Ліцензування у галузі землевпорядних робіт та оцінки землі.

Органом ліцензування на провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт є Державне агентство земельних ресурсів України. Ліцензійні умови встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та інші вимоги щодо здійснення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт. Ліцензійні умови є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які проводять або мають намір проводити роботи із землеустрою, землеоціночні роботи на території України незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності.

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити господарську діяльність щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт затвердженого зразка. Якщо суб'єкт господарювання планує провадити господарську діяльність із землеустрою, землеоціночних робіт не в повному обсязі, а частково (або з окремих видів робіт), то в заяві про видачу ліцензії зазначаються ці види робіт.

До заяви про видачу ліцензії додаються документи: копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа; за підписом керівника заявника - суб'єкта господарювання відомості про наявність у нього матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності; засвідчена в установленому порядку копія кваліфікаційного свідоцтва оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок (у разі отримання ліцензії для проведення землеоціночних робіт) та витягу з Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Заява про видачу ліцензії (про видачу копії ліцензії, про переоформлення ліцензії, про видачу дубліката ліцензії) та документи, що додаються до неї, приймаються за описом документів, що додаються до заяви про видачу ліцензії (копії ліцензії, дубліката ліцензії, переоформлення ліцензії) на провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (опис має затверджену форму). Копія опису видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів Держагенцією та підписом відповідальної особи.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо вона подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень, та/або документи оформлені з порушенням вимог статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Держземагентство за результатами розгляду документів, поданих заявником для отримання ліцензії, протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі та протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення повідомляє заявника про це в письмовій формі. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Строк дії ліцензії на право провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт становить п'ять років.

Ліцензіат згідно з Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації" має подавати до Дерземжагенції (територіальним органам Держземагенції в областях) документацію із землеустрою та звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок для проведення обов'язкової, вибіркової та добровільної форм державної експертизи.

Ліцензіат у разі виконання ним топографо-геодезичних і картографічних робіт повинен мати ліцензію на виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт, видану Державною службою геодезії, картографії та кадастру.

Ліцензіат, що здійснює провадження господарської діяльності щодо виконання робіт із землеустрою, зобов'язаний представляти результати вказаних робіт в електронному вигляді до територіальних підрозділів Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" згідно з вимогами, затвердженими Держагенцією.

Види робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, які підлягають ліцензуванню та вимоги до ліцензіатів, які здійснюють господарську діяльність щодо проведення робіт із землеустрою і землеоціночних робіт перелічено в 2, 3 і 4 розділах закону «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт»

6. Поняття про сертифікацію. Основні терміни.

Основні терміни в галузі сертифікації:

Сертифікація - це підтвердження безпеки та якості товарів і послуг. Як процес це процедура підтвердження відповідності проведена незалежною організацією, при цьому виробник отримує документ, який підтверджує що продукт відповідає вимогам встановленим законодавством.

Декларація відповідності - документ, в якому виробник засвідчує, що продукція, що ним постачається, відповідає вимогам нормативних документів. Декларування відповідності та сертифікація - це форми підтвердження відповідності продукції або послуг встановленим стандартам якості. Процедура декларування практично не відрізняється від сертифікації продукції, єдина відмінність - це бланки, на яких оформляються дані документи.

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність об'єкта вимогам технічних регламентів, положенням стандартів, зводів правил або умов договорів.

Знак відповідності - спеціальний знак, що ставиться на товарі або упаковці товару, що показує відповідність цього товару тому чи іншому стандарту, вимогам сертифікаційних організацій та ін.

Технічне регулювання - правове регулювання відносин у сфері встановлення, застосування та виконання обов'язкових вимог до продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації, а також в галузі встановлення і застосування на добровільній основі вимог до продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації, виконання робіт або надання послуг і правове регулювання відносин у галузі оцінки відповідності

Система сертифікації - це сукупність правил і норм, якими керується орган з сертифікації при виконання робіт по сертифікації, з метою підтвердження відповідності системи менеджменту компанії (продукції, робіт, послуг і виробництва) вимогам стандартів.

Орган з сертифікації - орган, що проводить сертифікацію відповідності певної продукції.

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну. Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;- створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі. Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:- визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;- затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;- призначає органи з сертифікації продукції; - встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;- розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;- веде Реєстр державної системи сертифікації;- організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції. Обов'язкова сертифікація: 1. Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації. 2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. 3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристиками цієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавства встановлена недостовірність результатів випробувань. Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів. Сертифікат і знак відповідності державної системи сертифікації: Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання. Сертифікація продукції, що імпортується: Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеному законом.Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі: 1) декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, або 2) сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуванням імпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну на підставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, дозволяється виключно за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, виданого або визнаного центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються юридичними або фізичними особами на митній території України. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції: 1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації. 2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на її собівартість. 3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем. 4. Методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідальність органів з сертифікації продукції та випробувальних лабораторій (центрів), що проводять обов'язкову сертифікацію: 1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за:- необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності;- порушення правил сертифікації.Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань. 2. Якщо дії, вказані в пункті 1, не завдали шкоди споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на підставі рішення центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в державній системі сертифікації.Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані виробником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній системі сертифікації.

 

Лекція 7