Робота на ножицях, пилках та пресах

Ножиці для різання листового металу повинні мати стіл та за­побіжну лінійку, укріплену так, щоб місця розрізу залишались видимими для робітника. Маса противаг пружинних ножиць по­винна бути достатньою, щоб перешкоджати довільному опускан­ню верхнього ножа.

Гільйотинні ножиці повинні бути оснащені запобіжними при­строями, що не допускають попадання пальців робітника під ніж. Експлуатація ножиць не допускається за наявності одного з де­фектів: щербин, ум'ятин, тріщин у будь-якій частині ножа, зату­плення різальної кромки, а також за наявності зазорів між різа­льними-кромками ножів більше допустимої величини.

Неробоча частина диска круглопиляльного верстата повинна огороджуватися. Стрічкова пилка для розпилювання металу по­винна бути закрита металевим кожухом по всій її довжині, за винятком відрізка в зоні різання. При обробці на стрічкових та дискових пилках дрібних предметів вони повинні бути обладна­ні пристроями, що подають і утримують предмет, який обробля­ється, та усувають можливість ушкодження пальців робітника. Забороняється працювати на дискових пилках з тріщинами, по­ламаними зуб'ями або пластинками, що випали. Забороняється прибирати ошурки з-під дискових і стрічкових пилок під час їх роботи. Чищення пилки і прибирання підлоги, що прилягає до неї, допускається тільки після її зупинки.

Преси повинні мати пристрої, які захищають робітника від пошкодження низхідним пуансоном. Утримання пускових при­строїв (пускових кнопок, педалей, важелів управління тощо) пре­сів, а також муфт включення і гальм має відповідати вимогам технічної документації і забезпечувати швидке та надійне вми­кання і вимикання устаткування і виключати можливість випа­дкового або довільного вмикання його на робочий хід. Ножна педаль повинна бути огороджена кожухом, відкритим тільки з фронту обслуговування, що виключає можливість випадкового натискання на неї.

Штампи повинні бути закритого типу в усіх випадках, коли це можливо за умов обробки деталей, з тим, щоб між матрицею і пуансоном не могли попасти пальці або руки працюючого; в інших випадках небезпечні зони повинні мати огородження. Для зручного закладання заготовок у штамп пінцетом, кліщами слід робити на відповідних його деталях виїмки, пази, скоси.

Робота на пресах із застосуванням пінцетів, кліщів, гачків та інших допоміжних засобів, а також вручну без застосування до­поміжного інструменту допускається тільки за наявності на них ефективних захисних пристроїв (дворучне включення, фотоелек­тронний захист тощо), висувних і відкидних матриць, які збло­ковані з умикачем преса, або спеціальних пристроїв преса, що усувають можливість травмування рук працюючого.

При штампуванні деталей із поштучних заготовок з ручною подачею в штамп не допускається робота преса в автоматичному режимі. Штампи повинні надійно кріпитися на пресі. Не дозво­ляється працювати при несправному штампі, а також на тому, що має тріщини або збиті ударні поверхні. Укладення заготовок та видалення відштампованих деталей і відходів із штампуваль­ного простору допускається тільки при знаходженні повзуна у верхньому вихідному положенні.

Видалення деталей і відходів, що застрягли у штампі, має здійснюватися тільки за допомогою відповідного інструменту при вимкненому пресі (категорично забороняється видалення дета­лей і відходів, що застрягли, руками).

4.2.4. Вимоги безпеки до різних видів інструментів

Вимоги до абразивного та ельборового інструменту і до виконання робіт з його застосуванням

Заточувальні та шліфувальні верстати повинні відповідати зага­льним вимогам ГОСТ 12.3.028. Абразивний та ельборовий ін­струмент повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.3.028. До прове­дення випробувань абразивного та ельборового інструменту по­винні допускатися працівники не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, перевірку знань правил безпеки праці і мають відповідний запис у кваліфікаційному посвідченні на право виконувати спеціальні роботи. Працівники, які допущені до роботи на заточувальних або шліфувальних верстатах, також повинні мати відповідний запис у кваліфікаційному посвідченні.

На кожному абразивному та ельборовому шліфувальному крузі, які після отримання їх з заводу-виробника пройшли випробу­вання, повинна бути нанесена фарбою позначка або на неробочу поверхню повинен наклеюватись спеціальний ярлик із зазначен­ням порядкового номера круга, дати проведення випробування, умовного знака або підпису працівника, відповідального за про­ведення випробувань.

