Правові гарантії здійснення народовладдя.

Згідно ст. 71 К. виборцям гарантується вільне волевиявлення. Правові гарантії здійснення народовладдя визначено К.У., виборчим законодавством, законодавством про референдуми, іншим конституційним законодавством, адміністративним, фінансовим, кримінальним, трудовим, цивільним, іншими галузями та інститутами законодавства.

Так, однією з гарантій здійснення народовладдя є встановлена законом юридичної відповідальності за порушення виборчого права чи законодавства про референдуми, що має комплексний (часто солідарний) характер і поділяється на види: конституційну, адміністративну, кримінальну, дисциплінарну відповідальність (це, зокрема передбачено ст.117 Закону „Про вибори народних депутатів України”).

Суб’єкти виборчого процесу мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо процесу виборів депутатів у позасудовому та судовому порядку. Так після парламентських виборів 2006 р. ряд політичних партій, що не подолали 3% бар’єр, зверталися до суду, але їм було відмовлено в задоволенні позову. Прикладом конституційної санкції за порушення виборчого зак-ва є визнання виборів недійсними. Також ст.43 З-ну „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” передбачає проведення у 15-денний строк повторного референдуму, у разі грубих порушень З-ну під час голосування.

Порушення виборчого та референдного законодавства передбачає адміністративну, відповідальність у вигляді штрафу (глава 15-а Кодексу У. про адміністративні правопорушення) чи кримінальну відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт чи позбавлення волі (ст. 157-160 Кримінального кодексу).

Застосовується дисциплінарна відповідальність яка поширюється на членів ЦВК та комісій з референдуму, службових осіб, дії чи бездіяльність яких не є адміністративними проступками чи кримінальними злочинами. Певні порушення є підставою для відповідальності згідно ст.5 закону „Про корупцію”

 

Поняття і форми представницької демократії.

Народовладдя – активна участь громадян в управлінні справами держави і суспільства та створення сприятливих умов для надання повноти влади народу. Держава, яка здійснює владу народу з його волі і відповідно волі народу (соціальних груп, спільностей та кожної окремої особи – людини і громадянина) є демократичною.

Згідно ст.5 К.У. носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Представницька демократія – спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Визначається конституційно визначеним порядком формування органів державної влади та інших інститутів держави, та характером організації діяльності держави.

В Україні Її формами є діяльність ВРУ, Президента, ВР АР Крим, представницьких органів місцевого самоврядування, народних засідателів та присяжних.

Виборним представницьким органом державної влади є – Верховна Рада. Лише вона має право представляти Український народ – громадян України всіх національностей – і виступати від його імені. Верховна Рада є єдиним, загальнонаціональним, колегіальним, постійно діючим органом законодавчої влади України

Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради (ст. 140 К) Районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, незалежно від порядку їх формування
Органом державної влади, який уособлює представницьку демократію в Україні і є головним структурним елементом демократизму держави, визначена Верховна Рада.

В У. більш пріоритетною формою народовладдя є безпосередня демократія – як природне право народу, що з’явилося раніше представницької.

 

Поняття і суть виборчого права і виборчої системи.

Вибори - прояв реальної волі народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування, чи обрання посадових осіб через голосування. Виборче право – сукупність правових норм, що регламентують порядок виборів, буває:

= об’єктивне виборче право (як розділ констит.права, сукупність юр.норм, що регулюють організацію і проведення виборів). Закріплено в - К., - спеціальних законах про вибори („Про вибори народних депутатів У.”, „Про вибори депутатів ВР АРКрим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, „Про вибори Президента У., „Про ЦВК” тощо), - актах констит.законодавства („Про політичні партії У.”, „Про місцеве самоврядування в У.” тощо, у т.ч. рішеннях Конституційного Суду та міжнародних угодах), - актах суміжних галузей (адміністративного, кримінального, цивільного тощо права)

= суб’єктивне виборче право (закріплене К. та законами, гарантоване державою право громадянина вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади. При цьому виділяють: = активне виборче право – право обирати, голосувати за будь-яку кандидатуру. В У. обирати можуть лише громадянини У, що досягли 18 р. та є дієздатними (ст.. 70 К.). На місцевих виборах вони мають належати також до відповідної територіальної громади. = пасивне – право бути обраними на посаду Президента, до парламенту чи органів місцевого самоврядування за умови відповідності додатковим виборчим цензам (підвищено віковий ценз: до 21 р. на парламентських та до 35 р. – на президентських виборах), встановлено ценз осілості на презид. та парламентськ., мовний ценз на президентських виборах, ценз судимості. Активне і пасивне виборчі права можуть не збігатися, так я вже маю 18 років і можу вибирати, але ще не можу бути вибраним.

Виборча система в широкому значенні - система суспільних відносин, що виникає з виборами публічної влади і визначає порядок формування представницьких органів держави та здійснення громадянами виборчих прав, у вузькому значенні – певний спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування.

 

Демократизм виборчої системи в Україні.

У загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.

За умов демократичного суспільства вибори за своєю суттю – це прояв реальної волі народу, процес виявлення і здійснення такої волі. Суспільство як асоціація вільних і рівноправних людей для підтримки свого оптимального функціонування і постійного відтворення мусить певним чином самоорганізовуватись і структуруватися. Таким чином, за умов саме демократичного суспільства існує постійний і самостійний напрям у його діяльності – періодичне формування власних владних структур, які б задовольняли інтереси й прагнення кожного члена суспільства, а також раціональне існування всього суспільства загалом. Волевиявленням народу задається насамперед суспільний (або публічний) і політичний характер інституту виборів.

 

Види виборчих систем.

 

Виборча система в широкому значенні - система суспільних відносин, що виникає з виборами публічної влади і визначає порядок формування представницьких органів держави та здійснення громадянами виборчих прав, у вузькому значенні – певний спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування. Види виборчих систем:

1 .Мажоритарна система „більшості”, обраним є кандидат (список кандидатів), що набрав у виборчому окрузі установлену більшість голосів (абсолютну, відносну або кваліфіковану (2/3, ¾)). Буває := абсолютної та відносної більшості (50%+1 голос від визнаних дійсними голосів) = преференційно виборча (більше голосів ніж у інших). також =одномандатна (один депутат від округу), =багатомандатна (декілька депутатів від округу). 2.Пропорційна система виборів передбачає розподіл мандатів між політичними партіями (блоками) пропорційно кількості отриманих ними голосів. Списки можуть бути “жорсткі ” (виборець не впливає на місце кандидатів у списку) “ напівжорсткі ” та “м’які ” (голосуючи за партію, можна віддати пріоритет окремому кандидатові). Може бути “панашаж” (встановлений законом дозвіл виборцеві голосувати за кандидатів різних партій) 3.Змішана -поєднання пропорційної і мажоритарної системи. Може бути = лінійне змішування (частина парламенту обирається за мажоритарним, інша – за пропорційним принципом) = структурне змішування (1 палата парламенту обирається за мажоритарною, інша за пропорційною системою). Вибори є показником розвитку правової держави, через них забезпечується стабільність, поступовість і наступність влади.