Предмет і завдання метрології. Одиниці вимірювання



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Предмет і завдання метрології. Одиниці вимірювання



Лекція 1

Предмет і завдання метрології. Одиниці вимірювання

 

1. Предмет метрології

2. Утворення метрологічної системи Історичні відомості про створення метрологічної системи

3. Поняття про одиниці вимірювань, їх відтворення та зберігання

4. Міжнародної системи одиниць СІ

5. Англо-американська система одиниць вимірювання

6. Слов’янські одиниці вимірювання

7. Позасистемні одиниці ( фізичних) величин

Предмет метрології

Метрологія (гр. metron – міра, і logia – наука, знання) – наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їх єдності та досягнення потрібної точності.

До основних питань метрології належать:

1. Загальна теорія вимірювань;

2. Одиниці фізичних величин та їх системи;

3. Методи і засоби вимірювань;

4. методи визначення точності вимірювань;

5. Основи забезпечення єдності вимірювань і одноманітності засобів вимірювань;

6. Методи передачі розмірів одиниць від еталонів або зразкових засобів вимірювань робочим засобам вимірювань.

Метрологія ділиться на три розділи: 1.) теоретична; 2.) законодавча; 3.) прикладна.

Теоретична метрологія – це загальні теоретичні проблеми:

а.) теорія вимірювань;

б.) методи обробки результатів спостереження з метою оцінки їх точності;

в.) теорія величин та їх одиниць;

г.) теорія відтворення і передачі розмірів одиниць.

Законодавча метрологія – це розробка комплексів взаємопов’язаних і взаємозумовлених загальних правил, вимог і норм, а також інших питань, що потребують регламентації і контролю із сторони держави, спрямованих на забезпечення єдності вимірювань і одноманітності засобів вимірювань.

Прикладна метрологія – це практичні вимірювання і забезпечення єдності вимірювань.

Технічні вимірювання є складовою частиною прикладної метрології.

Процес вимірювання характеризується, з однієї сторони, сприйняттям і відображенням фізичної величини, а з іншої – нормуванням, тобто присвоєнням їм певного числового значення (розміру), яке виражається в прийнятих одиницях.

Значення величини не слід ототожнювати з розміром.

Розмір фізичної величини даного об’єкта існує реально і незалежно від того, знаємо ми чи ні, виражаємо його в яких-небудь одиницях чи ні. Значення ж фізичної величини з’являється тільки після того, як розмір величини даного об’єкта виражено за допомогою певної одиниці.

Значення фізичної величини дістають внаслідок вимірювання, або обчислення.

Метрологія – наукова основа якості. Прикладні дисципліни цієї науки дають змогу нормувати кількісні характеристики якості продукції і процесів, виявляти ступінь точності й надійності результатів вимірювань, необхідних для по елементарного контролю якості продукції на всіх етапах її проектування, виготовлення і експлуатації.

Державна система забезпечення єдиних умов вимірювань (ДСВ) дає змогу дістати гарантовані достовірні результати вимірювань, необхідні для успішного розв'язання проблеми підвищення якості виробів, елементів, складових частин. Забезпечення достовірності результатів вимірювань - найскладніший аспект проблеми якості. Його складність полягає в тому, що, на відміну від конструкторських робіт і технологічних операцій, результати вимірювання практично не контролюються.

Державна система забезпечення єдиних умов вимірювань - це комплекс взаємопов'язаних правил і положень, які визначають організацію і методику метрологічної підготовки та виконання, обробки і оформлення результатів вимірювання, комплекс заходів щодо забезпечення єдності вимірювань, які здійснюються державною і відомчими метрологічними службами відповідно до цих правил і положень.

Головна мета державної системи забезпечення єдиних умов вимірювань - забезпечити оцінку точності результатів вимірювань у державі з гарантованою імовірністю.

