Спеціалізоване устаткування, пристрої

Конструкція стендів для перевірки тягово-динамічних властивостей та гальмових систем автомобілів пови­нна виключати можливість самові­льного виїзду транспортних засобів зі стенда та обмежувати їх перемі­щення за його межі в поперечному напрямку під час випробувань. Автоматичні безконвеєрні мийні установки повинні бути оснащені на в'їзді світловою сигналіза­цією і кінцевими вимикачами. В установках для миття деталей, вузлів та агрегатів повинен бути блокуючий пристрій, який від­ключає привід при відкритому завантажувальному люці.

Конструктивне виконання запобіжних клітей (пристроїв) для накачування шин повинне забезпечувати безпеку працюючих від вильоту замкового кільця та розриву покришки при накачуван­ні шини.

На мастильних нагнітачах з електроприводом повинен бути пристрій, який вимикає привід при перевищенні встановленого значення тиску більш як на 10%.

У конструкції пересувного устаткування, яке призначене для монтажу, демонтажу і транспортування, конструкція підставок (козелків) повинна забезпечувати надійність і стійкість при їх застосуванні, а також запобігати сковзанню транспортних засо­бів, що встановлені на них. На кожній підставці (козелку) пови­нно бути зазначене гранично допустиме навантаження.

Конструкція колодок упорних автомобільних (рис. 4.21) по­винна відповідати таким вимогам:

• витримувати максимальне навантаження, що дорівнює по­ловині навантаження на вісь автомобіля (повної маси) відповідного типу;

53. забезпечувати щільне уста­новлення під колеса;

54. виключати ковзання після встановлення в разі почат­ку руху автомобіля.

Гнучкі та жорсткі зчіпки по­винні виготовлятися відповідно до вимог ДСТУ 1895-92 і забезпечу­вати надійне кріплення буксиро­ваного та буксируючого автомобі­лів у процесі буксирування, симе­тричний розподіл передавання тя­гового зусилля (для жорстких зчі­пок), простоту та зручність закрі­плення на буксируючому і буксированому автомобілях. Помости, площадки для виконання робіт з обслуговування та ремонту автомобілів, які розташовані на висоті 1 м і більше над рівнем підлоги, повинні бути стійкі, мати драбину і поручні висотою 1 м з одним середнім проміжним горизонтальним елементом і су­цільну бокову обшивку від підлоги на висоту не менше 0,15 м. Відстань між стояками поручнів не повинна перевищувати 2 м. При довжині помостів, площадок більш ніж З м під ними пови­нні встановлюватися проміжні опори. Ширина помосту має бути не менше 0,6 м.

Дошки настилу повинні бути укладені без зазорів та надійно закріплені. Кінці дощок повинні знаходитися на опорах. Тов­щина дощок має бути не менше 40 мм. Якщо настил виготовле­но із металу, він повинен бути рифленим.

Переносні драбини-стрем'янки, виготовлені з дерева, повинні мати врізні в тятиву східці шириною не менше 150 мм і бути скріплені через кожні 2 м стяжними болтами. Забороняється застосовувати драбини з набивними східцями. Відстань між схі­дцями драбини (у т.ч. і помостів) не повинна бути більше 250 мм і менше 150 мм. Драбини-стрем'янки повинні бути такої довжи­ни, щоб робітник міг працювати зі східців, які знаходяться нижче верхнього кінця драбини не менш як на 1 м. Нижні кінці драби­ни повинні мати наконечники, що перешкоджають її ковзанню. Задні ніжки драбин-стрем'янок повинні бути скріплені стяжка­ми (рис. 4.22).

Ручні інструменти (молотки, зубила, пробійники тощо) не по­винні мати:

55.на робочих поверхнях - пошкоджень (вибоїн, відколів);

56. на бокових гранях у місцях затискання їх рукою - зади­рок та гострих ребер;

57. на дерев'яних поверхнях ручок - сучків, задирок, тріщин; поверхня повинна бути гладкою;

58.наклепів та перегартованих робочих поверхонь.

