ТОП 10:

Модульний контроль – 20 балів.



1.1 Індивідуальна робота включає:

- Соціологічне дослідження (Програма соціологічного дослідження – 3 бали; Анкета – 3 бали; Звіт по проведеному соціологічному дослідженні – 4 бали) – разом – 10 балів;

- Інші види індивідуальної роботи оцінюються за 5-рівневою шкалою, де оцінка «2» – незадовільно, «3» – задовільно, «4» – добре та «5» – відмінно. Сума балів, які студент отримує за ці види роботи розраховується за формулою:

де, – сума балів, - оцінки за позитивну відповідь студента («3», «4», «5»), n – кількість всіх оцінок, отриманих студентом протягом семестру (включаючи кількість оцінок «2») – максимум 5 балів.

2.1 Робота на семінарських заняттях оцінюється за 5-рівневою шкалою, де оцінка «2» – незадовільно, «3» – задовільно, «4» – добре та «5» – відмінно. Сума балів, які студент отримує за семестр розраховується за формулою:

де, – сума балів, - оцінки за позитивну відповідь студента («3», «4», «5»), n – кількість всіх оцінок, отриманих студентом протягом семестру (включаючи кількість оцінок «2») та k =3.

Робота студента на семінарах включає оцінювання відвідування, написання творчих робіт, захист рефератів, активність та рівень знань. Мінімальна кількість оцінок – 5.

Рівень знань.

береться до уваги:

- глибину і міцність знань;

- рівень мислення;

- вміння синтезувати знання по окремих темах;

- вміння складати розгорнутий план відповіді;

- давати точні формулювання;

- правильно користуватись понятійним апаратом;

- культура відповіді (грамотність, логічність і послідовність викладу);

Модульний контроль:

І-й рівень: одне відкрите питання – 7 бали;

ІІ-й рівень: п’ять тестових питань – по 1 балу;

ІІІ-й рівень: практичне завдання – 8 балів.

Для того, щоб студент отримав допуск до іспиту з дисципліни «Соціологія», йому необхідно протягом семестру набрати не менше ніж 21 бал.

За рішенням лектора студентам, які виконували з дисципліни індивідуальні завдання творчого рівня, брали участь в позанавчальній науково-дослідницькій діяльності, в роботі конференцій, наукових семінарів, підготовці наукових публікацій тощо - можуть присуджуватись додаткові бали за результати підсумкового контролю.

Екзаменаційний контроль:

І-й рівень: одне відкрите питання – 10 балів;

ІІ-й рівень: десять тестових питань – по 3 бали;

ІІІ-й рівень: практичне завдання – 10 балів.


ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

4. Становлення і розвиток соціології як самостійної науки.

5. Предмет, об'єкт соціологічної науки.

6. Взаємозв'язок соціології з іншими науками. Функції соціології.

7. Суспільство як соціальна система.

8. Типологія суспільств.

9. Соціальна структура суспільства.

10. Особливості соціологічного аналізу особистості. Поняття людина індивід індивідуальність та особистість.

11. Роль соціальних цінностей і соціальних норм в соціалізації особистості.

12. Соціальні статуси і ролі та їх класифікація.

13. Соціальна діяльність і соціальна поведінка особистості.

14. Поняття соціологічного дослідження та його характеристика

15. Програма соціологічного дослідження та її елементи.

16. Соціальна інформація її суть та структура.

17. Маркетинго-соціологічні методики.

18. Правила конструювання анкети.

19. Культура і суспільство.

20. Типологізація культурних явищ і процесів, основні складові елементи культури.

21. Основні підходи до вивчення культури в соціології.

22. Культурне розмаїття.

23. Загальне поняття вільного часу та його значення в сучасному світі.

24. Специфіка і структура вільного часу.

25. Суспільно необхідний та вільний час.

26. Історія формування соціології вільного часу та дозвілля.

27. Нові види дозвілля в епоху глобалізації.

28. Перші мас медіа: газети. Вплив телебачення.

29. Глобалізація мас медіа.

30. Проблема регулювання мас медіа.

31. Вплив телебачення на розвиток і функціонування українського суспільства.

32. Сутність та загальні ознаки соціальних відхилень.

33. Конфлікти як соціальне явище.

34. Класифікація і структура конфліктів.

35. Причини виникнення та шляхи подолання конфлікту.

36. Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень.

