Газове і центральне опалення



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Газове і центральне опалення



Встановлювати газові опалювальні котли, опалювальні апарати і газові водонагрівачі біля стін з негорючих матеріалів або біля стін, захищених негорючими матеріалами, слід на відстані не менше 0,1 м. Меблі та вироби (предмети) з горючих матеріалів треба встановлювати на відстані не менше 0,2 м від газових нагрівачів.

Забороняється користуватись вогнем для виявлення витікання газу від газопроводів, а також газовими пальниками та пристро­ями, якщо вони несправні. При появі в приміщенні запаху газу слід негайно припинити його подавання, викликати аварійну га­зову службу, провітрити приміщення. До усунення несправності забороняється в приміщенні запалювати сірники, курити, вклю­чати або виключати електроприлади.

Всі будівлі підприємств, як правило, мають бути обладнані системами центрального опалення. Переобладнання котельних під газове паливо та експлуатація газового обладнання повинні здійснюватись відповідно до вимог Правил безпеки систем газо­постачання України.

У приміщеннях, обладнаних системами водяного або парово­го опалення, є неприпустимим зберігання, застосування та вико­ристання таких речовин і матеріалів:

1) здатних до самозаймання або вибуху при дотику до гаря­чих поверхонь нагрівальних приладів і трубопроводів або при взаємодії з водою;

2) тих, що при контакті з водою виділяють горючі гази або пари (карбід кальцію, калій та ін.).

Не дозволяється залишати без нагляду працюючі котли осо­бам, які їх обслуговують. Виняток становлять котли, контроль за роботою яких та управління якими здійснюється з диспетчер­ського пульта, В окремо розташованих котельних допускається встановлення закритих витратних баків для рідкого палива об'є­мом не більше 5 м3 (для мазуту) або 1 м3 (для легкого нафтово­го палива).

У приміщеннях котельної забороняється:

22. проводити роботи, не пов'язані з технічним обслугову­ванням та наглядом за обладнанням котельної;

23. допускати сторонніх осіб і доручати їм обслуговування котлів;

24. сушити на котлах спецодяг, взуття, інші горючі матеріали;

25. допускати підтікання рідкого палива або витікання газу з системи паливоподавання;

26. подавати паливо при несправній системі паливоподаван­ня, «згаслих» форсунках або газових пальниках;

27. користуватися витратними баками, які не мають пристро­їв для відведення палива в аварійну ємність (тобто безпе­чне місце) в разі пожежі; ,

28. палити в топці при несправних приладах автоматичного регулювання, сигналізації та захисту обладнання;

29. застосовувати відкритий вогонь або курити у приміщен­нях, де встановлена ємність з паливом;

30. використовувати як паливо відходи нафтопродуктів та інші легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) та горючі рідини (далі - ГР), не передбачені технічними умовами на екс­плуатацію котельного обладнання;

31. застосовувати паливопроводи з горючих матеріалів.

Попіл і шлак, що їх вигрібають із топки, слід заливати водою і виносити в місця, спеціально відведені для цього.

Калориферне (повітряне) опалення

Галузь застосування калориферних установок визначається СНиП 2.04.05-91.

Перед початком опалювального сезону калориферні установ­ки слід перевірити і відремонтувати. Експлуатація несправних установок неприпустима.

При експлуатації калориферів слід:

• постійно тримати у справному стані контрольно-вимірювальні прилади;

• зашпарувати негорючими матеріалами виявлені шпарини між калориферами та будівельними конструкціями камер;

• забезпечити відстань між калориферами і конструкціями З горючих матеріалів не менше 1,5 м - за наявності вог­невого або електричного підігрівання і не менш 0,1 м, - коли теплоносіями є вода або пара;

• стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте в калорифері повітря, не мали отворів, крім при­значений для подавання повітря в приміщення;

• систематично очищати калорифери від забруднення пнев­матичним або гідравлічним способом.

5.3.3. Вентиляція і кондиціювання

Відповідальність за додержання вимог пожежної безпеки при екс­плуатації вентиляційних систем (установок), їх технічний стан і справність покладаються на головного механіка підприємства або Іншу особу, призначену наказом по організації (підприємству).