Забороняється експлуатація кругів з тріщинами на поверхні, з відшаровуванням шару, що містить ельбор, а також кругів, що не мають відмітки про проведення випробувань на механічну міцність або з простроченим терміном зберігання.

На шліфувальних і відрізних кругах (крім ельборових) діа­метром 250 мм і більше, а також на шліфувальних кругах, при­значених для роботи на ручних шліфувальних машинах, повинні бути нанесені такі кольорові смуги, що характеризують робочу швидкість обертання кругів:

• жовта - 60 м/с;

• червона - 80 м/с;

• зелена - 100 м/с;

• зелена та синя - 120 м/с.

Допускається нанесення кольорових смуг на етикетку - за умови її міцного скріплення з кругом.

Інші вимоги до маркування абразивного та ельборового ін­струмента повинні відповідати стандартам та технічним умо­вам на конкретний вид інструмента.

Заточувальні та шліфувальні верстати повинні бути обладнані:

• блокувальними пристроями - для зупинення стола і шлі­фувального круга в разі припинення подавання електро­енергії на плиту - верстати з електромагнітними плита­ми;

• люнетами - круглошліфувальні верстати. Люнети дозво­ляють шліфувати довгі деталі, у яких відношення довжи­ни до діаметра більше або дорівнює 8;

• відсмоктувальними пристроями - верстати, на яких у по­вітрі робочої зони під час роботи утворюється пил з кон­центрацією, що перевищує гранично допустиму;

• груповими або індивідуальними установками для відсмо­ктування шкідливих аерозолів із зони обробки - шліфу­вальні верстати, що працюють з використанням охоло­джувальної рідини (рис. 4.16).

Пристосування, що застосовуються для установлювання інс­трумента на верстатах, повинні забезпечувати співвісність інстру­мента зі шпинделем верстата, затиснення сегментів по довжині, не меншій за його висоту, та надійність закріплення інструмента.

Прозір між отвором круга та місцем насадження повинен бути в межах допусків на діаметр насадного отвору відповідно до вимог ГОСТ 2424 та ГОСТ 21963, а насад - відповідати вимогам ГОСТ 2270.

Підручники, що застосовуються під час обробки шліфуваль­ними кругами деталей, які жорстко не закріплені на верстаті, повинні задовольняти такі вимоги:

• мати пересувну конструкцію - для забезпечення встанов­лення та закріплення в потрібному положенні дрібних виробів, що шліфуються та поліруються. Якщо на верста­ті встанолені два підручники, вони мають переміщатися незалежно;

• мати площадку достатнього розміру - для забезпечення стійкого положення оброблюваного виробу;

• встановлюватись так, щоб верхня точка стику виробу зі шліфувальним кругом перебувала вище горизонтальної площини, що проходить через центр круга, але не більш ніж на 10 мм;

• прозір між краєм підручника та робочою поверхнею шліфувального круга повинен бути меншим за половину товщини виробу, що шліфується, але не більше 3 мм;

• по краях підручників з боку шліфувального круга не по­винно бути вибоїн, відколів та інших дефектів.

Під час роботи верстата не дозволяється переставляти підру­чники.

Абразивний та ельборовий інструмент та елементи його за­кріплення (болти, гайки, фланці тощо) необхідно обгороджувати міцно закріпленими на верстаті захисними кожухами. Захисні кожухи для шліфувальних кругів, Щ0імають робочу швидкість до 100 м/с, повинні відповідати таким.'вимогам:

• кожухи повинні бути виготовлені у вигляді зварної конс­трукції з листової вуглецевої конструкційної сталі марок ВСтЗ, ВСт2 згідно з ГОСТ 380, сталі марок 20, 15 згідно з ГОСТ 1050 або у вигляді виливків зі сталі марок 25 Л-ІІ та 35 Л-ІІ згідно з ГОСТ 977;

• форма і товщина стінок захисних^ кожухів повинні відпо­відати вимогам ГОСТ 12.3.028, а кожухів, що застосову­ються для обгороджування шліфувальних кругів під час роботи на ручних пневматичних та електричних шліфу­вальних машинах, - вимогам ГОСТ 12634;

• обід та бічні стінки захисного кожуха, що виготовляються з листової сталі, повинні бути зварені суцільним, без на­пливів та пропалів, посиленим швом, висота якого не по­винна бути меншою за товщину бічної стінки; У місцях, де в кожусі є вирізи під пристрої для правлення інструме­нту або для іншої мети, стінки кожуха повинні бути під­силені не менш ніж на товщину стінки, і в цьому разі ширина підсилення стінки кожуха повинна бути не мен­ша за подвоєну товщину стінки. Не допускається засто­совувати кожухи із зовнішніми тріщинами зварного шва та пришовної зони, з незвареними кратерами, підрізами, непроварами кореня шва тощо;

• розташування та найбільші допустимі кути розкривання за­хисних кожухів повинні відповідати зображеним на рис. 4.17;

• кут розкривання над горизонтальною площиною, що про­ходить через вісь шпинделя верстата, не повинен переви­щувати 30° - для кожухів, що не мають запобіжних кози­рків. Якщо кут розкривання перевищує ЗО повинні вста­новлюватися пересувні металеві запобіжні козирки.

