Правова основа функціонування.

Європейський Парламент функціонує насамперед на основі ст. 189-201 [137-144] Договору про створення Європейського Співтовариства, а також внутрішнього Регламенту, прийнятого відповідно до ст. 199 [142]ДЄС.

Місцезнаходження.

Відповідно до протоколу про розміщення інституцій та деяких органів і служб Європейського
Співтовариства і Європолу, прийнятого 1997р. разом із Амстердамським Договором,

Європейський Парламент знаходиться в Страсбурзі, де відбуваються щомісячні пленарні сесії і бюджетна сесія. Додаткові пленарні сесії та зустрічі Парламентських Комісій відбуваються в Брюсселі. Генеральний Секретаріат ЄП та його служб знаходяться в Люксембурзі.

4.4. Парламентські вибори.

Раніше, депутати до Європейського Парламенту були делеговані парламентами країн членів, кожна країна мала свою власну процедуру. Тобто, щоб бути депутатом Європейського Парламенту потрібно спершу бути вибраним до парламенту в своїй країні. 7-10.06.1979р., на основі Акту прийнятого Радою 20 вересня 1976р., відбулися перші загальні і прямі вибори до Європейського Парламенту (181 млн. осіб з правом голосу), у яких вибрано 410 депутатів.

Попри те, що відповідно до ст.190 p. [138] ДЄС Європейський Парламент має право підготувати проект прямих всезагальних виборів за единою процедурою в усіх Країнах-Членах ЄС чи за спільними принципами для всіх Країн-Членів ЄС, однак досі не вдалося прийняти единого положения про вибори, і вибори до Європейського Парламенту надалі відбуваються за національними правилами.

Склад.

Кількість депутатів Європейського Парламенту поступово збільшувалася разом із розширенням Співтовариств.

 

Таблиця 1: Зростання кількості депутатів Європейського Парламенту від дня утворення ЄСВІС.

 

 

 

						1992^5
Франція
ФPH
Італія
Бельгія
Голландія
Люксембург
Великобританія
Данія
Ірландія
Греція
Іспанія
Португалія
Швеція
Austria
Finlandia

Кількість депутатів від кожної країни є пропорційною до кількості мешканців, з невеличкими перевагами для менших країн. Відповідно до ст.190 p. 2 [138] ДЄС, до складу Європейського Парламенту входять 626 депутатів, обраних з усіх країн Європейського Союзу в такій кількості: Австрія - 21, Бельгія - 25, Данія - 16, Фінляндія - 16, Франція - 87, Греція - 25, Іспанія - 64, Голландія - 31, Ірландія - 15, Люксембург - 6, Німеччина - 99, Португалія - 25, Швеція - 22, Велика Британія-87, Італія - 87.

Статус Депутата

Каденція депутата Європейського Парламенту триває 5 років, вона може тривати менше лише в результаті відмови від посади або в разі смерті депутата. Депутати Європейського Парламенту виконують свої обов'язки незалежно, тобто не є зв'язані жодними інструкціями від своїх урядів чи парламентів своїх країн

У перші роки функціонування Асамблеї депутат Європейського Парламенту був змушений одночасно бути депутатом у своєму національному парламенті, тому що вибори до ЄП мали опосередкований характер. Згодом, депутати вже не обов'язково мусили поєднувати обидві позиції, а в 1988 році Європейський Парламент зажадав запровадження заборони на поєднання мандату у Європейському Парламенті з мандатом у парламенті країни. Однак, на даний час розпорядження припускає можливість включения мандату в парламент країни з депутатським мандатом Європейського Парламенту.

Депутат Європейського Парламенту не може бути членом уряду своєї країни, членом Європейської Комісії, суддею чи головою Європейського Суду, членом Суду Аудиторів, Соціально-Економічного Комітету, Комітету Регіонів, органів ЄГБ, службовцем чи членом інших органів Європейського Співтовариства. Це випливає з так званого правила incompatibilitas, тобто заборони поєднання деяких функцій.