Молотки та кувалди повинні бути надійно насаджені на дере­в'яні ручки і щільно заклинені м'якими, сталевими зайорженими клинами.

Ручки молотків та кувалд повинні бути виготовлені з твер­дих та в'язких порід сухого дерева і насаджені під прямим ку­том відносно до осі бойка. Виготовлення ручок з м'яких або товстошарових порід дерева забороняється. Ручка повинна бути

прямою, овального перерізу з незначним потовщенням до віль­ного кінця. Довжина ручок слюсарних молотків повинна бути в межах 300-400 мм залежно від ваги.

Всі інструменти, що мають загострені кінці для насаджування рукояток (напилки, викрутки, стамески тощо), повинні мати ручки, що відповідають розмірам інструменту, з бандажними кільцями.

Зубила повинні бути довжиною не менше 150 мм, а відтягне­на частина зубила - 60-70 мм. Різальна частина зубила пови­нна мати пряму або злегка випуклу лінію.

Слюсарні лещата повинні бути у повній справності, міцно захоплювати затискуваний виріб і мати на губках неспрацьовану насічку.

Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і головок болтів і не мати тріщин та забоїн, площини зіва ключів повинні бути паралельними і не закатаними. Розвідні ключі не повинні бути ослабленими в рухомих частинах.

Лезо викруток повинно за товщиною відповідати ширині шліца в головці гвинта.

Зенкера, свердла та інший вставний інструмент має бути пра­вильно заточений і не мати тріщин, вибоїн, задирок та інших дефектів. Хвостовки цього інструменту не повинні мати нерівно­стей, скосів, тріщин та інших пошкоджень, мають бути міцно пригнаними і правильно центрованими.

Робочий пусковий механізм на ручних пневматичних маши­нах (інструментах) повинен бути:

59. розташований так, щоб виключити можливість випадко­вого вмикання;

60. улаштований так, щоб при знятті тиску від руки оператора автоматично закривався пневматичний впускний клапан.

Приєднання шлангів до пневматичного інструмента, вхідного штуцера роздавального трубопроводу та з'єднання шлангів між собою повинно бути міцним і здійснюватись тільки за допомо­гою штуцерів або ніпелів зі справною різьбою (кільцевими вито­чками) та стяжних хомутиків.

Ручні електричні машини (інструмент) підлягають періодич­ній перевірці не менше одного разу на 6 місяців згідно з ГОСТ 12.2.013.0-91. У конструкції ручного механізованого інструмен­ту масою понад 5 кг повинен бути пристрій для його підвішуван­ня та перенесення.

Безпека електроустановок

Електроустановки повинні відповідати вимогам Правил будови електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустано­вок споживачів, Правил техніки безпеки при експлуатації елект­роустановок споживачів та іншим чинним нормативним актам.

У приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпе­чних відносно ураження людей електрострумом при встановлен­ні світильників загального освітлення з лампами розжарювання і газорозрядними лампами напругою 220 В на висоті менше 2,5 м необхідно застосовувати такі світильники, конструкція яких ви­ключає доступ до ламп без застосування інструменту. Електро­проводка, що підводиться до світильників, повинна бути в мета­левих трубах, металорукавах або захисних оболонках.

Для живлення світильників місцевого стаціонарного освіт­лення з лампами розжарювання повинна застосовуватися напру­га: в приміщеннях без підвищеної небезпеки - не вище 220 В, а в приміщеннях з підвищеною небезпекою і особливо небезпеч­них - не вище 42 В.

Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127-220 В допускається застосовувати для місцевого освітлення за умови недоступності їх струмопровідних частин для випадкового дотику.

У приміщеннях сирих, особливо сирих, жарких і з хімічно активним середовищем застосування люмінесцентних ламп Для місцевого освітлення допускається тільки в арматурі спеціальної конструкції.

Електричне управління агрегатами мийної установки пови­нно бути низьковольтним (не вище 42 В).

У пожежонебезпечних - мати ступінь захисту, відповідний класу пожежної небезпеки.

На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що визна­чають їх ступінь захисту.

