Уміння орієнтуватися в умовах спілкування

Мотивація мовлення. Щоб сформувати у дітей уявлен-
Типи мовленнєвих _{ня П}р_{0 СПОС}оби орієнтування В об-
ситуацш ставинах і завданнях спілкуван-

ня, треба створити на уроці навчальну ситуацію, яка б наближалася до природних умов спілкування. Учні, по­ставлені в обставини, однотипні з тими, що існують у житті, зможуть під час висловлювання мимоволі врахо­вувати сприймання того, до кого звертаються. Спосіб ви­кладу думки підказуватиметься їм конкретною обста­новкою.

Ситуація живого спілкування на уроці може виникну­ти лише тоді, коли вчитель і учні пройняті взаєморозу­мінням, радістю спільної праці. За таких умов виконан­ня вправи перестає бути для учня формальним завдан­ням. Мовлення стає засобом самовираження. Захоплені спільним пошуком, радістю пізнання, діти діляться з учи­телем почуттями, враженнями. Обмінюючись думками, вчаться бачити навколишнє, відгукуватися на життя, включатися у нього.

Стійкий інтерес до мовленнєвої творчості учителеві вдасться пробудити тоді, коли він зуміє знайти матеріал спільних переживань, захопить дітей темою висловлю-

3. Людина оберігає джерела, бо з них починаються ріки. Чому треба оберігати джерела? Поміркуйте, що однакове у всіх трьох текстах, а що різне. Про що говориться у кожному з трьох текстів? (Про джерельце.) Це в них однакове. Прочитайте запитання до першого тексту. Дайте на нього від­повідь. У тексті описується джерельце. Це опис. Яке запитання поставлено до другого тексту? Як відповісти на нього? Це розповідь. Повідомляється, що сталося, яка пригода від­булася. Прочитайте запитання до третього тексту. Як на нього треба відповісти? Пояснюється, чому людина оберігає джерела. Це мірку» вання. Узагальнення проводиться за таблицею:

вання. У такій темі клас буде відчувати себе єдиним творчим колективом. Для кожного стануть зрозумілими власна роль у процесі спільного пошуку, зв'язок з това­ришами, спрямовуюча допомога вчителя.

Перші успіхи колективної творчості, уміння окремих учнів виразити себе словом народжують змагання. За одними пробують свої сили інші. Пробуджується інте­рес. Колективна творчість стає школою оволодіння при­йомами викладу думки.

Спосіб постановки завдання — найважливіший інст­румент учителя у створенні мотиву мовленнєвої діяль­ності. Формулюючи те чи інше завдання, учитель бачить конкретну мету даного уроку, його місце в системі ін­ших. Виходячи з цього, він створює мовленнєву ситуа­цію, яка спонукає учнів до висловлювань, близьких до тих, що існують у дійсності.

Одні типи ситуацій мають на меті сформулювати чіт­ке уявлення про функції мовлення, обставини та співбе­сідників спілкування. Інші — будять уяву, викликають асоціації, підказують свідомості способи оформлення об­разів, що виникають.

Ефективним прийомом формуван-

Прийоми активізації мовленнєвої творчості

^Приймовленневог^{аФ ня} У^{явлень П}Р° Функції мовлення

^М°ворчостї ^є зіставлення на одну й ту саму

тему текстів художніх і наукових,

розповідей, описів та міркувань. Порівнюючи висловлю­вання, у яких про те саме говориться по-різному, учні усвідомлюють, що тексти бувають різні у залежності від функції мовлення. Вони одержують орієнтири, як зна­ходити спосіб викладу думки, беручи до уваги обставини і мету спілкування.

Проілюструємо цей методичний прийом зразками вправ.

Вправа 1. Спостереження за вираженням тієї самої думки у "текстах різного типу.

Мета: Сформувати у дітей розуміння, що залежно від мети висловлювання (хочемо шось розповісти, описати якийсь предмет чи подію або довести свою думку) говоримо по-різному, добираємо різні способи викладу думки.

Прочитайте тексти і запитання до них.

1. Люблю розглядати джерельце. Вода прозора. Дно застелене
блакиттю неба. У синій глибині бачу віття сокорини.