Пересувні металеві запобіжні козирки, що дозволяють змен­шити прозір між козирком та кругом у разі його спрацювання, повинні задовольняти такі вимоги:

• конструкція козирків повинна забезпечувати переміщу­вання та закріплення їх у різних положеннях;

• ширина пересувного запобіжного козирка повинна пере­вищувати відстань між двома торцевими стінками захис­ного кожуха;

• товщина козирка повинна бути не менша за товщину ци­ліндричної частини захисного кожуха.

Переміщувати козирки дозволяється тільки після зупинення круга.

Круги типів ПР, ПН, К, ЧЦ, ЧК згідно з ГОСТ 2424 та сегмен­тні круги для шліфування торцем повинні обгороджуватися за­хисними кожухами. Частина інструмента, що виступає з кожуха, повинна бути менше 50% його висоти, але не більше:

126. 25 мм - для кругів ПР, ПН, К, ЧЦ і ЧК;

127. 40мм - для сегментних кругів.

На зубошліфувальних та інших верстатах, де згідно з харак­тером виконуваної роботи шліфувальний круг повинен виступа­ти більш ніж на 25 мм, повинно передбачатись додаткове огоро­дження для робочої зони.

Прозір між кругом та верхньою кромкою розкриву рухомого кожуха, а також між кругом та запобіжним козирком повинен бути не більше 6 мм. Прозір між бічною стінкою захисного кожуха та фланцями для закріплення найбільшого за висотою круга, що застосовується на даному верстаті, повинен бути від 5 до 10 мм.

Під час виконання робіт знімна крищка захисного кожуха повинна бути надійно закріплена.

Шліфувальні та заточувальні верстати з горизонтальною віс­сю обертання круга, що призначаються для обробки вручну і без підведення змащувально-охолоджувальної рідини (ЗОР) (стаціо­нарного виконання, на тумбі та настільні), повинні бути оснаще ні стаціонарним захисним екраном для очей.

Захисний екран повинен задовольняти такі вимоги:

• виготовлений із безосколкового матеріалу завтовшки не менше 3 мм;

• конструкція передбачає можливість переустановлювання його відповідно до розміру оброблюваної деталі та ступе­ня спрацювання шліфувального круга;

• розміщується симетрично до шліфувального круга;

• ширина екрана перевищує висоту круга не менш ніж на 150 мм.

У разі неможливості використання стаціонарного захисного екрана повинні застосовуватись захисні окуляри зі зміцненими скельцями.

На верстатах і пристроях, призначених для обточування шлі­фувальних кругів, необхідно встановлювати захисні пристосуван­ня - для запобігання у випадку розриву шліфувального круга

попаданню на працівників частин цього круга, що розлітаються, та правильного інструмента. Процес установлювання та зніман­ня шліфувальних кругів масою більше 15 кг повинен бути меха­нізованим.

Шліфувальні верстати з робочою швидкістю круга 60 м/с і більше повинні мати:

20. додаткові захисні пристрої - у вигляді металевих екранів та огороджень, які закривають робочу зону під час шліфу­вання;

21. щитки, що закривають відкриту частину шліфувального круга, - у разі його відведення.

Частота обертання шліфувального круга може бути збільше­на, але без перевищення робочої швидкості, допустимої для дано­го круга, - у разі зменшення діаметра шліфувального круга вна­слідок його спрацювання.

Гранично допустимі діаметри спрацьованих шліфувальних кругів початковим діаметром 6 мм і більше повинні відповіда­ти, залежно від виду закріплення круга, згідно з вимогами ГОСТ 2270, таким значенням, у мм:

Гранично допустимі діаметри спрацьованих відрізних кругів, у мм, у разі закріплення їх на шпинделі (оправці) фланцями діаметром d1 = сі2 повинні відповідати виразу d1d2+2d загото­вки +10.

