Захист цивільних прав та інтересів подружжя



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Захист цивільних прав та інтересів подружжя



Ст. 269 ЦКУкраїни визначає особисті немайнові права як такі права, що належать кожній фізичній особі від народження або за законом, не мають економічного змісту, тісно пов'язані з фізичною особою, - настільки, що вона не може відмовитися від них, а також не може бути їх позбавлена і володіє ними довічно. Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (а оскільки ми говоримо про особисті немайнові права подружжя, отже – у сфері життя подружжя, сімейного життя).

Перш за все, згідно ст. 291 ЦК України, фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю, не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом; має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України [1].

Тому цілком логічно, що ст. 275 ЦК України передбачає також право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Такий захист можливий у разі порушення, невизнання або оспорювання певного права особи і здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України, а також може здійснюватися іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що спричинило це порушення.

Як зазначено у ст. 276 ЦК України, особа, діями або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язана вчинити необхідні дії для його негайного поновлення, а якщо такі дії не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.

Згідно з Цивільним кодексом України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства України.

Особи мають, безпосереднє, право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1. визнання права;

2. визнання правочину недійсним;

3. припинення дії, яка порушує право;

4. відновлення становища, яке існувало до порушення;

5. примусове виконання обов’язку в натурі;

6. зміна правовідношення;

7. припинення правовідношення;

8. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9. відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10. визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншими способами, що встановлені договором або законом [6. ст. 16]

Згідно зі ст. 19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає:

1) У фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) У душевних стражданнях, який фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів;

3) У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) У приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи [6. ч. 2 ст. 23].

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування [6. ч. 4 ст. 23].

У випадках, передбачених Сімейним Кодексом України, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви [6. ч. 3 ст. 19].

Насамкінець, право на захист, як визначено ст. 20 ЦК України, особа здійснює на власний розсуд і нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення права, котре порушено.

Згідно з вищевикладеним можна зробити висновок, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства України. Особи можуть захищати свої порушені права в суді, мають право на самозахист та на захист сімейних прав та інтересів органами опіки та піклування. Також особа має безпосереднє право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її права.

 


ВИСНОВКИ

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити такі висновки:

1. Сімя – це соціальна група, яка пов’язана шлюбом, родинністю, усиновленням чи іншою формою взяття дітей на виховання, спільністю життя, а також сімейними правами та обов’язками.

2. Сім’я є однією із найдавніших форм соціальної спільності людей і вона пов’язана зі всіма сферами діяльності людини. Змінюючись та розвиваючись разом із зміною та розвитком суспільства, сім’я впливає та сприяє вирішенню багатьох важливих як економічних, так і соціальних проблем суспільства. Вона є моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства.

3. Формування в Україні громадянського суспільства відбувається на засадах зміцнення його первинного і головного осередку, якимє сім’я.

Таким чином, підбиваючи підсумки загальної характеристики особистих немайнових прав та обов'язків подружжя, необхідно підкреслити, що ці права виникають у зв'язку з укладанням шлюбу. Більшість з них діє у вигляді законодавчих принципів побудови сім'ї. Захист цих прав не завжди має реально-правовий характер. Невиконання будь-ким із подружжя обов'язку не порушувати особистих немайнових прав іншого з подружжя може бути підставою розірвання шлюбних відносин.

Посадові особи правоохоронних органів мусять знати правову природу особистих немайнових прав подружжя і використовувати їх в діяльності, пов'язаній з профілактикою правопорушень. Слід зазначити, що санкцій за невиконання подружжям особистих немайнових обов’язків Сімейним кодексом прямо не передбачено.

Однак зловживання одним із подружжя особистими правами чи обов’язками, очевидне нехтування інтересами сім’ї, а також ігнорування чи перешкоджання здійсненню іншим з подружжя його особистих немайнових прав може бути підставою для розірвання шлюбу, а в ряді випадків тягне для одного з подружжя — правопорушника негативні наслідки в майновій сфері. Наприклад, зменшення його частки у спільному майні при його поділі [3. ч. 2 с. 70].

Особисті немайнові права становлять лише частину правового статусу подружжя, але ця частина має суттєве значення, бо є фундаментом для створення сім’ї. Зміст правового статусу подружжя розкривається в нормах, що визначають конкретні права і обов’язків. Чинний закон дає можливість розрізняти особистий і майновий правовий статус подружжя.

Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній, зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Загальним обов'язком кожного з подружжя є утримання від дій, спрямованих на примушування до припинення шлюбних відносин, їх збереження, в тому числі - примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства.