Вентиляційні установки і системи, що застосовуються на під­приємствах, організаціях, повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм, мати інструкції з експлуатації, що визначають експлуатаційний і протипожежний режим роботи залежно від умов виробництва, строки очищення повітроводів, фільтрів, вогнезатримувальних клапанів та іншого обладнання, а також порядок дій обслуги при виникненні пожежі або аварій, Не допускається робота технологічного обладнання у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях у разі несправності (відсутності) або при відключених гідрофільтрах, сухих фільтрах, пиловідсмоктувальних, циловловлювальних та ін­ших пристроях систем вентиляції.

Щоб у вентилятори не потрапляли металеві і тверді речови­ни, місцеві відсмоктувачі вентиляційних систем, які видаляють пожежо- та вибухонебезпечні речовини, мають бути обладнані захисними сітками і магнітними вловлювачами.

Забороняється прокладати повітроводи, якими переміщують­ся вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, у підвальних примі­щеннях та каналах під підлогою.

Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

• при встановленні кондиціонера у віконному отворі вико­ристовувати як опорні конструкції горючі елементи конс­трукцій рам замість монтажних кріплень заводського ви­готовлення або інших металевих конструкцій;

• кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх фу­нкціонального призначення;

• замінювати наявні триполюсні штепсельні роз'єднувачі на двополюсні;

• встановлювати кондиціонери у внутрішніх протипожеж­них перегородках та стінах; :

• встановлювати кондиціонери у вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А і Б.

5.3.4. Каналізація

Речовини, які містять легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) та го­рючі рідини (далі - ГР) і у взаємодії з водою виділяють вибухо- пожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), скидати (зливати) у каналізаційну мережу неприпустимо, навіть в аварійних ситуаціях. Каналізація для відведення промислових стоків по всій своїй довжині повинна бути закритою і виготовле­на з негорючого матеріалу.

5.4. Вимоги з утримання пожежної техніки та основних засобів гасіння пожеж

Використання пожежної техніки, у тому числі пожежного облад­нання, інвентарю, інструментів для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожежі або навчанням протипожежних формувань, забороняється. При аваріях і сти­хійних лихах застосовувати «пожежну техніку можна тільки з дозволу органів державного пожежного нагляду.

Пересувну пожежну техніку (причіпні та переносні мотопом­пи та інше обладнання) слід тримати в опалюваних приміщен­нях або спеціально призначених для цієї мети приміщеннях (бо­ксах) з температурою середовища не нижче 10 °С, які мають осві­тлення, телефонний зв'язок, тверде покриття підлоги, утеплені ворота, інші пристрої та обладнання, необхідні для гарантування нормальних і безпечних умов роботи.

Пересувна пожежна техніка постійно повинна перебувати в повній готовності до застосування: бути справною, заправленою пальним, мастильними матеріалами, забезпеченою запасом вогнегасних речовин і повним комплектом придатного до застосу­вання пожежно-технічного озброєння. За кожною одиницею по­жежної техніки слід закріплювати водія (моториста), що прой­шов спеціальну підготовку. На пожежні мотопомпи слід виділи­ти бойову обслугу (зі складу членів ДПД). На підприємстві слід розробити порядок доставки техніки до місця пожежі.

Перед уведенням в експлуатацію (постановкою на бойове чер­гування) пожежні автомобілі, за їх наявності, мотопомпи та при­чепи слід випробувати на відповідність вимогам нормативної документації за участю представників пожежної охорони.

Види, періодичність, зміст і технологічна послідовність робіт з технічного обслуговування пожежних автомобілів, мотопомп і причепів повинні відповідати вимогам, установленим в експлуа­таційній документації на вироби конкретних типів (марок). Пе­ревірка стану агрегатів проводиться перед пуском двигуна, про що слід зробити запис у спеціальному журналі, який зберігається в приміщенні, де встановлена ця техніка.

Виробничі, адміністративні, складські й допоміжні приміщен­ня, технологічні установки, а також відкриті площадки для збе­рігання матеріалів, продукції, обладнання, стоянки автотранспор­тної техніки повинні бути забезпечені первинними засобами га­сіння пожеж: вогнегасниками, пожежним інвентарем (покрива­ла з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тка­нини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та ручним пожежним інструментом (гаки, ломи, сокири тощо).

Місця, де зберігається пожежна техніка та засоби гасіння по­жеж, треба зазначати на вказівних знаках, які слід розміщувати на видних місцях на висоті 2-2,5 м як усередині, так і зовні приміщення. Норми і потреби в первинних засобах пожежогасіння для діючих підприємств визначаються відповідно до додатка 6.

