Аналіз експлуатаційних факторів, що впливають на затрати засобів

Важливішими експлуатаційними факторами, що впливають на розмір прямих затрат, є продуктивність агрегату і річний наробіток машини. З окремих факторів і параметрів агрегату, які найбільш суттєво впливають на змінну і річну продуктивність і відповідно на питомі експлуатаційні затрати виділяють наступні:

а) параметри агрегату і показники їх використання – потужність базової машини N_е; степінь використання потужності ; експлуатаційна (робоча) швидкість руху ;

б) фактори, що залежать від організації робіт – степінь викорис­тання часу зміни; змінність К_зм., кількість днів роботи машини за рік Д_{р .};

в) природньо-господарські умови роботи машинно-тракторних агрегатів – питомий тяговий опір К_Q.

Зі збільшенням потужності і степені її використання продуктив­ність агрегату спочатку різко росте, потім інтенсивність росту змен­шується і накінець при подальшому збільшенні потужності продук­тивність знижується зворотньо залежності мають питомі експлуата­ційні затрати. Для даного агрегату підвищення швидкості до зна­чень, що забезпечують оптимальне завантаження двигуна завжди вигідне так як зменшуються експлуатаційні затрати.

Підвищення коефіцієнта використання машини за часом і коефі­цієнта змінності і кількості дії в роботі машини за рік завжди приво­дить до зменшення експлуатаційних затрат.

З ростом питомого опору агрегату питомі операції зростають, причому залежність наближена до питомої.

Рис.7.2 Вплив експлуатаційнихфакторів на затрати засобів

Термін служби машини

При існуючій системі розрахунків і відрахувань зі збільшенням терміну служби машини експлуатаційні затрати, як правило, рос­туть, так як фактичні затрати на ремонт і ТО збільшуються, а амор­тизаційні відрахування залишаються одинаковими для всіх років експлуатації.

Тому в перші роки експлуатації особливо до першого капремон­ту спостерігається економія засобів в порівнянні з нормативними затратами, а в наступні роки – їх перевитрата.

З метою стимулювання більш тривалої експлуатації при будь якому нормативному терміні служби передбачається диференцію­вання за роками експлуатації нормативи відрахувань (норми річних амортизаційних відрахувань на реновацію) відрахування на капре­монт і нормативи відрахувань на ТО – перший з ростом наробітки повинен зменшуватись, а другий і третій – збільшуватись.

Рекомендується також диференціювати міжремонтні терміни і нормативи річної і змінної виробітки, приймаючи більше значення до першого капремонту і менші – після капремонту.

Оптимальним є такий термін служби, при якому сумарні питомі затрати на одиницю виробітки будуть мінімальні.

Аналіз показує, що лише амортизаційні затрати залежать від терміну служби. Всі інші елементи затрат від термінів служби не залежать, або мало залежать. Залежність перерахованих затрат від нормативного терміну служби дає графік показаний на рис 7.3.

Рис. 7.3 Графічні залежності до визначення нормативного терміну експлуатації машин.

Середньорічні нормативні затрати на оновлення безпосе­редньо залежать від строку і як це слідує з виразу:

Нормативні затрати на капремонт необхідно визначати, виходячи з нормативної вартості одного капремонту і кількості кап­ремонтів за встановлений термін служби.

Вартість капітального ремонту, як правило, тим вища, чим біль­ша балансова вартість машини, а кількість ремонтів, при даній кон­струкції машини і встановленій періодичності ремонтів залежить від нормативного терміну служби Р_н.. Тому можна записати:

,

де С₁ – коефіцієнт пропорційності, що характеризує приріст се­редньорічних затрат засобів на капітальний ремонт зі збільшенням терміну служби і балансової вартості машини.

