ТОП 10:

Розробив: старший викладач кафедри №801 О.К. НЕЙМИРОК



 

 

Методична розробка обговорена та схвалена на засіданні кафедри №801,

протокол від 02.09.2013 р. № 01.

 


Заключна

Харківський університет Повітряних Сил

імені Івана Кожедуба

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для проведення групового заняття

З навчальної дисципліни

Військова підготовка

З розділу 1. Загальновійськова підготовка

З модулю 1.1. Статути Збройних Сил України

Блока змістових модулів 1.1.1. Проходження військової служби

Та відносини між військовослужбовцями

 

Змістовий модуль 1.1.1.2 (Тема 2). Законодавство України про проходження військової служби

Навчальна група: студенти за всіма ВОС

Час: 2 години

Місце проведення: навчальна аудиторія

 

Навчальні та виховні цілі:

1.Довести до студентів основні вимоги законодавчих актів України з військових питань.

2.Ознайомити студентів з Воєнною доктриною України та структурою її Збройних Сил.

3.Роз’яснити студентам організацію підготовки офіцерів запасу для Збройних Сил України та їх резерву.

 

Навчальні питання і розподіл часу:

Зміст заняття Час (хв.)
Вступ. Поточний контроль знань студентів (усне опитування) 1.Законодавство України про структуру її Збройних Сил. 2.Проходження військової служби громадянами України. 3.Військова підготовка студентів за програмою офіцерів запасу. Підведення підсумків заняття і відповіді на питання.

 

Навчально-матеріальне забезпечення:

1.Навчальний посібник „Статути Збройних Сил України” – на кожного студента.

2.Практичний посібник з теми заняття – на кожного студента.

3.Стенди в навчальному класі.

 

Навчальна література:

1. Навчальний посібник „Статути Збройних Сил України”.

2. Закони України: „Про оборону”, „Про Збройні Сили України”,

„Про військовий обов’язок і військову службу”, „Про альтернативну службу”.

3.Воєнна доктрина України.

4.Інструкція про організацію підготовки офіцерів запасу з числу студентів ВНЗ.


ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

Організація проведення групового заняття

 

Підготовка до групового заняття починається за 2-3 дні до початку заняття. Викладач під час підготовки до заняття вивчає Воєнну доктрину України, Білу книгу “Оборонна політика України”, Закони України “Про військовий обов’язок і військову службу ”,”Про альтернативну (невійськову) службу”, Положення “Про проходження громадянами України військової служби”, ”Про проходження військової служби особами офіцерського складу і прапорщиками (мічманами)”,”Про проходження громадянами України служби у військовому резерві”, Інструкцію про організацію підготовки офіцерів запасу з числа студентів ВНЗ”.

До вступної частини викладач повинен:

1.Перевірити загальний порядок в аудиторії.

2.Вишикувати навчальну групу перед аудиторією, прийняти доповідь командира навчальної групи і перевірити додержання студентами форми одягу, дати вказівки щодо усунення недоліків.

3.Завести студентів в навчальну аудиторію.

4. Перевірити наявність студентів.

5.Перевірити готовність студентів до заняття ( наявність конспектів і ручок).

У ході проведення заняття викладач повинен слідкувати за додержанням студентами військової дисципліни та статутних положень під час відповідей на запитання.

 

Порядок проведення групового заняття

У вступній частині:

До розгляду першого навчального питання, з метою перевірки рівня засвоєння попереднього навчального матеріалу проводиться усне опитування з таких питань:

а) скільки і які статути відносяться до загальновійськових статутів?;

б) які обов’язки має студент (рядовий) перед шикуванням і в строю?;

в) які обов’язки має командир (командири навчальної групи та навчальних відділень) перед шикуванням і в строю?;

г) навести приклад доповіді командира навчальної групи викладачу перед початком навчальних занять.

д) навести приклад доповіді чергового навчальної групи викладачу перед початком навчальних занять.

 

Оголосити тему, розкрити мету групового заняття, які цілі повинні бути досягнути у ході заняття та довести навчальні питання, що розглядаються.

Для більш якісного засвоєння навчального матеріалу доцільно дати під запис скорочення, які можуть бути застосовані в ході заняття.

 

Після перевірки готовності студентів до заняття викладач стисло підводить підсумки і переходить до розгляду навчальних питань основної частини заняття.