Основні завдання державної системи забезпечення єдиних умов вимірювань:

- визначення одиниць вимірювання фізичних величин, що допускаються до застосування в державі;

- розробка раціональної системи передачі розмірів одиниць вимірювання фізичних величин від еталонів до робочих засобів вимірювань;

- прийняття однозначної системи нормування метрологічних характеристик засобів вимірювань, а також показників точності й достовірності результатів вимірювань;

- встановлення єдиних правил виконання всіх робіт із забезпечення єдності вимірювань (правил законодавчої метрології), своєчасної заміни і доповнення правил законодавчої метрології відповідно до змін потреб народного господарства держави, а також у зв'язку з новими науковими відкриттями і досягненнями. Здійснення постійного контролю за виконанням правил законодавчої метрології в усіх галузях народного господарства держави;

- визначення прав і обов'язків державних і відомчих органів метрологічної служби щодо забезпечення єдності вимірювання. Гарантування єдності вимірювань має не тільки велике побутове значення, воно необхідне для обороноздатності країни, безпеки руху транспорту тощо.

 

Міжнародної системи одиниць СІ

Міжнародна система одиниць СІ прийнята в 1960р. ХІ Генеральною конференцією по мірах і вагах. Вона складається із семи основних (табл. 1.1), двох додаткових (табл. 1.2) і ряду похідних одиниць (табл. 1.3), кількість яких необмежена.

Таблиця 1.1

Основні одиниці СІ.

Величина Найменування Позначення Визначення
Найменування Символ міжнародне українське
Довжина l метр m м Один метр являє собою довжину шляху, який проходить світло в вакуумі за 1/299 729 758 частину секунди.
Маса m кілограм kg кг Один кілограм дорівнює масі міжнародного еталона - кілограм.
Час t секунда s с Одна секунда являє собою сумарну тривалість 9 192 631 770 періодів випромінювання, які відповідають переходу між двома надтонкими рівнями основного стану атома цезію-133.
Сила електричного струму I ампер A А Один ампер являє собою такий постійний струм, який, проходячи по двох точно паралельних провідниках безкінечної довжини та нехтовно малого кругового перерізу, розташованих на відстані 1 метра у вакуумі, спричиняє між цими провідниками силу взаємодії, яка дорівнює 2·10-7 ньютона на 1 метр довжини.
Абсолютна температура T кельвін K К Один кельвін являє собою 1/273.16 частину від абсолютної температури потрійної точки води.
Кількість речовини n моль mol моль Один моль являє собою кількість речовини, яка містить таку саму кількість найпростіших часток, яка міститься у 0.012 кілограма вуглецю-12(*).
Сила світла Iv кандела сd кд Кандела являє собою інтенсивність світіння в даному напрямку від джерела, яке випромінює монохроматичне випромінювання з частотою 540·1012 герц і такого джерела, інтенсивність якого в цьому напрямку становить 1/683 ватта на один стереорадіан.

(*)Якщо використано молі, то треба вказувати, до чого вони відносяться, приміром, атоми, молекули, іони, електрони чи інші частки або певні групи таких об'єктів.

 

Таблиця 1.2

Додаткові одиниці СІ.

Величина Назва одиниці Позначення Визначення
міжна-родне укра-їнське
Плоский кут радіан rad рад Радіан – це кут утворений двома радіусами кола, довжина дуги між якими дорівнює радіусу.
Тілесний кут сте-радіан sr ср Стерадіан – це тілесний кут з вершиною в центрі сфери, що вирізає на поверхні сфери площу яка дорівнює площі квадрату з стороною, рівною радіусу сфери.

 

Таблиця 1.3

Англо-американська система одиниць вимірювання

Наступною – найбільш поширеною системою одиниць вимірювання є Англо-Американська система. Її широке поширення відбулося внаслідок завоювань Англією значних територій в 17-20 ст. Ця система заснована на традиційних одиницях виміру і значення цих одиниць можуть відрізнятися в залежності від країни, де вони використовуються (табл. 1.5)

Таблиця 1.5

Слов’янські одиниці вимірювання

На території Київської Русі та деяких інших слов’янських держав сформувалася власна система одиниць вимірювання, яка проіснувала до революції 1917р (табл. 1.6). До сих пір ці одиниці вимірювання часто використовуються в побуті, народній творчості і літературі.

Таблиця 1.6

Лекція 2

Технічні засоби вимірювання

1. Поняття про процес вимірювання. Вимірювальна техніка і засоби вимірювань.

2. Поняття про еталони

3. Міра та вимірювальний прилад

4. Метрологічне обслуговування приладів.