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння у вироб­ничих, складських та інших приміщеннях, будівлях, спорудах і на території підприємств, як правило, слід установлювати спеціа­льні пожежні щити (стенди). На пожежних щитах (стендах) слід розміщувати ті первинні засоби гасіння пожеж, які можуть за­стосовуватись у даному приміщенні, споруді, установці. Пожежні щити (стенди) і засоби пожежогасіння мають бути пофарбовані у відповідні кольори за ГОСТ 12.4.026-76. На пожежних щитах (стендах), ящиках для піску і бочках для води слід указувати їх порядкові номери. Порядковий номер пожежного щита (далі - «ПІЦ») позначають після буквеного індексу «ПІЦ». У складі пожежного щита (стенда) пісок можна замінити флюсом, карна­літом, кальцинованою содою, вогнегасним порошком, глиноземом або іншими негорючими та сипкими матеріалами з належними пожежогасними характеристиками.

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

• захист вогнегасників від потрапляння прямого сонячного проміння, а також захист знімних комплектуючих від ви­користання сторонніми особами не за призначенням (для щитів і стендів, що встановлюються поза приміщеннями);

• зручність і оперативність зняття (виймання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкод при ева­куації, їх слід установлювати в легкодоступних і видних місцях (коридорах, на входах і виходах з приміщень тощо).

Переносні вогнегасники слід розміщувати:

• на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані не менше 1,2 м від краю дверей при їх відкриванні;

• у пожежних шафах разом з пожежними кранами у спеці­альних тумбах або на пожежних щитах (стендах).

Конструкція або зовнішнє оформлення тумби чи шафи для розміщення вогнегасників повинні бути такими, щоб можна було візуально визначити тип вогнегасника, який зберігається в них.

Навішувати вогнегасники на кронштейни, розміщувати їх у тумбах чи пожежних шафах слід так, щоб можна було прочита­ти маркувальні написи на корпусі.

Придатність заряду пінного вогнегасника треба перевіряти не рідше одного разу на рік, корпус перевіряється на міцність щороку.

Заряджати і перезаряджати вогнегасники всіх типів треба відповідно до інструкції з експлуатації.

Вогнегасники, допущені до введення в експлуатацію, повинні мати:

1) пломби на пристроях ручного пуску;

128. облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою на під­приємстві системою нумерації;

129. бирки і маркувальні написи на корпусі, червоний сигналь­ний колір згідно з державним стандартом.

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами слід перезаряджати або перевіряти і на цей час на завищуваних площах їх слід заміняти відповідною кількістю заряджених вогнегасників. Вогнегасники, встановлені зовні при­міщення або в неопалюваному приміщенні підприємства і не при­значені для експлуатації при температурі нижче 0 °С, на холод­ний період (+5 "С і нижче) слід знімати. Біля місць зберігання вогнегасників вивішуються покажчики «Вогнегасники зберіга­ються тут», а в тих місцях, де були зняті вогнегасники, - табли­чки із зазначенням найближчого пункту, де вони є.

Грубошерсті полотна і повсть розмірами не менше 1x1м рекомендується зберігати в металевих футлярах з кришками, які . періодично (не рідше одного разу на три місяці) слід просушувати й очищувати від пилу. У місцях застосування і зберігання ЛЗР та ГР розміри полотен слід збільшити до 2 х 1,5 м та 2 х 2 м.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях категорій А і Б комплектування пожежних щитів ломами, сокирами, відрами та металевими лопатами (совками), які можуть спричиняти іскрін­ня, неприпустиме.

Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів во­гнегасниками та іншими засобами гасіння пожеж, забезпечення технічного обслуговування, навчання працівників підприємств правил користування вогнегасниками несуть керівники цих під­приємств або орендарі згідно з договором оренди.

Протипожежне водопостачання

У виробничих, складських, адміністративних і допоміжних при­міщеннях підприємств слід передбачити протипожежне водопо­стачання, яке забезпечує пропуск розрахункової кількості води для гасіння пожежі, виходячи з вимог чинних будівельних норм за кожним типом споруди.

Мережі протипожежного водопроводу повинні забезпечувати необхідні за нормами витрату і напір води. При недостатньому напорі на підприємстві слід установлювати насоси, які підвищують тиск у мережі. Відповідальність за технічний стан пожежних гідрантів, установлених на водопровідній мережі, несуть відпо­відні служби (організації, установи), у віданні яких перебувають водопровідні мережі, а на території підприємств - власники або орендарі (згідно з договором оренди). Пожежні гідранти повинні бути справними і розміщувати їх треба так, щоб забезпечувати зручний забір води пожежними машинами.