 

Основна частина заняття

 

Навчальне питання №1”Законодавство України про структура її Збройних Сил”.

Призначення Збройних Сил України закріплено в її Конституції, Законах України “Про оборону України” і “Про Збройні Сили України”, де визначено основне їх завдання – захист життєво важливих національних інтересів, а також в Воєнній доктрині України.

Воєнна доктрина – це система керівних поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їм, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, політичної незалежності, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України.Вона має оборонний характер

Україна не вважає жодну конкретну державу своїм воєнним противником, засуджує війну, як знаряддя національної політики, додержується принципу незастосування сили і прагне вирішувати будь-які міжнародні спори та конфлікти виключно політичними методами. Поважаючи право на свободу суспільно-політичного вибору кожною державою,вона виключає можливість свого воєнного втручання в їх внутрішні справи. Разом з тим, Україна визначатиме своїм потенційним воєнним противником будь-яку державу, дії або наміри якої матимуть ознаки загрози застосування воєнної сили проти України.

У Воєнній доктрині наведений стан воєнно-політичних відносин у світі та внутрішні умови, які можуть спровокувати недружні дії інших держав в бік України. Найбільш актуальними проблемними питаннями воєнно-політичних відносин між державами Україна вважає:

- наявність неврегульованих воєнно-політичних конфліктів та можливість виникнення нових збройних конфліктів у регіоні;

- незавершеність договірно-правового оформлення державного кордону України;

- прояви сепаратизму;

- втручання у внутрішні справи України з боку інших держав, створення непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань;

- посилення конкуренції за доступ до сировинних ресурсів та за контролем над маршрутами їх доставки на ринки споживання, використання економічних конкурентних переваг для досягнення політичних цілей.

Забезпечити збройний захист інтересів держави призначені Збройні Сили України.

 

Основні завдання Збройних Сил України :

1. В мирний час:

а) розвідувальна діяльність в інтересах оборони держави;

б) підтримання у постійної бойової і мобілізаційної готовності військ;

в) несення бойового чергування;

г) проведення оперативної, бойової та мобілізаційної підготовки;

д) підготовка до територіальної оборони;

е) накопичення мобілізаційних ресурсів та непорушного запасу;

є) надання допомоги органам влади в проведенні пошукових та аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

ж) участь у міжнародних миротворчих операціях.

2. В особливий період до початку збройної агресії:

а) активізація розвідки та приведення військ у вищі ступені бойової готовності;

б) посилення охорони і захист державного кордону та повітряного простору;

в) створення та нарощення угруповань військ на загрозливих напрямах.

3. В разі збройної агресії:

а) стратегічне розгортання Збройних Сил України та створення угруповань військ для відсічі збройної агресії;

б) відбиття нападу агресора та недопущення вторгнення його військ на територію держави;

в) ведення операцій і бойових дій з метою завдання поразки військам агресора, його розгрому та створення умов для укладення миру;

г) ліквідація (локалізація, нейтралізація) збройного конфлікту в разі його виникнення.

 

Загальне керівництво в сфері військової безпеки і оборони здійснює Президент України, як гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України і дотримання Конституції України. Він є Верховний головнокомандувач (ВГК) Збройних Сил України. В особливий період стратегічне керівництво Президент здійснює через Ставку ВГК, робочим органом якої є Генеральний штаб (ГШ).

Безпосереднє керівництво ЗСУ в мирний і воєнний час здійснює Головнокомандувач, яким можне бути:

- Міністр оборони, якщо він є військовим;

- Начальник ГШ, якщо Міністр оборони – цивільний.

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Генеральний штаб ЗСУ є основним органом військового управління.

На основі Воєнної доктрини розроблені концепції будівництва та розвитку Збройних Сил України і їх видів, конкретні програми їх реалізації та створення нової моделі Збройних Сил на основі оборонної достатності з урахуванням сучасних економічних умов та фінансових можливостей держави.

Відповідно до завдань Збройних Сил України визначена структура та встановлено раціональне співвідношення між їх видами.

 

 

Малюнок 1

 

Найбільш чисельний вид, який складає основу ЗСУ – Сухопутні війська (мал. 2). За своїм призначенням і обсягом покладених завдань їм відводиться вирішальна роль у запобіганні та відбитті можливої агресії проти України.