Відповідно:

Нормативи відрахувань на ТО S_ТОн. повинні покривати серед­ньорічні затрати на технічне обслуговування, Як показує практика і спеціальні дослідження, зі збільшенням терміну служби дещо погір­шується технічний стан машини, в результаті чого необхідно підви­щувати середньорічні затрати S_ТО. І зменшується середньорічний наробіток машини. Якщо прийняти в першому приближенні лінійну залежність середньорічних затрат на ТО машин від терміну їх слу­жби, тобто:

,

де - середньорічні затрати, що не залежать від терміну служби машин;

С₂ – вартісний коефіцієнт пропорційності терміну служби; то нормативні відрахування:

Нормативи річних затрат на витрачувані матеріали S_мат. зарпла­ту S_з. і допоміжні роботи S_доп. майже не залежать від встановленого терміну служби машин, так як з його збільшенням дещо знижується річний наробіток, але разом з тим дещо підвищується питомі витра­ти матеріалів, а також підвищується плата праці за роботи.

В результаті річні приведені затрати:

Як видно з даного виразу, нормативи затрат на капремонт і ТО зі збільшенням нормативного терміну служби машини повинні збіль­шуватися, а амортизаційні відрахування зменшуватися. Всі інші елементи експлуатаційних затрат від встановленого терміну служби практично не залежать. Враховуючі характер залежностей можна знайти оптимальне значення А_н.опт., при якому приведені затрати будуть мінімальні на 1 роботу, тобто:

для цього знайдемо і за правилами знаходження екстремумів знайдемо А_н.опт.

звідки

Хоч одержаний вираз є дещо наближеним, так як прийнято лі­нійну залежність: і і в ньому не враховано річного наробітку за збільшенням терміну служби , все ж він достатньо повно харак­те­ри­зує наступні основні тенденції зміни оптимального термі­ну служби машин:

1.1. Оптимальну довговічність машини слід визначити в залежнос­ті від співвідношення її балансової вартості і темпу збільшення зат­рат на підтримку роботоздатності. При цьому необхідно враховува­ти тільки таке збільшення затрат, яке є закономірним, а не результа­том поганого використання машин, або незадовільної організації ремонту і ТО.

2.2. Однотипні машини, що характеризуються приблизно однако­вими темпами збільшення затрат на підтримку їх роботоздатності, але з різними балансовими вартостями, повинні мати різні норма­тивні терміни довговічності. Тільки дорогі машини повинні бути більш довговічними.

3. Одні і ті ж машини, які працюють в зовсім різних умовах і від­різняються темпами збільшення затрат на підтримку роботоздатнос­ті повинні мати різні нормативні терміни служби і відповідно різні норми амортизаційних відрахувань.

 

Моральний термін служби

Встановлюючи нормативний термін служби машин, потрібно порівнювати оптимальну довговічність з моральним терміном служ­би або моральною довговічністю А_{нор .}, під якою розуміють раціо­нальний термін служби, що враховує появу нових, більш доскона­лих і продуктивних конструкцій машин даного типу або можливість модернізації даної машини з метою підвищення її продуктивності або зниження необхідних затрат.

Моральний термін служби зумовлений технічним прогресом в галузі створення машин даного призначення і характеризує собою той термін служби, після якого машини даної конструкції і даного технологічного виготовлення стає економічно невигідною в порів­нянні з новою машиною. При визначенні економічної ефективності техніки крім приведених затрат слід визначити також додатковий ефект від зміни кількості і якості одержуваної продукції або затра­чуваних матеріалів. В додаток до цього при одиниці засобів механі­зації визначають додатковий ефект від звільнення робочої сили. Для цього користуються середнім зональним нормативним коефіцієнтом , що відноситься до одного робітника, що звільняється. Відпо­відно річну ефективність нових засобів механізації або технології робіт визначають за виразом:

,

де - різниця між базовою і новою технікою питомих експ­луатаційних затрат; - різниця між базовою і новою тех­нікою ефективності капіталовкладень; - різниця між базовою і новою технікою ефективності від кількості і якості одержуваної продукції і витрати матеріалів; - різниця між базовою і новою технікою від ефективності звільнених працівників; В_н. – нор­мативний річний наробіток (одержувана продукція).

Одержуючи ефективність нової машини за результатами порів­нювальних випробувань, слід мати на увазі, що питомі приведені затрати і річний економічний ефект мають стохастичний характер і нелінійно залежать від продуктивності і річного наробітку.