Перевірку працездатності пожежних гідрантів здійснюють осо­би, які відповідають за їх технічний стан, не рідше як двічі на рік (навесні та восени). Кришки люків колодязів підземних пожеж­них гідрантів мають бути очищеними від бруду, льоду і снігу, в холодну пору утепленими, а стояки - звільненими від води. Кри­шки люків колодязів підземних пожежних гідрантів рекоменду­ється фарбувати в червоний колір. До пожежних гідрантів та водоймищ слід улаштувати під'їзди з твердим покриттям.

Якщо на території об'єкта або поблизу нього (в радіусі 200 м) розташовані природні або штучні джерела води (ріки, озера, ба­сейни тощо), то до них треба влаштувати під'їзди з майданчика­ми (пірсами) розміром не менше 12 х 12 метрів для забору води пожежниими автомобілями в будь-яку пору року.

Уразі неможливості забору води з пожежного резервуара (водоймища) слід передбачати приймальні «мокрі» колодязі, з'єдна­ні з резервуаром (водоймищем) трубопроводом діаметром не менше 0,2 м. Перед приймальним колодязем на сполучному трубопроводі слід розміщувати в окремому колодязі засувку зі штурвалом під кришкою люка.

Відповідальність за підтримання в технічно справному стані водойм, водозабірних пристроїв, під'їздів до них покладається на керівника підприємства.

Місця розташування пожежних гідрантів і водоймищ треба обладнувати світловими або флуоресцентними покажчиками з нанесеними:

22. для пожежного гідранта - буквеним індексом «ПГ», циф­ровими значеннями відстані в метрах від покажчика до' гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в мілімет­рах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева);

23. для пожежної водойми - буквеним індексом «ПВ», циф­ровими значеннями запасу води в кубічних метрах та

кількості пожежних автомобілів, які можна водночас ста­вити на майданчику біля водоймища;

24. для водонапірної башти - позначенням, яке визначає міс­це розташування пристроїв Для забору води пожежною технікою.

Будову внутрішнього протипожежного водопроводу, його по­требу у воді, кількість уводів у корпуси та окремі будівлі, витрату води на внутрішнє гасіння пожеж, кількість струменів від внутрі­шніх пожежних кранів визначають згідно з вимогами чинних будівельних норм.

Внутрішні пожежні крани слід розміщувати в легкодоступ­них місцях, при цьому вони не повинні перешкоджати евакуації людей. Внутрішні пожежні крани треба укомплектувати пожеж­ними рукавами однакового з ними діаметра завдовжки 10-20 м і стволами, а також важелями для полегшення відкривання вен­тиля. Напірний пожежний рукав слід постійно тримати сухим, добре згорненим, приєднаним до крана і ствола і не рідше одного разу на шість місяців знову згортати в інший бік. Пожежні кра­ни слід розміщувати у вбудованих або навісних шафках, які ма­ють отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. При влаштуванні ша­фок слід враховувати (за потреби) можливість розміщення в них двох вогнегасників.

Спосіб встановлення пожежного крана повинен забезпечува­ти зручність обертання вентиля та приєднання рукава. Напрям осі вихідного отвору патрубка пожежного крана має виключати різкий злам пожежного рукава в місці його приєднання. На дверцятах пожежної шафи слід зазначити: буквений індекс «ПК», порядковий номер крана, номер телефону найближчої пожежної частини. Зовнішнє оформлення дверцят має відповідати вимогам чинних державних стандартів.

Пожежні крани двічі на рік (весною та восени) підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність з пус­ком води та реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні крани по­винні бути постійно в справному стані, доступні для використан­ня. У неопалюваних приміщеннях у зимовий період воду з внут­рішнього протипожежного водопроводу треба зливати. Біля вну­трішніх пожежних кранів мають бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання засувки або пуску

насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса слід ознайомити всіх, хто працює в приміщенні. За наявності засувки з електроприводом відкриття її і пуск насоса слід здійснювати дистанційно - від пускових кнопок, які встановлюються біля внутрішніх пожежних кранів.