Освітлення оглядових канав світильниками (з лампами роз­жарювання або люмінесцентними лампами), живлення яких здій­снюється напругою 127-220 В, дозволяється при додержанні та­ких умов:

• вся проводка повинна бути внутрішньою (прихованою), яка має надійну електро- і гідроізоляцію;

61. освітлювальна арматура і вимикачі повинні мати елект- ро- і гідроізоляцію;

62. світильники слід закривати склом і огороджувати захис­ною решіткою; металевий корпус світильника слід зазем­лити. Для живлення переносних світильників у примі­щеннях із підвищеною небезпекою і особливо небезпеч­них використовують напругу не вище 42 В.

За наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електрострумом посилюється тіснотою, незручністю, дотиком із заземленими поверхнями (робота в котлах, ємностях тощо), для живлення переносних світильників використовується напруга не вище 12 В.

Переносні світильники, що застосовуються в оглядових кана­вах, зонах профілактичного обслуговування та ремонту транспо­ртних засобів, інших пожежонебезпечних зонах, повинні мати захисний скляний ковпак із захисною металевою сіткою.

Для живлення переносних і пересувних електроприймачів повинні застосовуватися шнури і гнучкі кабелі з мідними жила­ми, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних впливів.

Все електрообладнання (корпуси електричних машин, апара­тів, світильників, розподільних пристроїв, металеві корпуси пере­сувних та переносних електроприймачів тощо) повинні мати на­дійне захисне заземлення або занулення.

Вимірювання опору ізоляції, визначення опору заземлюючих пристроїв, перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлюю­чими елементами та інші випробування електроустановок пови­нні проводитися в обсязі та з періодичністю, що визначені Пра­вилами технічної експлуатації електроустановок споживачів.

Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що визна­чають призначення окремих ланцюгів і панелей. Струмоведучі частини пускорегулюючих і захисних апаратів повинні бути за­хищені від випадкових дотиків. У спеціальних приміщеннях (еле­ктромашинних, щитових, станцій керування тощо) допускається відкрита (без захисних кожухів) установка апаратів. Дверці роз­подільних пристроїв повинні замикатися на ключ.

На приводах комутаційних апаратів повинні бути чітко за­значені положення «включено» та «відключено».

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабо­раторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вста­вок забороняється.

Забороняється також;

63. встановлювати або замінювати лампи у світильниках, що перебувають під напругою;

64. навішувати на електропроводку та інше електрообладнан­ня будь-які предмети, обгортати електролампи папером або тканиною;

65. улаштовувати у виробничих та інших приміщеннях тим­часову електропроводку, за винятком випадків ремонту приміщень і реконструкції електромережі. Тимчасова еле­ктропроводка повинна монтуватися відповідно до діючих правил і норм;

66. вмикати освітлення і будь-які інші електротехнічні уста­новки за допомогою з'єднання оголених кінців проводів.

Розділ 5

Пожежна безпека

5.1. Організаційні заходи із забезпечення пожежної

безпеки

Пожежна безпека на підприємствах забезпечується шляхом про­ведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі виникнення пожеж, створення умов для швидко­го виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пожежну безпе­ку» відповідальність за стан пожежної безпеки підприємств по­кладається на їх керівників та уповноважених ними осіб. Обо­в'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендовано­го майна слід визначити в договорі оренди. Завдання та функції забезпечення пожежної безпеки підприємств слід визначити в їхніх статутах.

Введення в експлуатацію нових та реконструйованих вироб­ничих, житлових та інших об'єктів, «провадження нових техно­логій, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів держав­ного пожежного нагляду забороняються. Власник новоствореного підприємства повинен одержати дозвіл від органів державного пожежного нагляду на початок його роботи відповідно до вимог «Положення про порядок видачі органами державного пожежно­го нагляду підприємствам, установам, організаціям, орендарям та підприємцям дозволу на початок роботи».

Усі види пожежної техніки та протипожежного обладнання, що застосовуються для запобігання пожежам і для їх гасіння, повинні мати державний сертифікат якості згідно з Правилами обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення.

