Поняття, ознаки злочину, класифікація злочину

Кримінальне право.

 

1. Кримінальне право - це система правових норм, що визначають, які діяння є злочинами і які міри покарання належить застосувати до осіб, що їх скоїли.

Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України (5.04.2001 р.), який включає загальну частину (15 розділів, 108 статей) й особливу частину (20 розділів – 340 статей).

Загальна частина містить норми, які визначають:

- принципи кримінального права, його завдання, межі чинності у

просторі, часі та за колом осіб;

- поняття злочину; класифікація злочинів;

- поняття, підстави кримінальної відповідальності;

- поняття, мету і види кримінального покарання тощо

Принцип дії кримінального закону в просторі називають територіальним. Це означає, що, як правило, за скоєний злочин особа підлягає відповідальності за законом місця його скоєння (тобто за законом тієї держави, на території якої цей злочин скоєно).

Злочин вважається скоєним на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України або, коли хоча б один з його учасників діяв на її території.

Щодо чинності кримінального закону у часі, то злочинність і караність діяння визначається законом, який діяв на час вчинення цього діяння. Закон, що скасовує злочинність діяння або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності.

Закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність зворотної дії немає.

За злочини, скоєні на території України відповідальності підлягають як ЇЇ громадяни так і іноземці, особи без громадянства, за винятком осіб, що користувалися правом екстериторіальності (дипломатичний імунітет).

Громадяни України, громадяни без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за ККУ, якщо ін.. не передбачено міжнародними договорами.

Особлива частина Кримінального кодексу України містить норми, що визначають, які діяння держава визнає злочином та які покарання слід застосовувати до осіб, що їх скоїли. Кожен розділ особливої частини присвячений конкретному виду злочину.

 

Поняття, ознаки злочину, класифікація злочину

Злочин - суспільно-небезпечне, винне діяння (дія, бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян а також на правопорядок.

Ознаки злочину:

1) Суспільна небезпечність ( головна ознака, за якою злочин

відрізняється від ін. правопорушень) – дії чи бездіяльність, що завдає шкоди

або створює загрозу спричинення шкоди суспільним відносинам.

2) Кримінальна протиправність - діяння, яке прямо передбачене кримінальним законом і за це встановлюється кримінальна відповідальність.

3) Винність — бажання злочинця вчинити злочин (у формі умислу або необережності).

А) прямий умисел - якщо особа усвідомлювала суспільно

небезпечний характер діяння, передбачала його небезпечні наслідки, бажала їх настання.

Непрямий умисел – якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і, хоч не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Б) необережність (злочинна самовпевненість, злочинна недбалість).

Злочинна самовпевненість – якщо особа передбачала можливість настання суспільно-небезпсчних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Злочинна недбалість - коли особа не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити..

4) Караність - за вчинення злочину передбачається кримінальне покарання.

Для того, щоб діяння було визнане злочином, потрібна наявність всіх ознак. Якщо відсутня хоча б одна із ознак, то немає складу злочину, а значить і злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого ККУ, але через малозначність не становить суспільної небезпеки (ч.2 ст.11 ККУ)

 

Склад злочину – сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, які визначають певне суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.

Елементи складу злочину:

а) Об'єкт злочину –це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом: конституційний устрій України, власність, громадський порядок, довкілля, права і свободи людини і громадянина тощо.

б) Об'єктивна сторона злочину - зовнішній прояв злочинного діяння, яке може набувати форми як дії так і бездіяльності. Сюди належать умови місця, часу і обстановки споєння злочину, знаряддя і засоби злочину, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням та його наслідками..

в) Суб'єкт злочину - фізично осудна особа, що досягла на момент споєння злочину визначеного законом віку, з якого настає кримінальна відповідальність (з 16 років, а за умисні злочини підвищеної суспільної небезпечності - з 14 років.

г) Суб'єктивна сторона злочину - характеризує психічне ставлення особи, що скоїла злочин, до свого діяння та його суспільно небезпечних наслідків, тобто визначається злочинцем лише особа, яка є винною (вина, мотив, мета, емоції)

 

Класифікація злочинів:

Залежно від ступеня суспільної небезпечності розрізняють:

1) особливо важкі ( покарання більше 10 років чи довічне позбавлення волі);

2 ) тяжкі (не більше 10 років позбавлення волі);

3) злочини середньої тяжкості (не більше 5 років позбавлення волі);

4) злочини невеликої тяжкості (не більше 2-х років чи інше більш м’яке покарання).

 

Осудність.

Винним за законом у вчиненні злочину може бути лише осудна особа, тобто під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала у стані неосудності.