5.5. Вимоги пожежної безпеки ло дорожніх транспортних засобів

Вимоги до оснащення дорожніх транспортних засобів первинними засобами пожежогасіння

Технічний стан дорожніх транспортних засобів повинен відпові­дати вимогам стандартів, Правил пожежної безпеки України, Правил дорожнього руху, Правил охорони праці на автотранспо­рті, Правил технічної експлуатації, нормативних актів з охорони навколишнього середовища, інструкцій підприємств-виробників, реєстраційних документів та іншої нормативної документації. Дорожні транспортні засоби повинні оснащуватися вогнегасни­ками відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.97 № 1128 «Про забезпечення транспортних засобів пер­винними засобами пожежогасіння».

Легкові автомобілі оснащуються одним порошковим вогне­гасником ВП-2, вантажні автомобілі двовісні - одним ВП-2 або вуглекислотним ВВК-5, багатовісні - одним порошковим ВП-5. Приміщення для пасажирів в автобусі оснащується одним повітря­но-пінним вогнегасником ВПП-9 та вуглекислотним ВВК-7.

Автомобілі (автобуси) для перевезення пасажирів у кількості:

44. до 8 - оснащуються вогнегасником порошковим ВП-2;

45. до 30 - оснащуються вогнегасниками порошковими ВП-2 (або ВП-5) та вуглекислотним ВВК-5;

46. понад ЗО, а також дорожні транспортні засоби для вахто­вих бригад - одним порошковим ВП-5 та ВП-2 (або ВП-5 та вуглекислотним ВВК-5).

Автоцистерни для транспортування нафтопродуктів та інші дорожні транспортні засоби для перевезення небезпечних ванта­жів оснащуються двома порошковими вогнегасниками ВП-5 та одним вуглекислотним вогнегасником ВВК-7.

Причіп — автоцистерна для транспортування нафтопродуктів оснащується двома порошковими вогнегасниками ВП-5 та вуг­лекислотним ВВК-7: один перебуває на шасі, два - на цистерні або в кузові з небезпечним вантажем. На великовагових автомобілях-самоскидах повинен бути один вогнегасник ВП-5.

Пересувні ремонтні майстерні та лабораторії, інші дорожні транспортні засоби типу «фургон», що монтуються на автомобі­льних шасі, повинні оснащуватись двома порошковими вогнегас­никами ВП-2 або одним ВП-2 та вуглекислотним ВВК-7.

В усіх автомобілях вогнегасники розміщуються в кабіні без­посередньо біля водія в легкодоступному для нього місці. Вогне­гасники, які розміщують поза кабіною, потрібно захищати від впливу атмосферних опадів, сонячних променів і бруду.

Вогнегасник у легкових автомобілях кріпиться зліва (спере­ду) під сидінням водія або під переднім сидінням для пасажира - таким чином, щоб не виникали перешкоди при регулюванні положення крісла водія і не існувала загроза його травмування. Місцями кріплення вогнегасників у кабіні вантажних автомобі­лів можуть бути задні кути та задня стінка кабіни.

У пасажирських салонах автобуса вогнегасники слід розмі­щувати приблизно на рівні центра вікон або вище в передньому куті салону для забезпечений їх цілості, для можливого контро­лю з боку водія та доступу до них через передні двері. Найбільш зручними місцями для ВП-5 та ВВК-5 в автобусах великого кла­су є стінка кабіни з боку водія або місце під правим переднім кріслом для пасажирів. На автоцистерні вогнегасник може бути розміщений на торцевій передній частині або на лівому її борті, висота кріплення - не більше 1,8 м.

Допускається кріплення вогнегасників в нахиленому або го­ризонтальному положенні корпусу. Індикатор тиску вогнегасни­ка закачувального типу повинен бути добре видним, щоб можна було контролювати тиск без зняття вогнегасника з кронштейна. Допускається короткочасне перебування вогнегасників у воді, коли вантажні автомобілі рухаються вбрід через водоймище. Заборо­няється зберігання вогнегасників у багажнику легкового авто­мобіля, кузові вантажного автомобіля та інших місцях, доступ до яких є складним. Вогнегасниками дорожні транспортні засоби комплектуються переважно на заводах-виробниках.

Конструкція кронштейна вогнегасника повинна бути надійною, щоб виключалася імовірність випадання з нього вогнегасника

під час руху автомобіля, а також при зіткнанні або ударі його об перешкоду. Конструкція кронштейна, який належить до компле­кту вогнегасника, що використовується на автотранспорті, пови­нна бути узгоджена з розробником або виробником автомобілів.