Яке джерельие?

2. Тарас і Юрко розчистили джерельце, Дно обмостили камін­
ням. І заспівала, задзвеніла вода!

Що-зробили хлопчики? -'-'..............................................

Використовуємо

Опис, коли відповіла- Розповідь, якщо від- Міркування, коли ємо на питання повідаємо на питан- відповідаємо на пи-який? яка? яке? ня що сталося? тання чому?

Вправа 2. Спостереження за вираженням однієї і тієї самої ду­мки у текстах різного стилю (художньому і науковому).

Мета: Формування уявлень про особливості мовлення залежно від мети і умов спілкування.

Прочитайте тексти, вміщені до таблиці.

Про одне й те саме по-різному

Восени настає поступове похоло- Осінь.

дання. Птахи відлітають у вирій. „ _б.

Дерева скидають листяний по- м_0В глибінь рки,

^КР падають, як зорі,

з явора листки.

(Д. Павличко)

Точно повідомляємо ознаки Живописно малюємо предмет, предмета.

Поміркуємо, що однакове у цих текстах, а що різне. Про що говориться у кожному з текстів? (Про осінь.) Це в них однакове.

Прочитайте текст, що ліворуч. Яка мета цього висловлювання? (Дати точні відомості про осінь як пору року.) Кому воно адресо­ване? Близькій, добре знайомій людині.чи будь-кому, усім? Прочц-

тайте текст, що праворуч. До кого звертається автор у вірші? Чим цей опис відрізняється від попереднього? (Автор не просто називає ознаки осені, а малює її так живописно, що ми бачимо ніжну голу­бінь неба, відчуваємо ніжну осінню прохолоду, ласкавий дотик лег­кого вітерцю, разом з автором милуємося золотисто-багряними ли­сточками явора, переймаємося радістю.)

Узагальнення. На уроках мови, математики, природознавства ми точно називаємо ознаки, властиві граматичним, математичним, при­родничим явищам. А коли складаємо оповідання, казки, намагаємо­ся живописно намалювати події. Для цього вживаємо слова з пере­носним значенням, близькі і протилежні 'за змістом, речення, різні за інтонацією.

Вправа 3. Редагування тексту, у якому порушено стильову єд­ність.

Мета: Сформувати уявлення про способи добору мовних за­собів з огляду на намір автора.

Як поліпшити опис?

Ходить осінь з кухлем у руці. Ллє дощі і зливи. Сірим полот­ном застилає небо. Огортає землю ніжною прохолодою. Для осені характерне скорочення дня.

Поміркуйте: учень мав намір живописно намалювати осінь чи точно назвати її ознаки? Яке речення не відповідає наміру?

Вправа 4, Спостереження за вираженням тієї самої думки у художньому і науковому описах. Складання міркування.

Мета: Розвиток умінь орієнтуватися у виборі способу викладу думки залежно від завдань спілкування.

 

 

 

Який опис художній? Чому?
Світлячок — невеликий жук, який світиться у темряві.	Я іскринка-голубинка, золота у мене спинка. Хоч не зірка, не ліхтар — Сяю в темряві, як жар. Я лечу, лечу, лечу і в польоті мигочу. (Загадка)
Невеличкого жука недарма на­зивають світлячком, бо...
Комахи — це мурашки,...

Розгляньте малюнки комах, назвіть їх. (Учитель показує ма­люнки світлячка, бджоли, метелика, мурашки.) Доповніть речення словами — назвами комах.

Прочитайте загадку. Про кого у ній йдеться? Які слова вам до­помогли відгадати загадку? Поміркуйте, який намір автора: живо­писно намалювати світлячка чи точно назвати його ознаки?

Прочитайте текст, що у таблиці ліворуч. Які ознаки світлячка описано у ньому? Де такий опис можна прочитати — у художньому творі чи у підручнику з природознавства, довіднику?

Як слід закінчити речення про світлячка? визначте, який це

текст -розповідь, опис.чи міркування.

