Функція управіння поточною діяльністю Співтовариств

Комісія є виконавчим органом. Бо на відповідає за виконання регламентів, прийнятих Радою чи спільно Радою і Парламентом, також за подання проекту річного бюджету і за його виконання. Комісія готує Парламенту звіт з виконання бюджету і несе політичну відповідальність за його невідповідне виконання. Крім того, Комісія зобов'язана подавати Парламенту щорічний звіт про функціонування Співтовариств найпізніше за місяць до початку Парламентської сесії.

На основі того що Європейські Співтовариства є суб'єктом міжнародного права, Комісія підтримує сталі дипломатичні стосунки з третіми країнами та іншими міжнародними організаціями. У багатьох країнах, зокрема в Україні, Співтовариства мають свої представництва. Комісія відповідає також за приготування і підписання міжнародних угод, стороною яких є Співтовариства. Прикладом цього може бути проведення перемовин і приготування Договорів про приєднання з країнами кандидатами до ЄС.

Європейськи Суд і Суд I Інстанції

Створення

В інституційній системі Європейського Союзу функціонують два органи судового характеру. Це Європейський Суд [ЄС] і Суд Першої Інстанції[СШ].

Свропейський Суд є одним із найстарших органів, передбачений ще Договором про створення ЄСВІС (1951р.). Відповідно до рішень конвенції про деякі спільні інституції, підписаної у 1957р., Суд був уже з 1958р. спільним органом для двох чергових Європейських Співтовариств.

У 1988р., у результаті надмірного навантаження на Свропейський Суд, Рада запровадила т.зв. Суд Першої Інстанції. Це інстанція допоміжного характеру щодо Свропейського Суду, якій передано повноваження винесення вироків у чітко окресленій сфері права Співтовариств.

Правова основа функціонування

Свропейський Суд функціонує насамперед на підставі положень статті 220-245 [164-188] Договору про створення Свропейського Співтовариства та Статуту і внутрішнього Регламенту, прийнятих згідно зі ст. 245[188] ДЄС. Натомість правовою основою діяльності Суду Першої Інстанції є ст. 225 [168а] ДЄС¹³, яка підкреслює, що якщо Рада не вирішить інакше, то до СПІ застосовуються положения Договору, що стосуються Свропейського Суду, і положення Статуту Євросуду. Суд Першої Інстанції не має власного Статуту, але як і Європейський Суд має власний внутрішній процедурний Регламент.

Місцезнаходження

Відповідно до Протоколу про місцезнаходження резиденцій деяких органів і служб Європейських Співтовариств і Європолу, прийнятого у 1997р. разом із Амстердамським Договором, Свропейський Суд і Суд I Інстанції мають резиденцію в Люксембурзі.

Склад

Європейський Суд нарахову зараз 25 Суддів і 8 Генеральних Радників. Якщо Євросуд виступить з такою вимогою, то кількість Радників може бути збільшена у разі прийняття Радою одноголосного рішення. Кожна країна-член має право висунути лише одного Суддю, натомість стабільних Генеральних Радників можуть мати тільки великі держави (Німеччина, Франції, Великобританія, Іспанія, Італія). Решта місць займають за принципом ротації Радники з менших країн.

Згідно зі ст. 223 [167] ДЄС Генеральних Суддів і Радників Європейськог Суду вибирають серед осіб, які мають певні гарантії незалежності і відповідають умовам, існуючим у їхніх країнах,

для зайняття найвищих посад у судах, або є визнаними і компетентними юридичними консультантами. Отже, вони призначаються на шість років шляхом загальної згоди урядів усіх країн-членів. Кожні три роки відбувається часткова зміна складу Суду - 12 чи 13 Суддів і 4 Генеральні Радники.

Суд I Інстанції складається з 25 суддів - по одному з кожної країни-члена. На відміну від Європейського Суду в СПІ формально немає Генеральних Радників, хоча ці функції у деяких справах може виконувати кожен Суддя СПІ, окрім Голови. Як і в Європейському Суді, Судді Суду I Інстанції призначаються на період 6 років шляхом загальної згоди між країнами-членами. Кожні три роки відбувається зміна частини складу СПІ (12 чи 13 Суддів).

Статус членів Європейського Суду і Суду I Інстанції.

Члени Європейського Суду не представляють у цих органах свої країни, а Європейський Суд є органом цілком незалежним від країн-членів Євросоюзу та інших спільних органів. Судді повинні бути незалежними особами, тому їм не можна виконувати жодних політичних чи адміністративних функцій. Члени Європейського Суду не можуть займатися професійною діяльністю, незалежно від того чи вона оплачувана, чи ні, тільки в разі згоди на це Ради Європейськог Союзу.

Відповідно до протоколу про пільги та недоторканість Європейського Співтовариства Судді та Генеральні Радники Європейського Суду, а також частково їх родини, мають право на пільги та недоторканість. Вони користуються правовим захистом навіть після припинення виконання функцій в Суді. Особливої уваги заслуговує факт, що члени Суду не можуть бути позбавлені свого місця, а також пенсійних прав та інших пільг. Єдиний орган, який може скасувати імунітет у цій області, - це Європейський Суд, якщо він приймає одноголосне рішення, за виключенням Судді чи Радника, про якого йде мова, і за умови, що цей Суддя чи Радник перестав відповідати необхідним критеріям для виконання своїх функцій.

