права на це не мають.

 

3. Процесуальний порядок передачі заяв від одних осіб до інших.

Процесуальний порядок вчинення цієї нотаріальної дії урегульовано ст. 84 Закону України "Про нотаріат" і пунктами 156, 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

За вчиненням передачі заяв можна звернутися до будь-якої державної нотаріальної контори чи до будь-якого приватного нотаріуса, тобто діє загальне правило територіальної компетенції.

Заява повинна містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання адресата і заявника чи найменування та місцезнаходження юридичної особи. У багатьох випадках треба вказувати і строк для відповіді на заяву.

Заява подається нотаріусу щонайменше у двох примірниках. Заявник може передати заяву і через свого представника, який пред'являє нотаріусу доручення, що залишається у справах нотаріуса. Один примірник заяви подається поштою зі зворотним повідомленням чи особисто адресатові під розписку, а другий залишається у справах нотаріуса.

На випадок пересилання заяви поштою вона доповнюється супровідним листом нотаріуса, копія якого приєднується до залишеного у нотаріуса примірника заяви. На цьому примірнику заяви обов'язково вказується реєстровий номер, за яким нотаріус зареєстрував передачу заяви, і робиться відмітка про сплату державного мита чи плати. До цих документів додаються квитанція пошти про прийняття заяви і повідомлення пошти про вручення заяви адресатові.

Якщо з листівки зворотного повідомлення вбачається, що заяву було вручено не адресатові, а комусь іншому (наприклад, сусіду), то нотаріус повинен надіслати начальникові відділу доставки пошти листа з пропозицією робітникам зв'язку перевірити цю обставину на місці та виправити становище, вручивши заяву адресатові.

У разі особистої передачі заяви нотаріус бере від адресата розписку про одержання заяви. Така розписка повинна бути вчинена одержувачем заяви на другому примірнику заяви, який зберігається в нотаріуса. У розписці необхідно вказати повне найменування адресата, найменування документа і час його одержання. На випадок відмови одержати заяву, адресат зобов'язаний викласти її причини. Текст розписки скріплюється підписом особи, яка одержала заяву. Якщо заяву одержав представник юридичної особи, то в розписці, крім підпису, зазначаються його посада, прізвище, ім'я, по батькові та ставиться печатка юридичної особи.

Заяви також можуть передаватися з використанням телефаксу, комп'ютерних мереж та інших технічних засобів. У цьому випадку другий примірник заяви повертається особі, яка її подала.

На прохання особи, яка подала заяву, нотаріус видає свідоцтво про передачу заяви. Це свідоцтво потім може бути використане як доказ вручення заяви конкретного змісту громадянинові чи організації.

Свідоцтво видається не раніше вказаного в заяві строку Для дачі відповіді та за наявності повідомлення пошти про час вручення заяви особисто адресатові чи за наявності відповіді адресата.

Свідоцтво складається у двох примірниках. Нотаріус може скласти його у вигляді окремого документа чи викласти на зворотному боці заяви. Доцільніше робити це на зворотному боці, оскільки в тому самому документі міститься повний зміст заяви і свідоцтво про її передачу.

У разі складання свідоцтва як окремого документа в основному посвідчується та обставина, що в певний момент було передано заяву громадянинові чи організації від іншого громадянина чи організації.

Свідоцтво може містити відомості про час одержання нотаріусом заяви, її зміст, час вручення заяви адресатові, про відмову адресата від прийняття заяви чи про неможливість вручення йому заяви, час одержання відповіді на заяву, зміст відповіді чи про те, що відповіді не було.

Один примірник свідоцтва видається заявникові, а другий - залишається у справах нотаріальної контори.

Враховуючи те, що видача свідоцтва про передачу заяви провадиться за проханням заявника, то передача заяви і видача свідоцтва про передачу заяви розглядаються як дві самостійні нотаріальні дії, що вносяться до реєстру нотаріальних дій під окремими номерами.

Витрати, пов'язані з пересиланням заяви поштою чи з використанням технічних засобів, оплачуються заявником.