Сухопутні війська призначені для відбиття ударів сухопутних угрупувань агресора і його розгрому.

На командування СВ покладаються завдання щодо формування, підготовки та відправки резервів, а також безпосереднього керівництва територіальною обороною.

 

Для більш ефективного виконання завдань, які стоять перед Збройними Силами, з 1998 року запроваджена нова система воєнно-адміністративного розподілу території держави. Замість військових округів було утворено оперативні командування (Західне та Південне) і Територіальне управління „Північ”.

До складу Західного ОК входить Армійський корпус у складі 3-х окремих механізованих бригад, артилерійської бригади та полків: реактивного артилерійського, армійської авіації і окремого аеромобільного.

До складу Південного ОК входить Армійський корпус у складі окремих бригад: 3-х механізованих, танкової, артилерійської та воздушно-десантної; полків: реактивного артилерійського і армійської авіації.

До складу Територіального управління „Північ” входить Армійський корпус у складі окремих бригад: 2-х механізованих, танкової і аеромобільної; артилерійської бригади та полку армійської авіації. До складу частин Центрального підпорядкування входять окремі бригади: ракетна, аеромобільна і охорони, а також Львівська Академія Сухопутних Військ і частини безпосереднього підпорядкування.

 

На озброєнні Сухопутних військ знаходяться:

- танки БМ „Булат”, БМ „Оплот;

- ракетні комплекси РС-30 „Ураган”, „Смерч”, „Град”;

- артилерійські комплекси „Мста-С”, „Мста-Б”, 2С5”Гіацинт”, МТ-12”Рапіра”;

- вертольоти Мі-8МТ, Мі-24;

- бронетехніка

 

Малюнок 2

 

До частин безпосереднього підпорядкування входять частини та підрозділи бойового, технічного та тилового забезпечення (розвідувальні, інженерні, зв’язку, РХБ захисту, РЕБ, топографічні, гідрометеорологічні, медичні тощо).

Організаційно Сухопутні Війська в мирний час складаються з армійських корпусів, до складу яких входять окремі бригади та полки, які містять батальйони (дивізіони), роти (батареї), взводи та відділення (або їм рівні підрозділи).

У воєнний час армійські корпуси розгортаються в армії, а деякі бригади — в дивізії, решта підрозділів, частин та з’єднань залишаються незмінними, лише розгортаються до штату воєнного часу.

 

 

Повітряні Сили (мал. 3) – новий вид ЗСУ, який був створений у 2005 році шляхом об’єднання Військово-Повітряних Сил і Військ ППО. До складу ПС увійшли зенітні ракетні та радіотехнічні з’єднання і частини, а також авіація: бомбардування, винищувальна, штурмова, розвідувальна та транспортна. Крім того в складі ПС є частини та підрозділи бойового, тилового та технічного забезпечення, які є частинами безпосереднього підпорядкування Повітряних командувань та Командування Повітряних Сил.

Повітряні Сили призначенні для: своєчасного попередження керівництва держави та ЗСУ про повітряний напад; охорони повітряного простору держави; захисту адміністративно-політичних, промислово-економічних центрів та регіонів держави, угрупувань військ та важливих об’єктів від ударів з повітря; ураження с повітря об’єктів противника та авіаційної підтримки своїх військ та висадки повітряних десантів; ведення повітряної розвідки та розвідки повітряного простору; повітряного перевезення військ та матеріальних засобів.

Структурно Повітряні Сили складаються з трьох Повітряних командувань („Захід”, „Південь” і „Центр”), Харківського університету Повітряних Сил, навчальної авіаційної бригади ( Л-39, Мі-8, Мі-24, АН-26), 3-х бригад транспортної авіації (Ан-24, Ан-26, Ан-30,

Ту-134, Іл.-76, Мі-8), окремого полку дистанційно-керованих літальних апаратів(БПЛА „Рейс” і „Стриж”), державного науково-випробувального центру, об’єднаного навчального центру та частин безпосереднього підпорядкування.

До складу повітряних командувань входять: бригади тактичної авіації, зенітні ракетні бригади та полки, радіотехнічні бригади та частини безпосереднього підпорядкування.

Малюнок 3

До складу повітряного командування „Захід” входять дві бригади тактичної авіації

озброєні літакамиСу-24М, Су-24МР, Міг-29.