Вимоги пожежної безпеки при експлуатації спеціалізованих дорожніх транспортних засобів

Дорожні транспортні засоби, призначені для перевезення вибухо­вих речовин і виробів, а також легкозаймистих рідин і газів (у цистернах, балонах, бочках, бідонах тощо) обладнуються випуск­ною трубою з виносом її в правий бік перед радіатором. Якщо розміщення двигуну не дозволяє такого переобладнання, то допу­скається вивід випускної труби в правий бік поза зоною кузова або цистерни і зоною паливної комунікації. Випускна труба до­рожніх транспортних засобів для перевезення легкозаймистих рідин і газів обладнується іскрогасниками. Паливні баки дорожньо-транспортних засобів захищаються спереду і ззаду металеви­ми щитками, а знизу - сіткою з вічком 1,0 х 1,0 см.

Відстань від паливного бака до щитків і сітки повинна бути не менше 2,0 см.

Електричне обладнання дорожніх транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі класів 1, 2, 3, 4, 5, повинно відпові­дати таким вимогам:

67. номінальна напруга не повинна перевищувати 24 В. Еле­ктромережі слід захищати від підвищених струмів запобі­жниками заводського виготовлення;

68. електромережі повинні розмикатись пристроями для від­ключення акумулятора від усієї мережі за допомогою дво­полюсних вимикачів або інших приладів, управління якими проводиться з кабіни і ззовні;

69. дорожні транспортні засоби, які перевозять легкозаймисті рідини або гази в нерухомих або знімних цистернах, слід обладнувати пристроєм для відведення статичної напру­ги: під час руху - металевим заземлювальним ланцюгом з дотиком до землі в навантаженому стані на відстані 0,2 м; на зупинці - металевим штирем з тросом (3-5 м).

Автоцистерни для перевезення легкозаймистих рідин мають бути обладнані: буксирним пристроєм, захисним заднім бампе­ром по всій ширині автоцистерни, який повинен виступати від

задньої площини цистерни на 0, 1 м; мікронштейном (або міс­цем) для кріплення інформаційних таблиць. Дорожні транспорт­ні засоби, які перевозять небезпечні вантажі і автоцистерни з небезпечними речовинами, повинні бути позначені інформаційни­ми таблицями системи інформації про небезпеку (прямокутник розміром 0,6 х 0,3 м, праву частину якого завдовжки 0,4 м пофарбовано в оранжевий, а ліву - в білий колір з каймою чорно­го кольору (ширина - 1,5 см) із зазначенням: кодів екстрених заходів (під час пожежі або витоку небезпечного вантажу), знака небезпеки, класу небезпеки і номера небезпечного вантажу.

При перевезенні на дорожньому транспортному засобі декі­лькох видів небезпечних речовин інформаційні таблиці повинні містити інформацію про найбільш вибухопожежонебезпечну ре­човину.

При перевезеннях небезпечних вантажів класів 1, 3, 7, а та­кож легкозаймистих рідин, отруйних газів і сильнодійних отруй­них речовин дорожні транспортні засоби комплектуються: двома знаками «В'їзд заборонено», набором інструменту для дрібного (аварійного) ремонту ДТЗ, двома упорними колодками, а напів­причепи - фіксаторами робочого положення опірних стійок, по­встяним полотном розміром 1,5 х 1,5 м, пісочницею ємністю 20 кг і лопатою, знаком аварійної зупинки або ліхтарем зі склом червоного кольору з миготливим світлом, а при перевезенні спирту етилового - двома ліхтарями зі склом оранжевого кольору з миготливим чи постійним світлом, засобами нейтралізації не­безпечних вантажів, що перевозяться, і засобами індивідуального захисту водія і супровідного персоналу, який супроводжує.

Кузови вантажних дорожніх транспортних засобів при пере­везенні небезпечних вантажів закриваються вогнестійким брезе­нтом, який закріплюється дерев'яними рейками на 0,2 м нижче від верхніх країв бортів.

Кузови-фургони дорожніх транспортних засобів при переве­зенні небезпечних вантажів обладнуються системою вентиляції, стіни в салоні фургона оброблюються вогнестійкими речовинами, електричні лампи для освітлення кузова захищають скляними ковпаками, міцними сітками або решітками, двері фургона облад­нуються надійними засувами.

