Фізико-хімічні властивості сечі.

Мета Визначити густину, реакцію, кислот­ність і лужність сечі.

Прилади та матеріали. свіжа сеча (2—З зразки), циліндри, фільтрувальний папір, універсальний індикаторний папір (рН 1—10), хімічні склянки, уро­метр, скляні лійки, бюретки, піпетки вимірювальні на 10 і 1 мл, 0,1 н. розчин NaОН, 0,1н розчин НС1, порошок оксалату калію, 1% спиртовий розчин фенолфталеїну, 1% розчин алізарин-сульфонат натрію. Розчин азотнокислого срібла, NaOH, міцна НNО3, НС1, розчин хлориду барію.

Об’єкт дослідження Людина.

Питання для теоретичної підготовки Видільні органи і значення процесів виділення. Будова і функції нирок. Будова нефрону. Механізм утворення сечі. Процеси філь­трації і абсорбції у нирках. Склад і фізико-хімічні вла­стивості сечі. Регуляція сечоутворення і сечовиділення.

Завдання 1 Визначення густини сечі.

У циліндр ємкістю 100 мл наливають (по стінці) сечу, уникаючи утворення піни. Поволі опускають урометр у циліндр, щоб та частина його, що знаходиться вище рівня сечі, не намокла. Фіксують на урометрі поділку проти нижнього меніска рівня сечі у циліндрі (густина сечі). Вносять по­правку на температуру: на кожні 3° вище 15 °С додають, а на кожні 3° нижче 15 °С зменшують по 0,001 показань шкали урометра. Порівнюють одержані показники з нор­мальними величинами густини сечі у людини.

 

Завдання 2. Визначення реакції сечі.

Реакція може бути кис­лою, лужною або нейтральною. Сеча травоїдних тварин у нормі лужна, всеїдних та хижаків - слабокисла або кисла.

· Визначення реакції сечі за допомогою індикатор­ного паперу. На смужки універсального індикаторного паперу нанести піпеткою по краплині досліджувані зраз­ки сечі. Відзначити наявність чи відсутність зміни ко­льору паперу. Якщо колір змінився — порівняти його з кольоровою шкалою паперу і приблизно встановити рН.

· Визначення міграційної кислотності сечі. У хіміч­ну склянку відміряти 10 мл профільтрованої сечі, додати 6 г оксалату калію і 2 краплі розчину фенолфталеїну, збовтати (протягом 2 хв) і титрувати 0,1н розчином НаОН до появи сталого рожевого забарвлення. Обчис­лити кислотність сечі за формулою:

КС = n•0,00365•10,

де КС — кислотність сечі, кількість грамів НС1 у 100 мл; n — кількість мілілітрів 0,1н NаОН, використаних на титрування; 0,00365 — кількість НС1 у грамах, що відпо­відає 1 мл 0,1 н. розчину NаОН; 10 — множник для пере­рахунку показника на 100 мл сечі.

· Визначення титраційної лужності сечі. У склянку відміряти 10 мл профільтрованої сечі, додати 3—4 краплі алізарин-сульфонату натрію і титру­вати 0,1 н. розчином НС1 до появи жовтого забарвлення. Обчислити лужність сечі (ЛС, г NаОН у 100 мл) за фор­мулою:

ЛС = n•0,004•10,

Де: n — кількість мілілітрів НС1, витрачених на титруван­ня; 0,004 — кількість NаОН у грамах, що відповідає 1 мл 0,1н розчину НС1.

Титраційна кислотність або лужність сечі характери­зують кислотно-лужну рівновагу в організмі.

 

Завдання 3. Якісне визначення складових сечі людини.

· Хлориди. Якщо до проби сечі додати кілька краплин розчину азотнокислого срібла, то випадає осад хлористого срібла.

· Фосфати. Добавити до сечі розчин NаОН, при цьому утворюється осад фосфатів.

· Сульфати. До підкисленої НС1 сечі додати розчин хлориду барію; утворюється сірчанокислий барій, що дає білий осад, до складу якого входять сульфати, карбонати, фосфати. Додаючи до осаду НС1, розчиняють фосфати і карбонати; залищок складається з сульфатів кальцію.