У разі виконання робіт на одному шпинделі шліфувального верстата двома шліфувальними кругами допускається, щоб їхні діаметри відрізнялись не більше ніж на 10%.

Шліфувальні круги діаметром 125 мм і більше з робочою швидкістю більше 50 м/с, а також шліфувальні круги діаметром 250 мм і більше, складені разом із планшайбою, перед установ­ленням на верстат повинні бути збалансовані. У разі виявлення дисбалансу шліфувального круга після першого правлення або під час роботи необхідно провести його повторне балансування.

Робоча швидкість шліфувального круга повинна бути не бі­льше 80 м/с - під час виконання робіт із застосуванням ручного шліфувального та переносного маятникового інструмента, а та­кож на обдирних та відрізних верстатах з ручним подаванням заготовок. Робоча швидкість шліфувальних головок, наклеєних на металеві шпильки, на керамічній та бакелітовій зв'язках по­винна бути не більше 25 м/с.

У разі встановлення абразивного інструмента на вал пневма­тичної шліфувальної машини насад інструмента повинен бути вільним; між шліфувальним кругом та фланцями повинні бути еластичні прокладки з картону завтовшки від 0,5 до 1,0 мм. Після установлення і закріплення шліфувального круга він не повинен мати радіальне або осьове биття.

Відрізування або прорізування металу призначеними для цього ручними електричними машинами повинно проводитись із за­стосуванням шліфувальних кругів, що відповідають вимогам ГОСТ 23182 та паспортним даним на ручні шліфувальні маши­ни. Марку і діаметр шліфувального круга для ручної шліфуваль­ної машини необхідно вибирати за умови максимально можли­вої частоти обертання, що відповідає холостому ходу шліфуваль­ної машини.

До початку виконання робіт на шліфувальній машині захис­ний кожух повинен закріплюватися так, щоб шліфувальний круг під час обертання вручну з ним не стикався.

Під час виконання робіт із застосуванням інструмента слід дотримуватися таких вимог:

• заготовку, що шліфується на шліфувальному верстаті, слід наближати до шліфувального круга плавно, без ударів; натискати на круг слід без зусиль;

• правити шліфувальні круги необхідно тільки правильни­ми інструментами;

• полірувати та шліфувати дрібні деталі необхідно із засто­суванням спеціальних пристосувань та оправок - для за­побігання травмуванню рук працівника. Працювати із середньо- та великогабаритними деталями необхідно в ба­вовняних рукавицях;

• вироби, які жорстко не закріплені на верстатах, повинні оброблятись шліфувальними кругами із застосуванням підручників, що відповідають вимогам;

• шліфувальні головки, наклеєні на металеві шпильки, не повинні мати биття по периферії більше 0,3 мм;

• шліфувальні круги, диски та головки на керамічній та бакелітовій зв'язках повинні підбиратись залежно від ча­стоти обертання шпинделя та типу машини;

• на необладнаних захисними кожухами машинах зі шлі­фувальними головками діаметром до 30 мм, наклеєними на металеві шпильки, необхідно застосовувати захисні щи­тки та окуляри.

Круги перед використанням повинні відпрацювати на холос­тому ходу з робочою швидкістю протягом такого часу:

35. 1 хв - шліфувальні круги, у тому числі ельборові на кера­мічній зв'язці, діаметром до 150 мм;

36. 2 хв - шліфувальні круги діаметром від 150 до 400 мм;

- 5 хв - шліфувальні круги діаметром більше 400 мм;

37. 2 хв - ельборові круги на органічній та металевій зв'язках.

Вимоги до ручного слюсарно-ковальського інструмента

Ручний слюсарно-ковальський інструмент, призначений для по­всякденного застосування, повинен закріплюватись за працівни­ками для індивідуального або бригадного користування.

Бойки молотків та кувалд повинні мати гладку, трохи опуклу, некосу поверхню без вибоїн, відколів, тріщин та задирок. Рукоят­ки молотків, ковадл та іншого інструмента ударної дії повинні виготовлятись із сухої деревини твердих листяних порід (берези, дуба, бука, клена, ясеня, горобини, кизилу, граба) без сучків та косошару або із синтетичних матеріалів, що забезпечують екс­плуатаційну міцність і надійність у роботі; використання руко­яток, виготовлених з деревини м'яких та великошарових порід дерев (ялини, сосни тощо), а також із сирої деревини заборонено.

Рукоятки молотків, зубил тощо повинні мати по всій довжи­ні в перерізі овальну форму, бути гладкими, не мати тріщин і до вільного кінця рукоятки повинні дещо потовщуватись (крім ку­валд) - для запобігання висковзуванню рукоятки з рук праців­ника під час змахів та ударів інструментом.