5. Умови застосування засобів вимірювальної техніки

Поняття про еталони

Для будь-яких вимірювань потрібні одиниці вимірювання фізичних величин. Для зберігання одиниці вимірювання в державному масштабі, а також для відтворення їх з найвищою можливою точністю виготовляються еталони одиниць вимірювання.

Існують еталони метра, кілограма, ампера, секунди тощо. Державний реєстр має більше ста первинних і спеціальних еталонів.

У науково-технічній літературі термін "еталон" часто використовується в широкому розумінні, як зразок для порівняння. Метрологія допускає тлумачення цього терміну тільки в такому розумінні:

Еталон - засіб вимірювальної техніки, що забезпечує відтворення і (чи) зберігання одиниці вимірювань одного чи декількох значень, а також передачу розміру цієї одиниці іншим засобам вимірювальної техніки.

Розрізняють еталони державні, робочі та вихідні. За підпорядкованістю розрізняють еталони первинні (вихідні) і вторинні (підрядні).

Державний еталон - офіційно затверджений еталон, який забезпечує відтворення одиниці вимірювань та передачу її розміру іншим еталонам з найвищою в країні точністю і зберігання одиниці фізичної величини в державному масштабі.

Робочий еталон - еталон, призначений для повірки чи калібрування засобів вимірювальної техніки.

Вихідний еталон - еталон, який має найвищі метрологічні властивості серед еталонів, що є на підприємстві чи в організації.

Первинні (вихідні) еталони - первинні еталони відтворюють і (або) зберігають одиниці фізичних величин і передають їх з найбільшою точністю, яку досягнуто в даній царині вимірювання. Первинні еталони розробляють, зберігають і застосовують у науково-дослідних установах Держстандарту України.

Вторинні (підрядні) еталони - виконують функції передавальної ланки між первинним еталоном і зразковим засобом вимірювання. Точність їхня завжди нижча точності первинного еталону.

 

Прямі вимірювання

Посередні вимірювання

Прямі вимірювання

Прямими вимірюваннями називають експериментальні порівняння вимірюваної величини з мірою цієї величини або з відліком показання вимірювального приладу, що безпосередньо дає значення вимірюваної величини. Вимірювання розмірів виробу рулеткою з поділками, температури середовища в парильній камері, об'єму сипучих матеріалів (цементу, піску) мірником - все це приклади прямих вимірювань. Прямі вимірювання лежать в основі більш складних методів вимірювань, таких як посередні, сумісні та сукупні.

Розглянемо методи прямих вимірювань, що використовують у технічних вимірюваннях.

Метод безпосередньої оцінки дає можливість одержати значення величини безпосередньо, без будь-яких додаткових дій і обчислень. Винятком може бути тільки множення показників на постійну величину приладу, мірило або на ціну поділки. Найчастіше вимірювання цим методом здійснюється на показуючих приладах, таких як амперметри, вольтметри, ватметри, тягоміри, динамометри, манометри, термометри тощо. Зважування на циферблатних терезах, вимірювання довжини рулеткою, кутів теодолітами - це теж вимірювання методом безпосередньої оцінки.

Метод порівняння з мірою полягає в тому, що вимірювану величину порівнюють безпосередньо з мірою даної величини, наприклад, вимірювання маси на важільних терезах зрівноважуванням гирями.

Метод протиставлення - вимірювана величина і величина, що відтворюється мірою, одночасно впливають на прилад порівняння, за допомогою якого встановлюється співвідношення між цими величинами, наприклад, вимірювання маси на рівноплечих терезах, коли вимірювану масу і зрівноважуючу її гирю розміщують на двох чашах терезів.

Диференціальний (різницевий) метод полягає в вимірюванні різниці між вимірюваною величиною і величиною, значення якої відоме. Використання цього методу дає можливість одержувати результати з високою точністю, навіть при застосуванні засобів вимірювальної техніки низької точності. У практиці вимірювань диференціальний метод має поширене розповсюдження. Цей метод використовують також для компарування стрічок землемірних.

