Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.

Дисциплінарна відповідальність за земельні правопорушення ЗК не передбачена. Однак у практиці використання й охорони земель дисциплінарні проступки скоюються часто, а винні в їх скоєнні громадяни притягаються до дисциплінарної відповідальності відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (КЗПУ).

Заходам стягнення за порушення трудової дисципліни присвячена стаття 147 КЗПУ. У ній підкреслюється, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у вигляді догани чи звільнення.

Усі земельні правопорушення, пов'язані з порушенням трудової дисципліни в земельних відносинах і носять характер дисциплінарних проступків, тягнуть відповідальність згідно з порядком, визначеним Кодексом законів про працю України.

Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена Земельним кодексом України і Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУАП).

Стаття 52 КУАП передбачає відповідальність за псування с/г та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а так само невжиття заходів щодо боротьби з бур'янами. Таке забруднення землі негативно впливає на родючість ґрунтів, знижує врожайність с/г культур, робить продукцію небезпечною для людей і тварин. Забруднювачами можуть бути як підпр та орг, так і громадяни. І ті, й інші можуть бути суб'єктами відповідальності. Порушення може скоюватися як навмисно, так і з необережності, недбалості. Високі штрафи встановлюються в зв'язку з тим, що дане порушення приносить велику шкоду -- зниження родючості ґрунту, урожайності, іноді на багато років. Якщо таке забруднення стає суспільно небезпечним, воно перетворюється в злочин і карається кримінальною відповідальністю.

Статтею 53 КУАП передбачається відповідальність за порушення правил використання земель. Землевласники і землекористувачі несуть адміністративну відповідальність за використання земель не за цільовим призначенням, за невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, за неправильну експлуатацію, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень. Землевласники, землекористувачі, орендарі зобов'язані дотримуватись правил забудови. Особа, що самовільно зайняла з/д, не має права здійснювати взагалі будь-яку забудову. З/д негайно повертається власнику чи державі, а будівля зноситься порушником або за його рахунок без відшкодування витрат. Землевласники мають право забудувати з/д самостійно, але з дотриманням правил будівництва, а користувачі й орендарі мають право здійснювати будівництво за згодою власника.

Цивільна відповідальність за порушення земельного законодавства

Цивільна відповідальність називається також майновою відповідальністю за шкоду, спричинену майну громадян і юридичних осіб, а також життю і здоров'ю людей.

Шкода може бути спричинена у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням договору, а також у зв'язку з правопорушенням, що заподіяло шкоду. Це розкривають норми ЦК про угоди, про відповідальність внаслідок шкоди, спричиненої життю і здоров'ю громадян.

Цивільна відповідальність передбачає можливість компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про використання земель та інших природних ресурсів.

Компенсація може мати місце внаслідок правомірних дій у разі вилучення земель та інших природних ресурсів для громадських і державних потреб, винного заподіяння шкоди власнику чи користувачу природних ресурсів і компенсації державної шкоди, що виникла з вини екологічно шкідливих виробництв, тобто компенсації за "чужу вину".

Цивільна відповідальність сприяє вжиттю заходів щодо підновлення якості земель та інших природних ресурсів, захисту майнових та екологічних прав людини залежно від ступеня унікальності, природної та наукової цінності знищених чи пошкоджених природних ресурсів і об'єктів та передбачає елементи штрафного компенсування шкоди, а в ряді випадків -- і заходи стимулювання, спрямовані на заохочення органів, що здійснюють контроль у цій сфері та витрачають кошти на оздоровлення НПС і здійснення природоохоронних заходів.

Визначення шкоди здійснюється на основі різноманітних методів:

- таксового;

- витратного;

- розрахункового;

- нормативного.

Кримінально-правова відповідальність за порушення земельного законодавства виявляється в кримінальному переслідуванні злочинних порушень земельного законодавства. Основним критерієм, що відрізняє кримінальне від інших правопорушень, є неоднаковий характер їх суспільної небезпеки. Кримінальне правопорушення особливо небезпечне для суспільства. До кримінально-правових норм, що стосуються охорони земель, треба віднести також ст. 310 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за посів або вирощування снотворного маку чи конопель.