До складу повітряного командування „Центр” входять три бригади тактичної авіації

озброєні літакамиСу-27, Су-27уб, Міг-29.

До складу повітряного командування „Південь” входять дві бригади тактичної авіації

озброєні літакамиСу-25, Міг-29.

На озброєнні зенітних ракетних бригад комплекси С-200, С-300, „БУК”.

 

 

Малюнок 4

Військово-Морські Сили (мал. 4) призначенні для нанесення ураження об’єктам морського базування противника та сприяння Сухопутним військом у веденні бойових дій на приморських напрямках. Головна база розташована в м. Севастополь.

Структурно Військово-Морські Сили складаються з Центру морських операцій

(ескадра різнорідних сил, окремий дивізіон охорони водного району та три дивізіони судів забезпечення), та Центру військ берегової охорони ( окрема бригада морської охорони, окремий батальйон морської піхоти, береговий стаціонарний ракетний дивізіон, окремий ракетний дивізіон), морської авіаційної бригади, Центру морських спец операцій, Академії ВМС) та частин безпосереднього підпорядкування.

 

 

Навчальне питання №2.Проходження Військової служби громадянами України.

Військовослужбовцями Збройних Сил України можуть бути лише громадяни України.

Проходження військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу», який встановлює види військової служби та військові звання, підготовку громадян до військової служби, припис їх до призовних дільниць та військовий облік, призов і прийняття на військову службу, її строки, граничний вік перебування на військовій службі і в запасі, виконання військового обов’язку в запасі та під час мобілізації тощо.

В Україні встановлені такі види військової служби:

1.Строкова служба в особливих умовах;

2.Служба за контрактом :

а) солдатів і матросів, сержантів і старшин;

б) прапорщиків і мічманів;

в) курсантів вищих військових навчальних закладів;

г) осіб офіцерського складу ;

3. Служба за призовом осіб офіцерського складу.

Громадяни, які, за віком та станом здоров’я придатні до проходження військової служби зобов’язані:

· за викликом військового комісару прибути для припису до призовного пункту, для проходження медичного огляду, для направлення на підготовку з метою отримання військової спеціальності, а також для призову на військову службу або на навчальні збори;

· проходити підготовку до військової служби та саму військову службу, а також виконувати військовий обов’язок в запасі;

· виконувати правила військового обліку.

 

 

До призовних дільниць щороку протягом січня-березня приписуються громадяни, яким у рік припису виповнюється 17 років.

Громадяни, приписані до призових дільниць, вважаються призовниками, їм видаються посвідчення про припис, роз’яснюються права і обов’язки, правила військового обліку, порядок проходження підготовки з військово-технічних спеціальностей та інші, пов’язані з ним питання.

В мирний час на військову службу призиваються громадяни України, які придатні до неї за станом здоров’я :

- на строкову службу – яким до дня відправки у військові частини сповнилось від 18 до 25 років;

- офіцери запасу віком до 30 років, які не пройшли строкової військової служби.

Особи які належать до діючих, відповідно законодавства України, релігійних організацій, віра яких не дозволяє їм користуватись зброєю або служити в Збройних Силах України чи інших військових формуваннях, мають право на альтернативну службу, як вид виконання загального військового обов’язку.

Звільняються від призову на строкову військову службу громадяни (ст. 18) :

- визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби в мирний час ;

- які до дня відправки на службу досягли 25- річного віку ;

- які пройшли військову службу в інших державах ;

- близькі родичі яких, загинули, померли або стали інвалідами під час проходження ними військової служби. Крім того, призову не підлягають громадяни, які знаходяться під слідством або були засуджені до позбавлення волі.

Ухилення від призову на строкову військову службу –карається обмеженням волі на строк до 3 років, а ухилення від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом ,- карається штрафом до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років ,або арештом на строк до 6 місяців(статті 335,337 Кримінального кодексу України) .

Поважними причинами неприбуття громадян на призовні пункти в термін встановлений військовим комісаром визначаються хвороба громадянина та неможливість особисто прибути у визначений пункт, смерть або тяжка хвороба близького родича, стихійні лиха або інші обставини, які не дозволили громадянинові особисто прибути у визначений пункт і термін.







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.225.194.144 (0.039 с.)