Орієнтуючи учнів на певний спосіб викладу думки, учитель конкретизує мовленнєву ситуацію словесним роз'ясненням. Намагається викликати зриме уявлення про адресата мовлення. В одних випадках —це одно­класники, малята із підшефного дитячого садка, най­ближчий друг, сестра, брат, у інших — уявлювані ро­весники, юнкори газети «Зірка», старші друзі —шефи чи батьки. Словесне роз'яснення доповнюється ілюстра­тивно-текстовою або конкретно-дійовою (ігровою) опо­рою.

На перших кроках навчання найпростішим описам мовленнєва творчість часто зливається з ігровою. По­становку завдань, розповідь-взірець учитель вплітає у сюжетну канву гри. Ігровою ситуацією спрямовує на ви­ділення характерних ознак предмета, що спостерігають діти, текстом-взірцем підказує структуру висловлювань і окремих речень у ньому.

Вправа. Складання усних описів за дидактичною грою «Кому

* Мета: Навчати орієнтуватися у способі викладу думки, буду­
вати найпростіші описи..

Буратіно привозить на вантажній машині пакети. Машину зу­стрічають заєць і їжак.

Учитель дістає із пакета морквину і запитує:

— Кому це?

— Зайцю,—хором відказують ДІти.__
Учитель дає зайцю моркву і описує її:

Візьми, зайчику, морквинку. Глянь, яка вона велика, дов­генька, оранжева. Солодка, соковита. Хрумтить на зубах. Гризи, сі­ренький!

Учитель дістає із пакета капусту, запитує:

— Кому це?

— Зайцюі

— Оксанко, дай зайчику капусту, опиши її.

— Ось тобі зайчику, головка капусти. Глянь, яка вона кругла,
біла. Сто листочків-одежинок на ній. Листочки у неї соковиті, со­
лодкі. Хрумай, сіренький, на здоров'я!

Учитель дістає буряк.

— Кому це?

— їжачкуі

— Михайлику, дай їжачку бурячок і опиши його.

— Ось тобі друже, їжаче, бурячок на сніданок. Він круглий,
червоний. Великий, великий! Солодкий, соковитий. Смачний вийде з

^НЬ°^Гу подальшому навчанні описам перевага віддається ситуаціям із ілюстративно-текстовою опорою, які створюються постановкою завдань типу: Прочитайте текст і відгадайте «Хто це?» або «Що це?>. Побудуйте твір так, щоб, слухаючи вас, можна було відразу здогадатися, яку рослину, звіра чи птаха ви описуєте

Зображення предмета, який діти описують, за ана­логічним описом-зразком активізується мислительна і мовленнєва діяльність дітей. Спрямовується їхня увага на виділення характерних ознак даного предмета, акти­візуються конструкції речень, необхідні для побудови ви­словлювання.

Вправа. Спостереження за вираженням тієї самої думки у ху­дожньому і науковому описах. Складання наукового опису птаха.

Мета: Навчати орієнтуватися у способах викладу думки, бу­дувати науковий опис за аналогією.

Який опис художній?

Хто це? Великий перелітний птах з дов­гим прямим дзьобом і довги­ми ногами. Живе біля людсь­ких осель, недалеко від річок, ставків. Ловить жаб.

Бусол

Він прилітає з далекого краю, не спочиваючи лине, лине. Здається, на світі миліш немає, чим наше подвір'я, стара явори­на.

(А. Малишко)

Малюнок лелеки.

Малюнок сови. Опишіть сову.

Зіставте текст-опис «Хто це?» і малюнок лелеки. Покажіть на малюнку і назвіть ознаки лелеки, за якими її можна легко розпіз­нати серед інших птахів.

Прочитайте, як змальовано лелеку у вірші А. Малишка. Знайдіть слова, у яких передано любов автора до цього перелітного птаха.

Розгляньте малюнок сови і опишіть її за зразком опису лелеки (Текст «Хто це?»).

Навчаючи дітей будувати оповідання, казки на осно­ві побаченого, пережитого, слід заохочувати дітей, на­приклад, так: «Намагайтеся про події розповісти вираз­но, щоб наші маленькі друзі із дитячого садка могли зримо уявити те, про що ви розповідаєте». Мовленнєва ситуація увиразнюється робочими матеріалами: зачином (вступною частиною твору), опорними словосполучення­ми, реченнями, сюжетною картиною чи фотомонтажем. Мета цих прийомів — оживити вже наявні у дітей вра­ження, пробудити їх уяву, якогось мірою підказати план, композицію, у які діти вкладають своє, справжнє, пере­жите.