37. Типологія соціальних відхилень та форми девіантної поведінки.

38. Причини виникнення девіантної поведінки і шляхи її подолання.

39. Виникнення і розвиток соціології праці.

40. Ринок праці в соціологічному вимірі.

41. Стимулювання праці і трудова мобільність.

42. Соціологія праці як наукова дисципліна.

43. Соціальна сутність праці та управління.

44. Трудова поведінка.

45. Мотивація трудової поведінки.

46. Стимулювання праці.

47. Трудова мобільність.

48. Економічна діяльність: соціологічні виміри.

49. Становлення та розвиток соціології економіки як науки.

50. Економіка як соціальний інститут її предмет та об’єкт.

51. Об’єкт, предмет, структура і функції соціології політики.

52. Політика як соціальний інститут.

53. Особливості соціологічного вивчення економічної діяльності.

54. Людина в системі економічної діяльності.

55. Предмет і галузь досліджень соціології політики.

56. Основні складові соціології політики.

57. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні.

58. Становлення громадської думки. Критерії та показники її зрілості.

59. Об’єкт і суб’єкт громадської думки її структура і функції.

60. Соціологічний підхід до аналізу права.

61. Правова соціалізація особистості.

62. Поняття громадської думки та її природа.

63. Вплив мас медіа на громадську думку та джерела вивчення громадської думки.

64. Релігія як соціальний інститут.

65. Релігійні цінності та їх місце в соціалізації індивіда.

66. Місце церкви в системі соціальних інститутів та їх взаємодія з державою.

67. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу.

68. Функції сім’ї.

69. Структура та види сім’ї.


Рекомендована література

Базова

1. Барвінський А.О. Соціологія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – К.:Центр навчальної літератури, 2005. – 328с.

2. Огаренко В.М., Малахова Ж.Д. Соціологія праці: навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 304 с.

3. Сірий Є.В. Соціологія:загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії. /Навч.посібник. – К.: Атіка, 2004. – 480с.

4. Соціологія. Навч. Посібник. /За ред. Н.П. Осипова, В.Д. Воднік, Г.П. Клімова та ін..; За ред.. Н.П. Осипової. – К.: Юрінкосм Інтер, 2003. – 336с.

5. Соціологія. Навч. Посібник. /За ред. С.О. Макеєва. Друге видання, виправлене і доповнене. К.:”Знання”, КОО, 2003.- 455с.

6. Теанчин І.З. Соціологія. Навчальний посібник.- К.: Знання. - 2008. - 351 с.

7. Черниш Н.Й. Соціологія: курс лекцій. 2-е вид. Львів, 2006р.

 

Допоміжна

8. Дворецька Г.В. Соціологія:навч. Посіб. – Видання 2-ге, переробл. і доповнене – К.: КНЕУ, 2002. – 472с.

9. Застосування методів соціології в маркетингу. /Під ред. Циганкової О.М. – Київ: ІС НАН України, 1998.

10. Лукашевич М. П. Туленков М. В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії. – К: МАУП, 1999

11. Лукашевич М.П. Соціологія праці Підручник. – К.: Либідь, 2004. – 440с.

12. Піча В.М., Стеблич Б.А. Соціологія політики. Навч. Посібник. Львів, 1994, - 22с.

13. Примуш М.В. Загальна соціологія:навч.посібник. К.: „Професіонал”, 2004, - 592с.

14. Соціологія. Навч.посібник. Курс лекцій. /За ред. В.М.Пічі. Друге видання, виправлене і доповнене. Львів: „Новий світ-2000”, 2002. – с.312.

15. Соціологія. Підручник. / За ред. В.Г.Городяненка. Друге видання, виправлене і доповнене.К.: „Академія”, 2003. – 560с.

16. Соціологія: Короткий енциклопедичний словник. - К.: УЕ, 1999.

17. Соціологія: терміни, поняття, персоналії. Навч. словник-довідник. Укладачі: В.М.Пічі. –К.:”Каравела”, Львів: „Новий всіт – 2000”, 2002. -480с.

18. Человек и общество. Хрестоматия. – К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1999. – Гл.5

19. Ж-л: „Політика і час”

20. Ж-л: „Політична думка”

21. Ж-л: „Соціологія: теорія, методи, маркетинг.”

22. Ж-л: „Регіональна економіка”

 


КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Анкета— тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Аномія— стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов'язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже.