Неосудність – це обумовлена розладом психічної діяльності неспроможність особи усвідомлювати свої дії чи керувати ними у момент скоєння суспільно небезпечного діяння.

Неосудною може бути визнана особа за наявності двох обов'язкових критеріїв: юридичного (психологічного) - нездатність усвідомлювати свої дії, керувати ними; медичного – наявність хронічного психічного захворювання (шизофренія, епілепсія тощо; тимчасовий розлад психічної діяльності (гострий алкогольний психоз, реактивний стан внаслідок тяжкого душевного потрясіння тощо); недоумство (ідіотія, імбецильність, дебільність); інший хворобливий стан психіки (важкі форми психопатії, душевні розлади). Обмежена осудність - підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною: тобто така, яка під час споєння злочину через наявний в неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії, керувати ними.

4. Стадії скоєння злочину (ст.14-17 ).

Стадії споєння злочину це етапи підготовки і здійснення злочинів - 3 стадії.

Необережний злочин або злочин з непрямим умислом етапів немає.

Розрізняють закінчений і незакінчений злочин.

Закінчений злочин - там, де є всі ознаки злочину.

Злочин є незакінченим, якщо є лише готування і замах на злочин.

1) Підготовка до злочину - готування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод або інше умисне створення умов для скоєння злочину. Підготовка до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

2) Замах на злочин - вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (заклинило пістолет при спробі вбивства; злодій заліз у квартиру, де був заарештований).

3) Закінчений злочин

Добровільна відмова від споєння злочину (здійснюється на перших двох стадіях) – це остаточне припинення особою з власної волі готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

 

Співучасть у злочині.

Співучасть у злочині умисна спільна участь декількох осіб у вчиненні злочину (ст. 26). Це є обтяжуюча обставина. Основна ознака співучасті – наявність подвійного умислу:1) умисел спільних дій; 2) умисел по відношенню до діяння.

Види співучасті:.

Організатор – особа, яка організовувала вчинення злочину або керувала його підготовкою або вчиненням, а також, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Виконавець – особа, що безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин.

Підбурювач - особа, яка умовила або підкупила чи примушувала іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособник - особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети.

Залежно від форми співучасті розрізняють злочин, що вчинений

групою осіб - якщо у ньому брали участь декілька (2 і більше) виконавців без попередньої згоди між собою;

організованою групою - якщо у його підготовці або вчиненні брали участь кілька осіб (3 і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення злочину, об‘єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників тощо);

злочинною організацією - якщо він скоєний стійк и м ієрархічним об'єднанням декількох осіб (3 і більше), які зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, або для керівництва злочинною діяльністю інших осіб.

Організатор групи чи організації відповідає і підлягає осудження за всі організовані ним скоєні злочини. Інші учасники відповідають за скоєні лише ними злочини.

 

Організованої групи.

Види покарань

Основні покарання:

Громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання:

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, конфіскація майна.

Змішані покарання (можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові):

Штраф, позбавлення права обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю.

Види кримінальних покарань:

1) Штраф – грошове стягнення у межах від 30 до 1000 неоподаткованих мінімумів;

2) Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного звання (за тяжкий чи особливо тяжкий злочин);

3) Позбавлення права займати певні посади, займатися певною діяльністю (від 2 до 5 років. - основне, від 1 до З років. - додаткове);

4) Громадські роботи (у вільний від роботи час, безоплатно на суспільно-корисних роботах, від 60-ти до 240 годин, не більше 4-х годин в день);

5) Виправні роботи – на строк від 6 місяців до 2 років, відбуваються за місцем роботи, із зарплати вираховують від 10 до 20%;

6) Службові обмеження для військовослужбовців – призначаються на строк від 6 місяців до 2 років і відрахування в дохід держави від 10% до 20% від зарплати;

7) Конфіскація майна – примусове, безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна (за тяжкі та особливо тяжкі злочини );

8) Арешт - тримання засудженого в умовах ізоляції строком від 1 до 6 місяців (не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних, жінок що мають дітей до 7 років);

9) Обмеження волі - тримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням до праці - строк від 1 до 5 років, (не застосовується до неповнолітніх, вагітних, жінок що мають дітей до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби, інвалідів 1 та 2 групи);

10) Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців строкової служби (від 6 місяців до 2 років);

11) Позбавлення волі на певний строк - ізоляція засудженого в кримінально-виконавчих установах від 1- до 15 років. Кримінально-виконавчими установами є: виправно-трудові колонії, виховально-трудові колонії, в‘язниці. Виправно-трудові колонії мають4 режими: загальний, посилений, суворий, особливий;

12) Довічне ув'язнення – за вчинення особливо тяжких злочинів. Не застосовуються до неповнолітніх, до осіб у віці понад 65 років, до жінок, що були вагітні під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.