Вправа. Побудова казки за початком та словосполученнями, найважливішими для висловлювання.

 

Мета: Вчити орієнтуватися у способах викладу думки, буду­вати казку.

Складіть казку «Заєць і Весна». Використайте початок і подані

СЛОВОСПОЛуЧеННЯ. пі

Хто це прийшов такий красивий і чарівний? Це ж наша иеснаї Вона прийшла до нас з півдня. Сіла у лісі на пагорбок — і потекли струмочки...

Оволодінню міркуваннями як типом мовлення сприя­ють мовленнєві ситуації, розроблені відомим методистом М.М. Соколовим.

1. Ви цікавитесь спостереженнями за птахами. Напи­
шіть другові про своє захоплення і переконайте його зай­
нятися тим самим.

2. Те саме для спостережень за комахами, рибами.

3. Ви працюєте у якомусь гуртку. Вам подобаються
заняття. Опишіть їх товаришу, який живе в іншому місті
(селі). Переконайте його організувати такий самий гур­
ток у його школі. Повідомте, як можна умовити товари­
шів, щоб вони взяли участь у роботі гуртка.

Такі мовленнєві ситуації націлюють на вибір типу мовлення, спонукають учнів думати про майбутнього чи­тача чи слухача і цим самим стимулюють бажання роз­повісти щось іншим людям. В очах дітей осмислюється їхня власна творчість

Важливими прийомами мотивації мовлення є також такі форми роботи, як конкурси на кращі оповідання, збірки творів, ведення щоденників спостережень, журна­лів відгуків про прочитані книги, випуск класної газети, усні виступи по шкільному радіо, перед класом, на ран­ках, зборах.

УМІННЯ РОЗКРИВАТИ ТЕМУ 1 ОСНОВНУ ДУМКУ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

Обрана учнем тема викликає уявлення, почуття, ви­магає їх композиційного оформлення, вираження певної точки зору (головної думки). Тема, таким чином, є цент­ром кристалізації авторського задуму. Особливої ваги слід надавати усвідомленню теми і основної думки. Учні мають навчитися визначати межі теми, розуміти, про що слід розповідати, висвітлюючи ту чи іншу тему, які фак­ти добирати для її розкриття. Мають пізнати, що, будую­чи текст, необхідно всі його компоненти — зміст, струк­туру, мовні засоби — підпорядковувати темі і основній

думці, оскільки найістотнішими ознаками монологічного мовлення є смислова єдність і зв'язність.

Організовуючи навчання, слід іти від спостережень за співвіднесеністю заголовка із змістом твору до фор­мування уявлень про смислову єдність і зв'язність як сут­тєві ознаки будь-якого висловлювання, вироблення із опорою на ці знання умінь визначати і розкривати тему і основну думку -тексту.

Співвідносити заголовок і зміст Спостереження твору діти починають учити на

за зв'язком між уроках грамоти. їм пропонуються
змістом тексіу -^{1 ґ у} . ^ґ і

і заголовком завдання: поділити оповідання,

казку на частини за поданими за­головками, придумати до серії картин заголовки; з даних заголовків дібрати найбільш вдалі; обгрунтувати, чому так названо оповідання.

На уроках позакласного читання відпрацьовуються уміння знаходити потрібну книгу, орієнтуватися у її змісті, користуючись заголовком. З цією метою пропо­нуються дидактичні ігри типу «Бібліотекар і читач». Від книги слід переходити до ознайомлення із дитячими журналами, газетами. Ставляться завдання: «Розгор­ніть газету (журнал). Прочитайте заголовки і скажіть, про що можна довідатися із цього номера газети (жур­налу)».

Виконання таких вправ привертає увагу дітей на зв'язок між змістом тексту і заголовком. У них склада­ються початкові уявлення про смислову єдність і зв'яз­ність тексту.