Валідність (обгрунтованість) інформації —відповідність результатів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити.

Велика соціальна група— численна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальніша.

Верифікація— перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх з об'єктами спостереження,чуттєвими даними, експериментом.

Вибіркова сукупність— певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Вибірковий метод— науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Відхилення (негативний вибір)— небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Вільне інтерв'ю— тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань.

Включене спостереження— вид спостереження, за якого дослідник безпосередньо включений у досліджуваний процес.

Тендерна соціологія— галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації.

Генеральна сукупність— обмежений територіальне і в часі об'єкт дослідження.

Географічна школа в соціології— натуралістичні вчення, які визнають головним у розвитку суспільства і народів їх географічне положення і природні умови.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні —обґрунтоване припущення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджуваного об'єкта.

Громадськадумка — специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільне значущих подій і фактів.

Громадянське суспільство— сукупність неполітичних відносин, сфера спонтанного вияву інтересів і волі вільних індивідів та їхніх асоціацій, захищена законами від регламентації їх діяльності з боку державної влади.

Девіантна поведінка— вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Диспозиція особистості— схильність особи до певного сприйняття умов діяльності та певної поведінки в цих умовах.

Ділова гра— метод пошуку управлінських рішень шляхом імітації прийняття їх в умовах гри за певними правилами.

Екологічна поведінка— система взаємопов'язаних дій, в яких реалізуються освіченість людини щодо закономірностей функціонування довкілля, бережливе ставлення до нього.

Екологічна політика— соціальна діяльність, спрямована на забезпечення економічних, соціальних і культурних умов, необхідних для гармонійного буття, збереження і відтворення довкілля.

Екологічна свідомість— індивідуальна і колективна (суспільна) здатність до усвідомлення нерозривного зв'язку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності природного середовища, вміння та звички діяти, не порушуючи зв'язків та кругообігів у природі.

Економічна активність— вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері виробництва обміну та споживання, рівень її економічної взаємодії із зовнішнім середовищем.

Економічна поведінка— система соціальних дій, пов'язаних з використанням різних за функціями і призначенням економічних цінностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання користі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу.

Економічна свідомість— погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення і переконання стосовно економічних процесів і явищ, ставлення до власності, економічної самостійності та ін.

Економічна соціологія— міжгалузевий науковий напрям, галузь соціологічного знання, що вивчає економіку як соціальний інститут, закономірності її розвитку та функціонування.

Економічний інтерес— усвідомлена економічна потреба людини, груп, спільнот, об'єктивні мотиви їх економічної діяльності.

Економічні соціальні ролі— виконувані соціальними суб'єктами функції, які визначаються їх місцем у системі економічних відносин, пануванням певного типу економічних відносин.

Експертне опитування— різновид опитування, під час якого респондентами є експерти — спеціалісти у певній галузі діяльності.

Електоральна соціологія— галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб'єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі вжитті соціуму, умов та особливостей об'єднання в політичні групи, політичної презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

Емпіричні соціологічні дослідження— одна з форм вивчення дійсності, предметом аналізу якої є різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської свідомості.

Ескалація— поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, наприклад: ескалація кризи, ескалація конфлікту.

Етнічна ідентичність— відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Етнічний стереотип— стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісне визначений образ, уявлення про певний об'єкт, продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для представників окремої

етнічної спільноти.

Етнос— усталена сукупність людей, яка історично склалася на певній території і має спільні, відносно стабільні особливості мови, культури й психіки, усвідомлення єдності та відмінності від інших подібних утворень (самосвідомість), зафіксоване у самоназві (етнонімі).

Етносоціологія— галузь соціології, що досліджує суть і функції різнихетнічних спільнот (рід, плем'я, народність, нація) з метою з'ясування загальних закономірностей їх взаємодії та вироблення механізмів включення в існуючу систему соціальних відносин.

Завдання соціологічного дослідження— логічно сформульовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію.

Загальнотеоретична соціологія— вищий рівень достовірного, узагальнюючого знання про соціальні процеси, формування та розвиток соціальних відносин, закономірності соціального життя.

Зайнятість населення— діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу.

Засоби масової інформації— соціальні інститути (преса, радіо, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання, обробку та масове поширення інформації.

Звичай— встановлений спосіб поведінки, з яким пов'язані певні моральні цінності, порушення яких викликає негативні санкції.