За порушення вимог Правил, невиконання приписів посадо­вих осіб державного пожежного нагляду (далі - держпожнагляду) керівники органів держпожнагляду притягають підприємст­ва до сплати штрафів згідно з вимогами Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи і організації за порушення встановлених законодавством вимог пожежної без­пеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб орга­нів державного пожежного нагляду.

«На кожному підприємстві з урахуванням ступеня його пожежної небезпеки наказом (інструкцією за додатком 5.1) має бути встановлений відповідний протипожежний режим, яким визначається:

1. місце для паління (якщо можливо), застосування відкритого вогню, використання побутових нагрівальних приладів;

2. порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних ро­біт (у тому числі зварювальних);

3. правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

4. пожежобезпечність місць зберігання і припустима кіль­кість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно перебувати у виробничих приміщеннях і на території;

5. порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберіган­ня промасленого спецодягу та шмаття, очищення повітро­водів вентиляційних систем від горючих відкладів;

6. порядок відключення електрообладнання від мережі в разі пожежі;

7. порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

8. порядок проходження посадовими особами спеціального навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних ін­структажів і занять з пожежно-технічного мінімуму та призначення відповідальних за це осіб;

9. порядок організації експлуатації та обслуговування на­явних технічних засобів протипожежного захисту (про­типожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, ви­далення диму, вогнегасників тощо);

10)порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів і оглядів електроустановок, опалювального, вентиляцій­ного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

9. черговість дій працівників у разі виявлення пожежі;

9. порядок збору членів добровільної пожежної дружини (далі - ДПД) та посадових осіб адміністрації в разі виникнення пожежі, а також виклику їх вночі, у вихідні та святкові дні.

Працівників підприємства слід ознайомити з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного міні­муму. Витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на встановлених місцях.

На кожному підприємстві має бути розроблена загальнооб'єктна інструкція про заходи пожежної безпеки для всіх вибухопожежонебезпечних, пожежонебезпечних та вибухонебезпечних при­міщень (дільниць, цехів, складів, майстерень, лабораторій).

Ці інструкції слід вивчати під час проведення протипожеж­них інструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму та виробничого навчання і вивішувати для ознайомлення в устано­влених місцях.

У будинках і спорудах (крім житлових будинків), що мають два і більше поверхи, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних міс­цях плани (схеми) евакуації людей у разі пожежі.

Потреба в планах (схемах) евакуації одноповерхових будин­ків і споруд визначається місцевими органами державного поже­жного нагляду, виходячи з вимог пожежної небезпеки людей, кі­лькості та площі приміщень. У разі зміни планування або функ­ціонального призначення будівель (приміщень, споруд), техноло­гії виробництва, штатного розкладу персоналу, адміністрація зо­бов'язана забезпечити своєчасну переробку планів евакуації та інструкцій, які регламентуюсь перебіг евакуації.

На підприємстві має бути встановлений порядок або система оповіщення про пожежу, з яким слід ознайомити всіх працівни­ків. У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону «01» для ви­клику пожежної охорони.

Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових, варто­вих) адміністрація повинна розробити інструкцію, у якій визначи­ти: їх обов'язки щодо контролю за додержанням протипожежного режиму, огляду території та приміщень; порядок дій у разі виявлен­ня пожежі, спрацьовування засобів пожежної сигналізації та ав­томатичного гасіння пожеж, зазначити, кого з посадових осіб адмі­ністрації потрібно сповіщати у нічний період доби в разі пожежі.

Працівники охорони повинні мати список посадових осіб під­приємства з домашньою адресою, службовим та домашнім теле­фонами. Вони повинні знати порядок дій в разі виявлення поже­жі, правила користування первинними засобами гасіння пожежі та прийоми гасіння.

З метою залучення працівників до проведення заходів із за­побігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах слід створювати добровільні пожежні дружини або команди (далі - ДПД або ДПК), які повинні діяти відповідно до чинних норма­тивних актів.

На підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу можна створювати пожежно-тех­нічну комісію (далі - ПТК). Її роботу слід організувати згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію.

Відповідальність і обов'язки керівників підприємств

Керівники підприємств повинні визначити обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення по­жежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного обладнання, а також за зберігання та експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту. Обов'язки осіб, від­повідальних за забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту слід відобразити у відповідних документах (наказах, інструкціях, положеннях та ін.).

Керівник підприємства зобов'язаний вживати (у межах нада­них йому повноважень) відповідних заходів реагування на фак­ти порушень чи невиконання іншими працівниками підприємст­ва встановленого протипожежного режиму, вимог правил пожеж­ної безпеки та нормативних актів, що діють у цій сфері.

Керівники підприємств повинні:

9. організувати розроблення комплексних заходів для за­безпечення пожежної безпеки, впроваджувати на підпри­ємстві досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

9. відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки роз­робляти і затверджувати положення, інструкції (додаток 1) та інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

9. забезпечувати додержання протипожежних вимог станда­ртів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів держпожнагляду;

9. організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів з їх забезпечення;

9. у разі відсутності в нормативних актах вимог, потрібних для гарантування пожежної безпеки, вживати відповід­них заходів, узгоджуючи їх з органами держпожнагляду;

9. тримати в справному стані засоби протипожежного захи­сту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

9. створювати в разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та потрібну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

9. подавати на вимогу Державної пожежної охорони відо­мості та документи про стан пожежної безпеки підприєм­ства (об'єкта) і продукції, яку підприємство виробляє;

9. вживати заходів з упровадження автоматичних засобів виявлення і гасіння пожеж та використання з цією метою виробничої автоматики;

9. своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водо­постачання, а також завчасно інформувати про закриття доріг і проїздів на своїй території;

9. проводити службове розслідування випадків пожеж.

Відповідальність і обов'язки керівників цехів, майстерень, дільниць, лабораторій і складів

Відповідальність за стан пожежної безпеки цехів, майстерень, лабораторій, складів та інших структурних підрозділів наказами або розпорядженнями по підприємству покладається на конкрет­них осіб. Таблички з зазначенням осіб, відповідальних за пожежну безпеку, вивішуються на видних місцях, біля входу в приміщення.

Керівники структурних підрозділів та особи, відповідальні за пожежну безпеку окремих приміщень (ізольованих робочих місць), повинні:

1) стежити за додержанням встановленого протипожежного режиму, правил пожежної безпеки, інструкцій про заходи ' пожежної безпеки;

9. не допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання або інструктаж про заходи пожежної безпеки;

9. відсторонювати від роботи осіб, які перебувають у нетве­резому стані та в стані наркотичного сп'яніння;

9. проводити періодичні огляди території будівель, споруд, виробничих та службових приміщень з метою постійного контролю за додержанням правил пожежної безпеки, утри­манням у належному стані шляхів евакуації, протипоже­жних перешкод, розривів, під'їздів та доріг, засобів гасіння пожеж (гідрантів, внутрішніх пожежних кранів, вогнегас­ників) та вживати термінових заходів для усунення вияв­лених порушень і недоліків;

9. тримати у справному стані та постійній готовності до дії установки гасіння пожеж, пожежної сигналізації, опові­щення та зв'язку;

9. стежити за справністю приладів опалення, вентиляції, еле­ктроустановок, технологічного та виробничого обладнан­ня, негайно вживаючи заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;

9. знати пожежну небезпечність технологічних процесів, ре­човин, матеріалів, що зберігаються в приміщеннях і пере­бувають у роботі в технологічному та виробничому облад­нанні, категорію приміщень виробничого і складського призначення щодо вибухопожежонебезпечної та пожеж­ної небезпеки і вимоги, які ставляться до них, правила та умови безпечного зберігання, застосування та перевезення вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин і ма­теріалів; '

9. стежити за своєчасним прибиранням приміщень і робо­чих місць, а також за відключенням (за винятком черго­вого освітлення) від мереж електроспоживачів після за­кінчення роботи;