Аналіз норм Сімейного кодексу у частині особистих прав та обов'язків подружжя підтверджує, що вони виникають щодо немате­ріальних благ, не мають економічного змісту, тобто вони не можуть бути оцінені у грошовому еквіваленті, тісно пов'язані з особою кож­ного з подружжя, невіддільні від неї і не можуть відчужуватися, як і самі блага, на особисті права та обов'язки не впливає факт спільно­го чи окремого проживання подружжя і кожний з подружжя може ними користуватися на власний розсуд.

Отже, можна дати таке визначення поняттю особистих немайно­вих правовідносин за участю подружжя: це врегульовані нормами сімейного права відносини з приводу особистих немайнових благ та інтересів осіб, що перебувають у шлюбі.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

І. Нормативно-правові акти:

1. Конституція України: чинне законодавство станом на 2 квітня 2012 р.: (Відповідає офіц. тексту) – К.: Алерта. ЦУЛ. 2011 – 96 с.

2. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»// Відомості Верховної Ради України – 2002 №10 – 70 с.

3. Сімейний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 личтопада 2013 р. (ОФІЦ. ТЕКСТ) – К.: ПАЛИВОДА А. В. – 2013. 96 с.

4. Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар/ за ред. Жилінкової І. В. – Х.: Ксилон, 2008. – 168 с.

5. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України: науково-практичний коментар – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Видавничий дім «Ін Юре». 2006 – 259 с.

6. Цивільний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доп. станом на 4 січ. 2013 р. (ОФІЦ. ТЕКСТ) – К.: ПАЛИВОДА А. В. 2013 – 380 с.

ІІ. Спеціальна література:

1. Апопій І. В. Сімейне право України. 2-ге вид. пер. та доп. навч. посібник/ К.: Центр учбової літератури. 2011 – 51 с.

2. Бошко В. И. Очерки советского семейного права/ К.: Госполитиздат УССР. 1952 – 371 с.

3. Дзера О. В. Сімейне право України/ Навчальний посібник – К.: Істина. 2003 – 347 с.

4. Лепех С. М. Інститут сепарації: проблеми застосування/ Право України №3. 2003 – 128-130 с.

5. Лепех С. М. Сімейне право України: Навчальний посібник/ Львів: Видавничий центр ЛНУім. Івана Франка. 2010 – 78, 82 с.

6. Лозова Г. О. Законодавче визнання сім’ї та шлюбу/ Університетські наукові записи Часопис Хмельницького університету управліннята права. 2006 №1 (17) – 119-122 с.

7. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФО/ М.: 1998 – 40, 56 с.

8. Моніторинг стану виконання законодавства України щодо протидії насильства у сім’ї. 2001-2011 р.р./ кол. авт.: О. М. Бандурки, Н. Б. Шевченко – Х.: Видавництво «Права людини». 201 – 117-118 с.

9. Муратова С. А. Семейное право: учебное пособие. Нормативные акты/ М.: Юриспруденция. 2001 – 384 с.

10. Нечаева А. М. Семейное право: учебное пособие для бакалавров/ 5-е изд. перераб. и доп. – М.: Издательство Юрайт: ИД Юрайт. 2012 – 70 с.

11. Пчелинцева Л. М. Семейное право России 4-е изд. перераб./ М.: Норма. 2006 – 108 с.

12. Рясанцев В. А. Семейное право/ М.: Юридическая литература. 1971 – 293 с.

13. Сімейне право України: Підручник/ Л. М. Баранова, В. І. Борисова, І. В. Жилінкова 3–є вид. перер. і доп. – К.: Юрінком Інтер. 2011 – 98 с.

14. Сімейне право України: Підручник/ за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Жилінкової – К.: Юрінком Інтер. 2004 – 264 с.

15. Сімейне право України: Підручник/ за ред. Гопарчука В. С. К.: Істина. 2005 – 304 с.

16. Сімейне право. Нотаріат. Адвокатура. Суд: Науково-практичний посібник: у 2-ох кн./ за ред. С. Я. Фурси – К.: 2005.

17. Сімейне право України: Підручник/ за ред. Ю. С. Червоного. К.: 2004 – 143 с.

18. Чекалова О. К. Шлюбні правовідносини за новим СК України// Право України – К.: Вентурі. 2003 – 247 с.

19. Шевченко Я. М. Юридичне розуміння поняття сім’ї/ Гендерні паритети в умовах трансформації суспільства: монографія/ за заг. ред. Н. М. Оніщенко, Н. М. Пархоменко. – К.: ТОВ Видавництво «Юридична думка» - 372 с.


Додаток А

до Правил внесення змін до актових записів

цивільного стану, їх поновлення та анулювання

До _____________________________________

(найменування відділу державної реєстрації

______________________________

актів цивільного стану)

від__________________________________

(прізвище, власні імена, по батькові батьків)

_____________________________________

_____________________________________

ЗАЯВА



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 360; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.92.28.52 (0.006 с.)