Звичка— встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції.

Зміст праці— узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне навантаження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутність новизни, творчості, складність, технічну оснащеність праці тощо.

Інновація— комплексний процес створення, поширення та використання нового практичного засобу (нововведення) для задоволення людських потреб, а також пов'язані з цим нововведенням зміни всоціальному середовищі.

Інституціалізація— процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інтерв'ю— цілеспрямована бесіда, мета якої — одержати відповіді на запитання, передбачені програмою дослідження.

Інтерналізація(інтеріоризація) — засвоєння індивідом вироблених суспільством і різними групами норм, цінностей, установок, стереотипів, уявлень тощо.

Категорія аналізу— загальніші, ключові поняття, які відповідають дослідницьким завданням.

Комунікація— передавання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.

Конфлікт— соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів) шляхом усунення, знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними цілями.

Кореляція— визначення функціональних зв'язків між двома ознаками соціальних об'єктів.

Культура— сукупність наукового знання, практичних навичок, побутової й теоретичної свідомості, високої духовності, необхідних для розвитку суспільства і людини, формування особистості.

Культура особистості— сукупність соціальних норм і цінностей, якими вона керується в процесі практичної діяльності.

Макросоціологія— наука про основні структури суспільства, суспільство загалом.

Мала соціальна група— нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Маргіналізація— втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Масова інформація— стереотипізована інформація, яка оперативно та регулярно поширюється на велику аудиторію.

Масова комунікація— систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей.

Медіація— оптимізація за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення проблеми задля припинення конфлікту.

Менеджер— професійний управлінський працівник, який наймається власником підприємства, компанії тощо для керівництва виробничим процесом, відносинами між його учасниками.

Метод— головний спосіб, який дослідник застосовує для збирання, обробки та аналізу даних.

Методика— послідовна і взаємозалежна сукупність технічних прийомів, операцій, пов'язаних з конкретним методом.

Міграція— процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в місто або навпаки.

Мікросоціологія— наука, яка вивчає повсякденну поведінку людей. Модель у соціальному прогнозуванні — спрощене математичне уявлення про певний суспільний процес.

Модернізація— система науково-методичних засобів дослідження особливостей і напрямів соціальних змін; механізм забезпечення здатності соціальних систем до вдосконалення.

Мотив— свідомий збуджувач поведінки та діяльності людини, спрямованої на задоволення різноманітних (матеріальних, соціальних, духовних) потреб.

Мотивація трудової діяльності— внутрішня спонука до трудової діяльності з метою досягнення певних цілей, зацікавленість у такій діяльності.

Надійність інформації— адекватність одержаних результатів дослідження соціальній ситуації.

Народність— мовна, територіальна та культурна сукупність людей, яка склалася історично і передує нації.

Націоналізм— теорія і практика етнічних відносин, які ґрунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку країни, традиціями, суспільною психологією тощо.

Нація— особлива історична сукупність людей, що характеризується спільністю походження, мови, території, економічного становища, психічного стану та культури, що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості.

Норма соціальна— визнане правило, зразок поведінки чи дій індивідів, соціальних груп.

Нормативний прогноз— передбачення бажаного стану явищ на базі попередньо визначених норм, ідеалів, цілей.

Нуклеарна сім'я— проста сім'я, що складається з подружньої пари з дітьми чи без дітей або одного з батьків зі своїми дітьми, які не перебувають у шлюбі.

Обґрунтованість інструменту вимірювання —ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик, а також характеристик, які планувалось виміряти.

Об'єкт соціологічного дослідження —певна соціальна реальність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб'єкти, процеси в їх конкретних, відносно завершених станах та взаємодії).

Одиниці відбору— елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Одиниці спостереження— елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню.

Опитування— метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого

(анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Органічна школа в соціології— натуралістичні вчення, які розглядають суспільство уподібненим живому організму, а соціальну диференціацію суспільства — як аналогічний розподіл функцій між різними органами живого організму.

Парадигма— теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні регулятиви, які служать еталоном, взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Патерналізм— 1) концепція, що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудових відносин; проявляється в показній «благодійності»; 2) політика великих держав, спрямована на поневолення економічно слаборозвинутих країн під виглядом «спілкування про слабкі народи».

Первинна соціологічна інформація —дані, отримані під час соціологічного дослідження, які підлягають подальшій обробці й узагальненню.

