Відповідно до військового звання або службового становища стосовно один одного військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

В роті прямими начальниками є:

- командир роти – для заступників командирів взводів, командирів відділень і рядових;

- заступники командира роти – для всього особового складу роти;

- командири взводів – для рядових свого взводу;

- старшина (старший технік) роти – для сержантів і рядових роти, а якщо старшина – прапорщик, то і для всіх прапорщиків роти;

- заступники командирів взводів – для рядових свого взводу.

В роті безпосередніми начальниками є:

- командир роти – для своїх заступників, командирів взводів, старшини(старший технік) роти;

- командири взводів – для свого заступника та командирів відділень;

- старшина роти – для заступників командирів взводів відносно внутрішнього порядку;

- заступники командирів взводів – длякомандирів відділень;
- командири відділень – для рядових свого відділення.

 

 

Відповідно до військового звання кожний військовослужбовець є начальником для інших, як це вказано на схемі:

– Генерали армії, генерал-полковники, адмірали є начальниками для старших і молодших офіцерів, прапорщиків і мічманів, сержантів і старшин, рядових і матросів.

Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням не є відносно інших начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням.

Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців

додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.

Коли військовослужбовці не підпорядковані один одному по службі, а виконують службові обов’язки спільно, командир повинен визначити хто з них є начальником, а хто – підлеглим. Якщо командир не визначив між ними відносин, то начальником є старший з них за посадою, а за рівних посад - старший за військовим званням.

 

Порядок відрекомендування командирам (начальникам).

Безпосередньому начальнику військовослужбовець відрекомендовується в разі:

- призначення на посаду і звільнення з неї;

- присвоєння військового звання;

- вручення нагороди;

- відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.

Новопризначені до військової частини офіцери відрекомендовуються

командирові військової частини та його заступникам, а після отримання призначення до підрозділу - командирові підрозділу та його заступникам. Відрекомендовуючись, військовослужбовець називає:

1.свою посаду;

2.військове звання;

3.прізвище;

4.причину звернення.

Командир військової частини відрекомендовує новоприбулих офіцерів офіцерському складові військової частини на найближчій нараді офіцерів чи під час шикування особового складу військової частини

Приклади відрекомендування:

1. Товаришу капітане. Командир 1-го механізованого взводу молодший лейтенант Шевченко. Відрекомендовуюся з нагоди відбуття в чергову відпустку.

2. Товаришу полковнику. Молодший лейтенант Недашківській. Відрекомендовуюся з нагоди призначення на посаду командира взводу.

Навчальне питання №2 Порядок віддання та виконання наказів.

Суворе дотримання військовослужбовцями встановленого в ЗСУ порядку підпорядкованості є одним з основних вимог військової дисципліни, тому особи, які порушують цей порядок – посягають на її основу і єдиноначальність.

Згідно зі статтею 6 Дисциплінарного статуту командир має право надавати накази та розпорядження.

Наказ (розпорядження) – це обов’язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або не вчинення підлеглим певних дій по службі. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату(зробити щось, не робити чогось).

Наказ віддається, як правило, в порядку підпорядкованості, але за крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Він повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Підлеглий забов’заний виконувати накази (розпорядження) начальника і не повинен їх обговорювати. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, є небезпечним військовим злочином який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах негативно позначається на бойовій готовності та боєздатності військових формувань.

В умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці цей злочин може привести до зриву виконання бойового завдання чи інших тяжких наслідків до яких належать: зрив заходів по забезпеченню постійної бойової готовності; зрив бойового завдання; знищення або пошкодження бойової та спеціальної техніки; загибель людей; втрата управління військами та інше.

Тому, статтею 402 Кримінального кодексу України непокора або умисне не виконання наказу караються службовим обмеженням на строк до 2 років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк 2 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. Якщо ці діяння вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років. Непокора в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

Начальник не повинен віддавати накази, які заздалегідь не можуть бути виконаними. Відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав. Разом з тим, у випадку відання явно злочинного наказу або розпорядження, вони не