На обох боках автоцистерни, у якій перевозиться зріджений (скраплений) нафтовий газ, від шва переднього днища до шва

заднього днища має бути нанесена смуга червоного кольору ши­риною 0,2 м нижче від повздовжньої осі ємності. Над смугою наноситься напис чорного кольору «Пропан - вогненебезпечно». На задньому днищі ємності повинен бути зроблений напис «Вог­ненебезпечно».

При перевезеннях інших легкозаймистих рідин з обох боків цистерн уздовж осі слід нанести напис «Вогненебезпечно» - ко­льором, який повинен вирізнятися на фоні цистерни.

З метою попередження нагріву легкозаймистих рідин і газів у цистернах під впливом сонячного проміння зовнішня поверхня ємності повинна бути покрита (пофарбована) емаллю світло-сі­рого кольору.

Для запобігання пожежам на дорожніх транспортних засо­бах забороняється:

18. експлуатувати автомобільні цистерни після закінчення строків періодичного технічного огляду ємності, маномет­рів і свідоцтв про допуск ДТЗ до перевезення небезпечно­го вантажу за наявності механічних пошкоджень газоба­лонної установки або ємності;

19. подавати при несправній системі живлення бензин у кар­бюратор безпосередньо з будь-якої ємності через шланг чи іншим способом;

20. експлуатувати несправні прилади систем живлення;

21. залишати в кабіні та на двигуні забруднені мастилом і паливом обтиральні матеріали (клоччя і т.ін.);

22. допускати скупчення на двигуні та його картері бруду, змішаного з пальним і мастильними матеріалами;

23. застосовувати для знежирення і миття двигуна, вузлів і агрегатів бензин та інші ЛЗР та ГР;

24. користуватися відкритим вогнем при визначенні та усу­ненні несправностей механізмів, розігрівати двигун відкри­тим полум'ям;

25. курити в автомобілі, у якому перевозяться вибухові речо­вини, легкозаймисті рідини, гази і тверді речовини, і розво­дити вогонь ближче 100 м від стоянки дорожнього транс­портного засобу;

26. курити біля автомобіля на відстані не менш 50 метрів.

Вимоги пожежної безпеки при експлуатації газобалонних дорожніх транспортних засобів

З метою виключення проникнення газу в кабіну і кузов, а також в атмосферу газову апаратуру, трубопроводи, вентилі та арматуру слід своєчасно, в установлені строки перевіряти на герметичність. Балони, установлені на газобалонні автомобілі, повинні бути по­фарбовані в червоний колір, мати нанесені на них паспортні дані відповідно до «Правил безпеки, систем газопостачання України» та напис білою фарбою: «Пропан - бутан» або «Метан».

Перед вмиканням запалювання для запуску двигуна або осві­тлювальних приладів після стоянки, перед ремонтом чи регулю­ванням приладів електрообладнання слід провітрити підкапотний простір, упевнитись у відсутності газу і в герметичності газо­вої системи.

На стоянку в закрите приміщення дозволяється ставити га­зобалонні автомобілі тільки з герметичною газовою системою живлення і тільки після відпрацювання газу з магістрального газопроводу та закриття витратних вентилів.

У разі неможливості усунення витоку газу з балонів через вентиль, запобіжний клапан чи з'єднання газобалонний дорож­ній транспортний засіб слід евакуювати в безпечне місце (далі від людей та джерел вогню), де випустити газ у спеціальну єм­ність або атмосферу. Для підігрівання двигунів дорожніх транс­портних засобів, системи живлення, усунення намерзлого льоду і пробок застосовувати тільки гаряче повітря, гарячу воду або пару. Для запобігання пожежам на газобалонному дорожньому транс­портному засобі забороняється:

23. експлуатувати автомобілі з несправною газовою апарату­рою і за наявності витоку газу через нещільність з'єднання;

24. залишати автомобіль на тривалу стоянку із відкритими вентилями;

25. заправляти балони стисненим або скрапленим газом при працюючому двигуні;

26. залишати автомобіль поблизу місць з відкритим вогнем або підносити до автомобіля відкритий вогонь для освіт­лення, паяння тощо;

27. ставити автомобіль, у газовій апаратурі якого є витікання газу, у приміщення і поруч з іншими автомобілями на відкритій стоянці, а також поблизу джерел вогню і місць

перебування людей; чи або основних агрегатів автомобіля за наявності газу в системі живлення;

28. ремонтувати і регулювати апаратуру на працюючому дви­гуні (крім регулювання холостого ходу);

29. заправляти балони стисненим або скрапленим газом при працюючому двигуні.