Здобуті знання про ознаки тексту розширюються під час колективного аналізу, відновлення, редагування тек­стів і складання розповідей дітей про те, що відбулося у їхньому житті. Учні починають усвідомлювати, що всі речення у тексті, об'єднані темою і основною думкою, розташовані у певній послідовності.

Пізнання цього найголовнішого закону побудови тек­сту допомагає їм оволодіти уміннями співвідносити зміст твору із заголовком, орієнтуватися у межах теми, помі­чати логічні пропуски у змісті висловлювань.

Основним методом роботи з учнями є бесіда, у про­цес якої учитель включає вступне слово; вводить ілю­стративну опору, конкретизуючи уявлення дітей. Пошу­кова діяльність активізується складанням словесних ма­люнків, інтонаційним виділенням найважливіших для ви-

раження думки слів, поданим планом, постановкою проб­лемних завдань.

Подаємо кілька вправ, які сприяють формуванню в учнів уявлень про текст і його суттєві ознаки ■— смисло­ву єдність і зв'язність.

Вправа 1. Спостереження за смисловою єдністю тексту. Добір заголовків до картини і тексту.

Мета: Розвиток умінь із даних заголовків добирати найбільш влучні, співвідносити заголовок із змістом тексту.

У ході бесіди доцільно використати карту Радянського Союзу, плакат, на якому написано: Союз Радянських Соціалістичних Рес­публік, Радянський Союз, Країна Рад, Радянська Батьківщина, Ра­дянська Вітчизна, Радянська держава.

Учитель: Наша Вітчизна — Союз Радянських Соціалістичних Республік. Неосяжні простори нашої Вітчизни. Над нею ніколи не заходить сонце. Коли воно опускається у Балтійське море, радянські люди на Курильських островах зустрічають новий день.

П'ятнадцять рівноправних республік-сестер входять до ясного сузір'я Радянської держави. Люди різних національностей живуть поруч. У них своя рідна мова, свої пісні, своя історія. Але Радянська Батьківщина у нас спільна.

Творцем нашої держави був великий Ленін, партія комуністів. Розгляньте картину. (Картина 1. Азбука мовлення.— К.: Мистецтво, 1986).

Ось у дружному колі діти 15 республік. Ваші ровесники. Такі ж школярі, як і ви. Юні громадяни Країни Рад. Росіянин і українка, білоруска і молдаванин... У святковому національному вбранні ба­дьоро крокують, міцно тримаючись за руки. Пліч-о-пліч так радісно йти!

Чому так щасливо, радісно усміхнені їхні обличчя? Чому така легка, злагоджена хода?

За чиїми заповітами живуть, працюють, вчаться і дружать ра­дянські школярі? Про що мріє кожен із них?

Який заголовок підходить до картини? (Юні громадяни Країни Рад. Всі діти нам друзі й брати. Жити по-ленінськи. За заповітами Леніна.) Деякі заголовки діти записують у зошити. Учитель робить висновок.

Виразне читання вірша О. Висотської. Добір заголовка.

Учитель виразно читає текст, записаний на дошці. Виділяє го­лосом слова, найважливіші для вираженої думки.

Готуємось по-ленінськи

Вітчизні ми служити.

Любити труд по-ленінськи.

Й по-ленінськи дружити (О. Висотська).

Про кою цей вірш? (Про нас, маленьких школярів, юних гро­мадян Країни Рад.)

Які слова ми виділяємо голосом? (По-ленінськи Вітчизні служи­ти, любити труд, дружити.) Чому? (Ці слова передають найголов^ ніше у змісті вірша як ми готуємося стати гідними синами Батьків­щини, як вчимося працювати і дружити по-ленінськи.)

Який із заголовків точніше передає найголовніше у змістд ві{и
ща: «Пам'ятаємо Леніна» чи «Жити по-леніасьда*? " V"

Виразне читання вірша учнями.

Вправа 2. Спостереження за смисловою єдністю тексту як сут­тєвою його ознакою.

Мета: Формування умінь співвідносити заголовок із змістом твору, усвідомлювати межі висловлювання.

Прочитайте текст.

словлювання заголовку та виправляти помилки у змісті твору, усві­домлювати межі висловлювання.

Прочитайте уважно твір Олесі і дайте відповідь на запитання: чи відповідає його зміст заголовку.