Керівники цехів, дільниць, лабораторій, складів та інших стру­ктурних підрозділів повинні:

9. розробляти плани евакуації людей і матеріальних ціннос­тей на випадок виникнення пожежі та вивішувати їх на видних місцях, а також один раз у два роки організовува­ти їх практичне відпрацьовування;

9. своєчасно вживати заходів з гарантування пожежної без­пеки, встановлених органами держпожнагляду та пожежно-технічною комісією;

9. контролювати виконання наказів і розпоряджень з поже­жної безпеки;

9. проводити планово-попереджувальні ремонти та огляди інженерного обладнання, що експлуатується або зберіга­ється;

9. встановити порядок (систему) оповіщення своїх підлеглих про пожежу, з яким слід ознайомити всіх працівників;

9. на видних місцях біля телефонів вивішувати таблички з номером телефону для виклику пожежної охорони.

Організація підготовки працівників підприємств з питань пожежної безпеки

Порядок організації і проведення спеціального навчання, проти­пожежних інструктажів, навчання та перевірки знань з пожеж­но-технічного мінімуму встановлює «Типове положення про спеці­альне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України».

Проходження працівниками спеціального навчання, інструк­тажів і перевірки знань визначається керівниками підприємства наказами або розпорядженнями, відповідними положеннями, що розробляються на підприємстві.

Працівники підприємств при прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити вступні, первинні, повторні, позапла­нові та цільові інструктажі з питань пожежної безпеки. Про проведення інструктажів (крім цільового) запис робиться в спе­ціальних журналах реєстрації інструктажів. Запис про проведен­ня цільового інструктажу робиться в документі, що дозволяє ви­конання робіт (наряд-допуск, додаток 5.2).

Особи, яких приймають на роботу з підвищеною пожежною небезпекою, до початку самостійного виконання робіт повинні пройти спеціальне навчання з пожежно-технічного мінімуму за спеціальною програмою, узгодженою з місцевими органами дер­жавного пожежного нагляду, а потім постійно, один раз на рік, проходити перевірку знань.

Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і пері­одично один раз на три роки проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки. Вивчення заходів пожежної безпеки на виробництві слід також передбачати в системі вироб­ничого навчання робітників, службовців, інженерно-технічних працівників (ІТП). З цією метою слід також використовувати наявні на підприємстві місцеві системи радіомовлення тощо. За­бороняється допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки.

5.2. Вимоги пожежної безпеки при утриманні територій, будівель, приміщень і споруд

Утримання територій

На території підприємств має бути встановлена і доведена до всіх працівників схема евакуації людей і техніки на випадок виник­нення пожежі. Відповідно до вимог нормативно-технічних доку­ментів слід передбачити не менше двох воріт для в'їзду (виїзду) в Огороджені території підприємства, де передбачено 10 і більше постів технічного обслуговування та ремонту або зберігання 50 і більше автомобілів.

До будівель і споруд по всій їх довжині має бути забезпечений під'їзд пожежних автомобілів: при ширині будівлі або споруди до 18 м - з одного боку, і при ширині понад 18 м - з обох боків. До будівель з площею забудови понад 10 га або завширшки понад 100 м під'їзд пожежних автомобілів має бути забезпече­ний з усіх боків. Між будівлями і спорудами повинні бути про­типожежні розриви відповідно до вимог вищезазначених будіве­льних норм.

У хмарну погоду, при туманах і вночі територія має бути осві­тлена.

Територія повинна відповідати санітарно-гігієнічним вимо­га», для чого слід:

9. систематично очищати територію від сміття;

9. відходи паливно-мастильних матеріалів, обтиральне шмат­тя наприкінці кожної зміни - прибирати в спеціально відведені місця, додержуючись заходів пожежної безпеки.

Курити на території підприємства дозволяється тільки в міс­цях, де є напис «Місце для куріння», обладнаних бочками з водою або ящиками з піском. Порядок куріння на території визнача­ється наказом та записується в інструкціях про заходи пожеж­ної безпеки.