Статус Суддів і Генеральних Радників є дуже подібним, вони відрізняються тільки функціями. Члени Європейського Суду можуть обиратись багаторазово, і немає перешкод у тому, щоб після закінчення терміну Судді обіймали функції Генеральних Радників, і навпаки. Завданням Суддів є винесення вироку у справах, які підлягають юрисдикції Європейського Суду.

Натомість Радники готують і надають т.зв. підсумкові пропозиції (висновки), які зачитуються перед винесенням вироку на підсумкових засіданнях Суду. Остаточний висновок є певного роду обєктивною пропозицією вирішення справи, яка, зокрема, аналізує правомірність і навіть наслідок виголошення певного вироку. Остаточні висновки не мають зобов'язального

характеру для Суддів, але дуже рідко трапляється, щоб вирок і його обгрунтування значно відрізнялись від пропозицій, представлених Радником.

Статус Суддів Суду I Інстанції не відрізняється істотно від статусу членів Європейського Суду. Їх правове положения і функції є аналогічними до Суддів Європейського Суду. Вони теж користуються належними їм пільгами та недоторканістю. Як і Європейський Суд, СПІ є повністю незалежним органом від країн-членів та інших інституцій Співтовариств, а Судді СПІ не є в ньому представниками своїх країн

7 .6. Внутрішня структура

Європейський Суд не має складної внутрішньої структура ані розбудованої адміністративної структури. Судді вибирають з-посеред себе Голову Європейського Суду на період 3 років (з правом багаторазового вибору). Голови обираються таємним голосуванням, абсолютною більшістю голосів. Головною функцією Голови Європейського Суду є керівництво роботою Суду та його адміністрацією.

Подібним чином обирається Голова Суду I Інстанції, який виконує функції, аналогічні до завдання Голови Європейського Суду.

На чолі адміністрації стоїть Секретар, який безпосередньо керує її роботою. Він обирається Європейським Судом на період 6 років з можливістю переобрання. Секретар Європейського Суду виконує не лише функції адміністративного характеру, але здійснює також судові функції. Секретар підтримує Голову Суду та інших Суддів у їхній діяльності, а також зобов'язаний брати участь у засіданнях Суду та його палат. Крім того, Секретар відповідає за фінансові та бухгалтерські справи.

Суд I Інстанції не має власної адміністративної структури і користується технічною та адміністративною базою Європейськог Суду. СШ має власну Канцелярію, а також, як і Європейський Суд, призначає Секретаря. Його повноваження скромніші, ніж повноваження Секретаря Європейськог о Суду.

Організація роботи

Європейський Суд засідає на пленарних засіданнях, які вважаються дійсними, якщо в них беруть участь 15 суддів. На вимогу сторін судового провадження засідання Європейського Суду може відбуватися в повному складі. Хоча, як правило, справи розглядаються у 3- чи 5- особових палатах.

Вироки виголошуються відкрито і набирають чинності з днем виголошення. Суд Першої Інстанції засідає так само в 3- чи 5- особових палатах, але може вести справу і в повному складі.

Робочою мовою Європейського Суду і СПІ є французька, але сторони провадження можуть вибрати кожну з офіційних мов Співтовариств.

Функції Європейського Суду

Європейський Суд вирішу суперечності у справах, повязаних із функціонуванням Співтовариств. Його рішення може мати обов'язковий або факультативний характер. Суд охороняє право Співтовариств, а також слідкує за дотриманням обовязків, які виникають з нього. Прикладами справ у цій сфері можуть бути: скарга про порушення країною-членом зобовязань перед Співтовариствами, скарга на утвердження недійсності юридичного акту.

Другим дуже важливим повноваженням Суду є тлумачення права Співтовариств, а також оцінка відповідності юридично зобов'язальних актів вторинного права первинному праву (Договорам). Європейський Суд розглядає також скасування рішень Суду I Інстанції.

Функції Суду I Інстанції

На перших порах Суд I Інстанції мав обмежені повноваження, але з плином часу сфера його компетенції була розширена. Юрисдикція СПІ охоплює виключно суперечливі справи. На даний час, СПІ може виносити рішення в наступних справах¹⁴:

Спори між органами Співтовариств та їх функціонерами,

Спори між Європейською Комісією та підприємствами у сфері діяльності ЄСВІС,

Спори фізичних та юридичних осіб з органами Співтовариств з питань монополії та демпінг_у

Спори про відшкодування на підставі мінімальної відповідальності за шкоду, завдану фізичним або юридичним особам діяльністю органів чи функціонерів Співтовариств,

Після оголошення вироку СПІ існує двомісячний термін, упродовж якого можна звернутися до Європейського Суду.

Суд Аудиторів

Створення

Суд Аудиторів був створений у 1977 році на підставі Договору про реформу бюджетної процедури, підписаного 22 липня 1975 року. Він виник на місці Комітету Контролю, який існував у ЄЕС та ЄСАЕ, та контролера фінансів, який діяв у ЄСВІС. Спершу Суд Аудиторів мав доволі незначні повноваження, але Маастрихтский Договір істотно збільшив його компетенцію і підніс до рангу головного органу Європейських Співтовариств. Суд Аудиторів є відповідником найвищих палат контролю окремих країн, а значить усупереч хибній назві, не є судовим органом, а радше - органом фінансового контролю.