 

Мурашка і голубка

Мурашка спустилася до струмка: захотіла напитися. Хвиля за­плеснула її і мало не втопила. Голубка несла гілку. Вона побачила — мурашка тоне, і кинула їй гілку в струмок. Мурашка сіла на гілку і врятувалася (За Л. Толстим).

Про кого розповідається у байці Л. Толстого? Чи підходить за­головок до змісту байки? Намалюємо до байки три уявлювані сло­весні картинки. Яка пригода сталася з мурашкою, коли вона піді­йшла до струмка? З яких речень ви про це дізналися? Прочитайте Ці речення хором. Що відбулося потім? Прочитайте два наступні ре­чення хором. Чим закінчилася пригода? Прочитайте останнє речення.

Прочитайте потрібні слова.

Голубка (я к а?)...

Для довідки: чуйна, байдужа, уважна, турботлива, добра, жорстока.

Чого вчить нас байка?

Чи можна до байки дібрати такі заголовки: Випадок біля струм­ка. Як голубка врятувала мурашку. Виручила! Не залишила у біді! Не пролетіла мимо! Спасибі, голубко!

Учитель: Заголовок стисло передає зміст всього твору, об'єд­нує речення.

Прочитайте на дошці речення 1 назвіть те, яке за змістом підхо­дить до байки: Ліс був дрімучий. Спасибі, голубко! (Друге.) Чи до­поможе це речення глибше зрозуміти основну думку байки? (Так.) Де його можна встановити? (В кінці тексту.)

Чому речення Ліс був дрімучий є зайвим і чому його не потріб­но включати у текст? За якими ознаками ви добираєте до тексту за­головок? (Заголовок стисло передає зміст твору, об'єднує за смис­лом усі речення.) Прочитайте виразно доповнений текст. Запишіть байку, перше речення починайте з абзаца.

Усвідомлення теми і головної думки власного висловлювання

Вправи на аналіз готових текстів (типу 1—2) поєднуються із кон­структивними, творчими (типу З—5) — знайти логічні пропуски у висловлюванні, виправити помилки у змісті твору, від­новити деформований текст, побудувати розповідь за да­ною темою.

Мета цих вправ — виробити уміння усвідомлювати межі та основну думку власного висловлювання, підпо­рядковувати мовні засоби розкриттю свого задуму.

Вправа 3. Редагування. Усунення логічних пропусків у тексті. Мета: Формування умінь помічати невідповідність змісту ви-

Снігова баба

Взимку діти гралися у дворі. Вони ліпили снігову бабу. Руки у них мерзли. Але баба снігова вийшла гарна.

Чому зміст розповіді не відповідає заголовку? Якими реченнями слід доповнити текст, щоб його зміст відповідав заголовку? (Очі — вуглинки. Ніс— морквинка. У руках — мітла!)

Вправа 4. Розповідь учнів на тему «Мої зимові розваги».

Мета: Розвиток умінь будувати розповідь про події власного життя, не відступаючи від поставленої теми, усвідомлювати межі висловлювання.

Учитель дає чітку установку, як треба готуватися до твору, про що слід розповідати, у якій послідовності. Пропонує план у вигляді запитань:

1. Де ти любиш гратися? (У парку, у садку, у дворі, на річці.)

2. У які ігри ти любиш грати?

3. З ким ти любиш грати?

4. Що будуєш з друзями? (Снігову бабу, фортецю, гірку.) У хо­
ді колективного рецензування діти визначають, чи правильно дібрано
факти, чи немає чого зайвого, може, пропущено щось важливе для
розкриття теми, чи все зрозуміло і цікаво викладено.

Вправа 5. Відновлення деформованого тексту (побудова опогі-дання із готових речень). Спостереження за смисловою єдністю і зв'язністю тексту.

Мета: Сформувати уміння співвідносити заголовок із змістом твору, встановлювати порядок речень у тексті.

Прочитайте речення з дошки.

Мурашка покликала товаришів.

Воно було важким.

Дружно тягнуть зернину маленькі трудівникиї

Мурашка знайшла зерно.