Компаруванням називають порівняння довжини мірного приладу із зразковим. Якщо довжина зразкової землемірної стрічки і=20 м, а незбігання кінцевого штриха робочої землемірної стрічки з кінцем зразкової міри а=10 мм. Цю різницю між довжиною робочої стрічки і зразкової (фактично номінальною її довжиною) називають поправкою за компарування стрічки. Якщо поправка "о" визначена з відносною похибкою δ: а=0,05 (5 %), то похибка вимірювання робочої землемірної стрічки складе

δ:(L-a)= δ:L = 0,5: 20000 = 0,000025, тобто 0,0025 %.

Приклад свідчить, що для вимірювання значних величин необхідно мати досить точну міру довжини L, виготовлення якої пов'язане з деякими труднощами, однак ще важче зробити прилад високої точності для вимірювання таких величин.

Нульовий метод полягає в порівнянні вимірюваної величини з величиною, значення якої заздалегідь відоме, при цьому обидві величини підбирають рівними за розмірами, щоб різниця між ними дорівнювала нулю. Цей метод застосовують для визначення маси на будь-яких важільних терезах, коли маса гир підбирається рівною вимірюваній масі, або зважувана маса підбирається рівною масі гир.

Метод заміщення полягає в заміні вимірюваної величини відомою величиною, що відтворюється мірою, наприклад, зважування, при якому на одну і ту саму чашу терезів кладуть по черзі вимірювану масу і гирі.

Метод збіжності полягає в вимірюванні по відміткам або сигналам, які збігаються. При цьому значення вимірюваної величини визначають за збіжністю поділок на шкалах або періодичністю сигналів. Наприклад, вимірювання довжини за допомогою штангенциркуля з ноніусом проводять методом збіжності: спостерігають збіжність штрихів на шкалах штанги штангенциркуля і рамки ноніуса.

 

Посередні вимірювання

Посередні - це такі вимірювання, коли вимірювану величину можна одержати через пряме вимірювання других величин, пов'язаних з вимірюваною величиною відомою залежністю. Прикладом посереднього вимірювання може бути визначення площі земельної ділянки правильної геометричної форми за результатами прямого вимірювання її лінійних розмірів і відповідного математичного обчислення. Посередні вимірювання зустрічаються досить часто, коли прямі вимірювання неможливо здійснити.

 

Відомчі метрологічні служби

До відомчих метрологічних служб відносяться:

а.) підрозділи міністерств (відомств), на які покладені функції метрологічної служби;

б.) метрологічні служби об”єднання підприємств;

в.) метрологічні служби, інші підрозділи, посадові особи в підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності, на які в установленому порядку покладені роботи з метрологічного забезпечення.

З метою підвищення ефективності функціонування метрологічних служб підприємств та організацій, підрозділи метрологічної служби можуть бути підпорядковані посадовій особі, яка керує технічною політикою підприємств (організацій). Роботи з метрологічного забезпечення на підприємствах і організаціях відносяться до основних видів робіт.

Для забезпечення організаційно-методичного керівництва та надання технічної допомоги, на підприємства і організації, які мають в метрологічній службі висококваліфікований персонал і сучасне технічне оснащення, покладаються функції головних і базових організацій метрологічних служб відповідних галузей.

Головні і базові організації призначаються наказами міністерства (відомств).

Права і обов’язки метрологічних служб міністерств (відомств), підприємств та установ, головних і базових організацій метрологічних служб визначаються положеннями, затвердженими їх керівниками за узгодженням з відповідними органами державної метрологічної служби.

Функції відомчих метрологічних служб.

Підрозділи міністерств (відомств), які виконують функції метрологічної служби, здійснюють:

а.) аналіз стану вимірювань на підпорядкованих підприємствах (організаціях);

б.) встановлення раціональної номенклатури застосовуваних засобів вимірювань;

в.) розроблення та впровадження державних і галузевих стандартів з питань метрологічного забезпечення;

г.) організацію розроблення та випуску зразкових засобів вимірювань, необхідних для виконання перевірки засобів вимірювань, що випускаються;

д.) організацію проведення робіт, необхідних для забезпечення єдності і потрібної точності вимірювань на підпорядкованих підприємствах;

е.) організацію та проведення відомчого метрологічного контролю.

