Конституційне право як галузь права, юридична наука та навчальна дисципліна.

Традиційно конституційне право розглядається у правознавстві як галузь національного права, як юрид наука і як навчальна дисципліна. Отже, Конституційне право України - основна галузь національного права.Воно являє собою сукупність конституційних норм, які регулюютьполітико-правові суспільні відносини, пов 'язані з взаємовідносинамиособи з Українською державою, реалізацією народного волевиявлення,організацією і здійсненням державної влади та місцевого самоврядування,закріпленням соціально-економічних основ владування, а також: звизначенням територіальної організації Української держави.

Конституційне право як наука. Наука конституційногоправа є складовою частиною наук взагалі, під якою розуміють сукупністьідей, концепцій, теорій про якесь суспільне явище.Отже, наука конституційного права являє собою систему ідей, концепцій,теорій про конституційне право як галузь національного права України.. Основними функціями науки конституційного права є:політична, методологічна, ідеологічна, евриститично-прогностична,комунікативна, інтегративна і прикладна.

Як навчальна дисципліна конституційне право України є певною сукупністюзнань, які випливають із системи науки цієї галузі, а також: практикиякі випливають із системи науки цієї галузі, а також: практики

реалізації наукових досягнень.

 

Співвідношення понять «конституційне право» та «державне право».

Існує багато підходів щодо термінів „конституційне право" і „державне

право". Історично відмінність між цими термінами була обумовлена різнимиконцептуальними підходами у ХУШ-ХІХ ст., згідно з якими у якостівихідних ідей визначалися, з одного боку, ідеї, що абсолютизували рольдержави (Німеччина), а з другого - ідеї демократії, законності та

конституціоналізму (Велика Британія, США, Франція).

Незважаючи на те, що за радянських часів у вузах країни викладався курсдержавного права, дискусії щодо термінів „конституційне право" і

„державне право" були проведені у 1970 та 1972 рр. Більшість учених

мотивувала неможливість запровадження терміна „конституційне право"

замість „державне право" не лише тим, що введення категорії„конституційне право" обмежувало б межі державного права лише нормамиконституції, а й тим, що це ліквідувало б розподіл між нормамиКонституції та іншими нормами.

В дискусії, яка відбулася у 1992 році, висловлювалися різні пропозиції.

Одні вчені вважали, що конституційне і державне право не збігаються,

оскільки поточне законодавство і підзаконні акти не можна включати до

конституційного права, адже зміст останнього становлять лише конституціїта конституційні закони. Інші виходили з того, що конституційнерегулювання є органічною складовою державно-правового регулювання.Розв'язання цієї проблеми слід шукати у філософсько-правовому відношеннідо тих категорій, які пов'язані з двома основними напрямками юридичноїдумки - природно-правовим і позитивістським. Перший виходить з того, щопершоосновою конституції є людина та її права, тому в країнах, яківизнають це положення, існує конституційнеправо (США, Франція, Росія,Угорщина, Україна та ін.). У тих крінах, що визнають позитивістський напрям, першоосновою конституції визнається держава, яка визначає обсягправ і свобод людини. Тому у цих країнах існує державне право (Австрія,Німеччина, Швейцарія). Звідси і різниця, яка спостерігається щодо цієїпроблеми.

Взагалі у сучасний період ця різниця має лише відносне значення, анайменування відповідної галузі права в умовах конкретної країнивизначається традиційними підходами, які збереглися у науці тадержавно-правовій практиці. Отже, можна говорити про відноснутотожність, синонімічність термінів „конституційне право” і „державнеправо”.

 

Поняття і предмет конституційного права України.

Поняття КП - провідна галузь публічного права - сукупність правових норм, що закріплюють основні принципи констит.ладу, визначають права і свободи людини, територіальний устрій держави, систему органів державної влади та місцевого самоврядування.

Предметом КП є суспільні відносини, які виникають при здійсненні влади народом. Це відносини, які:

1. складають основні засади народовладдя, суверенітету народу. Суверенітет народу – це природне право народу бути верховним і повновладним на своїй території.

2. розкривають побудову, устрій держави (форми державного правління, політичний режим, територіальну організацію, символіку).

3.визначають засади функціонування держави (гуманізм, демократизм, розподіл влад - механізм противаг, взаємного контролю гілок влади), що забезпечує стабільність функціонування держави, її соціальний характер.

4. визначають характер зв’язків між державою і конкретною особою:

= відносини громадянства - постійний правовий зв’язок між особою і державою, що надає їм відповідні права й покладає певні обов’язки;

= відносини фундаментальних прав громадян України: економічних, політичних, соціальних, культурних, екологічних;

= відносини гарантій реалізації прав і свобод;

= відносини, що випливають із факту відповідальності держави перед особою і навпаки

Не всі суспільні відносини належать до КП, лише ті, що пов’язані із здійсненням влади народом (зокрема, не належать пов’язані з внутрішньопартійними чи внутрішніми організаційними питаннями діяльності органів влади)

 

Роль конституційного права України в системі права України.

КП має провідну роль в системі національного права, є засобом забезпечення повновладдя народу в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Особливістю КП є закріплення суспільних відносин, які виникають і діють в процесі здійснення влади народом. КП проникає в кожну галузь права, за допомогою основного джерела - Конституції і є відправним для інших галузей національного права. КП (як і адміністративне, кримінальне, фінансове право) є галуззю публічного права. З іншого боку, визначаючи статус особи, індивіда в суспільстві, КП закладає основи приватного права (цивільне, сімейне, трудове тощо), яке регулює відносини між індивідами. Відмічають тісний зв’язок:

= між КП та адміністративним правом, що регламентує управлінську діяльність держави, визначає її форми і методи. КП встановлює основи системи і організації виконавчої влади, юридичної відповідальності (у т.ч. адміністративної). АП реалізує можливості конституційного статусу органів управління, а його санкції здійснюють захист норм КП. = між КП і фінансовим правом, що регулює мобілізацію, розподіл й використання державних грошових ресурсів. Основи ФП діяльності закладені в нормах КП на рівні Конституції та джерел КП. У свою чергу, норми ФП регулюють фінансування суб’єктів КП – Верховної Ради, Конституційного Суду, органів місцевого самоврядування.= між КП та кримінальним правом, норми якого містять заборони на певну поведінку під загрозою застосування репресивного за змістом покарання. Конституція визначає зміст, принципи мету і соціальну спрямованість кримінальної політики. У свою чергу, кримінальні норми охороняють норми КП. Останнім часом взаємозв’язок між конституційним та іншими галузями права розширюється і змінюється.

 

Метод конституційно-правового регулювання.

Метод науки – це сукупність правил, прийомів, принципів пізнання, які забезпечують отримання об'єк­тивних, достовірних знань.

- владно імперативний(або метод підпорядкування)його суть полягає у тому, що за його застосування об’єкт управління повинен діяти лише так, як йому приписано, тобто в нього не має права вибору стосовно поведінки у конкретній ситуації)

- диспозитивний(тобто надання їм можливості вільно й самостійно регулювати свої взаємовідносини у встановлених межах)

- метод заборони(напр..ст15 КУ – заборона цензури)

- метод дозволу(ч1 ст41 КУ – кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю…)