Призначення покарання

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання,необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

 

Обставини, що пом'якшують покарання:

1) Зізнання, каяття, активне сприяння розкриттю злочину;

2) Добровільне відшкодування завданого збитку, усунення шкоди;

3) Вчинення злочину неповнолітніми;

4) Вчинення злочину вагітними;

5) Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та ін.

обставин;

6) Вчинення злочину під впливом погрози, примусу, через матеріальну,

службову чи іншу залежність;

7) Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання,

викликаним неправомірним або аморальним діянням;

8) Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності;

9) Виконання спец, завдання з розкриття злочинної діяльності.

 

Обставини, що обтяжують покарання:

1) Повторно вчинені злочини, рецидив;

2) Злочини вчинені групою осіб з попередньою змовою;

3) Злочини вчинені на грунті расової, національної, релігійної ворожнечі;

4) Злочини вчинені у зв'язку з виконанням потерпілим службового або

громадського обов'язку;

5) Тяжкі наслідки;

6) Злочини щодо малолітнього,особи похилого віку або особи, що перебуває

в безпорадному стані;

7) Злочини щодо жінки, яка вагітна;

8) Злочини щодо особи, що перебуває у матеріальній, службовій залежності

від винного;

9) Вчинення злочину з використанням малолітнього;

10) Вчинення злочину з особливою жорстокістю,

11) Злочин, вчинений у стані алкогольного сп‘яніння або в стані, викликаному

вживанням наркотичних речовин тощо

Призначення покарання за сукупністю злочинів – при сукупності злочинів суд, призначивши покарання основне і додаткове за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчинені яких особу визнано винною.

Призначення покарання за сукупністю вироків - якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

 

8. Кримінальна відповідальність за окремі види злочинів.

1. Злочини проти основ національної безпеки України (зміна, повалення конституційного ладу, захоплення державної влади; державна зрада; диверсія, шпигунство)

2. Злочини проти життя та здоров'я особи (умисне вбивство – позбавлення волі на 7-15 років); умисне вбивство матір‘ю своєї новонародженої дитини; доведення до самогубства; умисне тяжке тілесне ушкодження – втрата працездатності не менш як на 1/3; переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя – від 5 до 8 р.; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження – втрата працездатності менш як на 1/3 – виправні роботи до 2 років або обмеження волі до 3 років або позбавлення волі до 3 років; умисне легке тілесне ушкодження; побої і мордування, катування – позбавлення волі на строк від 3 до 5 років; погроза вбивством; зараження ВІЛ-інфекцією, зараження венеричною хворобою тощо).

3. Злочини проти волі, честі, гідності особи ( незаконне позбавлення волі або викрадення людини; захоплення заручників – позбавлення волі 5-8 років; підміна дитини; торгівля людьми – до 8 років; експлуатація дітей - арешт до 6 міс. або обмеження волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади; незаконне поміщення в психіатричний заклад).

4. Злочини проти статевої свободи і статевої недоторканості (зґвалтування).

5. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод (невиплата зарплати, пенсії; порушення недоторканності житла; порушення таємниці листування тощо)

6. Злочини проти власності (крадіжка – штраф 50 н.м., виправні роботи до 2 років; крадіжка у великих розмірах – перевищує у 250 і більше раз н.м. – від 5 до 8 р.; за особливо великі розміри – перевищує в 600 і більше раз н.м. – 7 -12 р. з конфіскацією; грабіж; розбій – 7-15 р.; вимагання – 5-12 р.; шахрайство – до 12 р. тощо.

7. Злочини у сфері господарської діяльності (випуск недоброякісної продукції; ухилення від сплати податків, обман покупців та ін..)

8. Злочини проти довкілля.

9. Злочини проти громадської безпеки (створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт тощо).

Судимість.

Судимість – це правовий наслідок засудження особи вироком суду, який пов‘язаний з певними правовими обмеженнями, що стосуються засудженого.

Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.

ККУ визначає строки погашення судимості (ст.89, 90), а також умови зняття судимості (ст.91)

Зняття судимості - після закінчення не менше половини строку покарання (сумлінна поведінка).

Кримінальне право.

 

1. Кримінальне право - це система правових норм, що визначають, які діяння є злочинами і які міри покарання належить застосувати до осіб, що їх скоїли.