Чи пов'язані ці речення за змістом? Чому порушився зв'язок? (Тому що речення переставили місцями.) Який заголовок підійде до тексту? (Працьовиті мурашки. Випадок у лісі. Улітку.) Доведіть, що заголовок «Працьовиті мурашки» більш вдалий.

Учитель. У зв'язному тексті (оповіданні) всі речення пов'яза­ні між собою за смислом і стоять у певному порядку. Якщо речення переставити місцями, втрачається зв'язок між ними, і текст розпада­ється. Щоб знову побудувати оповідання з речень, треба визначити, яке з речень треба поставити першим, другим, третім, четвертим. Ін­шими словами, треба відновити порядок речень, щоб пов'язати їх за змістом.

Щоб встановити порядок речень у тексті, треба уявити собі, як відбувалися події. Намалюйте три словесні картинки до цього опові­дання і розташуйте їх у такій послідовності, як це могло відбутися насправді.

Про що розкаже лерша картинка? Покажіть сигнальними карточ-ками речення, яке стосується цієї картинки. Прочитайте його хором. Уявіть другу картинку. Яким реченням можна її підписати? Прочв-

тайте його хором. Опишіть словами третю картинку. Назвіть речення, яке відноситься до неї. Прочитайте це речення з почуттям. Чому це речення треба прочитати з почуттям?

Доберіть потрібні слова.

Мурашки (я к і?)...

Слова для довідки: працьовиті, невсипущі, невтомні трудів­ники, дружні, сварливі, нероби.

Чого вчить нас оповідання? Учні виразно читають відновлене оповідання і записують.

Перечитайте записане оповідання без першого речення. Чи зро­зумілий зміст наступних речень без першого? (Ні.) Оповідання стало неповним, смисловий зв'язок у ньому порушився.

Чи підходять до оповідання заголовки: Маленькі трудівники. Невсипущі трудівники. Працьовиті комахи. Нумо разом! Гуртом до праці!

Отже, відомості з теорії монологічного мовлення за­своюються у процесі колективного виконання вправ, а не заучуються спеціально дітьми. Вони є орієнтиром у ово­лодінні уміннями послідовно, виразно розповідати про побачене, пережите.

Учні переконуються, що для висловлення думки час­то буває недостатньо одного речення, особливо коли не­обхідно довести своє твердження, пояснити, підкріпити прикладами або розповісти про ряд подій чи намалювати картину, предмет. Для повноцінного спілкування необ­хідно навчитися об'єднувати у єдине смислове ціле групу речень, тобто будувати зв'язне висловлювання. Завдяки пізнанню суттєвих ознак монологічного мовлення —сми­слової єдності і зв'язності — для учнів стають зрозу­мілими способи усвідомлення теми і основної думки тексту.

Для опанування цими способами мовленнєвої діяль­ності доцільними є типи вправ, розроблені Т. О. Лади-женською. Завдання у них певним чином уточнені, конк­ретизовані, зорієнтовані на сприймання дітей молодшо­го шкільного віку.

1. Прослухайте два учнівські твори (у одному з них
тема розширена, а другому — звужена). У якому творі
наводяться факти, що є зайвими, не стосуються те­
ми? А де — значно розширюють її? Чи повно розкри­
то тему у другому творі? Що випущено? Про що необ­
хідно розповісти? Якими фактами слід доповнити роз­
повідь?

2. Подумайте, яка із даних тем є ширшою, а яка вуж­
чою. Про які факти слід розповісти, щоб розкрити першу
тему? другу тему?

3. Підшукайте до даної вузької.теми Широку. Якою Я
сьогодні побачила весну?

4. Як би ви розчленували широку тему на підтеми?
Зимові розваги дітей.

5. Зіставте дві теми. У формулюванні якої теми під-
казується головна думка?

Останній день у дитячому Прощай, мій садочок!

садку.

Як ми каталися з гірки. Як гарно з'їжджати з

гірки!

Знайдіть у формулюванні тем слова, які підказують головну думку.

6. Зіставте теми творів. Під час написання якого тво­
ру слід обрати розповідь? опис? міркування?

Як я відпочивала влітку. Який гарний ліс улітку І Чому влітку день довший, ніж ніч?