Передбачення— обгрунтоване припущення про майбутній стан явищ природи і суспільства або про явища, невідомі в даний час, але які піддаються виявленню.

Питальник— документ, в якому сформульовані й тематично згруповані питання, передбачено місце для записів відповідей на них.

Плюралізм— множинність думок, поглядів, напрямів, партій тощо як фундаментальний принцип будови правового суспільства.

Поведінка— форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.

Позитивізм— філософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань.

Політика— галузь відносин між соціальними суб'єктами (класами, соціальними групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Політичне поле— проекція соціального простору на взаємодію суб'єктів влади.

Польове спостереження— метод дослідження, який проводиться у реальній життєвій ситуації.

Помилка репрезентативності— відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Попередження конфліктів— організація життєдіяльності суспільства, соціальної спільноти, яка мінімізує вірогідність протиріч між його суб'єктами.

Пошуковий прогноз— передбачення розвитку явищ шляхом умовного продовження в майбутнє тенденцій, які переважали у минулому і домінують нині, абстрагуючись від планів, проектів, програм, управлінських рішень, які можуть змінити існуючі тенденції, спричинити самоздійснення чи самозруйнування прогнозу.

Пошукове спостереження— метод дослідження, який використовують з метою соціологічної розвідки, пошуку фактів, що визначають коригування теми дослідження на стадії діагностичного експерименту.

Правова поведінка— соціальнозначуща поведінка суб'єктів, передбачена нормами права, підконтрольна свідомості та волі й має юридичні наслідки.

Правовий нігілізм— правове безкультур'я, відкидання або ігнорування права, юридичних норм, правових цінностей, зневажливе ставлення до правових традицій.

Предмет соціологічного дослідження— найбільш значимі з теоретичної або практичної точки зору певні особливості, сторони об'єкта, які необхідно дослідити.

Пристосування— прийняття індивідом чи групою культурних норм, цінностей та еталонів нового середовища, якщо норми й цінності, засвоєні у попередньому середовищі, не задовольняють потреби, не створюють прийнятої

поведінки.

Прогноз— ймовірне судження про стан певного явища в майбутньому.

Прогнозування конфліктів— доказове припущення можливості їх виникнення та розвитку.

Прогностика— наукова дисципліна, предметом якої є дослідження закономірностей і способів прогнозування.

Професійна адаптація— пристосування, звикання людини до умов професійної діяльності, засвоєння нею виробничо-технічних та соціальних норм поведінки, необхідних для виконання відповідних трудових функцій.

Процедура— загальна система дій дослідника, засоби організації та проведення дослідження, послідовність операцій тощо.

Психологізм у соціології — методологічна орієнтація соціологічних шкіл, для яких характерне прагнення пояснити соціальні явища і процеси тільки на основі психологічних даних.

Районування генеральної сукупності — процес поділу досліджуваного об'єкта на складові відповідно до мети і завдань дослідження.

Расово-антропологічна школа в соціології— натуралістичні вчення, що

інтерпретують суспільний розвиток у поняття «спадковості», «расового відбору», боротьби «вищих» і «нижчих» рас.

Регрес— тип розвитку, для якого характерним є перехід від вищого до нижчого.

Репрезентативність вибірки— властивість вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Респондент— особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Референтна група— соціальна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому, належить у конкретний час, прагне належати в майбутньому.

Ринок праці— певна система суспільних відносин, які узгоджують інтереси роботодавців і найманих працівників.

Санкція— стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Сегрегація— спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень.

Середні верстви— сукупність суспільних груп, які займають проміжне становище щодо основних класів суспільства.

Середовищесоціальне — сукупність економічних, політичних, соціальних, культурних, духовних, територіальних умов життєдіяльності людини, що впливають на його свідомість та поведінку.

Система соціальна— особливий клас систем (поряд з технічними, біологічними, кібернетичними та ін.), елементний склад яких становлять люди, стосунки, що виникають між ними.

Система соціологічного знання— сукупність взаємопов'язаних, функціонально визначених структурних елементів соціологічної науки (історія соціології, загальні соціологічні теорії, галузева соціологія).

Систематичні помилки— помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Складна сім'я— сім'я, що складається з кількох об'єднаних родинними взаєминами нуклеарних сімей, кожна з яких може бути повною або неповною

і включати також родичів подружжя по прямій чи бічній лінії.