Основним джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України (5.04.2001 р.), який включає загальну частину (15 розділів, 108 статей) й особливу частину (20 розділів – 340 статей).

Загальна частина містить норми, які визначають:

- принципи кримінального права, його завдання, межі чинності у

просторі, часі та за колом осіб;

- поняття злочину; класифікація злочинів;

- поняття, підстави кримінальної відповідальності;

- поняття, мету і види кримінального покарання тощо

Принцип дії кримінального закону в просторі називають територіальним. Це означає, що, як правило, за скоєний злочин особа підлягає відповідальності за законом місця його скоєння (тобто за законом тієї держави, на території якої цей злочин скоєно).

Злочин вважається скоєним на території України, якщо його було почато, продовжено, закінчено або припинено на території України або, коли хоча б один з його учасників діяв на її території.

Щодо чинності кримінального закону у часі, то злочинність і караність діяння визначається законом, який діяв на час вчинення цього діяння. Закон, що скасовує злочинність діяння або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності.

Закон, що встановлює злочинність діяння або посилює кримінальну відповідальність зворотної дії немає.

За злочини, скоєні на території України відповідальності підлягають як ЇЇ громадяни так і іноземці, особи без громадянства, за винятком осіб, що користувалися правом екстериторіальності (дипломатичний імунітет).

Громадяни України, громадяни без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочин за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за ККУ, якщо ін.. не передбачено міжнародними договорами.

Особлива частина Кримінального кодексу України містить норми, що визначають, які діяння держава визнає злочином та які покарання слід застосовувати до осіб, що їх скоїли. Кожен розділ особливої частини присвячений конкретному виду злочину.

 

Поняття, ознаки злочину, класифікація злочину

Злочин - суспільно-небезпечне, винне діяння (дія, бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян а також на правопорядок.

Ознаки злочину:

1) Суспільна небезпечність ( головна ознака, за якою злочин

відрізняється від ін. правопорушень) – дії чи бездіяльність, що завдає шкоди

або створює загрозу спричинення шкоди суспільним відносинам.

2) Кримінальна протиправність - діяння, яке прямо передбачене кримінальним законом і за це встановлюється кримінальна відповідальність.

3) Винність — бажання злочинця вчинити злочин (у формі умислу або необережності).

А) прямий умисел - якщо особа усвідомлювала суспільно

небезпечний характер діяння, передбачала його небезпечні наслідки, бажала їх настання.

Непрямий умисел – якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і, хоч не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Б) необережність (злочинна самовпевненість, злочинна недбалість).

Злочинна самовпевненість – якщо особа передбачала можливість настання суспільно-небезпсчних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Злочинна недбалість - коли особа не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити..

4) Караність - за вчинення злочину передбачається кримінальне покарання.

Для того, щоб діяння було визнане злочином, потрібна наявність всіх ознак. Якщо відсутня хоча б одна із ознак, то немає складу злочину, а значить і злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого ККУ, але через малозначність не становить суспільної небезпеки (ч.2 ст.11 ККУ)

 

Склад злочину – сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, які визначають певне суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин.

Елементи складу злочину:

а) Об'єкт злочину –це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом: конституційний устрій України, власність, громадський порядок, довкілля, права і свободи людини і громадянина тощо.

б) Об'єктивна сторона злочину - зовнішній прояв злочинного діяння, яке може набувати форми як дії так і бездіяльності. Сюди належать умови місця, часу і обстановки споєння злочину, знаряддя і засоби злочину, суспільно небезпечні наслідки, причинний зв'язок між діянням та його наслідками..

в) Суб'єкт злочину - фізично осудна особа, що досягла на момент споєння злочину визначеного законом віку, з якого настає кримінальна відповідальність (з 16 років, а за умисні злочини підвищеної суспільної небезпечності - з 14 років.

г) Суб'єктивна сторона злочину - характеризує психічне ставлення особи, що скоїла злочин, до свого діяння та його суспільно небезпечних наслідків, тобто визначається злочинцем лише особа, яка є винною (вина, мотив, мета, емоції)

 

Класифікація злочинів:

Залежно від ступеня суспільної небезпечності розрізняють:

1) особливо важкі ( покарання більше 10 років чи довічне позбавлення волі);

2 ) тяжкі (не більше 10 років позбавлення волі);

3) злочини середньої тяжкості (не більше 5 років позбавлення волі);

4) злочини невеликої тяжкості (не більше 2-х років чи інше більш м’яке покарання).

 

Осудність.

Винним за законом у вчиненні злочину може бути лише осудна особа, тобто під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебувала у стані неосудності.