У кувалд рукоятка до вільного кінця повинна дещо стоншу­ватись; кувалда повинна насаджуватись на рукоятку в бік пото­вщеного кінця без застосування клинів. Вісь рукоятки повинна бути строго перпендикулярна до поздовжньої осі інструмента. Клини для закріплювання інструмента на рукоятці повинні ви­готовлятися з м'якої сталі; вони повинні мати насічки (йоржі).

Під час забивання клинів у рукоятки молотків вони повинні утримуватись кліщами.

Не дозволяється працювати з інструментом, рукоятки якого насаджено на загострені кінці (напилки, шабери тощо) без мета­левих бандажних кілець. Рукоятки (держаки) лопат повинні виготовлятися з деревини без сучків та косошару або із синтети­чних матеріалів та міцно закріплюватись у тримачах, причому частину рукоятки, що виступає з тримача, необхідно зрізувати похило до поверхні лопати.

Ломи повинні бути прямими з відтягненими та загостреними кінцями.

Інструмент ударної дії (зубила, крейцмейселі, бородки, просічки, керни тощо) повинен мати гладку затилкову частину без тріщин, задирок, наклепу та скосів, і на його робочому кінці не повинно бути пошкоджень. Довжина інструмента ударної дії повинна бути не менше 150 мм.

Кут загострення робочої частини зубила повинен відповідати оброблюваному матеріалу.

Цей кут повинен дорівнювати:

38. 70° - для рубання чавуну та бронзи;

39. 60° - для рубання сталі середньої твердості;

40. 45° - для рубання міді та латуні;

41. 35° - для рубання алюмінію та цинку.

Середня частина зубила повинна мати овальний або багато­гранний переріз без гострих ребер та задирок на бокових гранях, ударна - форму зрізаного конуса.

Поверхнева твердість робочої частини зубила для виконання ковальських робіт на довжині 30 мм повинна бути:

42. від 54 до 58 HRC - для холодного рубання;

43. від 50 до 55 HRC - для гарячого рубання.

Твердість ударної частини на довжині 20 мм повинна бути від 30 до 40 HRC.

Під час виконання робіт із застосуванням клинів або зубил за допомогою кувалд працівники повинні використовувати клинотримачі з рукояткою завдовжки не менше 0,7 м. Під час робіт із застосуванням інструмента ударної дії працівники повинні користуватись захисними окулярами - для запобігання попа­данню в очі твердих частинок, що відлітають від інструмента.

У разі використання кліщів необхідно.оастосовувати кільця, розміри яких повинні відповідати розмірам оброблюваних заго­товок. Із внутрішнього боку ручок кліщів повинен бути упор - для запобігання здавлюванню пальців руки працівника. Поверх­ні металевих ручок кліщів повинні бути гладкими (без ум'ятин, зазубрин і задирок) та очищеними від нагару.

Працівники повинні працювати викруткою, у якої ширина робочої частини (лопатки) відповідає розміру шліца в головці шурупа або гвинта. Розміри зіва (захвата) гайкових ключів не повинні перевищувати розміри головок болтів (граней гайок) більш ніж на 0,3 мм.

Забороняється застосовувати для ключів підкладки, якщо прозір між площинами губок і головок болтів або гайок більший за допустимий. Робочі поверхні гайкових ключів не повинні мати збитих скосів, а рукоятки - задирок. На рукоятці ключа повинен зазначатись його розмір.

Під час відкручування і закручування гайок та болтів за необ­хідності слід застосовувати ключі з довгими рукоятками; подовжу­вати рукоятки ключів допускається тільки додатковими важе­лями типу «зірочка». Не дозволяється застосовувати для подов­ження гайкових ключів додаткові важелі, інші ключі або труби.

Інструмент на робочому місці необхідно розміщувати так, щоб запобігти його скочуванню або падінню. Забороняється класти інструмент на поручні огороджень або на необгороджений край площадки риштувань, помосту, а також поблизу відкритих лю­ків, колодязів тощо. Під час перенесення або перевезення інстру­мента з гострими частинами ці частини повинні бути захищені. Весь ручний слюсарно-ковальський інструмент (як той, що збері­гається в інструментальній кладовій, так і виданий на руки) по­винен періодично, не рідше 1 разу на 3 міс., оглядатись відповіда­льними інженерно-технічними працівниками, призначеними роз­порядженням по підрозділу, і в разі виявлення несправностей вилучатися з експлуатації.