В'їзд дорожніх транспортних засобів на територію пожежоне­безпечних цехів припустимий тільки з дозволу керівників цих цехів із зазначенням можливих стоянок та маршрутів їх пересу­вання з Дотриманням заходів безпеки і за наявності іскрогасників.

Не допускається спорудження будівель, споруд, а також скла­дів паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), у тому числі тимчасових, на території виробничої зони підприємства, без узго­дження з органами держпожнагляду.

Забороняється залишати на території на відкритих площадках тару з легкозаймистими та горючими рідинами, а також балони зі стисненими і зрідженими газами, ацетиленові генератори із за­лишками невідпрацьованого карбіду кальцію або карбідного мулу.

Забороняється стоянка автотранспорту в наскрізних проїз­дах будівель, на відстані менш як 10 м від в'їзних воріт на територію об'єктів, менш як за 5 метрів від пожежних гідрантів, забірних пристроїв водних джерел, пожежного обладнання та ін­вентарю, на майданчиках для розвертання транспортних засобів, тупикових (сліпих) проїздів.

Користуватись відкритим вогнем на території дозволяється тільки в спеціально відведених місцях, для чого слід вивісити на видних місцях відповідні попереджувальні та вказівні знаки.

Проїзди на території повинні бути зручними, найоптимальнішими за часом проїзду між технологічними цехами, спорудами, складами та вантажно-розвантажувальними пунктами. Автомо­більні проїзди та під'їзди до будівель, споруд і джерел води на підприємствах мають забезпечувати за будь-якої пори року без­перебійний і безпечний рух автомобільного транспорту.

Відповідальні особи повинні постійно наглядати за техніч­ним станом проїздів та під'їздів до будівель, споруд, джерел води і своєчасно підвищувати їх технічний рівень та експлуатаційні якості.

За справність доріг та під'їздів до джерел води відповідають особи, призначені наказом по підприємству.

Автомобільні проїзди та під'їзди до будівель, споруд і джерел води повинні мати електричне освітлення за темної пори доби.

З метою гарантування пожежної безпеки забороняється:

9. складати в смузі протипожежних розривів будь-які, а осо­бливо пожежовибухонебезпечні речовини і матеріали;

9. зливати пожежовибухонебезпечні та горючі речовини в каналізаційну мережу;

9. утримувати з відкритими люками оглядові колодязі;

9. утримувати в несправному стані гідрозатвори.

Тупикові (сліпі) проїзди, під'їзди до будівель, споруд і джерел води повинні закінчуватись майданчиками для розвертання транс­портних засобів розміром не менш ніж 12 х 12 м, що забезпечує безперешкодне розвертання пожежних та інших спеціальних машин.

Переїзди та переходи через залізничні колії повинні мати су­цільні настили на рівні головок рейок, тримати їх слід у справно­му стані. Залишати рухомий склад (вагони, цистерни, платфор­ми) на переїздах забороняється. Ворота для в'їзду на територію підприємства, які відчиняються за допомогою електропривода, повинні мати пристосування (пристрої), які дозволяють відчиня­ти їх вручну.

Утримання приміщень та евакуаційних шляхів і виходів

Всі приміщення для гарантії безпечної евакуації людей у випад­ку пожежі повинні мати евакуаційні шляхи і виходи. Двері ева­куаційних, виходів мають відчинятися в напрямку виходу з буді­влі. Влаштовувати розсувні, підйомні та обертові двері на еваку­аційних шляхах забороняється. Забороняється захаращувати евакуаційні проходи і виходи різними предметами, матеріалами та обладнанням.

У сходових клітках будівель неприпустимо прокладати про­мислові газопроводи, трубопроводи з легкозаймистими та горю­чими речовинами, відкриті електричні кабелі, а також застосову­вати устаткування, що перешкоджає евакуації людей. Висота ева­куаційних шляхів і виходів повинна становити не менше 2 м. Кожне приміщення площею понад 300 м2, розташоване в підва­льному або в напівпідвальному (цокольному) поверсі, повинно мати не менше двох евакуаційних виходів.

У підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробни­чих цехів, майстерень, складів та інших будівель забороняється застосування і зберігання вибухонебезпечних речовин, балонів з газом під тиском, а також речовин з підвищеним рівнем пожеж­ної небезпеки. У підвалах з виходами в загальні сходові клітки будівель неприпустимо зберігати горючі речовини і матеріали.

Забороняється використовувати горищні приміщення з виро­бничою метою або для зберігання матеріальних цінностей. Гори­щні приміщення мають бути постійно зачинені на замок. Місце зберігання ключів від замків повинно зазначатись написами на дверях (люках) входів на горище. Дерев'яні конструкції горищ­них приміщень підлягають вогнезахисній обробці. Якість оброб­ки щороку контролюється і за потреби обробка повторюється. За результатами контролю складається акт.

При переплануванні приміщень та зміні їх призначення, впро­вадженні нових технологічних ліній чи обладнання слід перед­бачати протипожежні вимоги, не нижчі за наявні вимоги пожежної безпеки.

Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, обгородження на дахах будівель і споруд слід тримати справними, щороку перевіряти на міцність.

Забороняється встановлювати глухі ґрати на віконних прорі­зах будівель і приміщень, у яких перебувають люди (за винят­ком кас, складів та інших спеціальних приміщень, де встанов­лення глухих ґрат допускається нормами і правилами, затвер­дженими у встановленому порядку). У разі потреби встановлен­ня на вікнах ґрат їх треба робити розсувними або знімними. На час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відчинені.

Слід постійно тримати в справному робочому стані протипо­жежні системи, установки, пристрої (протидимового захисту, по­жежної автоматики, протипожежного водопостачання; протипо­жежні двері, клапани, інші захисні пристрої в протипожежних стінах та перекриттях) приміщень, будівель і споруд.

Підлога виробничих приміщень має бути справною, пошко­дження в ній слід негайно усувати. Прибирати підлогу треба в міру потреби, але не рідше одного разу за зміну.

Усі виробничі та підсобні приміщення слід тримати чистими. У випадку розливання легкозаймистої чи горючої рідини її слід негайно прибрати. Усі виробничі та підсобні приміщення мають бути забезпечені первинними засобами гасіння пожежі. Пожеж­не обладнання та інвентар необхідно розміщувати на видних і легкодоступних місцях і тримати їх цілком справними і готови­ми до негайного використання. Потрібно встановити постійний контроль за їх технічним станом і призначити відповідальних працівників.

Біля кожного телефонного апарата слід вивісити таблички або зробити написи, де зазначити номери телефонів пожежної частини, аварійної газової служби та служби електромереж, а також швидкої медичної допомоги.

Всі виробничо-складські або допоміжні приміщення чи будів­лі повинні мати на вхідних дверях напис про категорію примі­щення (чи будівлі) щодо вибухопожежної та пожежної небезпе­ки відповідно до додатка 5.3 та «Перечня категорий помещений и сооружений автотранспортных и авторемонтных предприятий по взрывопожарной и пожарной опасности и классов взрывоопа­сных зон по правилам устройства электроустановок».

Щоб не допустити поширення вогню в будівлях і спорудах, слід влаштовувати протипожежні перешкоди - стіни, перекриття, що огороджують конструкції (з вогнетривких матеріалів), відпо­відно до вимог будівельних норм (додаток 5.4). Установки по­жежної сигналізації (далі - УПС) та автоматичні установки по­жежогасіння (далі - АУП) (додаток 5.5) за їх наявності на під­приємстві (об'єкті) повинні утримуватись у працездатному стані.

5.3. Вимоги протипожежної безпеки до інженерного обладнання

5.3.1. Електрообладнання

Електричні мережі та електрообладнання, які використовуються на підприємствах, повинні відповідати вимогам чинних Правил устройства электроустановок, Правил технической эксплуатации электроустановок потребителей і Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів (далі - ПУЕ, ПТЕ і ПБЕ) та інших нормативних документів.

Особа, відповідальна за протипожежний