Головні організації метрологічних служб здійснюють:

а.) перспективне планування робіт із метрологічного забезпечення розроблення, виробництва, випробовувань та експлуатації продукції;

б.) координацію діяльності і методичне керівництво базовими організаціями метрологічної служби та метрологічними службами підприємств і організацій;

в.) розроблення та впровадження методів і засобів вимірювань;

г.)організацію робіт із створення та впровадження методик виконання вимірювань;

д.) метрологічну експертизу технічних завдань, проектної, конструкторської, технологічної документації, проектів стандартів та інших нормативних документів, методик виконання вимірювань.

Базові організації метрологічних служб здійснюють:

а.) розроблення та впровадження сучасних засобів і методів вимірювань для контролю параметрів виробничих процесів;

б.) встановлення раціональної номенклатури засобів вимірювань та оптимальних норм точності вимірювань;

в.) метрологічну атестацію засобів вимірювань і методик виконання вимірювань;

г.) метрологічну експертизу технічних завдань, проектної, конструкторської та технологічної документації;

д.) відомчий метрологічний контроль за розробленням, виробництвом, станом, застосуванням і ремонтом засобів вимірювань.

Метрологічні служби, інші підрозділи, посадові особи в об’єднаннях підприємств, підприємствах і організаціях, на яких у встановленому порядку покладені роботи з метрологічного забезпечення, здійснюють на відповідних підприємствах:

а.) роботи із забезпечення єдності і потрібної точності вимірювань;

б.) аналіз стану вимірювань;

в.) створення та впровадження сучасних засобів і методів вимірювань;

г.) розроблення та атестацію методик виконання вимірювань;

д.) метрологічну атестацію засобів вимірювань;

е.) метрологічну експертизу технічних завдань, проектної, конструкторської документації;

є.) організацію та проведення перевірки та ремонту засобів вимірювань, що знаходяться в експлуатації;

ж.) і інше.

 


Лекція 5 Предмет і завдання стандартизації.

1. Терміни та визначення основних понять у галузі стандартизації

2.Нормативні документи зі стандартизації.

3. Напрями та принципи стандартизації

4. Суб'єкти стандартизації

5. Ліцензування у галузі землевпорядних робіт та оцінки землі.

 

 

Суб'єкти стандартизації

Запровадження і дотримання єдиних і обов'язкових норм, правил і вимог в умовах багатогалузевого народного господарства є складним завданням, розв'язання якого вимагає системного підходу. Для цього створена Державна система стандартизації, основні положення якої викладені в ДСТУ 1.0 - 93 "Державна система стандартизації України. Основні положення".

Державна система стандартизації (ДСС) - це система правил і положень, що визначають порядок проведення робіт із стандартизації в Україні в усіх галузях народного господарства і на всіх рівнях влади. Ці правила і положення є в комплексі державних стандартів, умовно названому ДСТУ 1.

Згідно з Законом України "Про стандартизацію" суб'єктами стандартизації є:

• центральний орган виконавчої влади;

• рада;

• технічні комітети;

• інші.

Центральним органом виконавчої влади у сфері стандартизації є Держспоживстандарт. Він організовує, координує та проводить діяльність щодо розроблення, схвалення, прийняття, перегляду, зміни, розповсюдження національних стандартів відповідно до Закону "Про стандартизацію" і як національний орган стандартизації представляє Україну в міжнародних та регіональних організаціях із стандартизації.

Рада стандартизації (далі - рада) є колегіальним консультативно-дорадчим органом при Кабінеті Міністрів України. Персональний склад ради та положення про неї затверджує Кабінет Міністрів України.

Основною метою діяльності ради є налагодження взаємодії між виробниками, споживачами продукції та органами державної влади, узгодження інтересів у сфері стандартизації, сприяння розвитку стандартизації. Рада формується на паритетних засадах із представників органів виконавчої влади, центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, суб'єктів господарювання, Національної академії наук (НАН) України, галузевих академій наук та відповідних громадських організацій. Діяльність ради ґрунтується на засадах відкритості та гласності.

Технічні комітети стандартизації створює центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації (Держспоживстандарт) за погодженням з центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого належить сфера діяльності створюваного технічного комітету.

Центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання та їх об'єднання, відповідні громадські організації мають право у відповідних сферах діяльності та в межах повноважень, установлених законом, з урахуванням своїх господарських та професійних інтересів організовувати і виконувати роботи зі стандартизації.


Лекція 5 Ліцензування і сертифікація.

1. Поняття про ліцензування. Основні терміни

2. Ліцензійні умови

3. Порядок отримання ліцензії

4. Нагляд і контроль у сфері ліцензування

5. Ліцензування у галузі землевпорядних робіт та оцінки землі.

6. Поняття про сертифікацію. Основні терміни.

Ліцензійні умови

Ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

У ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необхідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб - підприємців. Якщо для провадження певних видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, необхідні особливі вимоги щодо будівель, приміщень, обладнання, інших технічних засобів, такі вимоги також включаються до ліцензійних умов. Крім того встановлюється вимога до суб'єкта господарювання щодо необхідності подання повідомлення органу ліцензування про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, у визначений Законодавством строк.

Ліцензійні умови та зміни до ліцензійних умов підлягають оприлюдненню у порядку, встановленому законодавством, і набирають чинності через десять днів з дати державної реєстрації нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший строк набрання чинності.

На даний час встановлено понад 70 видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (стаття 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»)

Порядок отримання ліцензії

Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

1) відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;

2) вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (повністю або частково), на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію. У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Для окремих видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу ліцензії також додаються документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані в Законі «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду, якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи оформлені з порушенням вимог цієї статті.

Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявник повідомляється в письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності суб'єкт господарювання, який здійснює цей вид господарської діяльності, зобов'язаний подати протягом 30 робочих днів з дня визначення органу ліцензування заяву та відповідні документи, передбачені цією статтею, для отримання ліцензії на провадження цього виду господарської діяльності.

Ліцензія в цьому випадку видається в порядку, визначеному цим Законом. Відсутність ліцензійних умов на провадження певного виду господарської діяльності, щодо якого запроваджується ліцензування, не є підставою для відмови у видачі ліцензії.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є: недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії; невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для виду господарської діяльності, вказаного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдиного зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів України. Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

У ліцензії зазначаються: найменування органу ліцензування, що видав ліцензію; вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (в повному обсязі або частково), на право провадження якого видається ліцензія; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів; місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця; дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії; строк дії ліцензії у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України; посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію; дата видачі ліцензії; наявність додатку (із зазначенням кількості сторінок).

Ліцензія підписується керівником органу ліцензування або його заступником та засвідчується печаткою цього органу. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії. Орган ліцензування робить відмітку про дату прийняття документів, що підтверджують внесення заявником плати за видачу ліцензії, на копії опису, яку було видано заявнику при прийомі заяви про видачу ліцензії.

Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів з дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся до органу ліцензування для отримання оформленої ліцензії, орган ліцензування, який оформив ліцензію, має право скасувати рішення про видачу ліцензії або прийняти рішення про визнання такої ліцензії недійсною.

Ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. Кабінет Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, але цей строк не може бути меншим, ніж п'ять років.

У разі, коли ліцензіат має намір провадити зазначений в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку її дії, якщо такий строк встановлено Кабінетом Міністрів України, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому цим Законом.

Нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії.

Ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.

4.Нагляд і контроль у сфері ліцензування

Державний нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування здійснює спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Спеціально уповноважений орган з питань ліцензування здійснює позапланові перевірки додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування лише на підставі надходження до нього в письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення вимог законодавства у сфері ліцензування, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень органом ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування.

Орган ліцензування під час перевірки надає спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування рішення та інші документи з питань ліцензування та забезпечує умови для проведення перевірки.

За результатами перевірки спеціально уповноважений орган з питань ліцензування протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику органу ліцензування, діяльність якого перевірялася, другий - зберігається спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

У разі виявлення порушень органом ліцензування законодавства у сфері ліцензування спеціально уповноважений орган з питань ліцензування не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дати складання акта перевірки видає розпорядження про усунення органом ліцензування порушень законодавства у сфері ліцензування.

Орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.

Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання здійснюють органи виконавчої влади, на які згідно із законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій, шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для проведення перев



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-28; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.218.88 (0.015 с.)