Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

Землеустрій законодавчо визначається як "сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил" (ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003, ст. 181 ЗК України). Фактично, таке визначення ототожнює землеустрій із регулюванням земельних відносин, тож на наш погляд, воно є надто широким.

В доктрині визначення відсутнє

При формулюванні визначення землеустрою потрібно виходити із того, що дане поняття на сьогодні об'єктивно несе певне смислове навантаження, яке обумовлюється законодавчо визначеним змістом землеустрою (ст. 184 ЗК України, конкретизація ЗУ "Про зeмлeycтpiй^,,), що включає:

а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувачів;

б)розробку загальнодержавної і регіональних програм використання таохорони земель;

в)складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічнихобгрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень;

г)обгрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами;

г)складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь іземлекористувач ь та створення нових;

д)складання проектів відведення земельних ділянок;

е)встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок;

є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею;

ж)складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економ обгрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель;

з)розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використаннямта охороною земель;

и)здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання таохорони земель;

і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель."

Як бачимо, землеустрій складають насамперед різноманітні технічні заходи, причому до змісту землеустрою включається розробка землевпорядної документації, проте не включається її затвердження. Землеустрій доцільно визначати - як сукупність технічних заходів, що включають підготовку, складання, виконання та нагляд за виконанням проектної документації щодо використання, охорони та відтворення земель.

В межах функції землеустрою можна розглядати також державну землевпорядну експертизу (експертизу землевпорядної документації) - "діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет ЇХ відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи* (ст. І Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації"").

Відповідно до ст.. 26 ЗУ Про землеустрій розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Ліцензування таких робіт передбачене ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності

ПКМУ від 14.11.2000 «Про затвердження переліку органів ліцензування» органом ліцензування щодо здійснення землевпорядних робіт визначено Держкомзем України.

Згідно ЗУ «Про захист конституційних прав громадян на землю» встановлена 1) вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);2) виготовленні документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до ст.. 121 ЗКУ. Закон встановлює граничний розмір вартості робіт на рівні 5 та 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Виконання робіт з такими розцінками часто є невигідним і навіть збитковим для землевпорядних організацій. В таких умовах положення Закону часто ігноруються всіма землевпорядними організаціями, що здійснюють надання послуг в певній місцевості. Землевпорядні організації практикують затягування землевпорядних робіт, змушуючи замовника до неофіційних доплат.

Іншим шляхом обходу положень Закону є стягнення землевпорядними організаціями окремо коштів в оплату за виконання робіт із виготовлення право установлюючи документів, і окремо – за виготовлення проекту відведення, за встановлення меж тощо.

 

39. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу грунтів' як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ч. І. ст. 191 ЗК України).

Здійснення моніторингу земель регламентують: ст. 22 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 191-192 ЗК України, ст. ст. 5, 8, 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (щодо моніторингу ґрунтів земель сільськогосподарського призначення), постанова КМ України "Про затвердження положення про моніторинг земель" від 20.08.1993 № 661, постанова КМ України "Про Положення про державну систему моніторингу довкілля" від 30.03.1998 № 391.

Об'єктом моніторингу земель є весь земельний фонд незалежно від форм власності на землю.

Залежно від охоплених територій здійснюється такий моніторинг земель:

· глобальний - пов'язаний з міжнародними науково-технічними програмами;

· національний - охоплює всю територію України;

· регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічнихта економічних умов;

· локальний - на територіях нижче регіонального рівня,до територій окремих земельних ділянок і елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів.

Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін, а також оцінки:

· стану використання угідь, полів, ділянок;

· процесів, пов'язаних із змінами родючості грунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури грунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами,важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;

· стану берегових ліній річок, морів, озер, заток,водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;

· процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами;

· стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів ірадіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.

Незважаючи на достатньо розвинене правове регулювання, через низку об'єктивних та суб'єктивних факторів спостереження за станом земель сьогодні не складають всеохоллюючої системи. Таким чином, моніторинг земель на сьогодні фактично відсутній.

Проблема - Забезпечення здійснення моніторингу покладається на Держкомзем України. Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів. Моніторинг родючості ґрунтів здійснює Мінагрополітики України відповідно до положень ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель. Безпосередньо моніторинг ґрунтів на землях сг призначення проводиться Дерд-ю службою охорони родючості ґрунтів.

Проведення моніторингу земель здійснюється в такому порядку: виконання спеціальних зйомок на місцевості та обстежень земель; виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю; оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

Хоча порядок ведення моніторингу земель на сьогодні визначається постановами КМУ «Про затвердження положення про моніторинг земель», «Про положення про державну систему моніторингу довкілля» ці акти не є прийнятими у формальній відповідності та на виконання ст.. 191 ЗКУ. Вони були прийняті до набрання чинності ЗКУ 2001р., не враховують зміни у системі органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Вони можуть застосовуватись у частині, що не суперечить ЗКУ.