· Сечовина. Сечу згустити випарюванням і додати до неї міцної НNО3. При цьому випадають кристали, що під мікроскопом мають ромбічну форму.

 

Питання для самопідготовки та контролю

1. Про що свідчить підвищення або зниження густини сечі?

2. Яку реакцію має сеча людини, травоїдних, всеїдних та хижих тварин?

3. Які процеси відбува­ються у ниркових клубочках, проксимальному звивистому канальці нефрона, у низхідному і висхідному колінах петлі нефрона, у дисталь­ному звивистому канальці нефрона, у збиральній трубці?

4. Одна людина випила дві склянки солоної води, друга – два стакани звичайної води, третя – прополоскала кілька хвилин рота солоною водою. Як зміниться величина діурезу у кожної людини?

5. Чому утворення камня у нирці гальмує діурез?

6. Лікар з терапевтичною метою призначив хворому вливання великої кількості ізотонічного розчину. Через деякий час стан хворого погіршився. У чому була помилка лікаря?

7. У нічний час величина діурезу стає меньшою. Як це пояснити?

8. У регуляції діяльності нирок нервові впливи виражені слабо, однак вони всеж таки є. У чому вони конкретно проявляються?

9. У експерименті на тварині ділянка канальців нирок була піддана вибірковому ожолодженню. Як це вплинуло на вміст натрію у сечі?

10. Чому при деяких захворюваннях нирок у хворих виникають набряки?

11. Чому наявність білку у сечі свідчить про наявність паталогічного процісу у нирках?

12. Уявіть собі, що приносна артерія стала більш вузькою, ніж виносна. Як би це вплинуло на утворення сечі?

 

 

Розділ 6.Фізіологія ендокринної системи

 

Основні поняття розділу

Ендокринні залози – секреторні органи, що не мають вивідних протоків, а продукти секреції виводяться безпосередньо у кров.

Паракринні органи (клітини) - не мають вивідних протоків, але продукти секреції не виводяться безпосередньо у кров, а шляхом дифузії через мембрану впливають на сусідні клітини.

Гормони – продукти внутрішньої секреції, тобто хімічні речовини, які виробляються спеціалізованими залозами(або клітинами), виділяються у кров та розповсюджуються по організму. Слугують хімічними носіями інформації, здійснюючи специфічний вплив на органи-мішені. По природі гормони можуть бути ліпідними, білковими та пептидними, стереоїдними.

Тип дії гормонів – метаболічний, морфогенетичний, кінетичний (пусковий), корегуючий.

Властивості гормонів – специфічність, дистантний характер дії, висока біологічна активність.

Механізми дії гормонів – взаємодія з рецепторами плазматичної мембрани, взаємодія з рецепторами ядра клітини.

Регуляція дії ендокринних органів – а) прямий вплив субстратів крові на клітини залози; б) нервова; в) гуморальна; г) нейрогуморальна.

 

Механізм гуморальної регуляції:

Канал прямого зв’язку

Канал керівний орган регуляція

зовнішнього пристрій ефектор параметрів

зв’язку

Канал зворотнього зв’язку

Фактори гуморальної регуляції:

Справжні гормони	Тканинні гормони	Метаболітичні фактори
Результат секреції спеціфічних клітин ендокринних залоз   Гормони гіпофіза, епіфіза, гипоталамуса підшлункової залози, наднирників, щітоподібної залози, паращитоподібних та стат. залоз	Результат секреції спеціфічних клітин у різних тканинах та органах     Лібертини, статіни, нейропепт. гіпоталамуса (рілізінг-фактори), компоненти ренін-ангіо. с-ми, гормони ШКТ	Результат секреції неспеціфічних клітин у різних тканинах та органах     Простогландии, енкефаліни, гістамін, серотонін, тощо	Власне метаболіти (продукти, що утворюються в усіх клітинах організму)   Молочна кислота, ПВК, СО , аденозин, тощо	Продукти, що утворюються в клітинах організму у результаті хімічних порушеннь при напруженому метаболізмі     Вільні радикали, тощо

 

 

Лабораторна робота № 15.