Посадові особи, винні в злочинному порушенні земельного законодавства, несуть відповідальність за статтями КК про посадові злочини, зокрема за ст. 364 -- зловживання владою або службовим становищем; ст. 365 -- перевищення влади або службових повноважень; ст. 367 -- службова недбалість.

Земельно-правова. Особливість її в тому, що вона настає за нормами земельного права. Наприклад, може застосовуватися така санкція, як припинення права користування землею.

Відповідно до ст. 141 ЗК, право користування з/д припиняється в разі:

- використання з/д способами, які суперечать екологічним вимогам;

- використання з/д не за цільовим призначенням;

- систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Проблема - Дискусійним є питання про існування земельно-правової відповідальності (на рівні адміністративної, дисциплінарної тощо відповідальності.

Санкції:

- примусове припинення прав на землю;

- відмова компетентних державних органів у наданні земельних ділянок особам, які не провели рекультивації земельних ділянок, проведених при розробці

- зем реституція – повернення законному власнику або землекористувачу самовільно-зайнятої ЗД.

45. Проблеми класифікації земельного фонду України за цільовим призначенням. (встановлений правовий режим, умови і межі використання земель для конкретних цілей)

ст. 19 ЗК визначає 9 категорії земель. Разом з тим є різні земельні ділянки, правовий режим потребує легалізації. До таких земель відносяться землі культового, землі космічного забезпечення, землі водно-болотних угідь та торф’яного фонду, землі мисливського фонду, землі садових поселень. Недоцільність виділення як окремої категорії земель житлової та громадської забудови.

Проблемою є застосування українського класифікатора цільового використання земель, який затверджений листом Держ аген зем ресурсів 1998 року.

Всі землі, що знаходяться в межах території України складають єдиний земельний фонд. В залежності від цільового призначення єдиний земельний фонд країни підрозділяють на сім категорій земель. Класифікація земель в залежності від їх цільового призначення дозволяє диференційований підхід до правового регулювання зем відносин в рамках правового режиму зем фонду.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб с/г або призначені для цих цілей. Це орні угіддя, пасовища, луки, землі, які відводяться під огороди, сади, а також міські угіддя, що використовуються для с/г потреб, з/д, відведені під городи, сади тощо.

Землі населених пунктів ( міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів) — це землі, що знаходяться в межах міської, селищної смуги та смуги сільського населеного пункту, а також землі надані в відання населених пунктів за межами їх смуги. Ця категорія земель є територіальною базою для забудови житловими, комунально-побутовими, промисловими, транспортними та іншими будівлями та спорудами в цілях задоволення житлово-комунальних, культурно-побутових та інших потреб населення, що проживає на цій території.

Землями промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам, організаціям і установам для здійснення покладених на них спеціальних завдань промислового виробництва, транспорту, зв'язку тощо.

До земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення належать землі несільськогосподарського (спеціального) призначення, які вилучені з госп обігу і використовуються лля спеціальних цілей.

Землі лісового фонду поділяються на:

а) лісові:

- вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;

- не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згарища, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами;

б) нелісові: зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового госп-ва, трасами ліній електропередач, продукто проводів та підземними комунікаціями тощо;

- зайняті с/г угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб ліс госп);

- зайняті болотами і водоймами в межах з/д лісового фонду, наданих для потреб лісового госп

Землями водного фонду визнаються землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншимиводоймами, болотами, а також островами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річокта навколо водойм;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені піп смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до законодавства.

Наведені категорії земель за своїм цільовим призначенням, за своїм внутрішнім складом не однорідні. Вони включають в себе землі, що використовуються для різних госп-економ цілей, які визначають особливості їх правового режиму в рамках загального правового режиму відповідної категорії земель. Так, наприклад, землі населених пунктів об'єднують в своєму складі землі забудови, землі загального користування, рекреаційні землі, землі с/г використання, землі, зайняті лісами, водоймищами та іншими об'єктами. Вони володіють певними особливостями режиму використання і охорони з урахуванням правового режиму всіх категорій земель

Структура земельного фонду не є статичною. Під дією різних економ, еколог та ін факторів відбуваються зміни як в складі земельного фонду, так і в середині кожної категорії.