Соціальна інженерія— вид, напрям діяльності, основним призначенням якої є регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами, розв'язання соціальних проблем, забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних досліджень, вироблення соціальних проектів, соціальних технологій.

Соціалізація— процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціальне значущі риси особистості.

Соціальна адаптація— вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.

Соціальна активність особистості— системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв'язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб'єкт суспільних відносин.

Соціальна атомізація— процес відособлення людей одне від одного, що виникає з розірванням безпосередньо особистісних зв'язків між ними і є виявом зв'язків опосередкованих, безособових, які набувають форми „речі” (грошей, товару).

Соціальна взаємодія— система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб'єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших.

Соціальна верства— сукупність індивідів, які зайняті економічно і соціальне рівноцінними видами праці і мають приблизно однакову матеріальну й моральну винагороду.

Соціальна вульгаризація— грубе і спрощене тлумачення суспільних явищ, духовного життя суспільства, ідеального виміру людського існування загалом.

Соціальна група— відносно стійка, історично сформована сукупність людей,

об'єднаних на основі загальних соціальне значущих ознак.

Соціальна дезорганізація — сукупність соціальних процесів, які спричиняють у межах певної спільноти дії, що не відповідають нормам, оцінюються негативно і перевищують допустимі межі, загрожуючи нормальному розвитку процесів колективного життя.

Соціальна диференціація— відмінності між макро- і мікрогрупами, а також індивідами, які можуть належати як до об'єктивних ознак (економічних, професійних, освітніх, демографічних), так і до ознак масової та індивідуальної свідомості.

Соціальна діагностика— метод пошуку соціальних резервів виробництва, що являє собою аналіз стану соціальних об'єктів і процесів для виявлення проблем їх функціонування і розвитку.

Соціальна дія— спосіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей, які ґрунтуються на зіткненні інтересів і потреб головних соціальних сил суспільства.

Соціальна ідентифікація— процес і результат емоційного та іншого самоототожнювання індивіда з іншою особою, групою, взірцем чи ідеалом.

Соціальна ієрархія— система послідовно підпорядкованих елементів, розташованих в порядку від нижчого до вищого, характеризується нерівністю статусів, стосунків, влади, доходів, престижу та ін.

Соціальна легітимність— соціальний порядок, який має високий рівень визнання та престижу, завдяки чому диктує індивідам обов'язкові вимоги та надає приклади поведінки.

Соціальна мобільність— міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Соціальна наука(суспільне знання) — система галузей знань про суспільство, закони його виникнення і розвитку; про його структуру, окремі елементи цієї структури і різні сторони суспільного життя; про суспільне буття, спільну свідомість та їх взаємодію; про людину, її формування, діяльність, розвиток, стан; про людські спільноти, класи, нації, групи й відносини між ними; про матеріальну й духовну культуру.

Соціальна організація— соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов'язаних специфічних цілей і формування високо формалізованих структур.

Соціальна потреба— необхідність у чомусь для підтримання життєдіяльності людини, соціальної групи чи суспільства загалом, внутрішня спонукальна сила активності.

Соціальна реальність— розмаїття форм об'єктивно існуючого соціального буття.

Соціальна роль — типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

Соціальна система— цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Соціальна спільнота— сукупність людей (сім'я, плем'я, етнос тощо), об'єднана відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.

Соціальна стратифікація— поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Соціальна структура суспільства— ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Соціальна сфера— відносини і взаємодія індивідів, соціальних груп, спільнот, що мають різне соціально-економічне становище в суспільстві.

Соціальна технологія— вид практичних соціологічних рекомендацій, що являють собою відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних керівником чи організатором управління, а також при розв'язанні різних соціальних проблем, що виникають у трудових колективах.

Соціальна технологія(за аналогією до промислової технології) — сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних для досягнення поставлених цілей у процесі соціального планування і розвитку, розв'язання різних соціальних проблем (підвищення продуктивності праці, вдосконалення організації управління, впливу на громадську думку через засоби масової комунікації тощо).

Соціальна функція освіти— роль, яку освіта як соціальний інститут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер.

Соціальна цінність— значущість явищ і предметів з точки зору їх відповідності чи невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості. Існує як у вигляді колективних уявлень, так і суб'єктивних уподобань, переваг, є орієнтирами діяльності людини.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.120.174 (0.041 с.)