На період виконання функцій Депутатові Європейського Парламенту надають певні пільги та недоторканість. Вони не несуть відповідальності за дію, яка виникла в результаті виконання обов'язків депутата ЄП. Не можуть бути затримані, обшукані, суд не може розглядати справу проти них. Особливій охороні депутати ЄП підлягають упродовж засідання, а також по дорозі на засідання і під час повернення. Недоторканість може зняти лише Європейський Парламент. Депутат ЄП не може посилатися на недоторканість, якщо буде спійманий на місці вчинення злочину.

Депутати отримують депутатську платню, але її величина встановлена положениями окремих країн, тому депутати з різних країн отримують різну платню. Кожен депутат має свій депутатський кабінет-офіс, функціонування якого фінансується з бюджету ЄП.

Внутрішня структура

Голова, Віце-голова і Квестори

Європейський Парламент на своему першому засіданні, яке проводить найстарший депутат, таємним голосуванням, абсолютною більшістю обирає Голову, 14 Віце-голів, а також Квесторів Європейського Парламенту. Термін їх перебування на своїх посадах триває половину терміну ЄП, а отже 2,5 роки. Висунути свого кандидата на посаду Голови ЄП може політична група або принаймні 32 депутати. У Європарламенті вперше було порушене неписане правило, що Голови ЄП походять з двох найбільших політичних груп (другою групою є соціалісти). Унаслідок угоди поміж християнськими демократами та лібералами, під час урочистого засідання 20 липня 1999 року, Європейський Парламент вибрав Головою пані Ніколь Фонтейн, представницю Французьких християнських демократів (UDF). Через 2,5 роки, обидві групи підтримали кандидата від лібералів, і 15.01.2002р. Головою ЄП було обрано Пета Кокса (Pat Сох) з Ірландії.

Голова Європейського Парламенту проводить його засідання і пильно стежить за правильним ходом роботи. Головує на засіданнях, розпочинає і закінчує засідання, виносить питания на голосування, а також підписує бюджетні ухвали та інші правові акти, прийняті Радою та Парламентом спільно. Голова не може сам брати слово під час парламентських дебатів. Якщо виявить бажання це зробити, він буде змушений на час тривалості дебатів передати повноваження вести засідання Віце-Голові. Одним із основних завдань Голови є звітування перед Радою та Комісією про прийняті Парламентом акти, а також представления ЄП у зовнішніх зносинах. Якщо Голова з якихось причин не може виконувати своїх обов'язків, то його місце займає Віце-Голова.

Квестори, яких зараз є п'ятеро, відповідають за адміністративне обслуговування і фінансування депутатів ЄП.

Президія

Голова і Віце-Голова утворюють Президію Європейського Парламенту. У його роботі можуть брати участь з дорадчим голосом Квестори. Президія відповідає за дотримання регламенту ЄП, порядку денного засідань, наглядає за роботою парламентських комісій, а також вирішує фінансові, адміністративні та організаційні справи. Президія може обрати серед свого оточення двох Віце-Голів, котрі відповідають за підтримання відносин із національними парламентами.

Конференція Керівників

Конференція Керівників є дуже важливим органом Європейського Парламенту. До його складу входять: Голова ЄП а також голови або делегати від політичних груп. Найважливішими повноваженнями Конференції Керівників є: затвердження проекту порядку денного засідань, оформлення запитів, скерованих до Ради чи Комісії; зміна періоду перерв між сесіями, право скликати надзвичайне засідання ЄП. Окрім того, Конференція визначає склад і повноваження Комісій ЄП, спеціальних слідчих комісій та відповідає за відносини з іншими інституціями Європейського Союзу і національними парламентами, серед них також парламентами країн, які не входять до Європейського Союзу.

Конференція Керівників Комісій

До складу Конференції Керівників Комісій входять голови всіх постійних і тимчасових комісій Європейського Парламенту. Вони можуть скеровувати рекомендації для Конференції Керівників щодо роботи парламентських комісій і стосовно порядку денного засідань ЄП, а також виконують завдання, доручені Президією ЄП чи Конференцією Керівників.