Вимоги пожежної безпеки при зберіганні дорожніх транспортних засобів

Дорожні транспортні засоби в приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках слід розставляти відповідно до вимог будівельних норм і норм технологічного проектування транспо­ртних підприємств. У приміщенні або під навісами відстань між боковими бортами машин і стіною (колоною) повинна бути не меншою 0,8 м.

Для приміщень і майданчиків, де зберігається більше 25 оди­ниць транспорту, слід розробляти спеціальний план розстановки транспортних засобів із зазначенням черговості та порядку ева­куації в разі виникнення пожежі. Цей план має передбачати чер­гування персоналу в нічний час, у вихідні і святкові (неробочі) дні, а також порядок зберігання ключів запалювання, щоб черго­вий міг скористатися ними в разі евакуації транспорту. Місця зберігання транспорту слід забезпечити буксирними тросами і штангами з розрахунку не менш як один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

Над приміщенням, де розташовані гаражі, неприпустиме роз­ташування приміщень з масовим перебуванням людей. Примі­щення для обслуговування автомобілів (за винятком приміщень для миття і прибирання) слід відокремлювати протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для зберігання автомобі­лів. У підвальних, підземних гаражах — стоянках забороняється стоянка газобалонних автомобілів, а також автомобілів для пе­ревезення фекальних рідин, сміття, отруйних і паливно-мастиль­них матеріалів. Автомобілі, які перевозять ГЗР і ГР, слід зберіга­ти в одноповерхових приміщеннях II ступеня вогнестійкості, ізо­льованих від інших приміщень стінами 2-го типу.

Автомобілі, які перевозять нафтопродукти, зберігаються як у приміщеннях, так і на відкритих майданчиках, групами із зага­льним об'ємом ємностей для перевезення означених матеріалів

не більше 600 м3, але не більше 50 автомобілів. Відстань між групами автомобілів, які перевозять нафтопродукти, а також до майданчиків для зберігання інших автомобілів повинна бути не меншою за 12 м.

Газобалонні автомобілі можуть зберігатися в багатоповерхо­вих будинках І та II ступенів вогнестійкості з кількістю поверхів не більше семи.

Розміщення в таких будинках автомобілів, які працюють на стисненому природному газі (далі - СПГ), має здійснюватися на верхніх поверхах, вище від автомобілів, які працюють на рідкому паливі або зрідженому нафтовому газі (далі - ЗНГ), а тих, що працюють на ЗНГ, - на нижніх поверхах, нижче автомобілів, які працюють на рідкому паливі і СПГ.

Обладнання (пристосування) для підігріву газобалонних ав­томобілів на майданчиках для їх відкритого зберігання повинно виключати можливість нагрівання газових балонів. На майдан­чиках і в приміщеннях для зберігання автомобілів з двигунами, які працюють на ЗНГ, не допускається наявність підземних (під­вальних) споруд (місць зливу газу) - підвалів, калориферних ка­мер; для відкритих стоянок автомобілів - наявність канав, туне­лів, колодязів.

Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР і ГР, потрібно розміщувати в приміщеннях одноповерхових будівель, ізольова­них від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально відведених для цього відкритих майданчиках.

Дорожні транспортні засоби, які працюють на СПГ та ЗНГ, дозволяється ставити на стоянку тільки зі справною газовою апаратурою та обладнанням. Перед постановкою такого автомо­біля на стоянку слід закрити витратний вентиль, відпрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль, включити подачу бензину і заїхати на стоянку.

Після постановки газобалонного автомобіля на відкриту сто­янку слід, не виключаючи двигун, перекрити витратний вентиль і відпрацювати увесь газ із системи, перекрити магістральний вен­тиль, після чого вимкнути запалювання і відключити «масу». При виявленні витікання газу із балонів на газобалонному авто­мобілі, який поставлений на стоянку, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу. При зберіганні автомобілів на від­критих майданчиках, що працюють на стиснутому природному

газі, підігрів газових комунікацій дозволяється робити тільки за допомогою гарячої води, пари або гарячого повітря.

У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт, не допускається:

• встановлювати дорожні транспортні засоби в кількості, що перевищує норму, порушувати план їх розстановки, зме­ншувати відстань між ними, а тако



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.016 с.)